Рішення

від 22.09.2015 по справі 906/1173/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" вересня 2015 р. Справа № 906/1173/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 22.07.15.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №88 від 10.09.15.)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Традиційні продукти харчування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів"

про стягнення 616598,64 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 616598,64 грн. заборгованості за договором поставки №3 від 02.10.14., з яких: 374208,60 грн. - основний борг, 114740,01 грн. - пеня, 7397,87 грн. - 3% річних та 120252,16 грн. - інфляційні.

У відзиві на позовну заяву №370 від 10.09.15 відповідач позов не визнає посилаючись на те, що відповідач не відмовляється оплатити товар, борг буде сплачено після надходження усіх необхідних документів на товар.

05.08.15. до суду від позивача на виконання вимог ухвали від 27.07.15. надійшов розрахунок пені.

22.09.15. до суду від позивача на виконання вимог ухвали від 14.09.15. надійшов розрахунок інфляційних.

22.09.15 відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки (пені) посилаючись на складний фінансовий стан; збитковість діяльності товариства; велику кількість виконавчих проваджень відкритих відносно відповідача; заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій значно перевищує реальний розмір збитків позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Заперечив проти доводів відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву та у клопотанні про зменшення розміру неустойки (пені).

Представник відповідача в засіданні суду позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Підтримав клопотання про зменшення розміру неустойки (пені).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Традиційні продукти харчування" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №3, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця продукцію за цінами визначеними Прайс-листом постачальника і зазначеними у видаткових накладних, а покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її вартість на умовах договору.

На виконання умов договору, за період з жовтня 2014 по квітень 2015 роки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2789312,18грн., що підтверджується видатковими накладними №8 від 02.10.14, №18 від 28.10.14, №22 та №23 від 04.11.14, №52 від 09.12.14, №56 від 22.12.14, №3 від 14.01.15, №31 від 02.04.15 та товарно-транспортними накладними (а.с.39-62).

Згідно п.6.4 договору та Додаткової угоди №1 від 31.10.14 до договору, оплата вартості поставленої партії продукції повинна бути здійснена покупцем протягом 7 календарних днів, а з 31.10.14 - протягом 14 календарних днів з моменту отримання продукції.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, тобто сплатив позивачеві 2415103,58грн., що підтверджується банківською випискою за період з 01.10.14 по 10.07.15, довідкою банку №501 від 15.07.15, довідкою позивача від 22.07.15, розрахунком боргу (а.с.15,37,38,63), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 374208,60грн. (2789312,18-2415103,58).

07.07.15 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу про сплату заборгованості (а.с. 30-34).

У відповіді на вимогу №316 від 03.08.15, відповідач визнав суму боргу в розмірі 374208,60грн. та зазначив, що не взмозі провести повний розрахунок за отриманий товар до пред'явлення позивачем документів щодо якості цього товару (а.с.117).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач не заперечив наявності у нього заборгованості перед позивачем у вказаній сумі, однак винекнення боргу пов'язує з небажанням позивача надати необхідні документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо) на поставлену продукцію.

Заперечення відповідача не беруться судом до уваги, оскільки сторони у договорі не передбачели можливість не оплачувати відповідачем товар, у зв'язку з ненаданням документів на товар, а лише зазначено про необхідність сплатити поставлену продукцію з моменту її отримання. Крім того, пункт 5.9 договору, передбачає, що якщо якість товару не відповідає умовам цього договору, покупець має право відмовитись від приймання продукції.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 374208,60 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.8.6 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 114740,01 грн.(а.с.100).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.8.6 договору, за необгрунтовану відмову від розрахунку заборгованості покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла намомент прострочення, за кожний день прострочення.

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, а також перевіривши правильність її нарахування за визначений позивачем період її нарахування, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 114740,01грн.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунків позивача становить: 120252,16 грн. інфляційних та 7397,87 грн. 3% річних.

Задоволенню в обсязі нарахованому позивачем підлягає вимога про стягнення 7397,87 грн. 3% річних, оскільки остання є законною та відповідає обставинам справи.

В частині стягнення інфляційних нарахувань, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

З огляду на викладене, розрахунок інфляційних здійснено позивачем не вірно, оскільки розрахований не помісячно а поденно з періодами менше одного місяця.

Суд вправі самостійно здійснити розрахунок інфляційних, однак не вправі встановлювати при цьому періоди нарахування та суму заборгованості, з якої здійснюється розрахунок, оскільки це входить до предмету позову, який визначає позивач.

Ухвалою від 14.09.15, суд зобов'язував позивача надати обгрунтований розрахунок інфляційних із зазначенням періоду прострочення, суми, на яку нараховані інфляційні.

На виконання вимог ухвали суду, позивач подав розрахунок інфляційних, який ідентичний тому, що додано до позовної заяви.

Таким чином, позивачем не надано обгрунтованого розрахунку суми інфляційних.

Відповідно до ст.81 ч.1 п.5 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Поважних причин не надання розрахунку не встановлено, обгрунтований розрахунок із зазначенням суми та періоду є необхідний для вирішення спору, тому позов в частині вимоги про стягнення 120252,16грн. інфляційних підлягає залишенню без розгляду.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач доказів сплати боргу не надав.

Поряд з тим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване збитковістю підприємства, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Так, наданими до справи документами підтверджено викладені у клопотанні обставини. Зокрема, збитковість діяльності підприємства вбачається зі звітів про фінансові результати відповідача за січень, липень, серпень 2015 року, які свідчать про зменшення обсягу реалізованої продукції, постанов державної виконавчої служби про відкриття виконавчих проваджень, що свідчить про значну дебіторську заборгованість та про відсутність достатньої суми коштів для погашення цієї заборгованості (а.с.135-143).

Враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові та те, що причини вказані відповідачем не є винятковими, господарський суд дійшов висновку про відсутність, у даному випадку, підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню з відповідача. У задоволенні клопотання відповідача суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 496346,48грн., з яких: 374208,60грн. основного боргу, 114740,01грн. пені, 7397,87грн. річних. В частині стягнення 120252,16грн. інфляційних позов підлягає залишенню без розгляду.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 81,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Білопільська,131; код 38284164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Традиційні продукти харчування" (03680, м.Київ, вул.Столичне шосе, 100; код 36405676) - 374208,60 грн. основного боргу, 114740,01 грн. пені, 7397,87 грн. річних, 9926,93 грн. судового збору.

3. Позов в частині стягнення 120252,16 грн. інфляційних залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.09.15

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати: