Постанова від 26.05.2010 по справі 29/78-10

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 року Справа № 29/78-10

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді І.С. Карбань, судді Л.М. Бабакової, судді І.А. Шутенко,

при секретарі -Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

1-го позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 14.05.2010 р.,

2-го позивача - не прибув,

3-го позивача - не прибув,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 04.01.2009 р.,

третя особа -ОСОБА_3 за довіреністю від 03.07.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1260Х/2-4) ліквідатора Приватного підприємства В«Меблевий АльянсВ» , ОСОБА_4, м. Харків, апеляційну скаргу (вх. № 1261Х/2-4) ліквідатора Приватного підприємства «Євро-Альянс», ОСОБА_5, м. Харків, апеляційну скаргу (вх. № 1262Х/2-4) Приватного підприємства «Альянс-Інвест», м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2010 р. по справі № 29/78-10,

за позовом: 1. Приватного підприємство «Євро-Альянс», м. Харків;

2. Приватного підприємства «Альянс-Інвест», м. Харків;

3. Приватного підприємства «Меблевий Альянс», м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Національного Банку України в Харківській області,

про визнання недійсними :

- кредитний договір № 210-в-ока від 05.07.2005р., з додатковими угодами до нього: №1 від 28.07.2005 р., №2 від 20.09.2005 р., №3 від 28.09.2005 р., №4 від 14.11.2005р., №5 від 03.03.2006 р., №6 від 29.03.2006 р., № 7 від 10.07.2006 р., №8 від 14.11.2006 р., №9 від 29.03.2007 р., №10 від 14.04.2007 р., №11 від 03.05.2007 р., №12 від 03.06.2009 р., №13 від 03.12.2009 р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії №164-мв-ока від 10.11.2004р., з додатковими угодами до нього: №1 від 20.01.2005р., №1 від 01.03.2005р., №4 від 11.05.2005 р., №4 від 15.09.2005 р., №5 від 03.03.2006 р., №4 від 15.09.2005 р., № 6 від 10.07.2006р., №7 від 14.11.2006р., №8 від 10.01.2007р., № 9 від 23.01.2007р., №10 від 05.03.2007р., № 11 від 15.03.2007р., № 12 від 29.03.2007р., № 13 від 14.04.2007р., № 14 від 05.11.2007р., № 15 від 28.11.2007р., №16 від 06.03.2009 р., № 17 від 03.06.2009 р., №18 від 03.12.2009р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- кредитний договір № 193-в-ока від 17.05.2005 р. з додатковими угодами до нього: №1 від 20.09.2005 р., №2 від 14.11.2005 р., №3 від 03.03.2006 р., №5 від 21.06.2006 р., №6 від 10.07.2006 р., №7 від 14.11.2006 р., №8 від 29.03.2007р., №9 від 14.04.2007 р., №10 від 03.06.2009 р., №11 від 03.12.2009 р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- договір іпотеки № 210-в-озо/Ч від 29.03.2006 р., з додатковою угодою №1 від 14.11.2006р., договором про внесення змін №2 від 04.04.2007р., підписаний між ПП «Альянс-Інвест», м. Харків та ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків;

- договір іпотеки № 210Д від 29.09.2005р., з додатковою угодою Мв1 від 14.11.2006 р. договором про внесення змін №2 від 04.04.2007р., підписаний між ПП «Альянс-Інвест», м. Харків та ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків;

- договір іпотеки (нерухомого майна) № 164-в-озо/Ж від 10.01.2007 р., підписаний між ПП «Альянс-Інвест», м. Харків та ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків;

- договір іпотеки №12145/нерухомого майна від 05.11.2007р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- договір іпотеки № 193-в-озо/маг2 від 01.06.2006 р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- договір про внесення змін №1 до договору іпотеки від 10.07.2006р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- договір про внесення змін №2 до договору іпотеки від 14.11.2006р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- договір про внесення змін №3 до договору іпотеки від 11.04.2007р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- договір застави № 164-мв-озо/тов. від 10.11.2004 р., з додатковими угодами №1 від 21.07.2005р., №2 від 22.09.2005р., №3 від 24.03.2006р., №4 від 15.11.2006 р., №5 від 04.04.2007р., №6 від 10.11.2009р., №7 від 08.12.2009р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Меблевий Альянс», м. Харків, -

