Рішення

від 15.09.2015 по справі 913/193/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

15 вересня 2015 року Справа № 913/193/15

Провадження №6/913/193/15

За позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганськ, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Колумб", м. Луганськ,

про стягнення 5 318 141 грн. 43 коп.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«СП В«КОЛУМБВ» ,

м. Луганськ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Державний експортно - імпортний банк УкраїниВ» , м. Київ

про розірвання кредитного договору

Судова колегія у складі суддів: Василенко Т.А. (головуючий суддя), ОСОБА_2, ОСОБА_3

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

В судовому засіданні 07.09.2015 оголошено перерву до 15.09.2015

У засіданні 07.09.2015 брали участь:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_4, дов. № 010-01/9767 від 14.12.2012;

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - директор ОСОБА_5, паспорт ЕК № 191052, виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області від 07.06.1996 ;

-ОСОБА_6, довіреність № б/н від 12.06.2015.

У засіданні 15.09.2015 брали участь:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_4, дов. № 010-01/9767 від 14.12.2012;

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_6, дов.№ б/н від 12.06.2015.

в с т а н о в и в:

Суть спору: ПАТ В«Державний ескпортно - імпортний банк України в особі філії АТ В«УкрексімбанкВ» в м. Луганськ - позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за Генеральною угодою № 6107N1 від 27.03.2007 та укладеним в її рамках кредитним договором № 61114К3 від 28.01.2014 в розмірі 5 318 141,43 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 2 721 321 грн. 99 коп., заборгованість за процентами в сумі 406 231 грн. 56 коп., заборгованість за комісією в сумі 124 грн. 38 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 684 554 грн. 27 коп., пеня за несвоєчасне погашення процентів в сумі 86 048 грн. 11 коп., пеня за несвоєчасне погашення комісії в сумі 23 грн. 90 коп., інфляційні за простроченим кредитом в сумі 1 095 913 грн. 85 коп., інфляційні за простроченими процентами за кредитом в сумі 132 762 грн. 84 коп., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 45 530 грн. 41 коп., 3% річних за простроченими процентами в сумі 5 980 грн. 12 коп., штрафи в сумі 139 650 грн. 00 коп.

ТОВ В«СП В«КОЛУМБВ» - позивач за зустрічною позовною заявою (відповідач за первісним позовом) заявив вимогу про розірвання кредитного договору № 61114КЗ від 28.01.2014, укладеного між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "СП "Колумб".

Позивачем до суду наданий лист від 11.09.2015 (т. 2 арк. справи 196-198) з розрахунком згідно яких зазначено про уточнення періоду нарахування інфляційних та визначено, що кінцевий термін нарахування є 30.06.2015 року, тобто повний місяць 2015 року, що не призводить до зміни раніше заявленої до стягнення суми інфляційних витрат.

Подані позивачем за первісним позовом документи судом долучені до матеріалів справи та прийняті до відома під час винесення рішення у справі.

Відповідачем до суду наданий контрозрахунок пені, який судом прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи. При цьому представником відповідача наголошено, що відповідач не погоджується із позовними вимогами в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних та 3% річних.

Відповідач за відзивом від 31.07.2015 (т. 1 арк. 161-166), доповненнями до відзиву від 14.08.2015 (т. 2 арк. справи 72-76) позовні вимоги визнає частково в сумі боргу за кредитом, процентами та інфляцією та заперечує проти стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасну оплату процентів, пені за несвоєчасну сплату комісії та штрафних санкцій. В обґрунтування власних доводів, відповідач зазначає, що відповідно до положень Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» від 02.09.2014 № 1669-VII та п.1 ст. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операціяВ» , встановлено, що на території м. Луганська проводиться антитерористична операція в період з 14 квітня 2014 року і до невизначеного часу.

Також відповідач заперечує проти стягнення 3% річних та втрат від інфляції, пояснивши, що відповідно до п. 2.4 кредитного договору кінцевий термін повного погашення кредиту становить 27.01.2015, а тому нарахування 3% річних за період з 28.11.2014 на суму 2 721 321 грн. 99 коп. є неправомірним. Стосовно заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом у сумі 316 314 грн. 55 коп. зазначає, що заборгованість виникла 16.05.2015 року.

