Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/19806/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/19806/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець» про стягнення 39369,32 грн. Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко О.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 39369,32 грн. заборгованості, з якої: 32612,28 грн. - основна заборгованість; 3771,73 грн. - інфляційні втрати; 1125,12 грн. - 3% річних; 229,58 грн. - пеня та 1630,61 грн. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору №03391/4-10 від 18.11.2003 позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, проте відповідач в порушення умов договору, свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 порушено провадження у справі №910/19806/15 та призначено до розгляду на 14.09.2015.

01.09.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання 14.09.2015 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в засідання господарського суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ :

18.11.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (нова назва - Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»), як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом «Дніпровець», як абонентом, укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №03391/4-10 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (надалі - Правила-1) (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.

У свою чергу, абонент за умовами п. 2.2. «а» договору сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, відповідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 правил (п.п. 3.1., 3.3. договору).

За умовами п. 3.4. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з п. 3.6. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно цього договору.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1. договору).

В подальшому, 06.02.2007 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору №03391/4-10 від 18.11.2003 про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої (далі - Додаткова угода), предметом якої є відносини сторін щодо постачання позивачем відповідачу питної води, яка використовується для приготування гарячої води.

Вказаною Додатковою угодою сторони погодили, доповнити договір пунктом 5.5. наступного змісту: "Порядок визначення обсягів поставленої питної води, яка використовується для приготування гарячої, та відповідної кількості стічних вод визначається відповідно до показань приладу обліку, встановленого в центральному тепловому пункті (ЦТП), що фіксується представниками позивача та відповідача, і розподіляється між споживачами послуг, які приєднані до ЦТП, в процентному співвідношенні, залежно від кількості мешканців кожного будинку. Вищевказаний процентний розподіл закріплено додатком до даної угоди, який є його невід'ємною частиною.

У разі, якщо в будинку встановлено індивідуальний тепловий пункт (ІТП) - позивач нараховує відповідачу 100% обсягу спожитої питної води, що зафіксована приладом обліку холодної води, встановленому на вводі в будинок. Якщо до водопідігрівача встановлено прилад обліку питної води, яка використовується для приготування гарячої води, то обсяг зазначених послуг визначається згідно з показниками водолічильника. У свою чергу, холодна вода визначається як різниця між загальним обсягом використаної питної води та обсягом холодної води, яка використовується для приготування гарячої води.

Кількість стічних вод, скинутих відповідачем у міську каналізаційну мережу після використання гарячої води, дорівнює обсягу питної води, що були використана для приготування гарячої води".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства (ч. 1 ст. 16 вказаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За приписами ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому відповідно до ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води в тому числі зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

З прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу №190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила-2) Правила-1 втратили чинність.

Так, пунктом 3.1. Правил-2 визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1 Правил-2).

Як вказано в п. 3.13. Правил-2, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач обслуговує окремо розташований тепловий пункт за адресою: м. Київ, вул. Саратовська, 6, де встановлений прилад обліку.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства відповідач має обов'язок оплачувати питну воду, яка використовується для приготування гарячої води щодо зазначеного теплового пункту.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ПАТ "АК "Київводоканал" надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за період 01.07.2012 по 30.06.2014 на загальну суму 78507,84 грн., з яких:

- плата за послуги по коду 29-1604 (постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води) становить 58486,56 грн.;

- плата за послуги по коду 29-51604 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води та прийняття стоків гарячої води) становить 20021,28 грн.

Факт надання послуг на зазначену суму підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з особового рахунку відповідача, актами зняття показань з приладів обліку тощо.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до ПАТ "АК "Київводоканал" з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг, а тому, відповідно до умов договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

У свою чергу, ЖБК "Дніпровець" в порушення умов договору свої зобов'язання, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за в сумі 32612,28 грн., яка складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 29-1604) в сумі 27772,96 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води та прийняття стоків холодної води (код 29-51604) в сумі 4839,32 грн.

Як установлено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 32612,28 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані послуги, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 229,58 грн. за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 та штраф в сумі 1630,61 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф та враховуючи те, що положення пункту 4.1. договору не суперечить нормам чинного законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, які підлягають стягненню у заявленому розмірі, так як їх розрахунок є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення оплати послуг з водопостачання та водовідведення три відсотки річних в сумі 1125,12 грн. та 3771,73 грн. - інфляційних втрат за період з 01.07.2012 по 30.06.2014.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець» (03190, м. Київ, вулиця Саратовська, будинок 6/42; ідентифікаційний код 23494909) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вулиця Лейпцизька; ідентифікаційний будинок 1-А, код 03327664) 32612 (тридцять дві тисячі шістсот дванадцять) грн. 28 коп. основного боргу, 1630 (одну тисячу шістсот тридцять) грн. 61 коп. штрафу, 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 58 коп. пені, 1125 (одну тисячу сто двадцять п'ять) грн. 12 коп. 3% річних, 3771 (три тисячі сімсот сімдесят одну) грн. 73 коп. інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.09.15

Суддя О.А. Грєхова