Ухвала

від 16.09.2015 по справі 818/3683/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 р.Справа № 818/3683/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, Приватного підприємства "Тарасівка-99" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 818/3683/14

за позовом Приватного підприємства "Тарасівка-99" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «Тарасівка-99», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 року №0001992201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 504659грн. за основним платежем та на 126 165грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 року за №0013781703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів фізичних осіб в сумі 37203грн.53коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що податкові повідомлення-рішення від 28.08.2014 року №0001992201 та від від 03.11.2014 року за №0013781703 винесені суб'єктом владних повноважень необгрунтовано, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року аміністративний позов Приватного підприємства "Тарасівка-99" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 року №0001992201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 349 355грн. - за основним платежем та на 87338грн.75коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 року №0013781703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 37203грн.53коп. (штрафні санкції).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, він не є кредитором за грошовими зобов'язаннями до ТОВ «Надежда», яке здійснювало зберігання озимої пшениці в кількості 733812 кг, у розумінні норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», і відповідно не повинен був заявляти кредиторську вимогу до ТОВ «Надежда» щодо повернення пшениці зі зберігання.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 25.06.2014 року до 23.07.2014 року працівниками Охтирської ОДПІ проводилася планова виїзна перевірка ПП «Тарасівка-99» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року до 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року до 31.12.2013 року, результати якої оформлені актом від 13.08.2014 року №157/18-11-22/34205162 (т.1, а.с.25-143).

Перевіркою ПП «Тарасівка-99» встановлено порушення, зокрема:

пунктів 39.1, 39.2, 39.4, 39.5 статті 39, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 18,. пунктів 198.1. 198.2 198.3, «г» 198.5, 198.6 статті 198, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс України), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість: по загальній декларації за листопад 2013 року на суму 21750 грн.. по скороченій декларації на загальну суму 482909 грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 544 грн., за грудень 2011 року на суму 7216 грн., за вересень 2012 року на суму 28524 грн., за грудень 2012 року на суму 9460 грн., за січень 2013 року на суму 199 грн., за листопад 2013 року на суму 260658 грн., за грудень 2013 року на суму 176308 гривень;

підпунктів 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету із нарахованої заробітної плати та із доходу від надання в оренду земельної частки (паю).

Причиною донарахування податку на додану вартість стало:

збільшення податкового зобов'язання на суму податку на додану вартість по операціях: з реалізації продукції власного виробництва пов'язаній особі ТОВ «Українські аграрні інвестиції» по цінах нижчих від звичайних; списання залишку озимої пшениці, яка не використовувалась в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності сільськогосподарського підприємства;

зменшення податкового кредиту на суму податку на додану вартість по операціях з: прилбання цукру у ПП «Дружба 6», які носять безтоварний характер; отримання послуг оренди рухомого майна у ТОВ «Українські аграрні інвестиції», які не використовувались у господарській діяльності сільськогосподарського виробництва.

Так, актом Охтирської ОДПІ від 13 серпня 2014 року №157/18-11-22/34205162 встановлено, що ПП «Тарасівка-99» здійснювало продаж продукції власного сільськогосподарського виробництва (95 відсотків від загального обсягу продаж) пов'язаній особі ТОВ «Українські аграрні інвестиції» (код за ЄДРПОУ 33558346, м. Київ) за цінами, що відрізняються в бік зменшення від звичайних більш ніж на двадцять відсотків. У відповідності до статутних документів засновником ПП «Тарасівка-99» є ТОВ «Агрофірма Семереньки». При цьому, у ТОВ «Агрофірми «Семереньки» частка у статутному капіталі Т0В «Українські аграрні інвестиції» складає 41 відсоток, ТОВ «Агрофірма «Кочубій» надає 59 відсотків.