Також відповідач зазначає, що виконання зобов'язання за договором не можливо у зв'язку із наявністю форс - мажорних обставин.

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) обставин непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом або непередбачуваними ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія), є висновок Торгово - промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Щодо нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та комісії відповідач пояснює, що відповідно до вимог Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» від 02.09.2014 № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами юридичним особам, що провадять свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

В обґрунтування доводів за відзивом, відповідач вказує на те, що у квітні 2014 року на сході України почалось проведення антитерористичної операції, відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» . За інформацією СБУ (лист від 13.06.2014 № 33/2117) та МВС України (лист від 26.06.2014 № 12/3-2428) від 07.042014 згідно з вимогами чинного законодавства України у Луганській області проводиться антитерористична операція. Таким чином, відповідач був позбавлений можливості проводити будь - які платежі по сплаті заборгованості за кредитом.

Стосовно нарахування штрафів за невиконання умов кредитного договору відповідач зазначає, що позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за п.п. 9.2.16, 9.2.22, 9.2.29 кредитного договору, тим самим не обґрунтовує і не надає доказів підтвердження цього. Відносно порушень п. 9.2.26, відповідач вказує на те, що у рамках здійснення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, на період проведення АТО звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності. Крім того на території м. Луганська та Луганської області відсутня банківська, податкова системи, що унеможливлює виконання цього зобов'язання.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні заперечення.

Також відповідачем було подано заяви від 03.08.2015 (. 1 арк. справи 213-214) і від 14.08.2015 (т. 2 арк. справи 65-67) про надання розстрочки виконання рішення суду шляхом погашення заборгованості згідно графіку, що додається до заяви, або зі сплатою рівними частинами протягом 5 років з моменту винесення рішення (всього сума 3 127 677,93 грн.).

В обґрунтування заяв про надання розстрочки відповідач також наводить доводи що і за відзивом та, зокрема, зазначає, що знаходиться в зоні АТО і призупинив свою господарськеу діяльність на невизначений строк, у зв'язку з чим не має можливості виконувати своєчасно зобов'язання перед банком.

Також відповідач за первісним позовом зазначає, що ним укладено декілька господарських договорів на постачання відповідної продукції, які в наступному дадуть змогу частково погашати заборгованість перед банком.

Виходячи з цього, відповідач просить розстрочити виконання рішення шляхом погашення заборгованості у сумі та строки згідно графіку, розстрочити суму, що підлягає задоволенню з оплатою рівними частинами протягом 5 років з моменту винесення рішення суду.

Позивач з доводами відповідача за первісним позовом щодо заяв про надання розстрочки не погодився та надав відповідні заперечення від 14.08.2015 (т. 2 арк. справи 93-97), за якими, зокрема, зазначив наступне.

Відповідно до умов Кредитного договору № 61114КЗ від 28.01.2014, що був укладений в рамках Генеральної угоди, банк відкрив позичальникові відновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 2 737 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту - 27.01.2015, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,5 %. Вартість залучених грошових ресурсів, що сплачує банк на поточну дату складає 21,2%, відповідно прибуток складає 0,3%, тоді як облікова ставка НБУ з 04.03.2015 складає 30%.

Відповідно до діючого законодавства, банк не має права припинити нарахування процентів та повинен сплачувати податок на нараховані, але не отримані проценти, отже, у випадку розстрочення виконання рішення суду - може призвести до збитків.

Крім того, відповідачем не надано доказів спроможності виконання рішення суду у разі надання розстрочки його виконання.

В обґрунтування вимог за позовом, первісний позивач посилається на наступне.

27.03.2007 між сторонами у справі було укладено генеральну угоду № 6107N1 із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно п. 1.1 угоди вона регулює загальні засади співпраці між банком та позичальником щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника. Метою угоди є визначення загальних умов фінансування позичальника шляхом укладання кредитних договорів.

Відповідно до умов генеральної угоди банк проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості в розмірі 3 000 000,00 грн. з терміном користування кредитними коштами до 31.03.2015.

