Рішення

від 17.09.2015 по справі 906/1081/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" вересня 2015 р. Справа № 906/1081/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов.№458 від 05.05.2015;

ОСОБА_2 - дов.№460 від 05.05.2015

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія будівельників "КуБ"

про стягнення 31607,91грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 31607,91грн, з яких: 16204,18грн - основний борг; 11624,82грн - інфляційні нарахування; 1115,65грн - пеня; 1042,84грн - 3% річних; 1620,42грн - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати коштів згідно умов договору поставки №010413-Ц-К від 01.04.2013.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи на поштовому повідомленні про вручення ухвали суду (а.с. 52 -53). Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки, про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, то на підставі ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія будівельників "КуБ" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №010413-Ц-К (далі - Договір) (а.с. 14-19), згідно умов якого постачальник зобов`язується поставляти покупцю за його замовленнями будівельно-оздоблювальні матеріали, що узгоджуються Сторонами за формою Специфікації (далі - Товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати їх оплату в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Поставки Товарів здійснюються партіями на підставі погоджених Сторонами (розміщених покупцем та прийнятих постачальником) замовлень. Партія товару - визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо) (п.1.2 Договору).

Ціни та асортимент Товарів, що поставляються за цим Договором, визначаються в Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Сторони визначають, що покупець ознайомлений зі Специфікаціями постачальника, які є дійсними на дату укладання цього Договору, що ціни на Товари, вказані у Специфікаціях, погоджені сторонами (п.2.1 Договору).

Згідно п.3.1 Договору загальна кількість Товарів становить суму кількості Товарів, вказаних в усіх підписаних сторонами накладних, за якими Товар був поставлений за цим Договором протягом строку його дії.

Приймання Товарів за кількістю здійснюється за товарними одиницями під час отримання Товарів покупцем від постачальника (перевізника) (п.6.1 Договору).

Поставлений Товар вважається прийнятим за кількістю з моменту підписання накладної покупцем (п.6.1.1 Договору).

Так, на виконання умов договору поставки №010413-Ц-К від 01.04.2013 позивач поставив, а відповідач отримав товар, що підтверджується видатковими накладними №744 від 11.04.2013 (на суму 6315,39грн), №756 від 12.04.2013 (на суму 2329,00грн); №810 від 17.04.2013 (на суму 6810,36грн); №841 від 19.04.2013 (на суму 5279,39грн) (а.с. 9-12).

Таким чином, позивачем свої зобов'язання за договором поставки №010413-Ц-К від 01.04.2013 виконано належним чином та в повному обсязі на суму 20734,14грн (6315,39грн + 2329,00грн + 6810,36грн + 5279,39грн).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки №010413-Ц-К від 01.04.2013, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до п.7.2.3 договору поставки №010413-Ц-К від 01.04.2013 остаточний розрахунок (оплату) кожної партії Товарів покупець здійснює в строк 30 календарних днів з моменту отримання Товару.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе договором поставки №010413-Ц-К від 01.04.2013 зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар згідно видаткових накладних №744, №756, №810, №841 виконав лише частково на суму 4529,96грн, про що свідчить, зокрема, обґрунтований розрахунок позивача (а.с. 22).

Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду в Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія будівельників КуБ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" існувала заборгованість у сумі 16204,18грн (20734,14грн - 4529,96грн), що, зокрема, підтверджується підписаним повноважними представниками та скріпленим печатками сторін актом звіряння взаємних розрахунків (а.с.23).