Згідно з висновком Охтирської ОДПІ від 24 вересня 2014 року №9455/8/18-11-22-0103 для визначення звичайної ціни реалізації продукції власного виробництва (пшениця, ячмінь) у ході перевірки ціни реалізації даної продукції були порівняні з інформацією, наданою Головним управлінням статистики в Сумській області і які були взяті за основу при здійсненні аналізу (детальний опис наведено в акті перевірки). Тобто, для визначення звичайної ціни Охтирською ОДПІ було застосовано метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналоги продажу). Перевіркою було збільшено податкове зобов'язання за липень 2013 року на суму 157496 грн., за серпень 2013 року на суму 52819 гривень.

Крім того, перевіркою було встановлення заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 158950 грн. по залишках озимої пшениці урожаю 2008 року в кількості 733812 кг, фактичну наявність яких ПП «Тарасівка-99» не доведено, та відповідно і використання її у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності сільськогосподарського підприємства. У відповідності до результатів проведеної інвентаризації, озима пшениця урожаю 2008 року, яка знаходилась на зберіганні у ТОВ «Надежда» (с.Караван, Нововодолазький район, Харківська область), була списана ПП «Тарасівка-99» на витрати господарства.

Проведеною перевіркою встановлено завищення податкового кредиту по загальній декларації за листопад 2013 року на суму 21750 гри. по операції придбання цукру в кількості 17400 кг у контрагента ПП «Дружба 6» (с. Марківка, Білопільський район, Сумська область) на підставі оформленої податкової накладної від 23 жовтня 2013 року №9. До Охтирської ОДПІ надійшли від Сумської ОДПІ матеріали перевірки ПП «Дружба 6» (довідка від 31 липня 2014 року №46/22/34583906 щодо зустрічної звірки взаємовідносин з платниками податків за період з 1 вересня 2013 року по 31 жовтня 2013 року). Згідно з проведеною перевіркою ПП «Дружба 6» не встановлено фактів придбання цукру у ТОВ «Укр.Аз.-Дружба» та подальшого його продажу, зокрема, ПП «Тарасівка-99» (детальний опис наведено в акті перевірки). Операції між зазначеними контрагентами носять «безтоварний» характер.

Крім того, проведеною перевіркою було встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 119480 грн., у тому числі за березень 2011 року на суму 4036 грн., за червень 2011 року на суму 1106 грн., за вересень 2011 року на суму 544 грн., за грудень 2011 року на суму 7216 грн., за березень 2012 року на суму 19895 грн., за червень 2012 року на суму 3802 грн., за вересень 2012 року на суму 4827 грн., за грудень 2012 року на суму 9460 грн., за січень 2013 року на суму 199 грн., за березень 2013 року на суму 39301 грн., за квітень 2013 року на суму 346 грн., за травень 2013 року на суму 1645 грн., за червень 2013 року на суму 4252 грн., за вересень 2013 року на суму 5493 грн., за грудень 2013 року на суму 17358 грн. та заниження податкового кредиту за квітень 2013 року на суму 694 грн., по скороченій декларації у відповідних періодах, зокрема:

ПП «Тарасівка-99» (орендар) уклало договори оренди рухомого майна від 30 вересня 2009 року №31/11, від 1 січня 2012 року №31/12 з ТОВ «Українські аграрні інвестиції» (орендодавець). У відповідності до вказаних договорів об'єкти оренди (трактори, комбайни, автомобілі) повинні використовуватись у сільськогосподарському виробництві. При перевірці первинних та бухгалтерських документів (подорожні листи, журнал реєстрації шляхових листів, акти виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості по рахунках 2031,2032 «Паливо», податкові накладні) було встановлено, що ПП «Тарасівка-99» не постійно використовувало орендовану сільськогосподарську техніку у виробництві сільськогосподарської продукції. При цьому, до податкового кредиту (скорочена декларація) щоквартально відносилися суми податку на додану вартість із вартості орендної плати рухомого майна без відповідних коригувань (детальний опис наведено в акті перевірки). Завищення податкового кредиту встановлено на загальну суму 117290 грн., у тому числі у тому числі за березень 2011 року на суму 4036 грн., за червень 2011 року на суму 1106 грн., за вересень 2011 року на суму 544 грн., за грудень 2011 року на суму 7216 грн., за березень 2012 року на суму 19895 грн., за червень 2012 року на суму 3802 грн., за вересень 2012 року на суму 4827 грн., за грудень 2012 року на суму 9460 грн., за березень 2013 року на суму 39301 грн., за червень 2013 року на суму 4252 гри., за вересень 2013 року на суму 5493 грн., за грудень 2013 року на суму 17358 гривень;