В рамках генеральної угоди між сторонами був укладений кредитний договір № 61114К3 від 28.01.2014.

На виконання статті 3 кредитного договору банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 2 737 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту 27.01.2015 зі сплатою процентів в розмірі та порядку, встановлених п.п. 3.2.5, п. 3.5 ст. 3 кредитного договору. Фактично банком було надано відповідачу кредит в сумі 2 721 321 грн. 99 коп.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язався погашати кредит в строки визначені в графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору), сплачувати проценти, комісію та здійснювати інші платежі передбачені договором.

Всупереч взятих на себе зобов'язань позичальником оплата за кредитом, процентами та комісією здійснювалася не в повній мірі та несвоєчасно, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 1 арк. справи 149-156)

Так, за розрахунком позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 1 арк. справи 149-156), станом на 22.07.2015 відповідач має заборгованість за кредитом в сумі 2 721 321,99 грн., заборгованість за процентами в сумі 406 231,56 грн., заборгованість за комісією в сумі 124,38 грн.

У зв'язку із простроченням оплати за кредитом, процентами та комісією відповідно до п. 10.2 ст. 10 Кредитного договору, позивачем нараховані пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 684 554 грн. 27 коп., пеня за несвоєчасне погашення процентів в сумі 86 048 грн. 11 коп., пеня за несвоєчасне погашення комісії в сумі 23 грн. 90 коп.

Також позивач вказує, шо відповідач, в порушення вимог пунктів 10.4, 10.5., 10.7 кредитного договору не надав банку довідки про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках, актуальний звіт про незалежну оцінку предметів застави/іпотеки, виконаний суб'єктом оціночної діяльності, акредитованим у банку у строк до 12.11.2014, не виконав умови гарантійних документів щодо строків/термінів страхування майна, що надається в заставу/іпотеку банку з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, інші документи, передбачені умовами п. 9.2.26 кредитного договору починаючи з серпня 2014 року по травень 2015 року; а також позичальник з серпня 2014 року припинив обслуговування у банку В«зарплатного проектуВ» .

Виходячи з цього, позивачем нарахований штраф в загальній сумі 139 650 грн. 00 коп.

Позивач також посилається на розпорядження Кабінету Міністрів Україні від 05.11.2014 року № 1079-р, відповідно до якого не має правових підстав для розповсюдження дії мораторію щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами, введеного ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, оскільки перелік населених пунктів на території яких здійснюється антитерористична операція не є визначеним.

Також позивач зауважує, що сертифікат Торгово - промислової палати України про форс - мажорні обставини, був наданий за заявою відповідача про настання форс - мажорних обставин для списання лише податкового боргу відповідно до ст. 101 Податкового кодексу, та не стосується звільнення від відповідальності за Генеральною угодою.

Окільки відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом який обґрунтовує посиланням на норми цивільного та господарського законодавства, в тому числі ст. ст. 1048, 1050 ЦК України та інші.

Відповідач за первісним позовом вимоги за первісним позовом визнав частково в сумі основного боргу за кредитом, відсотками та комісією, про що було вказано у відзиві, доповненнях до відзиву та наведено вище.

Встановивши фактичні обставини справи та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, щодо первісного позову суд дійшов до наступного.

27.03.2007 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «СП «Колумб» була укладена генеральна угода № 6107N1, додатки та додаткові угоди до неї (т.1 арк. справи 11-32).

Згідно п.1.2 генеральної угоди її метою є визначення загальних умов фінансування інвестиційної та іншої діяльності позичальника яка здійснюється згідно до цієї генеральної угоди шляхом укладання кредитних договорів.

Згідно п.4.5.1 генеральної угоди в редакції додаткової угоди від 10.02.2012 (т. 1 арк. справи 25) загальний ліміт заборгованості за кредитами за цією генеральною угодою не може перевищувати еквівалент 3 000 000,00 грн.

Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

28.01.2014 між сторонами у справі був підписаний кредитний договір № 61114К3 який є додатком 1.13 до генеральної угоди.