встановила:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою до ПАТ «УкрСиббанк»в якій просили визнати недійсними наступні договори :

- кредитний договір № 210-в-ока від 05.07.2005р., з додатковими угодами до нього: №1 від 28.07.2005 р., №2 від 20.09.2005 р., №3 від 28.09.2005 р., №4 від 14.11.2005р., №5 від 03.03.2006 р., №6 від 29.03.2006 р., № 7 від 10.07.2006 р., №8 від 14.11.2006 р., №9 від 29.03.2007 р., №10 від 14.04.2007 р., №11 від 03.05.2007 р., №12 від 03.06.2009 р., №13 від 03.12.2009 р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії №164-мв-ока від 10.11.2004 р., з додатковими угодами до нього: №1 від 20.01.2005р., №1 від 01.03.2005 р., №4 від 11.05.2005 р., № 4 від 15.09.2005 р., №5 від 03.03.2006р., №4від 15.09.2005р., № 6 від 10.07.2006р., №7 від 14.11.2006р., №8 від 10.01.2007р., № 9 від 23.01.2007р., №10 від 05.03.2007р., № 11 від 15.03.2007р., № 12 від 29.03.2007р., № 13 від 14.04.2007р., № 14 від 05.11.2007р., № 15 від 28.11.2007р., №16 від 06.03.2009р., № 17 від 03.06.2009р., №18 від 03.12.2009р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- кредитний договір № 193-в-ока від 17.05.2005 р. з додатковими угодами до нього: №1 від 20.09.2005 р., №2 від 14.11.2005р., №3 від 03.03.2006р., №5 від 21.06.2006р., №6 від 10.07.2006 р., №7 від 14.11.2006р., №8 від 29.03.2007р., №9 від 14.04.2007 р., №10 від 03.06.2009р., №11 від 03.12.2009р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- договір іпотеки № 210-в-озо/Ч від 29.03.2006 р., з додатковою угодою №1 від 14.11.2006 р., договором про внесення змін №2 від 04.04.2007 р., підписаний між ПП «Альянс-Інвест», м. Харків та ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків;

- договір іпотеки № 21 ОД від 29.09.2005р., з додатковою угодою №1 від 14.11.2006 р., договором про внесення змін №2 від 04.04.2007 р., підписаний між ПП «Альянс-Інвест», м. Харків та ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків;

- договір іпотеки (нерухомого майна» № 164-в-озо/Ж від 10.01.2007 р., підписаний між ПП «Альянс-Інвест», м. Харків та ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків;

- договір іпотеки №12145/нерухомого майна від 05.11.2007р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- договір іпотеки № 193-в-озо/маг2 від 01.06.2006р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- договір про внесення змін №1 до договору іпотеки від 10.07.2006р.,підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- договір про внесення змін №2 до договору іпотеки від 14.11.2006р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- договір про внесення змін №3 до договору іпотеки від 11.04.2007р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Євро-Альянс», м. Харків;

- договір застави № 164-мв-озо/тов. від 10.11.2004 р., з додатковими угодами №1 від 21.07.2005 р., №2 від 22.09.2005 р., №3 від 24.03.2006 р., №4 від 15.11.2006 р., №5 від 04.04.2007 р., №6 від 10.11.2009 р., №7 від 08.12.2009 р., підписаний між ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків та ПП «Меблевий Альянс», м. Харків;

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2010р. (суддя Тихий П.В.) клопотання ПАТ «УкрСиббанк»про залучення третьої особи задовольнити. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Національного Банку України в Харківській області. В позові ПП «Євро-Альянс»до ПАТ «УкрСиббанк»відмовлено повністю. В позові ПП «Альянс-Инвест»до ПАТ «УкрСиббанк»відмовлено повністю. В позові ПП «Меблевий Альянс»до ПАТ «УкрСиббанк»відмовлено повністю.