завищення податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість 2190 грн. (ПП «Тарасівка-99» не оскаржується) у результаті: подвійного включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по контрагентах: ТОВ з іноземними інвестиціями «Новофарм» у січні 2013 року на суму 199 грн., у квітні 2013 року на суму 346 грн., ТОВ «Тайтен Машинері Україна» у травні 2013 року на суму 951 грн.; відсутності підтверджуючих документів по ТОВ «Укравтозапчастина» у травні 2013 року на суму 694 гривень;

заниження податкового кредиту за квітень 2013 року на суму 694 гри. по контрагенту ТОВ «Укравтозапчастина» (податкова накладна від 22 квітня 2013 року №7).

Плановою перевіркою встановлено, що ПП «Тарасівка-99» виплачувало доходи громадянам від надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (паїв) як в грошовій, так і не в грошовій формах згідно з видатковими касовими ордерами та відомостям и на виплату паїв у негрошовій формі (зерно, кукурудза, цукор). За перевірений період ПП «Тарасівка-99» нараховано на користь фізичних осіб дохід від надання в оренду земельних паїв в сумі 6873964,03 грн., виплачено - 6783469,32 грн., нараховано податку на доходи фізичних осіб від надання в оренду земельної частки (паю) в сумі 1031211,39 грн., перераховано до бюджету податку - 1027288,15 грн., з яких несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 61294,61 грн., у тому числі за 2011 рік на суму 19468,08 грн., за 2012 рік на суму 5065,80 грн., за 2013 рік на суму 36760,73 гривень (детальний опис наведено в акті перевірки та у розрахунку пені і штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб).

Крім того, в акті перевірки було констатовано несвоєчасність перерахування податку на доходи фізичних осіб, за травень 2011 року в сумі 13189,08 грн., але з урахуванням норм пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України штрафні санкції до підприємства не застосовувались.

За результатами планової виїзної перевірки ПП «Тарасівка-99» Охтирською ОДПІ прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2014 року №0001992201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 504659 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 126165 гривень;

податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року №0010381703 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафних санкцій, передбачених пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, у розмірі 37575,39 гривень (т.1, а.с.144-147).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Сумській області від 24.10.2014 року вих.№16114/10/18-28-10-03-04-186/237ск податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 року №0001992291 було залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 року №0010381703 - скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 371грн.86коп. та замість нього прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 року за №0013781703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів фізичних осіб в сумі 37203грн.53коп. (т.1, а.с.148-156,165-166).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 01 грудня 2014 року вих.№7694/6/99-99-10-01-03-15 було відмовлено в задоволенні повторної скарги на вищевказані податкові повідомлення рішення (т.1, а.с.157-164).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прийнятті оскаржуваних податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 року №0001992201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 349355грн. за основним платежем та на 87338грн.75коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 року за №0013781703 суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси платника податків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1 ст.188 ПК України).

Порядок визначення звичайної ціни з 01.01.2013 року регламентовано статтею 39 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 39.15 ст.39 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Згідно з п.39.1 ст.39 Податкового Кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:

а) бартерних операцій;

б) операцій з пов'язаними особами;

в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;

г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в п.39.2 ст.39 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) «витрати плюс»;

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

За методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів (п.39.4 ст.39 Податкового Кодексу України).

Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ (п.п.39.11 ст.39 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №31/2012-Пш від 01.07.2012 року та додатків №3 від 01.07.2013 року, №4 від 01.08.2013 року ПП «Тарасівка-99» було реалізовано ТОВ «Українські аграрні інвестиції» пшеницю 5 класу та пшеницю 6 класу, про що свідчать податкові та видаткові накладні, платіжні доручення (т.1, а.с.167-169, 183- 186, т.2, а.с.244-250, т.3, а.с.1-8, 48-62), за ціною без ПДВ за 1 кг пшениці 5 класу - 1,005грн. та за 1 т пшениці 6 класу 0,975грн.