Згідно п. 2.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

Згідно п.2.3.2 спільний ліміт заборгованості 2 737 000,00 грн.

Згідно п. 2.4 кінцевий термін погашення кредиту - 27 січня 2015 року.

Згідно п. 3.1.2 розмір процентної ставки за кредитом становить 19,5% річних.

Згідно п. 3.2.1.1 розмір ставки комісії 2% річних від різницею між сумою ліміту заборгованості та фактичною заборгованістю.

Відповідно до статті 5 кредитного договору кредит надається відповідно до графіка зміни ліміту заборгованості в межах ліміту за генеральною угодою.

Відповідно до п.6.6 кредитного договору сплата процентів здійснюється позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (окрім останнього).

Банком на виконання умов генеральної угоди та кредитного договору позичальнику надавалися кредитні кошти в межах встановленого ліміту кредитування, які відповідачем були отримані та використані на власні потреби. При цьому, спор щодо суми кредитування та наданих кредитних коштів між сторонами відсутній.

За розрахунком позивача, відповідач, станом на 22 07.2015 має заборгованість за тілом кредитом в сумі 2 721 321,99 грн. Вказане підтверджує і відповідач та не заперечує проти зазначеної суми заборгованості.

В той же час, згідно розрахунку позивача (т. 1 арк. справи 152-156), за відповідачем станом на 22.07.2015 за період липень 2014 року - червень 2015 року утворилась заборгованість за процентами в сумі 406 231 грн. 56 коп. Вказане підтверджує і відповідач та не заперечує проти зазначеної суми заборгованості.

Також, позивачем, до стягнення заявлена заборгованість за комісією в сумі 124 грн. 38 коп. за період серпень 2014 року - листопад 2014 року в сумі 124 грн. 38 коп. При цьому, відповідач не заперечує проти зазначеної суми заборгованості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належної оплати заборгованості за кредитом, процентами та комісією суду не представив та не надав власного розрахунку суми основного боргу, у зв'язку з чим суд керується розрахунком позивача.

Виходячи з фактичних обставин справи та зібраних доказів, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 2 721 321 грн. 99 коп., заборгованості за процентами в сумі 406 231 грн. 56 коп., заборгованості за комісією в сумі 124 грн. 38 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку із простроченням повернення кредиту та оплати процентів, позивачем нараховані збитки від інфляції за період грудень 2014 - червень 2015 року в сумі 1 095 913,85 грн. та 132 762,84 грн. відповідно. Крім цього, нараховані 3% річних за простроченим кредитом в сумі 45 530,41 грн. за період з 28.11.2015 по 22.07.2015 та за простроченими процентами в сумі 5 980,12 грн. за період з 08.08.2014 по 22.07.2015.

Сплата інфляційних нарахувань і трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто вказані вище суми є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

В той же час, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 684 554 грн. 27 коп. за прострочення повернення кредиту за період з 28.11.2014 по 22.07.2015, пеня за прострочення сплати відсотків в сумі 86 048, 11 грн. за період з 08.08.2014 по 22.07.2015, та пеня за прострочення сплати комісії в сумі 23,90 грн. за період з 08.08.2014 по 07.06.2015.

Так, згідно п. 8.1 генеральної угоди та п. 10.2 кредитного договору у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов'язань за договором, останній сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у день, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

В той же час, позивачем нараховані штрафні санкції за ненадання документів фінансової звітності та інших документів, в загальній сумі 139 650,00 грн., в тому числі:

- відповідно до п. 9.2.16 кредитного договору за період лютий - липень 2015 року в сумі 27 930,00 грн.;

- відповідно до п. 9.2.22 кредитного договору за період липень - грудень 2014 року в сумі 27 930,00 грн.;

- відповідно до п. 9.2.26 кредитного до горову за період серпень 2014 року - січень 2015 року в сумі 27 930,00 грн.;

- відповідно до п. 9.2.29 кредитного договору за період серпень 2014 - січень 2015 року в сумі 27 930,00 грн.;

- відповідно п. 9.2.31 кредитного договору за період листопад 2014 - квітень 2015 року в сумі 27 930,00 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 10 цього Закону протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив усім банкам лист від 27.10.2014р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі - Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операціяВ» .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Тар АльянсВ» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. В«Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів УкраїниВ» від 30.10.2014р. № 1053-рВ» .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін і набрала законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, за період коли була нарахована пеня та штрафні санкції діяв перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р., у зв'язку із визнанням нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р., яким було зупинено його дію.

Тобто норми Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» (ст.1) передбачають зворотню дію закону у часі з моменту прийняття Указу Президенту від 14.04.2014р. №405/2014 та його дію до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ст. 2 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

Крім того, статтею 1 Закону України В«Про боротьбу з тероризмомВ» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а В«Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведенняВ» , згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Тобто, проведення з 07.04.2014р. антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься м. Луганськ, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом та не потребує доказування відповідно до ст. 35 ГПК України.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території м. Луганську є загальновідомим фактом.

В той же час, сертифікатом Торгово-промислової палати № 1325 від 03.11.2014 (т. 1 арк. справи 221) за листом ТОВ «СП «Колумб» засвідчено той факт, що на території Луганської області існують форс- мажорні обставини, що унеможливлюють виконання зобов'язань при здійсненні господарської діяльності на території м. Луганська щодо виконання законодавчих актів, що стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових планетів.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Зкону України «Про торгово-промислові палати Укрїни» (в редакції, в редакції, що набула чинності 02 вересня 2014 року передбачено, що Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту,регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, в даному випадку, компетентним органом, у встановленому законом порядку засвідчено факт наявності існування форс - мажорних обставин на території Луганської області і ці обставини не можуть не стосуватися взагалі виконання будь-яких зобов'язань окрім сплати податків та зборів.

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерську звітність та фінанси в Україні» на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті закону встановлено, що форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Згідно ч. 1 ст. 13 зазначеного закону, звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

У рамках здійснення заходів, передбачених Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності.

Як було наведено вище, на законодавчому рівні, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми ст.2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин крім того у рамках здійснення заходів, передбачених вищезазначеного Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності.

За таких обставин, в задоволенні вимог щодо стягнення пені та штрафу слід відмовити в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги за первісним позовом слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість за кредитом в сумі 2 721 321 грн. 99 коп., заборгованість за процентами в сумі 406 231 грн. 56 коп., заборгованість за комісією в сумі 124 грн. 38 коп., інфляційні за простроченим кредитом в сумі 1 095 913 грн. 85 коп., інфляційні за простроченими процентами за кредитом в сумі 132 762 грн. 84 коп., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 45 530 грн. 41 коп., 3% річних за простроченими процентами в сумі 5 980 грн. 12 коп. (всього 4 407 865,15 грн.), В решті вимог за первісним позовом слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 60 568,70 грн. слід покласти на відповідача за первісним позовом.

Щодо заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду у данній справі слід зазначити наступне.

Умови надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду викладені у ст. 121 ГПК України, згідно якої господарський суд має право за заявою сторони залежно від обставин справи відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у передбачений законом строк. За заявою сторони суду надане право надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення лише у виняткових випадках .

Тобто саме суд оцінює відповідні обставини та наявність виняткових умов для надання відстрочки виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як вбачається з тексту заяви, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення у даній справі, посилаючись на призупинення господарської діяльності у зв'язку із проведенням АТО на території Луганської області, а саме в м. Луганську де знаходяться виробничі приміщення товариства.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказані в заяві підстави для розстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які надають підстави для розстрочки виконання судового рішення, у зв'язку з чим в задоволенні заяв про розстрочку виконання рішення слід відмовити.

При цьому, господарський суд звертає увагу заявника на те, що відмова в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення не позбавляє права на повторне звернення до господарського суду з відповідною заявою за наявності обставин, які мають бути підтверджені належними доказами, що підтверджують ускладнення чи неможливість виконання рішення у даній справі.

В обґрунтування вимог за зустрічною позовною заявою (т. 1 арк. справи 75-78) позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

У зв'язку з суттєвою зміною обставин, якими керувались сторони при укладенні кредитного договору № 61114КЗ від 28.01.2014, з настанням подій, які не могли, бути передбачені сторонами при укладені договору (проведення АТО), що є підставою для розірвання кредитного договору, при цьому, сторони кредитного договору не мають можливості усунути зазначені обставини.

Так, 28.01.2014 року, сторони при укладені договору, не передбачали, що така обставина як проведення АТО на території м. Луганська та Луганської області може настати. Отже, зміна обставин зумовлена причинами, які сторони кредитного договору не могли усунути після їх виникнення.

Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а саме, ТОВ В«СП В«КолумбВ» було б позбавлено оборотних коштів.

Крім того, із суті кредитного договору не випливає, що ризик змін обставин, як то неможливість виконання зобов'язання через проведення АТО несе сам відповідач. Тому, обставини, якими керувались сторони при укладені кредитного договору, суттєво змінились у зв'язку з настанням подій, які не могли, бути передбачені сторонами при укладені договору, що є підставою для розірвання кредитного договору.

Виходячи з наведеного, позивач за зустрічним позовом просить суд розірвати кредитний догвір № 61114К3 від 28.01.2014 укладений між сторонами у справі.

Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) за відзивом на позовну заяву від 30.07.2015 (т. 1 арк. справи 237-239), додатковими поясненнями до відзиву на зустрічну позовну заяву від 14.08.2015 (т. 2 арк. справи 69-71) проти позову заперечує та зазначає, що для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність усіх умов передбачених ст. 652 ЦКУ але позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності таких умов.

Проведення АТО на території м. Луганська у повній мірі стосується обох договірних сторін, а тому не може бути самостійно віднесено до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставами для розірвання кредитного договору. Крім того, розірвання кредитного договору ставить у невигідне економічне становище АТ В«УкрексімбанкВ» , оскільки відповідно до ч.2 ст. 653 ЦКУ, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, тобто позичальник не повинен буде платити проценти за користування кредитними коштами і банк може нести збитки.

Встановивши фактичні обставини справи та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, щдо вимог за зустрічним позовом суд прийшов до наступного.

Як було вказано вище, 27.03.2007 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «СП «Колумб» була укладена генеральна угода № 6107N1, додатки та додаткові угоди до неї (т.1 арк. справи 11-32).

Згідно п.1.2 генеральної угоди її метою є визначення загальних умов фінансування інвестиційної та іншої діяльності позичальника яка здійснюється згідно до цієї генеральної угоди шляхом укладання кредитних договорів.

Згідно п.4.5.1 генеральної угоди в редакції додаткової угоди від 10.02.2012 (т. 1 арк. справи 25) загальний ліміт заборгованості за кредитами за цією генеральною угодою не може перевищувати еквівалент 3 000 000,00 грн.

В той же час, 28.01.2014 між сторонами у справі був підписаний кредитний договір № 61114К3 який є додатком 1.13 до генеральної угоди.

Згідно п.2.3.2 спільний ліміт заборгованості становить 2 737 000,00 грн., згідно п. 2.4 кінцевий термін погашення кредиту - 27 січня 2015 року.

Згідно п. 3.1.2 розмір процентної ставки за кредитом становить 19,5% річних.

Банком на виконання умов генеральної угоди та кредитного договору позичальнику надавалися кредитні кошти в межах встановленого ліміту кредитування, які відповідачем були отримані та використані на власні потреби.

Відповідно до ст. 509 ЦК України договором є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Підстави для розірвання договору встановлені ст.ст. 651, 652 ЦК України згідно з якими договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 4 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Так, дійсно, сторони у справі в момент укладення спірного договору не могли передбачити, що настануть ті обставини, про які зазначає ТОВ «СП «Колумб» за зустрічним позовом, при цьому зміна обставин була зумовлена причинами, які позивач не міг усунути, а із договорів та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.

Однак, позивач не довів суду, що виконання спірного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Призупинення діяльності товариства не є істотною зміною обставин, яка дає право на зміну умов договору за рішенням суду в розумінні ст.. 652 ЦК України, оскільки відсутня одночасна наявність умов, передбачених частиною 2 цієї статті. Суд також бере до уваги доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що такі зміни до договору суттєво порушать його майнові інтереси і позбавлять його на те, що він розраховував при укладенні договору, так як фактично СП Колумб отримало кошти банку та не повернуло ані кредитні кошти ані сплатило проценти та не здійснило інші платежі, на які розраховував банк при укладанні відповідного кредитного договору.

Крім цього, спірний кредитний договір був укладений в рамках генеральної угоди, щодо якої відсутній спор між сторонами. Більше того, кредитний договір № 61114К3 від 28.01.2014 є додатком до генеральної угоди № 6107N1 від 27.03.2007

Порушення співвідношення майнових інтересів (економічної рівноваги) є також необхідною умовою для розірвання договору в судовому порядку. Це порушення також може відбуватися у вигляді значного зменшення вартості отриманого за договором або значного зростання вартості відшкодування, що призводить до порушення еквівалентності обміну. При цьому зменшення цінності виконання повинно мати об'єктивні ознаки його виміру. У протилежному випадку має місце не об'єктивний факт - порушення співвідношення (еквівалентності) обміну, а проста зміна ставлення чи думки сторони щодо доцільності (бажаності чи небажаності) виконання відповідного договору. В даному разі доказів порушення співвідношення (еквівалентності) інтересів сторін спірного договору позивачем за зустрічним позовом не надано.

Стосовно цієї умови п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України суд зазначає, що ті загальні обставини, а саме проведення АТО на території Луганської області, на які посилається позивач у зустрічній позовній заяві, в рівній мірі стосуються як позивача, так і відповідача.

Пункт 4 ч. 4 ст. 652 ЦК України визначає однією з необхідних умов, за наявності якої можливе розірвання договору за рішенням суду - те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, в ході виконання договору можуть відбуватися такі зміни зовнішніх обставин, що істотно впливають на інтереси сторін і не могли бути передбачені сторонами при укладенні договору навіть при всій необхідній завбачливості з їх боку; розірвання договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

Істотна зміна обставин не тягне неможливості виконання, така можливість зберігається, але таке виконання стає вкрай невигідним для однієї із сторін і порушує її інтереси.

Так, позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин, які б підтвердили порушення співвідношення майнових інтересів сторін спірного кредитного договору внаслідок проведення АТО на території м. Луганська.

Також, позивач за зустрічним позовом не довів наявність обставин, які б підтверджували те, що у зв'язку з проведенням АТО виконання сторонами спірного договору позбавить позивача того, на що він розраховував при укладанні оспорюваного договору, оскільки в даному випадку з суті договору випливає обов'язок позичальника повернути кошти отримані від банку та сплатити за їх користування відповідні суми процентів.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, позивач за зустрічним позовом мав обґрунтувати в позовній заяві і довести належними доказами існування фактів, які він вважає умовами розірвання Договору в порядку ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Але позивачем не доведено суду наявність підстав та умов з якими закон пов'язує можливість розірвання спірного кредитного договору.

За таких обставин, в задоволенні вимог за зустрічним позовом слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплти судового збору за зустрічним позовом слід покласти на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Первісний позов ОСОБА_1 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Колумб" задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Колумб», м. Луганськ, вул. Демьохіна, буд. 27, офіс 17, код 13399860 на користь:

- ОСОБА_1 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганськ, м. Київ, вул. Горького, буд. 127, код 00032112 заборгованість за кредитом в сумі 2 721 321 грн. 99 коп., заборгованість за процентами в сумі 406 231 грн. 56 коп., заборгованість за комісією в сумі 124 грн. 38 коп., інфляційні за простроченим кредитом в сумі 1 095 913 грн. 85 коп., інфляційні за простроченими процентами за кредитом в сумі 132 762 грн. 84 коп., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 45 530 грн. 41 коп., 3% річних за простроченими процентами в сумі 5 980 грн. 12 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 60 568 грн. коп. Видати наказ позивачу після набрання рішення законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Колумб" до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" відмовити.

5. Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 21 .09.2015.

Головуючий суддя Т.А. Василенко

Суддя С.В. Вінніков

Суддя Є.А. Лісовицький