Постанова

від 05.12.2011 по справі 20/161-15/46-6/107-17/95-2/20-6/108-17/96

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.11 Справа № 20/161-15/46-6/107-17/95- 2/20-6/108-17/96

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Якімець Г.Г.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 б/н від 28.10.2011 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.11року

у справі № 20/161-15/46-6/107-17/95-2/20-6/108-17/96

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю В«АВІНСВ» , м. Івано-Франківськ

до відповідача: фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ

про стягнення 1112485 грн. 97 коп. , в. т. ч. 815000 грн. боргу, 82658 грн. 98 коп. пені, 45246 грн. 99 коп. 3% річних, 128830 грн. інфляційних витрат, 40750 грн. штрафу.

За участю представників

від позивача : ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.11року у справі № 20/161-15/46-6/107-17/95-2/20-6/108-17/96 (суддя Неверовська Л.М.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВІНС" 815 000 грн. основного боргу, 82435 грн. 41 коп. , 45246 грн. 99 коп. 3 % річних, 125310 грн. інфляційних втрат, 2160 грн. 79 коп. витрат по сплаті державного мита. В задоволенні решті позову відмовлено .

Рішення місцевого господарського суду м?отивоване положеннями ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 610, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 25, 35, 49, 58, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням , відповідач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. На думку відповідача, судом не враховано, що ТзОВ «Гурман-Плюс»не виконало свої зобов'язання за договором купівлі-продажу - не передало документи, пов'язані з використанням обладнання, яке є предметом купівлі-продажу. Скаржник стверджує, що підставою відмови йому у позові у справі № 14/89 була, зокрема, відсутність відмови від договору купівлі-продажу. Листами № 11 від 03.06.2011р. та №15 від 21.06.2011 відповідач повідомив ТзОВ «Гурман-Плюс»про свою відмову від договору, тому, на думку відповідача, його відмова від договору згідно з ч.3 ст.651, ч.2 ст.666 ЦК України має своїм правовим наслідком розірвання такого договору з моменту отримання ТзОВ «Гурман-плюс»листа-відмови. Крім того, скаржник вважає, що ТОВ «Гурман-плюс»свідомо не виконувало свої зобов'язання, не передало документи, пов'язані з використанням обладнання на вимогу відповідача, що і стало причиною невиконання ним зобов'язання щодо оплати обладнання.

Поряд з тим, зазначає, що місцевий господарський суд не розглянув та не надав оцінку доводам, зазначеним у клопотанні від 17.10.11р. про припинення провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.9581 від 05.12.11р.) спростовує доводи скаржника та зазначає, що Вищий господарський суд у своїй постанові у справі №14/89 встановив недоведеність тверджень ФОП ОСОБА_2 про те, що йому не були передані певні документи, які не дозволяють належним чином використовувати обладнання. Також Вищий господарський суд, встановивши факт введення придбаного обладнання в експлуатацію, дійшов висновку про небажання покупця відмовитись від договору та про безпідставність його посилань на ч.2 ст.666 ЦК України. Крім того, звертає увагу суду, що відповідач упродовж 2010-2011рр, зловживаючи процесуальними правами, ініціював низку судових процесів по визнанню договору купівлі-продажу недійсним (справи № 22/35 та № 14/83), процес по відмові від договору (справа № 14/89), по визнанню недійсним договору купівлі-продажу права вимоги (справа №5010/488/2011-24/12), у всіх зазначених вище позовах ФОП ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 05.12.11р. представник позивача, доводи викладені в апеляційній скарзі, заперечив.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, направив на адресу суду клопотання (вх.882 від 02.12.11р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в інших судових засіданнях.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.97 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

З огляду на викладене, а також зважаючи на документальну непідтвердженість клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні останнього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 червня 2009 року ТзОВ "Гурман-плюс" (продавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2М.(покупець) укладено договір №1 купівлі-продажу торгівельного обладнання, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність (продати) покупцю обладнання, перелік та кількість якого визначається у "Специфікації №1"( вітрини гастрономічні, акваріум, вітрини холодильна, .вітрини морозильні, конденсатори, столи, лампа, касовий стіл, торгові візочки, шкаф тощо), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із пунктами 2.1, 2.2 договору загальна вартість обладнання становить 1 070 500,00 грн., в тому числі ПДВ. Грошові кошти у розмірі 1070500,00 грн., покупець зобов'язаний сплатити продавцю упродовж шести місяців з моменту підписання акту прийому-передачі обладнання, шляхом перерахування на банківський рахунок продавця згідно затвердженого графіку.