Також, на виконання умов Договору поставки №31/2012-Я від 01.07.2012 року та додатків №2 від 01.07.2013 року, №3 від 01.08.2013 року ПП «Тарасівка-99» реалізовано ТОВ «Українські аграрні інвестиції» ячмінь 3 класу за ціною без ПДВ за 1 кг - 1,2грн. (т.1, а.с.170-172, 187-189, т.3, а.с.64).

При цьому, слід зазначити, що на формування ціни продажу вказаних зернових культур впливають такі фактори, як клас, вологість, наявність смітної домішки, про що свідчать п.1.2, 2.2, 3.2 та 3.5 договорів (т.1, а.с.167-172).

З копій складських квитанцій на зерно слідує, що за договорами постачалися пшениця та ячмінь з наступними характеристиками: клас пшениці та група, рік збирання врожаю, вологість, зернова домішка, сміттєва домішка, клейковина (кількість), клейковина (якість) та інші показники якості (т.2, а.с.231-243).

З матеріалів справи вбачається (т.2,а.с.128-130,134-135), що для розрахунку звичайної ціни на пшеницю 5 класу, пшеницю 6 класу та на ячмінь 3 класу відповідно до положень п.39.11 ст.39 ПК України відповідачем застосовані середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції, які діяли по Великописарівському району Сумської області за період з 01.01.2011 року до 31.12.2013 року, надані Головним управлінням статистики у Сумській області листом від 18.03.2014 року №06.02-61-1891 на запит Охтирської ОДПІ від 13.03.2014 року №2886/9/18-11-22-0105 та листом від 21.03.2014 року №06.02-61-1990 на запит Охтирської ОДПІ від 17.03.2014 року №2972/9/18-11-22-0105, де зазначено, що середня ціна на пшеницю в липні 2013 року складала 1,2694 грн. за 1кг., в серпні 2013 року - 1,2406грн. за 1 кг., а на ячмінь - в липні 2013 року - 1,8137 за 1 кг та в серпні 2013 року - 1,6152грн. за 1 кг.

При цьому слід зазначити, що у довідках Головного управління статистики у Сумській області, наданих листами від 18.03.2014 року №06.02-61-1891 та від 21.03.2014 року №06.02-61-1990, відсутні відомості про класи на пшеницю та ячмінь, в той час як в акті перевірки йдеться про заниження цін реалізації на пшеницю 5,6 класу та ячменю 3 класу, а також міститься інформація про ціни реалізації пшениці та ячменю за певні періоди (січень-липень та січень-серпень), але не міститься інформація про рівень цін реалізації саме за липень та серпень 2013 року. Тобто не досліджувалася можливість зниження ціни, зумовлена сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на зернові культури.

З вищевикладеного вбачається, що на формування ціни продажу зернових культур впливають такі фактори, як клас, вологість, сорність та інші показники, які не були враховані відповідачем під час проведення перевірки.

Отже, висновок відповідача про порушення ПП «Тарасівка-99» п.39.1, п.39.2, п.39.5 ст.39, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України та заниження ним суми податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 210315грн., в т.ч. за липень 2013 року у сумі 157 496грн. та за серпень 2013 року у сумі 52819грн. у зв'язку із заниженням бази оподаткування по продажу за договорами поставки, неправомірним та необґрунтованим.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Дружба-6» в жовтні 2013 року слід зазначити наступне.

20.10.2013 року між вказаними підприємствами укладено договір поставки №114, за умовами якого постачальник (ПП «Дружба-6») в терміни, визначені договором, зобов'язується передати у власність покупця (ПП «Тарасівка-99») сільськогосподарську продукцію - цукор, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, в порядку, у строки та на умовах, визначених договором (т.1, 239-241).

За умовами договору поставка товару здійснюється за рахунок покупця зі складу постачальника; товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); та по якості - відповідно до візуального огляду (пункт 6.1 та 6.5 договору).

На виконання п.6.7 договору разом із товаром постачальником було передано видаткову накладну від 23.10.2013 року №000000000482 на цукор, кількістю 17400кг, загальною ціною з ПДВ 130500грн. та податкову накладну №9 від 23.10.2013 року (т.1, а.с.242, 243).

Транспортування товару здійснювалось автомобілем КАМАЗ НОМЕР_1, водій ОСОБА_1, працюючий у позивача на підставі наказу №38-к від 01.10.2012 року (т.2, а.с.166), причеп НЕФАЗ НОМЕР_2, відповідно до подорожнього листа №1074 від 27.09.2013 року (2-ТН) (т.2, а.с.138-139).

Розрахунки за отриманий цукор проведені у безготівковій формі у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що підтверджується копією платіжного доручення№1678 від 29.09.2014 року на суму 130500грн., в т.ч. ПДВ - 21750грн., (т.2, а.с.167).

Придбаний у ПП «Дружба-6» цукор було передано «ПП-Тарасівка-99» власникам земельних ділянок (паїв), які використовує підприємство на підставі укладених договорів оренди в якості орендної плати, про що складені акти приймання-передачі продукції по договорах оренди землі (т.1, а.с.248-250, т.2, а.с.48-82).

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Проте, на думку податкового органу, позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми за вищевказаною господарською операцією, оскільки доставка цукру була здійснена ПП «Тарасівка-99» в кількості 22 т 27.09.2013 року, договір поставки укладений 20.10.2013 року, видаткові та податкові накладні виписано 23.10.2013 року на кількість 17,4 т; в подорожньому листі не вказано, з якої адреси в м. Золочев та з якого підприємства здійснювалася поставка цукру, крім того, в ньому відсутній підпис та печатка вантажовідправника, відсутня інформація щодо особи, яка здійснювала відпуск та приймання цукру, та про час вибуття та прибуття автотранспорту та адресу доставки вантажу. Тобто наданий на перевірку подорожній лист не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим Охтирською ОДПІ зроблено висновок, що внаслідок дефектності документів на транспортування цукру, не виявлено фактичного відвантаження товару, його реального транспортування - не виявлено належним чином складених первинних документів, за якими відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця.

Також нереальність господарської операції, податковий орган пов'язує із висновками, викладеними в довідці «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Дружба-6» (код за ЄДРПОУ 34583906) щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2013 року до 31.10.2013 року, отриманої від Сумської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області, від 31.07.2014 року №46/22/34583906, під час проведення якої встановлено, що згідно із проведеною звіркою ДПІ у м. Сумах від 21.07.2014 року №134/2204/37053037/264 ТОВ «Укр.Аз.-Дружба» документально не підтверджено здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Бенефіт-Плюс» по операціях з придбання цукру за період вересень-жовтень 2013 року на загальну суму ПДВ 301416грн.68коп., по взаємовідносинам з ТОВ «Укроїдський цукровий завод» по операціях з придбання цукру за період вересень-жовтень 2013 року на загальну суму ПДВ 47666грн.67коп., по взаємовідносинам з ПП «Дружба-6» по операціях з продажу цукру за період вересень-жовтень 2013 року на загальну суму ПДВ 447368грн.33коп.

Крім того, під час перевірки ПП «Тарасівка-99» надано сертифікат відповідності на цукор білий кристалічний, відповідно до якого виробником товару є не постачальник, а ВАТ «Новоіванівський цукровий завод», який знаходиться в смт. Коломак, вул. Перемоги, 123, код за ЄДРПОУ 00373178/, та посвідчення №649 від 01.12.2012 року про якість цукру білого кристалічного, згідно з яким отримувачем є не позивач, а ТОВ «Цукорагропром», та цукор відвантажено 01.12.2012 року в кількості 40000кг, виробництва 2012 року.