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 16204,18грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1115,65грн пені за період з 19.05.2013 по 19.11.2013.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Пунктом 9.1 договору поставки №010413-Ц-К від 01.04.2013 передбачено, що за порушення строків оплати Товару, передбачених цим Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені, передбаченої цим пунктом договору, здійснюється протягом всього періоду прострочки до моменту здійснення оплати боргу покупцем, і будь-яким іншим строком не обмежується.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені, суд вважає його неправильним, оскільки останнім невірно визначено початок періоду існування заборгованості. Тому, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок суми пені, починаючи нарахування з 21.05.2013 (враховуючи вимоги п.7.2.3 Договору), а саме:

- за період прострочення з 21.05.2013 по 09.06.2013 (розмір подвійної облікової ставки НБУ становив 15%):

16204,18грн (сума боргу) х 15% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 днів х 20 (кількість днів прострочення) = 133,19грн;

- за період з 10.06.2013 по 12.08.2013 (розмір подвійної облікової ставки НБУ становив 14%):

16204,18грн (сума боргу) х 14% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 днів х 64 (кількість днів прострочення) = 397,78грн;

- за період з 13.08.2013 по 19.11.2013 (розмір подвійної облікової ставки НБУ становив 13%):

16204,18грн (сума боргу) х 13% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 днів х 99 (кількість днів прострочення) = 571,36грн.

Отже, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1102,33грн (133,19грн + 397,78грн + 571,36грн).

У частині стягнення 13,32грн (1115,65грн - 1102,33грн) пені суд відмовляє.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1620,42грн.

Дійсно, згідно п.9.2 Договору у випадку затримки платежу більше, ніж на 7 календарних днів покупець додатково до пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок позивача суми штрафу, суд вважає його правильним і таким, що здійснений згідно вимог чинного законодавства, а тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 1620,42грн штрафу.

Окрім того, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача 1042,84грн - 3% річних за період з 19.05.2013 по 10.07.2015 та 11624,82грн - інфляційних нарахувань за період з 19.05.2013 по 10.07.2015.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Разом з тим, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку про його невірність, виходячи з наступного.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з відповідними змінами і доповненнями) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь (абз.2 п.3.2. зазначеної Постанови).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (абз.3 п.3.2. Постанови).

Тобто, враховуючи викладене, зокрема, той факт, що заборгованість виникла з 20.05.2013 (тобто, у травні 2013), інфляційні втрати необхідно нараховувати за період з 01.06.2013 по 31.06.2015 (оскільки, 10.07.2015 - це останній день нарахування позивачем суми боргу).

Таким чином, суд здійснює перерахунок суми інфляційних нарахувань, а саме:

16204,18грн (сума боргу) х 176,22% (індекс інфляції за період червень 2013 року-червень 2015 року) - 16204,18грн (сума боргу) = 12350,83грн.

Разом з тим, як суд зазначав вище, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні нарахування в розмірі 11624,82грн, тому суд, враховуючи межі позовних вимог, задовольняє позов у частині стягнення саме в сумі 11624,82грн інфляційних втрат.

Окрім того, при нарахуванні 3% річних позивач невірно визначив початок періоду прострочення, а відтак - і кількість днів такого прострочення.

Тому, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок суми 3% річних за період з 21.05.2013 по 10.07.2015, а саме:

16204,18грн (сума боргу) Х 3% х 781 (кількість днів прострочення) : 365 днів = 1040,18грн.

Таким чином, сума 3% річних, яка підлягає стягненню, становить 1040,18грн. У частині стягнення 2,66грн 3% річних (1042,84грн - 1040,18грн) суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Згідно вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, у судове засідання повноважного представника не направив.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов у частині стягнення 16204,18грн - основного боргу; 1102,33грн - пені; 1620,42грн - штрафу; 11624,82грн - інфляційних нарахувань і 1040,18грн - 3% річних обґрунтований, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягає задоволенню. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 13,32грн - пені та 2,66грн - 3% річних суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору на підставі ч.2 ст.49 ГПК України покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія будівельників "КуБ" (12440, Житомирська область, Житомирський район, с. Зарічани, вул. Цюрупи, буд. 4; ідентифікаційний код 31106271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" (10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35; ідентифікаційний код 34973151):

- 16204,18грн - основного боргу;

- 1102,33грн - пені;

- 1620,42грн - штрафу;

- 11624,82грн - інфляційних нарахувань;

- 1040,18грн - 3% річних;

- 1827,00 - судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 13,32грн - пені та 2,66грн - 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.09.15

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з пов.)