Постанова

від 17.11.2010 по справі 19/53

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

17.11.10 Справа № 19/53

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді - Юркевича М.В.

суддів - Кузя В.Л.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар»м.Берегово Закарпатської області

на рішення господарського суду Закарпатської області від 26.08.2010 р.

у справі № 19/53

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Доброта-М» с. Оноківці Закарпатської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар»м.Берегово Закарпатської області

про стягнення коштів в сумі 24 065,70 грн.

за участю представників :

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.08.2010 р. у справі №19/53 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Доброта-М» с. Оноківці Закарпатської області, стягнувши з товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар» м. Берегово Закарпатської області 24 065,70 грн. заборгованості.

ТОВ «Бульвар»не погоджується з даним рішенням суду, тому просить переглянути його в порядку апеляційного провадження та частково скасувати з огляду на те, що судом не було встановлено, а позивачем не повідомлено, що ТОВ «Бульвар» до прийняття оскарженого рішення було частково проведено оплату в сумі 7 500,00 грн. за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 593 від 03.08.2010 р., № 711 від 16.08.2010 р., № 762 від 21.08.2010 р. та № 774 від 25.08.2010 р. Враховуючи наведені обставини, відповідач просить задоволити позовні вимоги ТОВ «Доброта-М»в сумі 15 933,38 грн.

ТОВ «Доброта-М»проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними з мотивів викладених у своєму відзиві, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Апелянт явку свого представника в призначене судове засідання не забезпечив, подавши 19.10.2010 року клопотання про відкладення розгляду справи. Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду з метою забезпечення сторонам конституційного права на захист, подання доказів, які мають значення для справи, ухвалою від 20.10.2010 р. задоволила клопотання апелянта та відклала розгляд справи .

В судове засідання 17.11.2010 р. відповідач повторно явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення, клопотання про відкладення розгляду на подавав, причини неявку суду не повідомляв.

Позивач також явку свого представника в останнє судове засідання не забезпечив, подавши 16.11.2010 р. клопотання про відкладення розгляду справи. Судова колегія, з огляду на встановлені ст. 102 ГПК України процесуальні строки розгляду апеляційної скарги, дійшла висновку залишити заявлене позивачем клопотання - без задоволення, апеляційну скаргу розглянути за наявними в справі доказами.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:

10.04.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Доброта-М», як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Бульвар», як покупцем, був укладений договір поставки, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передавати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти та оплатити поставлений товар на умовах договору.

Сторони в розділах 2 та 3 договору поставки від 10.04.2008 року погодили, що товар, постачання якого здійснюється за даним договором, поставляється покупцю окремими партіями. Асортимент та кількість товару визначається у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Ціна товару згідно розділу 6 договору від 10.04.2008 р. погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є його невід'ємною частиною.

Оплата за товар відповідно до п. 6.1. договору повинна здійснюватись покупцем на протязі 14-ти банківських днів з моменту реалізації товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Позивачем у відповідності до умов договору поставки від 10.04.2008 р. згідно накладних № 6973 від 14.01.2010 р., № 7022 від 20.01.2010 р., № 7048 від 25.01.2010 р., №7049 від 25.01.2010 р., № 7076 від 27.01.2010 р., № 7078 від 27.01.2010 р., № 7116 від 02.02.2010 р., № 7184 від 10.02.2010 р., № 7242 від 18.02.2010 р., № 7300 від 25.02.2010 р., № 7302 від 25.02.2010 р., № 7365 від 03.03.2010 р., № 7420 від 10.03.2010 р., № 7421 від 10.03.2010 р., № 7423 від 11.03.2010 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 28 432, 54 грн.

В подальшому 01.04.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Доброта-М», як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Бульвар», як покупцем, був укладений інший договір поставки № 6, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передавати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти та оплатити поставлений товар на умовах договору.

Згідно п. 1.2. договору від 01.04.2010 р. купівля-продаж товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця, які є невід'ємною частиною договору.

В п. 4.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується здійснити доставку товару на умовах DDP (Інкотермс 2000) та передати його покупцю протягом 3-ох календарних днів з моменту отримання замовлення та у відповідності до підписаного сторонами графіку.

Згідно п. 3.1. договору асортимент, кількість товару зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної. Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 20-ти календарних днів з моменту отримання ним даного товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

У відповідності до умов договору поставки № 6 від 01.04.2010 року позивачем згідно накладної № 7610 від 01.04.2010 року відвантажено відповідачу товар на суму 2 653 грн. 55 коп.