Таким чином, за висновками контролюючого органу надані до перевірки сертифікати якості не підтверджують здійснені операції з постачання цукру від ПП «Дружба 6» до ПП «Тарасівка-99».

Щодо посилань контролюючого органу, на дефектність документу на транспортування товару, слід зазначити наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.2 ст.9 названого Закону первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договору позивачем до перевірки були надані податкові та видаткові накладні, платіжне доручення. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, товарно-транспортні накладні та подорожні листи призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Відсутність же окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, посилання ДПІ щодо нереальності господарської операції з огляду на «дефектність», як на думку ДПІ, подорожнього листа є безпідставними.

Щодо посилань контролюючого органу на висновки, викладеними в довідці «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Дружба-6» (код за ЄДРПОУ 34583906) щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2013 року до 31.10.2013 року, отриманої від Сумської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області, від 31.07.2014 року №46/22/34583906, слід зазначити наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Щодо ставлення відповідачем під сумнів реальність господарської операції через відсутність у сертифікаті відповідності та в посвідченні про якість білого цукру кристалічного відомостей щодо ПП «Дружба 6» як його виробника (т.1, а.с.244-246) слід зазначити наступне.

Такі документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, які враховуються при формуванні податкового обліку платника податків, тому відсутність у них певних відомостей не може слугувати підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій. Крім того, постачальник товару не обов'язково має бути його виробником.

Отже, з огляду на вищевказане, викладені в акті перевірки обставини не свідчить про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки Охтирської ОДПІ про завищення ПП «Тарасівка-99» податкового кредиту встановлено на загальну суму 117290 грн., у тому числі у тому числі за березень 2011 року на суму 4036 грн., за червень 2011 року на суму 1106 грн., за вересень 2011 року на суму 544 грн., за грудень 2011 року на суму 7216 грн., за березень 2012 року на суму 19895 грн., за червень 2012 року на суму 3802 грн., за вересень 2012 року на суму 4827 грн., за грудень 2012 року на суму 9460 грн., за березень 2013 року на суму 39301 грн., за червень 2013 року на суму 4252 гри,, за вересень 2013 року на суму 5493 грн., за грудень 2013 року на суму 17358 гривень, по оренді сільськогосподарської техніки є неправомірними.

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, орендована у ТОВ «Українські аграрні інвестиції» сільськогосподарська техніка (сівалки, зерно мети, завантажувачі сівалок, трактори, обприскувачі, очищувачі зерна, розкидачі, зерноочисні машини, розкидачі міндобрив, завантажувачі зерна, навантажувачі, плуги, польові культиватори, культиватори, тощо) не використовувалася протягом всього року в господарській діяльності підприємства, а лише в деяких податкових періодах, що свідчить про відсутність необхідних умов для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, оскільки орендована позивачем техніка не використовувалася для виробництва сільськогосподарської продукції. Тобто підприємство, укладаючи договори оренди рухомого майна №31/11 від 30.09.2009 року та від 01.01.2012 року №31/12, не мало на меті використання орендованої техніки у власній господарській діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями контролюючого органу, оскільки відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одним із принципів підприємницької діяльності відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України є принцип самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Згідно з п.п.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового Кодексу України, яка визначає спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит - це в тому числі і товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2009 року та 01.01.2012 року позивач та ТОВ «Українські аграрні інвестиції» уклали договори оренди рухомого майна №31/11 та №31/12, при цьому приймання-передача зазначеної сільськогосподарської техніки в оренду підтверджена відповідними актами, підписаними позивачем, як орендарем, та ТОВ «Українські аграрні інвестиції» як орендодавцем, в день укладання договорів оренди (т.2, а.с.1-14).

Цільове призначення об'єктів оренди: сільськогосподарське виробництво (пункт 1.3 договорів).

Оренда сільськогосподарської техніки, власником якої є ТОВ «Українські аграрні інвестиції», засвідчена позивачем та його контрагентом актами приймання-передачі послуг оренди та оформленими ТОВ «Українські аграрні інвестиції» податковими накладними, сплата орендної плати підтверджується платіжними дорученнями (т.2, а.с.83-111, 142-152, 168-181).

