Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/18046/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/18046/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 20602681

до відповідача: Дочірнього підприємства «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.», м.Київ, ЄДРПОУ 32525706

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м.Харків

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Харків, ідентифікаційний номер 272513452

про стягнення 2 550 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: : не з'явився

від відповідача: Єфімова О.М. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Дочірнього підприємства «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 2 550 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на те, що всупереч приписами ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем, як страхувальником за полісом №ВС/9945297 від 22.12.2009р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не було повідомлено страховика про настання страхового випадку, в результаті чого, на думку заявника, у останнього виникло право регресної вимоги до Дочірнього підприємства «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.».

У судове засідання 16.09.2015р. позивач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України не скористався. Проте, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням №0103035744545.

Відповідач у відзиві №15/08/18-01 від 18.08.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що Дочірнім підприємством «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було повідомлено страховика про настання страхового випадку, що, на думку відповідача, свідчить про безпідставність заявленого позову.

Ухвалою від 16.07.2015р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2.

Третя особа 1 пояснень по суті спору не представила, правової позиції з приводу позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» не висловила.

Ухвалою від 05.08.2015р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

Третя особа 2 у письмових поясненнях №15/09-10 від 10.09.2015р. проти задоволення позовних вимог надала заперечення та зазначила, що в момент настання страхового випадку саме ОСОБА_4 на підставі договору оренди здійснював користування транспортним засобом Дочірнього підприємства «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.» та повідомив страховика про настання 21.07.2010р. страхового випадку.

У судове засідання 16.09.2015р., як і в попередні засідання суду, треті особи 1, 2 не з'явились, представників не направили. Проте, за висновками суду, вказані учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України).

За змістом наявних в матеріалах справи документів місцем проживання третьої особи 1 є: 61070, АДРЕСА_1; третьої особи 2: АДРЕСА_2.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 31.08.2015р. з метою повідомлення третіх осіб про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверти з судовою кореспонденцією було повернуто до господарського суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

При цьому, господарським судом прийнято до уваги, що попередні поштові відправлення, направлені на третім особам 1, 2, також були повернуті на адресу господарського суду м.Києва з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами учасників судового процесу, які наявні в матеріалах справи, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення третіх осіб про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у третіх осіб можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що учасники судового процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою від 31.08.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

З приводу неявки позивача та третіх осіб судового процесу в судове засідання 16.09.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014п. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач та треті особи в судове засідання 16.09.2015р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За приписами ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Дорожньо-транспортною пригодою за вказаним нормативно-правовим актом визнається подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Виходячи зі змісту довідки №3826 від 23.07.2010р. Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в місті Харкові, 21.07.2010р. о 13 годині 10 хвилин у місті Харкові по вул.Рибалко, 49-А відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. ГАЗ-3302, державний номер НОМЕР_1, який належав Дочірньому підприємству «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.», керування яким здійснював ОСОБА_6, та 2.Mitsubishi Кольт, державний номер НОМЕР_2, власником якого була ОСОБА_7, керування яким здійснював ОСОБА_8.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Наразі, з наявної в матеріалах справи постанови від 11.08.2010р. Фрунзенського районного суду м.Харкова по справі №3-2671/10 вбачається, що винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 21.07.2010р. у місті Харкові по вул.Рибалко, 49-А за участю транспортних засобів 1. ГАЗ-3302, державний номер НОМЕР_1 та 2.Mitsubishi Кольт, державний номер НОМЕР_2, було визнано ОСОБА_6.

Доказів оскарження та скасування наведеного судового рішення у визначеному чинним законодавством порядку матеріали справи не місять.

Як вбачається з полісу №ВС/9945297 від 22.12.2009р. цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ-3302, державний номер НОМЕР_1 (Дочірнього підприємства «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.») на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія». У пункті 3 полісу №ВС/9945297 від 22.12.2009р. зазначено, що останній діяв з 28.12.2009р. по 27.12.2010р.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у ОСОБА_7, як власника транспортного засобу Mitsubishi Кольт, державний номер НОМЕР_2 виникло право вимагати від позивача (страховика винної особи) відшкодування завданої пошкодженням транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди.

За приписами ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

У п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з ч.1 ст.36 вказаного нормативно-правового акту страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як свідчать матеріали справи, 21.07.2010р. ОСОБА_8 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» з заявою-повідомленням про виплату страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, Київським районним судом міста Києва розглядалась справа №2018/3733/12/07 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування майнової шкоди.