Позивач № 3 -ліквідатор ПП «Меблевий Альянс»ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2010р., звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Апелянт вказував, що предметом укладених між позивачем та відповідачем кредитних договорів є надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у швейцарських франках, але відповідно до ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України та ст.35 Закону України «Про Національний банк України»єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Сторонам у договорі надано право при визначенні розміру грошових зобов'язань в гривні вказати еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку сума, яка повинна бути оплачена в гривні, визначається згідно з офіціальним курсом відповідної валюти на дату проведення платежу.

Апелянт зазначав, що режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення законодавства передбачені Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням приписів ст.7 ГК України, ст.4 ЦК України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері. Під валютними операціями у вказаному Декреті КМ України розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у швейцарських франках та виконання позивачем своїх обов'язків за кредитними договорами в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Одночасно, апелянт зазначав, що ст.5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії (генеральної та індивідуальної) НБ України. За приписами ст.14 ГК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Апелянт також посилався на п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно якому індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Згідно із ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією. Відповідно до ч.5 ст.5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.1.10 Положення «Про порядок видачі НБ України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу»одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

З врахуванням викладеного апелянт зазначав, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Проте індивідуальна ліцензія на надання відповідачем та отримання позивачем кредиту в іноземній валюті у жодної із сторін відсутня.

Також апелянт зазначав, що проведення розрахунків за спірними кредитними договорами, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті також потребує індивідуальної ліцензії НБ України, виходячи із п.1.4 Положення «Про порядок видачі НБ України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу»під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.

Апелянт вважав, що недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позивач № 1 - ліквідатор Приватного підприємства «Євро-Альянс», ОСОБА_5, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2010р., звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, а саме: ст. ст. 22, 43 ГПК України, ст. 9 Конституції України; ст. ст. 4, 11, 203, 215, 509, 524, 548, 575, 1054 ЦК України; ст. ст. 7, 173, 174, 189, 198 ГК України; ст. ст. 2, 35 Закону України «Про Національний банк України»; ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; ст.2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; п.п. 1.4, 1.10 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюті на території України як засобу платежу». Зміст апеляційної скарги позивача № 1 - ліквідатора ПП «Євро-Альянс», ОСОБА_5, повністю співпадає зі змістом апеляційної скарги позивач № 3 -ліквідатора ПП «Меблевий Альянс»ОСОБА_4.

Позивача № 2 - ПП «Альянс-Інвест», також не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2010р., звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, а саме: ст. ст. 22, 43 ГПК України, ст. 9 Конституції України; ст. ст. 4, 11, 203, 215, 509, 524, 548, 575, 1054 ЦК України; ст. ст. 7, 173, 174, 189, 198 ГК України; ст. ст. 2, 35 Закону України «Про Національний банк України»; ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; ст.2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; п.п. 1.4, 1.10 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюті на території України як засобу платежу». Зміст апеляційної скарги позивача № 2 - ПП «Альянс-Інвест», повністю співпадає зі змістом апеляційної скарги позивач № 3 -ліквідатора ПП «Меблевий Альянс»ОСОБА_4.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу в якому вважав рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2010 р. по даній справі законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, в зв'язку з чим просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач вказував, що відповідно до ч. З ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: Закон України «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про Національний банк України». Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБ України ліцензії. 28.10.1991 р. НБ України видано АТ «УкрСиббанк»банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 75-3 на право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ч. З ст. 14 ГК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України (ст. 19). Відповідно до ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст. 49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією. Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідач зазначав, що відповідно до ст.5 Декрет КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто виходячи з положень ст.5 Декрету, можна зробити висновок, що генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу суб'єктів: банкам, фінустановам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб'єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.