Відповідно до п.2.3 договору розрахунок за придбане майно здійснюється покупцем згідно наступного графіку:

• авансовий платіж (до підписання акту приймання-передачі) - 30500 грн.;

• до 31 серпня 2009 року - 240000 грн.;

• до 31 вересня 2009 року - 200000 грн.;

• до 31 жовтня 2009 року - 200000 грн.;

• до 31 листопада 2009 року - 200000 грн.;

• до 31 грудня 2009 року - 200000 грн.

Пунктом 2.3 договору передбачена сплата авансового платежу у розмірі 30500,00 грн. до підписання акту приймання-передачі.

Передача обладнання здійснюється продавцем покупцю упродовж 2-х тижнів з моменту зарахування авансового платежу на рахунок продавця за актом приймання-передачі в приміщенні торгового комплексу "Гурман-маркет" за адресою Івано-Франківськ, вул.Миколайчука,11а (п. 3.1 договору).

Право власності на обладнання переходить від продавця до покупця з моменту демонтажу та підписання акту приймання-передачі ( п.3.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1.3 договору продавець зобов'язаний передати покупцю всі наявні документи, пов'язані з використанням обладнання, у строк, встановлений пунктом 3.1 цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив авансовий платіж в сумі 30500,00 грн.

Згідно з видатковою накладною № У-00000001 та актом прийому-передачі обладнання від 23 липня 2009 року позивач передав, а відповідач прийняв обладнання на суму 1 070 500,00грн. Вказаний акт підписаний представником товариства В«Гурман-ПлюсВ» та відповідачем, підписи яких скріплені печатками сторін.

В подальшому відповідач сплатив позивачу за обладнання упродовж вересня 2009р. - 125000грн. та жовтня 2009р. - 70 000,00грн., що разом становить 195000,00 грн.( Т.1 , а.с. 10). Крім того, 01.02.2010р. відповідач сплатив за обладнання ще 30 000,00грн ( Т.1, а.с. 44). Таким чином, всього за отримане обладнання відповідач сплатив 255 500,00 грн.( 30 500 + 125 000 + 70 000 + 30 000), що не заперечується сторонами.

Заборгованість відповідача за обладнання становить 815000 ( 1 070 500 - 255 500) грн.

Відповідач стверджує, що позивач не передав йому документів, пов'язаних з використанням обладнання, позивач стверджує, що документи були передані разом з обладнанням.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач оскаржував в судовому порядку договір №1 купівлі-продажу торгівельного обладнання від 19.06.2009р. Однак, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2010р.у справі №22/35, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 13.10.2010р., відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним вказаного договору ( Т.1 а.с. 90-91, 112-113).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач звертався з позовом до позивача про стягнення сплачених за обладнання коштів в сумі 255 500грн. з тих підстав, що йому не передані документи, пов'язані з використання цього обладнання.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2010 року у справі № 14/89 позов задоволено. Стягнено з ТзОВ «Гурман-Плюс» на користь ФОП ОСОБА_2- 255 500,00 грн. боргу та судові витрати. ОСОБА_4 Львівського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2010 року рішення місцевого господарського суду скасовано, а в позові відмовлено. ОСОБА_4 Вищого господарського суду України від 20.04.11р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.10р. у справі № 14/89 залишено без змін.( Т.1 а.с. 191-196).

Львівським апеляційним господарським судом (постанова від 01 листопада 2010 р.) та Вищим господарським судом України (постанова від 20 квітня 2011 р.), при вирішенні спору у справі № 14/89 встановлено, що ФОП ОСОБА_2 отримавши 23.07.2009р. обладнання, упродовж 10 місяців не звертався до відповідача за документами, пов'язаними з його використанням, і лише 31.05.2010р. направив лист, в якому просив передати документи, проте, яких саме не зазначив; що отримане ФОП ОСОБА_2 обладнання не було повернене продавцеві. Крім того, з огляду на те, що ФОП ОСОБА_2 в касаційній скарзі ставить питання за чий рахунок має бути демонтоване обладнання, Вищий господарський суд дійшов висновку, що обладнання змонтоване і введене в експлуатацію, що свідчить про небажання покупця відмовлятись від договору та унеможливлює повернення обладнання. Також встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не оплатив в повному обсязі отримане від ТОВ "Гурман-плюс" обладнання, що призвело до виникнення заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перед ТОВ "Гурман-плюс" на загальну суму 815 000 грн.