Рішенням від 18.04.2012р. позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково, зокрема, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» страхове відшкодування в сумі 2550 грн.

На підставі виконавчого листа №2/2018/1651/12/07 від 27.06.2012р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №35511320 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_7 страхового відшкодування в сумі 2550 грн.

Наявною в матеріалах справи банківською випискою підтверджується факт виплати позивачем страхового відшкодування ОСОБА_7 в сумі 2550 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги представлені до матеріалів справи докази, судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 21.07.2010р., було виплачено страхове відшкодування ОСОБА_7 в результаті настання страхового випадку.

Статтею 287 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За приписами ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом «ґ» п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 цього Закону.

Таким чином, вказана правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 11.08.2014р. та від 19.11.2014р. Вищого господарського суду України по справах №910/2843/14 та №910/5973/14.

Згідно з пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Як вказувалось вище, полісом №ВС/9945297 від 22.12.2009р. підтверджується, що цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ-3302, державний номер НОМЕР_1 (Дочірнього підприємства «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.») на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія».

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, а саме договір б/н від 22.04.2010р. оренди автомобіля, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди користування автомобілем ГАЗ-3302, державний номер НОМЕР_1 здійснювала Фізична особа-підприємець ОСОБА_4.

У відповідності до трудового договору б/н від 20.07.22010р. станом на 21.07.2010р. ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з третьою особою 2.

За твердженнями позивача, всупереч вимогам ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Дочірнім підприємством «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.» не було повідомлено страховика про настання страхового випадку, а саме про дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 21.07.2010р.

Проте, суд вважає такі твердження позивача необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Зокрема, як свідчать представлені відповідачем та третьою особою 2 докази, 23.07.2010р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» з заявою-повідомленням про настання 21.07.2010р. страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди. Про отримання вказаного повідомлення позивачем свідчить відмітка про реєстрацію документу 23.07.2010р. в журналі реєстрації Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» за №220.

За твердженнями відповідача, 23.07.2010р. Дочірнім підприємством «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.» також подавалась заява №10/07/23-02 від 23.07.2010р. про страховий випадок, що зареєстрована позивачем за вхідним номером №235/10.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою від 19.08.2015р. позивача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) щодо одержання аварійним комісаром Харківського страхового центру Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» від ОСОБА_4 23.07.2010р. заяви-повідомлення (номер в журналі реєстрації 220) про дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 21.07.2010р.; журнал реєстрації вхідної кореспонденції Харківського страхового центру Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» за 23.07.2010р.; заперечення (у разі наявності) щодо одержання Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" від відповідача заяви №10/07/23-02 від 23.07.2010р. за вхідним номером №235/10 від 23.07.2010р.

Проте, заявником витребуваних пояснень не надано, факту отримання наведених вище документів не спростовано.

До того ж, всупереч приписам ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, відповідачем журнал реєстрації вхідної кореспонденції Харківського страхового центру Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» також не представлено.

При цьому, господарський суд наголошує, що у відповідності до п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За висновками суду, з 27.08.2015р. у Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» було більш ніж достатньо часу для виконання вимог суду та надання витребуваних документів.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження позивача про те, що всупереч приписами ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем, як страхувальником за полісом №ВС/9945297 від 22.12.2009р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не було повідомлено страховика про настання страхового випадку, суд дійшов висновку що до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» не перейшло право регресної вимоги до Дочірнього підприємства «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.».

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до Дочірнього підприємства «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.» про стягнення страхового відшкодування в сумі 2 550 грн.

Заява №154УПСК/АГ від 16.09.2015р. Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відмову від позову залишена судом без розгляду з огляду на наступне.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Як вбачається зі змісту заяви №154УПСК/АГ від 16.09.2015р. останню від імені Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» підписано представником ОСОБА_9 на підставі довіреності №2568 від 09.09.2015р.

Проте, як вбачається з означеної довіреності ОСОБА_10 наділено повноваженнями представляти інтереси довірителя в судових засіданнях судів всіх інстанцій за винятком, зокрема, відмови від позову.

Таким чином, заява №154УПСК/АГ від 16.09.2015р. від імені позивача підписана неповноважною особою, а отже, не може бути прийнята судом в якості належного доказу волевиявлення Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на реалізацію права на відмову від позову, що передбачене ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м.Київ до Дочірнього підприємства «Корпорація Грандінтерінвест» Компанії «Грандес Ентерпрайзис Б.В.», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 2 550 грн.

У судовому засіданні 16.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 21.09.2015р.

Суддя М.О. Любченко