Згідно акту взаємних розрахунків, який підписаний з обох сторін та скріплений печатками товариств, станом на 27.07.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, згідно укладених договорів поставки від 10.04.2008 р. та від 01.04.2010 р. склала в загальній сумі 23 433,38 грн.

Місцевий господарський суд виходячи із вимог ст. 526, 549, 625, 629, 692 ЦК України дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а саме про стягнення з відповідача 23 433,38 грн. основного боргу, 548,9 грн. пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ та 84,23 грн. - 3% річних.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зміст договору в силу ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання.

Виходячи із наявних матеріалів справи, згідно акту взаємних розрахунків станом на 27.07.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, згідно укладених договорів поставки від 10.04.2008 р. та від 01.04.2010 р. склала в загальній сумі 23 433,38 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із наявних матеріалів справи прослідковується, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, доказів зворотнього суду не надав. Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

В п. 9.2.1 договору поставки від 10.04.2008 року та п. 8.2.1 договору поставки від 01.04.2010 року сторони передбачили, що за порушення термінів розрахунків, покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Таким чином, позивачем у відповідності до умов договорів за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 548,09 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Місцевий господарський суд встановив, що сума трьох процентів річних за період прострочки складає 84 грн. 23 коп., яка підлягає до стягнення з відповідача.

У своїх доводах апеляційної скарги відповідач акцентує увагу суду на тому, що до прийняття оскарженого рішення ТОВ «Бульвар»було частково проведено оплату в сумі 7 500,00 грн. за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 593 від 03.08.2010 р., № 711 від 16.08.2010 р., № 762 від 21.08.2010 р. та № 774 від 25.08.2010 р. Враховуючи наведені обставини, відповідач просить задоволити позовні вимоги ТОВ «Доброта-М»в сумі 15 933,38 грн.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дослідивши надані відповідачем платіжні доручення звертає увагу на наступні обставини.

Згідно платіжного доручення № 593 від 03.08.2010 р. ТОВ «Бульвар»сплачено на користь ТОВ «Доброта-М»кошти в сумі 2 000,00 грн. з призначенням платежу: «за прод. товари накл. № 7609 від 04.04.2010 р.»Однак, накладна, яка зазначена в призначені платежу не є предметом даного судового спору, а відтак платіжне доручення № 593 від 03.08.2010 р. не може розцінюватись судом, як належний доказ погашення відповідачем заборгованості за поставлений товар згідно накладних, що є предметом даного спору.

Згідно платіжного доручення № 711 від 16.08.2010 р. відповідачем сплачено на користь позивача кошти в сумі 1 500,00 грн. з призначенням платежу: «за прод. тов. накл. від 25.04.2010 р.». Аналогічно, накладна, яка зазначена в призначені платежу не є предметом даного судового спору.

Згідно платіжного доручення № 762 від 21.08.2010 р. відповідачем сплачено на користь позивача кошти в сумі 3 000,00 грн. з призначенням платежу: «за прод. тов. накл. 7420 від 11.03.2010 р.».

Разом з тим, предметом даного спору виступає накладна № 7420 але не від 11.03.2010 р., як зазначено відповідачем у платіжному дорученні, а від 10.03.2010 р. і не на суму 3 000,00 грн., а на суму 2 263,09 грн. Виходячи із вказаних у платіжному дорученні даних «за прод. тов. накл. 7420 від 11.03.2010 р.»апеляційний господарський суд не може дійти висновку про те, що сплачені відповідачем кошти є погашенням заборгованості за поставлений товар згідно накладних, що є предметом даного спору.

Аналогічною є позиція апеляційного господарського суду і щодо платіжного доручення № 774 від 25.08.2010 р. згідно якого відповідачем сплачено на користь позивача кошти в сумі 1 000,00 грн. з призначенням платежу: «за прод. тов. накл. 7626 від 08.04.2010 р.», оскільки вказана в призначені платежу накладна не є предметом даного спору.

Згідно ч. 2 ст. 34. ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянт при наданих йому можливостях, як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом, підставності своїх вимог не довів. Крім того, відповідач жодного разу не забезпечив явку свого представника в судове засідання апеляційного господарського суду.

З огляду на вище наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 26.08.2010 року по суті є законним, відповідно до ст. 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар»м.Берегово Закарпатської області відмовити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 26.08.2010 р. у справі №19/53 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи № 19/53 повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий-суддя Юркевич М.В.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.