НБ України прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, (затвердженого постановою Правління НБ України від 17.07.2001 р. № 275), відповідно до п. 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки банк отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції з щодо розміщення іноземної валюти.

Відповідно до п.«в»ч.4, ст. Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тому висновок Скаржників про обов'язковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком, суперечить положенням ст.19 Конституції України за якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам. Зазначений висновок також підтверджений самим Національним банком, який у своєму листі від 29.05.2001р. №28-313/2178 з посиланням на норми Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Щодо твердження скаржників про необхідність отримання індивідуальних ліцензій сторонами кредитного договору для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, відповідач зазначав, що аналіз положень ст. 47 та ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та ст. 5 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дозволяє зробити висновок, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБ України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБ України від 14.11.2004р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБ України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національний банк України, надіслав відзив на апеляційну скаргу в якому вважав рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2010 р. по даній справі законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, в зв'язку з чим просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Національний банк України вказував, що pгідно з ч.1 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність, " п.2.1 глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБ України № 275 від 17.07.2001, на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: 1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Надання кредитів банками відноситься до операцій щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Під час судового розгляду відповідач надавав господарському суду Харківської області ліцензію та дозвіл, згідно з якими банк та його філії мають право здійснювати банківські операції.

Статтею 5 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБ України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вказувала, що банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію НБ України та за умови отримання письмового дозволу НБ України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів як в національній, так і в іноземній валюті.

Представники позивача № 2 - Приватного підприємства «Альянс-Інвест»та позивача № 3 - ліквідатора Приватного підприємства В«Меблевий АльянсВ» , ОСОБА_4, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином були повідомлені, про що свідчить відповідні поштові повідомлення. Про причини неприбуття представників позивача № 2 та позивача № 3 в судове засідання суд не повідомлено. Враховуючи, що апеляційні скарги позивача № 2 та позивача № 3 за своїм змістом повністю співпадають зі змістом апеляційної скарги позивача № 1, а також, що неприбуття представників позивача № 2 та позивача № 3 у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Представник позивач № 1 - ліквідатора ПП «Євро-Альянс», ОСОБА_5, подавав апеляційну скаргу, подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він не знайомий з апеляційною скаргою та матеріалами справи так як довіреність представляти інтереси ліквідатора ПП «Євро-Альянс», ОСОБА_5 була видана 14.05.2010 р.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду було оголошено перерву до 15:00 години 19.05.2010 р.

Розглянувши клопотання представника позивач № 1 - ліквідатора ПП «Євро-Альянс», ОСОБА_5, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ст. 77 ГПК України містить вичерпний перелік підстав за якими суд відкладає розгляд справи, підстави, викладені в клопотання представниці апелянта - ліквідатора ПП «Євро-Альянс», ОСОБА_5, зазначеною нормою процесуального права не передбачені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони є обґрунтованими і такими, що базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи виходячи з наступного.

Між 1-м позивачем та відповідачем були укладені наступні кредитні договори (т. 1 а.с.16-52, 70-95, 97- 132, т.2 а.с.24-62):

- кредитній договір № 210-в-ока від 05.07.2005р., з додатковими угодами до нього: №1 від 28.07.2005 р., №2 від 20.09.2005 р., №3 від 28.09.2005 р., №4 від 14.11.2005 р., №5 від 03.03.2006р., №6 від 29.03.2006 р., № 7 від 10.07.2006 р., №8 від 14.11.2006 р., №9 від 29.03.2006р., №10 від 14.04.2007 р., №11 від 03.05.2007 р., №12 від 03.06.2009 р., №13 від 03.12.2009 р;

- кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 164-мв-ока від 10.11.2004 р., з додатковими угодами до нього: № 1 від 20.01.2005 р., № 1 від 01.03.2005 р., № 4 від 11.05.2005 р., № 4 від 15.09.2005 р., № 5 від 03.03.2006 р., № 4 від 15.09.2005 р., № 6 від 10.07.2006 р., № 7 від 14.11.2006 р., № 8 від 10.01.2007 р., № 9 від 23.01.2007 р., № 10 від 05.03.2007 р., № 11 від 15.03.2007 р., № 12 від 29.03.2007 р., № 13 від 14.04.2007 р., № 14 від 05.11.2007 р., № 15 від 28.11.2007 р., № 16 від 06.03.2009 р., № 17 від 03.06.2009 р., № 18 від 03.12.2009 р.;

- кредитний договір № 193-в-ока від 17.05.2005 р. з додатковими угодами до нього: №1 від 20.09.2005 р., №2 від 14.11.2005 р., №3 від 03.03.2006 р., №5 від 21.06.2006 р., №6 від 10.07.2006р., №7 від 14.11.2006 р., №8 від 29.03.2007 р., №9 від 14.04.2007 р., №10 від 03.06.2009 р., №11 від 03.12.2009 р.

Відповідно до умов вказаних кредитних договорів відповідач надав 1-му позивачу кредит у формі не поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії і на умовах, зазначених у договорах.

На забезпечення виконання вищевказаних договорів між сторонами у справі було наступні договори (т. 1 а.с. 53-69, 133-137, т.2 а.с. 1-23, 63-74), а саме:

- між відповідачем та 2-м позивачем:

договір іпотеки № 210-в-озо/Ч від 29.03.2006р., з додатковою угодою №1 14.11.2006р., договором про внесення змін №2 від 04.04.2007р.; договір іпотеки № 21 ОД від 29.09.2005р., додатковою угодою №1 від 14.11.2006 р., договором про внесення змін №2 від 04.04.2007р.; договір іпотеки / нерухомого майна/ № 164-в-озо/Ж від 10.01.2007р.;

- між відповідачем та 1-м позивачем:

договір іпотеки № 12145/нерухомого майна від 05.11.2007р.; Договір іпотеки № 193-в-озо/маг2 від 01.06.2006 р., договір про внесення змін №1 до договору іпотеки від 10.07. 2006р. договір про внесення змін №2 до договору іпотеки від 14.11.2006р. договір про внесення змін №3 до договору іпотеки від 11.04.2007р.;

- між відповідачем та 3-м позивачем:

договір застави № 164-мв-озо/тов. від 10.11.2004р., з додатковими угодами №1 від 21.07.2005р., №2 від 22.09.2005р., №3 від 24.03.2006р., №4 від 15.11.2006р., №5 від 04.04.2007р., №6 від 10.11.2009 р., №7 від 08.12.2009 р.

Усі вищевказані договори та додаткові угоди до них були підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень і скріплені їх печатками.

Відповідно до 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Ч.3 ст. 533 ЦК України визначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Одночасно, ст.5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії НБ України.

За приписами ст.14 ГК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно із ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»банківська ліцензія - документ, який видається НБ України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність. Також, ст. 2 вказаного Закону визначено, що кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Ст.19 наведеного Закону визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Ч. 1 ст. 49 вказаного Закону визначено, що розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією.

Статтею 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що на здійснення валютних операцій НБ України видає генеральні та індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто виходячи з положень ст. 5 Декрету, генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу суб'єктів: банкам, фінустановам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб'єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.

НБ України прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, (затв. постановою Правління НБ України від 17.07.2001 р. № 275), відповідно до п. 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 за N 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу НБ України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки банк отримав банківську ліцензію та дозвіл НБ України на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції з щодо розміщення іноземної валюти. Відповідно до п.«в»ч. 4, ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

З матеріалів справи вбачається, що НБ України відповідачу, зареєстрованому НБ України 28.10.1991р. за № 57 28.12.2009р., видано банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції визначених ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(т.2 а.с. 82).

Також, відповідачу 28.12.2009р. видано дозвіл № 75-3 на право здійснювати операції з валютними цінностями (т.2 а.с. 83-85).

