Постанова

від 26.05.2010 по справі 43/32-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010р. Справа: № 43/32-10

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - І. С. Карбань, судді Л.М. Бабакової, судді І. А. Шутенко,

при секретарі -МІракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 01-62юр/7385 від 21.09.2009 р.,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 17.12.2008 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1175Х/2-4) Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2010 р. по справі № 43/32-10,

за позовом Акціонерної компанії В«ХарківобленергоВ» , м. Харків,

до Акціонерного товариства В«Концерн АВЕК та КоВ» , м. Харків,

про стягнення 1253,80 грн., -

встановила:

АК «Харківобленерго»звернулась з позовом про стягнення з АТ «Концерн АВЕК та Ко»1253,80 грн. ПДВ, донарахованого на нарахування за перевищення договірних величин споживання електричної потужності за січень 2007р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2010р. (суддя Сальникова Г.І.) в позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2010р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Апелянт вказував, що 23.09.2009 р. відповідно до листа заступника начальника СДПІ ВПП у м. Харкові № 12516/10/43-015 платники податку згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»зобов'язані включати до бази оподаткування ПДВ на рахування за перевищення договірних величин споживання електричної потужності, суми за перевищення договірних величин споживання електричної потужності.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу в якому вважав рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2010 р. по даній справі законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, в зв'язку з чим просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач вказував, що посилання АК „Харківобленерго" на лист заступника начальника СДПІ ВПП у м. Харкові № 12516/10/43-015, відповідно до якого платники податку згідно з п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»зобов'язані включати до бази оподаткування ПДВ від нарахованої суми за перевищення договірних величин споживання електричної потужності, є необґрунтованим у зв'язку з тим, що згідно до п.п. «в»п.п. 4.4.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове роз'яснення, а тим паче, лист, не мають сили нормативно-правового акту.

Відповідач вважав необґрунтованим посилання позивача на необґрунтованість правової позиції суду відносно того, що діючим податковим законодавством України не передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені Законом України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з тим, що відповідно до ст.ст.174, 170 ГК України, ст. 11 ЦК України, договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону. У даному випадку це Закон України «Про електроенергетику»та Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ України, які наголошують, що договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідач вважав, що відповідно до вищевказаних нормативних актів та укладеного договору АК „Харківобленерго" зобов'язувалася постачати електричну енергію, як різновид товарної продукції безперебійно та в межах обумовленої договором потужності, а АТ „Концерн АВЕК та Ко", у свою чергу, зобов'язувався проводити оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів згідно з умовами договору.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику»та п. 4.2.2. укладеного договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії та потужності. АТ „Концерн АВЕК та Ко" був нарахований борг за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності за січень 2007 р. у сумі 6269,02 грн., який ним був сплачений.

Відповідач вказував, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні або правові наслідки. Виходячи з приписів ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», передбачена санкція (сплата двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії) є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання, в результаті застосування якої для нього настали несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ.

Відповідач зазначав, що виходячи з вимог п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Змістом п. 1.4. ст. 1 того же Закону визначено, що поставка товарів - це будь-які операції, з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безплатної поставки товарів. При цьому, у відповідності до п. 4.1. ст. 4 того же Закону, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

З урахуванням викладеного відповідач стверджував, що діючим податковим законодавством України не передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені Законом України «Про податок на додану вартість». Отже, суми коштів, які не пов'язані з поставкою товарів чи послуг і які не є компенсацією вартості товарів (послуг), не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування податком на додану вартість. двократна вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною є відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи з нижченаведених підстав.

14.10.2004 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 3-858К з додатками до нього (а.с. 8-16). Вказаний договір було пролонговано на 2010 р. Згідно з умовами якого постачальник зобов'язаний постачати електричну енергію споживачу, як різновид товару в обсягах, визначених умовами даного договору, а споживач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі оплачувати постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 4.2 «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996, п. 5.2 договору, між сторонами були визначені договірні величини споживання електричної енергії на 2007 р., про що укладено додаток № 1 до договору № 3-858К від 14.10.2004 р. (а.с. 25). Відповідно до якого відповідачу встановлена договірна величина споживання електричної потужності на січень 2007р. у розмірі 728,5 кВт. Повідомленням № 3-858К від 15.12.2006р. відповідачу доведено про узгодження договірних величин споживання електричної потужності у січні 2007р., в обсязі 728,5 кВт. (а,с. 26).

10.01.2007р. представниками позивача проведено замір фактичного споживання та навантаження у години ранкового максимуму енергосистеми, складено акт № 03/3-858К/2/0028/07 від 10.01.2007р. з контролю електричної потужності (а.с. 28). Відповідно до додатку до акту найбільша фактична потужність становила 960 кВт. Таким чином, відповідачем січні 2007р. було перевищено встановлені договірні величини споживання електричної потужності на 231,5 кВт.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику»та п. 4.2.2. вказаного договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електроенергії та потужності.

Позивачем відповідно до вимог п. 6.14 «Правил користування електричної енергії»було складено акт № 6 від 12.02.2007р. про споживання електричної потужності за січень 2007р., в якому позивач пропонував відповідачу сплатити нараховану суму за перевищення договірних величин споживання електричної потужності, яка відповідно до наведеного у даному акті склала 6269,02 грн. (а.с. 29).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2008р. припинено провадження у справі № 15/245-08 за позовом АК «Харківобленерго» про стягнення з АТ «Концерн АВЕК та Ко» заборгованості в сумі 6269,02 грн. за перевищення встановлених договірних величини споживання електричної потужності за січень 2007р. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку зі сплатою вказаної заборгованості (а.с. 64). Ухвала господарського суду Харківської області від 02.09.2008р. у справі № 15/245-08, набрала законної сили.

Відповідно до вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В п. 1.4 ст. 1 наведеного Закону визначено, що поставка товарів - це будь-які операції, з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безплатної поставки товарів. При цьому, у відповідності до п. 4.1, ст. 4 Закону, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку, третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів ( послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Діючим податковим законодавством України не передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені Законом України «Про податок на додану вартість», тому відповідальність, передбачена ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», не підпадає під дію вимог Законом України «Про податок на додану вартість».

В зв'язку з чим, суми коштів, які не пов'язані з поставкою товарів чи послуг і які не є компенсацією вартості товарів (послуг), не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування ПДВ, оскільки двократна вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною є видам відповідальності.

На підставі викладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2010р. у справі № 43/32-10 прийнято у відповідності з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 75, ст. 99, ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

постановила:

Апеляційну залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2008 р. по справі № 43/32-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Карбань І.С.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Шутенко І.А.

Повний текст постанови підписано та оголошено в судовому засіданні 17.05.2010р.