Орендовану техніку позивач протягом дії договорів оренди використовував у власній господарській діяльності для вирощування зернових та технічних культур, що підтверджується наявними матеріалах справи доказами, зокрема подорожніми листами, та не спростоване відповідачем.

Позивач та його контрагент ТОВ ««Українські аграрні інвестиції» відобразили операції з поставки послуг оренди у бухгалтерському та податковому обліку.

Отримуючи належним чином оформлені постачальниками товарів (послуг) податкові накладні, позивач включав до податкового кредиту з ПДВ, податок на додану вартість, сплачений в ціні придбаних послуг.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди може бути окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст.284 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 286 цього ж Кодексу орендна плата є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відтак, узгодження розміру орендної плати між сторонами договору та її фактичне внесення свідчать про фактичне перебування майна в оренді для потреб господарювання.

Варто зауважити, що пунктами 3 договорів оренди рухомого майна №31/11 від 30.09.2009 року та №31/12 від 01.01.2012 року передбачено щоквартальне визначення розміру орендної плати.

Водночас, під час проведення перевірки посадовими особами не досліджувалося питання стосовно фактичної оплати оренди транспортних засобів та сільськогосподарської техніки у відповідні періоди року, в тому числі і в ті періоди, коли вони не використовувалися у виробництві сільськогосподарської продукції, зважаючи на особливості господарювання.

Крім того, висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість був зроблений контролюючим органом без врахування специфіки сільського господарства та сезонного характеру виробництва, оскільки сільськогосподарські машини можуть використовуватися для проведення визначеного комплексу польових робіт лише в певний період часу, а не протягом всього року.

Як вбачається з пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні суду першої інстанції, укладання договорів оренди рухомого майна винятково на період здійснення польових робіт є економічно не вигідним для орендодавця, тому дані договори укладалися на термін до 31.12.2011 року та до 31.12.2013 року зі сплатою орендної плати щоквартально.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому укладання договорів оренди рухомого майна на весь рік, а не лише на період виконання певного комплексу сільськогосподарських робіт, не свідчить про відсутність у підприємства мети використовувати орендовану техніку в подальшій діяльності.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 року №0001992201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 349355грн. за основним платежем та на 87338грн.75коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо доводів повідомлення-рішення від 03.11.2014 року за №0013781703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів фізичних осіб в сумі 37203грн.53коп. слід зазначити наступне.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Відповідно до п.п. 168.1.1 - 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пп.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 168.1.5 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Спірним питанням даного спору є правомірність нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, а також відповідність застосованого розміру штрафних санкцій вчиненому порушенню.

Згідно з положеннями вказаної норми відповідальність платника податків наступає у разі ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Так, відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, визначальними умовами для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України є:1) ненархування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку до бюджету; 2) таке ненархування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку до бюджету повинна мати місце саме до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. При цьому, умовою для застосування санкцій у розмірі 50 та 75 відсотків є вчинення платником податків повторних дій протягом 1095 днів.

Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи та підтверджується безпосередньо самим актом перевірки відповідача від 13.08.2014 року №157/18-11-22/34205162, позивачем в 2011-2013 роках своєчасно нараховано, проте, несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб (т.1 а.с.114-121, т.2, а.с.153-157).

Отже, як підтверджено матеріалами справи, позивачем, як податковим агентом, своєчасно нараховано на користь фізичних осіб дохід від надання в оренду земельних паїв, проте несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 61294грн.61коп.

Разом з цим, необхідно зауважити, що відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання передбачена ст.126 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідачем безпідставно застосовано до позивача положення п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податку до бюджету до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків та застосовано штраф у підвищеному розмірі, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган не застосовував до позивача штрафних санкції за ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України протягом останніх 1095 днів, що виключає само по собі наявність повторності.

