Ухвала

від 17.09.2015 по справі 1/241/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/45541/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2008 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 по справі № 1/241/08 (22-а-7035/08)

за позовом Миколаївської обласної Ради фізкультурно-спортивного товариства "Україна"

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Миколаївська обласна Рада фізкультурно-спортивного товариства "Україна" звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2008 №0002371503/0 та №0002381503/0, якими позивачу визначено суми податкових зобов'язань (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) з земельного податку юридичних осіб у сумах 60 504,05 грн. та 62131,28 грн. відповідно.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2008 позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення скасовано.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.04.2008 № 0002381503/0, в решті позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення від 10.04.2008 Державна податкова інспекція прийняла за результатами проведених невиїзних документальних перевірок позивача з питань правильності та повноти нарахування земельного податку за 2006 рік та за 2008 рік, що оформлені актами перевірок від 01.04.2008 №826/15-335-02659269 та від 01.04.2008 №827/15-335-02659269.

У ході вказаних перевірок контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про плату за землю", що полягало у неправомірному застосуванні пільги по сплаті земельного податку, внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов'язання з земельного податку за 2006 рік на суму 57 622,91 грн. та за 2008 рік на суму 59 172,65 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що у 2006 році на позивача, який є закладом фізичної культури і спорту, поширювалась пільга по платі за землю, передбачена п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю", а отже податкові зобов'язання за вказаний період позивачу визначено безпідставно. Натомість, у 2008 році на позивача вказана пільга по сплаті земельного податку не поширювалась, оскільки останній не повністю утримувався за рахунок коштів державного бюджету, проте з огляду на відсутність доказів на підтвердження того, що позивач є власником чи землекористувачем земельних ділянок і на нього покладено обов'язок щодо сплати податку на землю, суд також дійшов висновку і про безпідставність донарахування податкового зобов'язання з податку на землю за 2008 рік.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування податкових зобов'язань з земельного податку за 2006 рік, дійшов висновку, що позивач не мав право застосовувати пільгу по сплаті земельного податку передбачену п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю", оскільки останній не входить до переліку, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2006 №881 "Про затвердження переліку спортивних баз олімпійської та параолімпійської підготовки, яким надаються пільги з плати за землю у 2006 році".

Однак такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними.

Як визначено ст. 2 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, та подають дані відповідній державній податковій інспекції (ст. 14 вказаного Закону ).

Статтею 5 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

А згідно ст. 13 вказаного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції дійшов висновку, який був підтриманий судом апеляційної інстанції, про відсутність у Товариства обов'язку сплачувати земельний податок у 2008 році з огляду на непідтвердженість статусу позивача як власника чи користувача земельними ділянками, проте судами поза увагою залишено чи був позивач землекористувачем у 2006 році і на яких правових підставах використовувались земельні ділянки (володіння, користування).

Суд звертає увагу на наявність в матеріалах справи листа управління земельних ресурсів у м. Миколаїв Миколаївської області (а.с. 55), договору оренди землі від 17.05.2004, на підставі якого суди дійшли висновку про відсутність у позивача статусу землекористувача (орендаря) лише 2008 році, незважаючи на те, що вказаний договір було розірвано у січні 2006 року.

Таким чином, під час вирішення спору суди попередніх інстанцій не в повному обсязі встановили обставини, що мають значення у справі, а саме правовий статус позивача як землекористувача у 2006 та 2008 роках (володіння, користування), припинення (продовження) такого правова у вказаний період.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що можливість застосування платником земельного податку пільг встановлених п.4 ч.1 ст.12 Закону України "Про плату за землю" виникає за умови, що такий платник є закладом фізичної культури та спорту, в редакції статті названого Закону станом на 2006 рік та за умови, що такий платник є закладом фізичної культури та спорту, який повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, в редакції статті названого Закону станом на 2008 рік.

Отже, невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2008 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 по справі № 1/241/08 (22-а-7035/08) скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко