Рішення

від 15.09.2015 по справі 916/2745/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015Справа №916/2745/15 За позовом Державної установи «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія»

про стягнення 5 876,50 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Кучинська М.Б. (представник за довіреністю від 09.09.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Державна установа «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (надалі також - відповідач) заборгованості в розмірі 5 876,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання вимог Договору на відпуск нафтопродуктів споживачам №ОД-923/Т від 02.09.2014р. було здійснено оплату товару на суму 11 893,00 грн., відповідачем здійснено поставку оплаченого товару, але в подальшому позивачем було повернуто товар на суму в розмірі 5 876,50 грн., однак відповідач кошти за вказаний товар позивачу не повернув.

Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2015р. в справі було порушено провадження, присвоєно №916/2745/15 та призначено до слухання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2015р. справу №916/2745/15 було направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Листом від 28.07.2015р. матеріали справи №916/2745/15/5695/2015 було надіслано до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Проведеним 05.08.2015р. автоматизованим розподілом судових справ між суддями в Господарському суді міста Києва, дана справа була розподілена на суддю Морозова С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2015р. прийнято справу №916/2745/15 до свого провадження суддею Морозовим С.М. та призначено розгляд на 15.09.2015р.

В судове засідання 15.09.2015р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15 вересня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2014р. між позивачем (споживач за Договором) та відповідачем (постачальник за Договором) було укладено Договір на відпуск нафтопродуктів споживачам №ОД-923/Т (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, відповідач зобов'язується передати у власність за талонами позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити відповідачу продукти нафто перероблення рідкі (ДК 016-2010 19.20.2 - «Паливо рідинне та газ, оливи мастильні»).

Асортимент, кількість, ціна товару визначається у специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору. (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість договору становить 11 893,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1 982,17 грн.

Розрахунки за товар за цим Договором здійснюються у безготівковій формі згідно накладної на отримання товару та рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача протягом 5 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної, згідно п 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. за №2456-VІ (з усіма наступними змінами). (п. 4.1. Договору).

Специфікацією №1 до Договору сторони погодили товар, його кількість та ціну.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено оплату вартості товару за Договором на суму в розмірі 11 893,00 грн.

Згідно видаткової накладної №9114 від 03.09.2014р. відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму в розмірі 11 893,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, в подальшому позивачем було здійснено повернення частини товару згідно накладної на повернення від покупця №671 від 03.12.2014р. на суму в розмірі 5 876,50 грн.

Складеним між сторонами Актом приймання-передачі №671 від 03.12.2014р. сторонами засвідчено факт повернення позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму в розмірі 5 876,50 грн.

Як стверджує позивач, що не заперечено відповідачем, суму вартості зазначеного товару в розмірі 5 876,50 грн. відповідачем повернено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

26.11.2014р. позивачем було складено заяву №915 з вимогою до відповідача про повернення коштів в розмірі 5 876,50 грн.

Відповідачем відповіді на зазначену заяву позивачу надано не було, грошові кошти на рахунок останнього не повернуто.

Станом на дату звернення позивача до суду, відповідачем суму заборгованості в розмірі 5 876,50 грн. позивачу перераховано не було.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свого зобов'язання щодо повернення вартості оплаченого та поверненого позивачем товару не виконав неналежним чином, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 5 876,50 грн.

За таких обставин, враховуючи все вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5 876,50 грн. є обґрунтованою.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №916/2745/15 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 5 876,50 грн.

Судовій збір позивача в розмірі 1 827,00 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (код ЄДРПОУ 39042048, адреса: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52-Б, офіс 204) на користь Державної установи «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України» (код ЄДРПОУ 02012125, адреса: 65014, м. Одеса, провулок Лермонтовський, 6) суму основного боргу в розмірі 5 876,50 грн. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 50 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2015р.

Суддя С.М. Морозов