Викладене свідчить про наявність у відповідач права на здійснення операцій з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБ України банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за спірними кредитним договорами відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянтів на обов'язковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком, в зв'язку з тим, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії НБ України, що підтверджується листом НБ України від 29.05.2001р. №28-313/2178 (т.2 а.с. 86).

Позиція щодо правомірності надання кредитів в іноземній валюті на підставі саме генеральної ліцензії також підтверджена положенням про порядок діяльності «Вестерн Ен-Ай-Ес Ентерпрайз Фонду» (США) та його кредитно-фінансової установи в Україні, затвердженим постановою Правління НБ України №269 від 01.11.1995р.згідно якому кредити в іноземній валюті господарюючим суб'єктам приватної форми власності України Установа надає на підставі отриманої від НБ України генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (п. 6 зазначеного Положення). За наявністю в Установи генеральної ліцензії НБ України на здійснення кредитних операцій з розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку України Установа має право надавати кредити в іноземній валюті резидентам України - господарюючим суб'єктам приватної форми власності, (п. 10 зазначеного Положення).

Таким чином, відповідач має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБ України банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.

Щодо тверджень апелянтів про необхідність отримання індивідуальних ліцензій сторонами Кредитного договору для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, господарський суд першої інстанції зазначав, що аналіз положень ст. 47 та ст. 49 Закон України «Про банки і банківську діяльність», та ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»дозволяє зробити висновок, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБ України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБ України від 14.11.2004р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБ України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, НБ України у своєму нормативно-правовому акті підтвердив позицію, закріплену в Декреті, та встановив, що операції з використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється без отримання індивідуальної ліцензії, якщо однією стороною операції є банк, який має генеральну ліцензією.

У зв'язку з чим, господарський суд Харківської області обґрунтовано та правомірно дійшов висновку, що надання відповідачем кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої відповідачу НБ України, та не потребує отримання відповідачем чи його позичальниками індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Враховуючи, що кредитні договори підписані між 1-м позивачем та відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, свідчить про відсутність підстав для визнання недійсними цих кредитних договорів, в зв'язку з чим вимоги позивачів щодо визнання недійсними договорів застави та іпотеки, укладених на забезпечення вищевказаних кредитних договорів, є також необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно відмовив позивачам в задоволенні позовних вимог, оскільки вказані угоди відповідають вимогам чинного законодавства.

Посилання апелянтів на те, що справу було розглянуто за відсутності їх представників, чим порушено їх процесуальні права, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2010р. порушено провадження у справі № 29/78-10 та призначено її розгляд на 12.04.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що вся кореспонденція надсилалась на адреси позивачів зазначені, як в позовній заяві так і апеляційних скаргах: 61003, м. Харків, майдан ОСОБА_6, 2 (т.1 а.с. 3, т.2 а.с. 124, 138, 152).

Відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення вказана ухвала суду першої інстанції була отримана уповноваженими представниками позивачів 01.04.2010р. (т.2 а.с. 76-78).

В судове засідання 12.04.2010р. позивачі не прибули до судового засідання, письмових пояснень щодо причин неможливості прибути в судове засідання апеляційної інстанції господарського суду не надали, в зв'язку з чим справу було розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом Харківської області вживались всі дії щодо належного повідомлення позивачів про час та місце судового засідання.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2010 р. по справі № 29/78-10 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та матеріалів справи і підстави для його скасування відсутні. Заперечення викладені в апеляційних скаргах є необґрунтованими та безпідставними і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 75, 99, 101, п. 1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

постановила:

Клопотання представника апелянта - ліквідатора ПП «Євро-Альянс», ОСОБА_5, про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства В«Меблевий АльянсВ» , м. Харків, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Євро-Альянс», м. Харків, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Альянс-Інвест», м. Харків, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2010 р. по справі № 29/78-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючого суддя І.С. Карбань.

Суддя Л.М. Бабакова.

Суддя І.А. Шутенко.

Повний текст постанови підписано та оголошено в судовому засіданні 19.05.2010р.