Листами № 11 від 03.06.2011р. та №15 від 21.06.2011 відповідач повідомив ТзОВ «Гурман-Плюс»про свою відмову від договору у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо передачі документів, пов'язаних з його використанням, та просив з'явитися для отримання обладнання і підписання акту приймання-передачі за адресою: вул. Тролейбусна,13, м. Івано-Франківськ.

У відповідь на лист відповідача № 11 від 03.06.2011р. ТзОВ «Гурман-Плюс» надіслав лист від 10.06.2011р., в якому вказав про відсутність підстав для відмови від договору купівлі-продажу.

24 вересня 2010р. ТОВ "Гурман-плюс" (первісний кредитор) та ТОВ "АВІНС" (новий кредитор) був укладений договір купівлі-продажу права вимоги (т.1, а. с. 137), згідно з умовами якого первісний кредитор продав, а новий кредитор купив належне первісному кредитору право вимоги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (боржника) за договором купівлі-продажу торговельного обладнання № 1 від 19 червня 2009 р. на суму боргу 815 000 грн., штрафних санкціях, тощо, які підлягають сплаті згідно з чинним законодавством .

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 оскаржив договір від 24.09.2010р. в судовому порядку. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.11 у справі №5010/488/2011-24/12 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги від 24 вересня 2010 р. , укладеного ТзОВ "Гурман-плюс" і ТзОВ "АВІНС". Вказане судове рішення набрало законної сили і є чинним (Т.1, а.с. 129-130).

Матеріалами справи підтверджено, що господарський суд Івано-Франківської області розглядав дві справи за позовом ТОВ "Гурман-плюс" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором №1 купівлі-продажу торговельного обладнання від 19 червня 2009 року:

- №20/161-15/46-6/107-17/95 про стягнення 645 000грн. боргу, який мав бути сплачений до кінця листопада 2009р., 65 754,46грн. пені, 36 570,00. річних, 104 860,00 грн. інфляційних втрат, 32 250 грн. штрафу;

- №2/20-6/108-17/96 про стягнення 170 000грн. боргу, який мав бути сплачений до кінця грудня 2009р., 16 904,52грн. пені, 8 676,99. річних, 23 970,00 грн. інфляційних втрат, 8 500 грн. штрафу.

Названі справи на підставі ст.58 ГПК України були об'єднані для спільного розгляду в одну справу за №20/161-15/46-6/107-17/95-2/20-6/108-17/96 .

Предметом спору у справі №20/161-15/46-6/107-17/95-2/20-6/108-17/96 є стягнення 1112485 грн. 97 коп., в тому числі: 815000 грн. боргу, 82658 грн. 98 коп. пені, 45246 грн. 99 коп. річних, 128830 грн. інфляційних втрат, 40750 грн. штрафу.

Питання заміни позивача - ТОВ "Гурман-плюс", його правонаступником - ТОВ "АВІНС" у відповідності до вимог ст.25 ГПК України, вирішено судом першої інстанції в ухвалах суду від 04.08.11р.

Встановивши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи ( технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або акта цивільного законодавства відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.666 ЦК України, якщо продавець не передав покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Доводи скаржника щодо ненадання позивачем визначених п. 4.1.3 договору документів і, як наслідок, його відмову від договору та невиникнення у нього обов'язку оплатити товар, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передачі товару.

Більш того, при вирішенні спору у справі № 14/89 Львівським апеляційним господарським судом (постанова від 01 листопада 2010 р.) та Вищим господарським судом України (постанова від 20 квітня 2011 р.) встановлено, що ФОП ОСОБА_2 отримавши 23.07.2009р. обладнання, упродовж 10 місяців не звертався до відповідача за документами, пов'язаними з його використанням, і лише 31.05.2010р. направив лист, в якому просив передати документи, проте, які саме не зазначив; що отримане ФОП ОСОБА_2 обладнання не було повернене продавцеві. Разом з тим, при розгляді касаційної скарги Вищий господарський суд дійшов висновку, що обладнання змонтоване і введене в експлуатацію, що свідчить про небажання покупця відмовлятись від договору та унеможливлює повернення обладнання.

Ці обставини в силу ст. 35 ГПК не потребують повторного доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що про свою відмову від договору відповідач повідомив продавця майже через 2 роки після отримання товару(листами № 11 від 03.06.2011р. та №15 від 21.06.2011р.), тобто, після введення придбаного обладнання в експлуатацію та його використання.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що ухвалою господарського суду Івано -Франківської області від 29.09.11р. (т.2, а.с. 203-205) затверджено ліквідаційний баланс у справі №Б-13/106 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман-Плюс" та постановлено ліквідувати товариство. Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданим станом на 12.10.11р., до ЄДР внесено запис про припинення ТзОВ В«Гурман-ПлюсВ» як юридичної особи (т.2, а.с. 206-207).

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент розгляду справи №20/161-15/46-6/107-17/95-2/20-6/108-17/96 наявні обставини, що остаточно унеможливлюють відмову від договору купівлі-продажу та фактичне повернення спірного майна продавцю - ТзОВ В«Гурман-ПлюсВ» .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про відмову від договору та припинення зобов'язань за договором купівлі-продажу внаслідок односторонньої відмови від договору на підставі ч.2 ст.666 ЦК України.

Слід зазначити, що судом першої інстанції в мотивувальній частині оспорюваного рішення, досліджено дане питання в повному обсязі та обґрунтовано неможливість припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за клопотанням відповідача від 17.10.11р.

Згідно із ст.695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Умовами договору купівлі-продажу передбачено оплату обладнання з розстроченням платежу згідно з погодженим сторонами графіком, а саме: до передачі товару - авансовий платіж в сумі 30 500грн. ; в серпні 2009р. - 240 000грн., в вересні-грудні 2099р. - по 200 000грн. щомісяця( п. 2.3 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що товариство В«Гурман-ПлюсВ» передало відповідачеві обладнання на суму 1 070 500грн. У встановлений договором строк відповідач сплатив лише авансовий платіж в сумі 30 500грн. Решту платежів, які підлягали сплаті у серпні-грудні 2009р. у встановлений договором строк відповідач не сплатив, що є порушенням грошового зобов'язання. У вересні 2009р. відповідач сплатив 125000грн., в жовтні 2009р. - 70 000,00грн., в лютому 2010р -30 000,00грн. Всього за отримане обладнання відповідач сплатив 255 500,00 грн.( 30 500 + 125 000 + 70 000 + 30 000), його заборгованість становить 815000 ( 1 070 500 - 255 500) грн., що не заперечується сторонами.

Статтею ст.216 ГК України, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У п.7.4 оспорюваного договору встановлена відповідальність за прострочку оплати отриманого обладнання у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З матеріалів справи вбачається, що місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку позивача та перерахунок сум інфляційних втрат, річних, пені та додано розрахунки стягуваної суми (а.с. 12 Т.3).

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з частковим задоволенням позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 815 000грн., інфляційних нарахувань в сумі 125310 грн., річних в сумі 45246 грн. 99 коп. та пені в сумі 82435 грн. 41 коп.

З огляду на норми ст. 547 ЦК України та умови договору купівлі-продажу, яким не передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 5 відсотків від суми, від оплати якої покупець відмовився чи ухилився, позовна вимога про сплату штрафу в розмірі 5 % на підставі п.66 ОСОБА_4 Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 В«Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання і Основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операційВ» є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Отже, решті позовних вимог правомірно відмовлено.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідачем не доведені ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що господарським судом Івано-Франківської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, отже, немає підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись, ст. ст. 35, 83, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.11року у справі № 20/161-15/46-6/107-17/95-2/20-6/108-17/96 залишити без змін, а а?пеляційну скаргу без задоволення.

2 .Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути до місцевого господарського суду.

ОСОБА_5 Хабіб

суддя Г,ОСОБА_6

суддя Я.О. Юрченко

постанова підписана

09.12.2011р.