Зокрема, з п.2.5 акту перевірки вбачається, що попередня планова (позапланова за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності) виїзна перевірка ПП «Тарасівка-99» не проводилася.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.11.2014 року за №0013781703.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі позивача, що Приватне підприємство "Тарасівка-99" не є кредитором за грошовими зобов'язаннями до ТОВ «Надежда», яке здійснювало зберігання озимої пшениці в кількості 733812 кг, у розумінні норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та не повинно було заявляти кредиторську вимогу до ТОВ «Надежда» щодо повернення пшениці зі зберігання, слід зазначити наступне.

Пунктом 189.1 ст.189 Податкового кодексу України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 ст.189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тому в податковому обліку платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно з п.189.1 ст.189 ПК України, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Під час проведення планової виїзної перевірки ПП «Тарасівка-99» платником податків не доведена фактична наявність залишків озимої пшениці урожаю 2008 року у кількості 733812кг на суму 794749грн.92коп., а також їх використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності сільськогосподарського підприємства.

Так, на підставі договору складського зберігання від 15.09.2008 року за №23 зерновий склад ТОВ «Надежда» прийняв на зберігання від ПП «Тарасівка-99» відповідно до накладної (реєстру накладних) зерно - пшеницю 2008 року, 4 та 6 класу, а саме складські квитанції №30 від 17.09.2008 року, №46 від 24.09.2008 року, №196 від 30.09.2008 року, №61 від 01.10.2008 року та №68 від 10.10.2008 року, зі строком зберігання - до 01.04.2009 року (т.1, а.с.234-237).

Крім того, на вимогу перевіряючих підприємством були надані копії рахунків та актів та актів виконаних робіт за зберігання пшениці 4 та 6 класу за період липень - жовтень 2009 року, а також товарно-транспортні накладні на вивезення на зберігання озимої пшениці ТОВ «Надежда» за 2008 рік (т.1, а.с.190-233).

Статтею 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 року N 37-IV встановлено, що власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа (ч.2, ч.3 ст.26 Закону N 37-IV).

Згідно ч.1, ч.3, ч.4 ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Статтею 31 цього ж Закону закріплений обов'язок поклажодавця забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

Проте, у позивача відсутні фінансово-господарські документи, що підтверджують фактичну сплату коштів за надані послуги зберігання суб'єктом підприємницької діяльності - зерновим складом (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, фіскальні чеки тощо), а також не надано доказів повернення зерна зі складу після закінчення строку його зберігання для подальшого переміщення чи продажу.

Згідно з п.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Зокрема, Охтирська ОДПІ під час проведення планової виїзної перевірки листом від 30.07.2008 року №7910/10/18-11-22-0105 вимагала від ПП «Тарасівка-99» провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей в розрізі зернових культур (пшениці) урожаю 2008 року, у відповідь на що отримала відмову (т.1, а.с.65, т.3, а.с.41).

В матеріалах справи міститься копія наказу ПП «Тарасівка-99» №54/1 від 31.08.2014 року «Щодо проведення інвентаризації», розписки про отримання бухгалтерією товарно-матеріальних цінностей від 31.08.2014 року (форма ІНВ-3а), інвентаризаційного опису (Типова форма №М-21), акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 31.08.2014 року, наказу ПП «Тарасівка-99» від 31.08.2014 року №54/2 «Про проведення списання товарно-матеріальних цінностей по результатах проведеної інвентаризації», акту списання №000000000139 від 31.08.2014 року (т.2, а.с.210-215), однак суд не приймає їх в якості належних доказів у справі, оскільки перелічені документи були складені вже після проведення перевірки та винесення за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що доводи відповідача про заниження підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість у грудні 2013 року є правомірними, тому в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 28.08.2014 року №0001992201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 158 950грн. за основним платежем та на 38 826 грн.25коп. за штрафними (фінансовими) санкціями слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що прийнятті оскаржуваних податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 року №0001992201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 349355грн. за основним платежем та на 87338грн.75коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 року за №0013781703 Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області діяла всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов частково.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року по справі № 818/3683/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, Приватного підприємства "Тарасівка-99" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 818/3683/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.09.2015 р.