Рішення

від 17.09.2015 по справі 909/907/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 р. Справа № 909/907/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Зіко",

вул.Левинського, 10а, м. Івано-Франківськ,76014;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат",

вул. С.Петлюри, 10, м.Івано - Франківськ,76000;

про: стягнення заборгованості в сумі 20 160,05грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - керівник, (виписка з ЄДРЮОФО-П від 17.03.2015р., протокол зборів №2015-01 від 27.02.2015р.);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №79 від 17.03.2015р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Корпорація "Зіко" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - ПАТ "Івано-Франківський м"ясокомбінат" заборгованість в сумі 20 160,05грн.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- поставку позивачем та отримання відповідачем, згідно розхідних накладних №ЗІИл-00006 від 11.07.14р., №ЗІСн-00009 від 23.09.14р., №ЗІЯн-00007 від 30.01.15р., №ЗІФв-00003 від 05.02.15р., №ЗІАп-00010 від 09.04.15р., товару (кульок та рукав поліетиленовий) на загальну суму 66 598,35грн.;

- неналежне виконання відповідачем зобов"язання по оплаті коштів за отриманий товар, внаслідок чого, виникла заборгованість в сумі 20 160,05грн. (46 438,30грн.- відповідачем сплачено);

- звернення до відповідача з вимогою № 17 від 17.07.15р., про погашення заборгованості, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- приписи ст. 526, ч.2 ст.530, ст. 692 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, факт поставки товару підтвердив, наявність заборгованості в сумі 20 160,05грн. визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду спору впродовж розумного строку, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Зіко" поставлено, а відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківський м"ясокомбінат" отримано, на підставі довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей №340 від 09.07.14р., №454 від 22.09.14р., №24 від 30.01.15р., №36 від 05.02.15р., №116 від 09.04.15р., згідно розхідних накладних №ЗІИл-00006 від 11.07.14р., №ЗІСн-00009 від 23.09.14р., №ЗІЯн-00007 від 30.01.15р., №ЗІФв-00003 від 05.02.15р., №ЗІАп-00010 від 09.04.15р., товару (кульок та рукав поліетиленовий) на загальну суму 66 598,35грн. Крім того, факт поставки товару підтверджується податковими накладними №5 від 11.07.14р., №9 від 23.09.14р.,№7 від 30.01.15р., №4 від 05.02.15р., №9 від 09.04.15р.

При цьому судом встановлено, що, взяті на себе зобов"язання по оплаті коштів за отриманий товар відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого, виникла заборгованість в сумі 20 160,05грн. (46 438,30грн.- відповідачем сплачено).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогою № 17 від 17.07.15р., про погашення заборгованості за отриманий товар. Проте, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Позивачем доведено перед судом, а представником відповідача визнано, факт існування боргу за поставлений товар у сумі 20 160,05грн.

Станом на 17.09.2015р. в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної заборгованості.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

Суд вважає, що в даному випадку, між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки, інший строк оплати товару у розхідних накладних сторонами не встановлений, то відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару. Така ж правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

Разом з тим, позивач звертався до відповідача з вимогою № 17 від 17.07.15р., про погашення заборгованості за отриманий товар, яка отримана останнім 22.07.15р. Проте, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином своє зобов"язання, щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20 160,05грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Представник відповідача факт поставки товару та наявність заборгованості в сумі 20 160,05грн. визнав в повному обсязі. Разом з тим, і наявний в матеріалах справи, належним чином оформлений, підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків від 02.09.2015р. свідчить про існування заборгованості у вище вказаній сумі.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 20 160,05грн. - заборгованості, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові

витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 626, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 82 - 85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТОВ "Корпорація "Зіко" до відповідача ПАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості в сумі 20 160,05грн. - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат", вул.С.Петлюри, 10, м.Івано-Франківськ,76000 (ідентифікаційний код 00451636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Зіко", вул.Левинського,10а, м. Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 30983831) 20 160,05грн. (двадцять тисяч сто шістдесят грн. 05коп.) - заборгованості, 1 827,00грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.09.15р.

Суддя С.Кобецька