Рішення

від 15.09.2015 по справі 910/19507/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015Справа №910/19507/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Системс»

до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»

про стягнення 18 540,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Гарний Д.С. (представник за довіреністю №2-09/15 від 07.09.2015р.);

від відповідача: Ньорба О.М. (представник за довіреністю №721 від 03.08.2015р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (надалі також - відповідач) суми заборгованості в розмірі 18 540,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки №263/11.13-Т від 29.11.2013р. позивачем було поставлено товар, проте відповідач, в порушення умов Договору, зобов'язання з оплати вартості товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи при цьому, що відповідач є бюджетною установою, фінансування якого здійснюється з бюджетних коштів, але протягом 2014-2015 років кошти на погашення існуючих заборгованостей бюджетом не передбачалось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/19507/15, розгляд було призначено на 15.09.2015р.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 15 вересня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2013р. між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір поставки №263/11.13-Т (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язується поставити у встановлений строк, відповідно до умов даного Договору та передати у власність відповідачу товар, а відповідач - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування товару, асортимент, комплектність, кількість та ціна за одиницю визначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток 1): Телефон OpenStage (Lava) з комплектуючим обладнанням.

Ціна даного Договору становить 18 540,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 090,00 грн. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару, згідно з належним чином оформленою видатковою накладною на підставі рахунку-фактури відповідач здійснює оплату грошових коштів в розмірі 100% вартості фактично поставленого товару.

Згідно з п. 11.1. Договору він набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Додатком №1 до Договору сторони погодили Специфікацію та встановили найменування товару, його кількість та ціну.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар за договором на загальну суму 18 540,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №РН-0000224 від 06.12.2013р.

Товар було прийнято відповідачем про що свідчить підпис останнього на зазначеній видатковій накладній.

Надалі позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунок-фактуру №СФ-0000628 від 06.12.2013р. на суму в розмірі 18 540,00 грн.

У зв'язку з не проведенням відповідачем повної оплати вартості отриманого за Договором товару позивач був змушений звернутись до суду.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем оплату повної вартості товару проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 4.1. Договору, обов'язок відповідача щодо повної оплати вартості поставленого позивачем товару сплив (з урахуванням 15 банківських днів з моменту отримання товару), а тому, з урахуванням вказаного, прострочення оплати товару за Договором у відповідача перед позивачем виникло з 28.12.2013р.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 18 540,00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не заперечує вартість поставленого товару, проте зазначає, про неможливість його оплати, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Однак, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов'язань є безпідставними та необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція з приводу того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена у постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012 р.

Крім того, між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, щодо відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, затримка бюджетного фінансування, не може розглядатись як встановлення терміну виконання обов'язку замовника з оплати виконаних робіт, з огляду на те, що поняття "термін" передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про надходження бюджетного фінансування такої вказівки не містить.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором у частині оплати вартості товару, заборгованість у розмірі 18 540,00 грн. за даним Договором підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не спростовано обставин викладених у позові, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/19507/15 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 18 540,00 грн.

Судовій збір позивача в розмірі 1 827,00 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (код ЄДРПОУ 21616582, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» (код ЄДРПОУ 35001516, адреса: 03151, Київ, вул. Народного ополчення, 1, офіс 324) суму основного боргу в розмірі 18 540,00 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2015р.

Суддя С.М. Морозов