Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/17805/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/17805/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Свісс Партнерз» Простягнення 6 839 665,54 доларів США Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Очеретяний М.І. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свісс Партнерз» про стягнення 6 839 665,54 доларів США грн. - заборгованості, з яких: 4 990 000,00 доларів США - сума непогашеної заборгованості за кредитом, 460 466,15 доларів США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 1 305 439,44 доларів США - пені за прострочення повернення суми кредиту, 83 759,95 доларів США - пені за прострочення сплати відсотків.

Ухвалою суду від 16.07.2015 року було порушено провадження у справі № 910/17805/15 та призначено її до розгляду на 28.08.2015 року.

Представник позивача 28.08.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також у судовому засіданні 28.08.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.08.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 28.08.2015 року розгляд справи відкладено на 14.09.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2015 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2015 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.09.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свісс Партнерз» (позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір №169-12, відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку ліміту заборгованості за кредитною лінією (п. 1.2 договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

В подальшому угодами: №1 від 28.11.2012 року, №2 від 28.05.2013 року, №3 від 11.12.2013 року, №4 від 11.03.2014 року сторони вносили зміни та доповнення до кредитного договору №169-12 від 30.05.2012 року.

Пунктом 1.2 договору (з урахуванням угоди №4 від 11.03.2014 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору №169-12 від 30.05.2012 року) сторони погодили графік ліміту заборгованості за кредитною лінією: період з 30.05.2012 року по 27.11.2013 року сума ліміту заборгованості за кредитною лінією 5 000 000,00 доларів США; з 28.11.2012 року по 28.05.2013 року - 4 990 000,00 доларів США; з 29.05.2013 року по 28.11.2013 року - 4 990 000,00 доларів США; з 28.11.2013 року по 22.12.2104 року - 4 990 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.3 договору (з урахуванням угоди №4 від 11.03.2014 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору №169-12 від 30.05.2012 року) строк повернення кредиту: з 30.05.2012 року по 22.112.2014 року включно, з урахуванням графіку ліміту заборгованості, встановленого в п.1.2 договору.

Згідно п. 1.4 договору процентна ставка за користування коштами 15 відсотків річних.

Угодою №3 від 11.12.2013 року сторони виклали п. 1.4 договору в наступній редакції: «процентна ставка за користування коштами 15,1 відсотків річних».

Відповідно до п. 4.1 договору кошти кредиту, одержані позичальником за договором, повертаються ним у валюті кредиту на рахунок для обліку наданого кредиту з додержанням строків, визначених у графіку ліміту заборгованості за кредитною лінією.

Згідно п. 4.2 договору позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту в останній робочий день місяця за який сплачуються проценти або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше останнього робочого дня місяця.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що нарахування банком відсотків здійснюється на дату сплати відсотків за фактичну кількість днів користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту (траншу) до дня повного його погашення на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом.

На виконання умов кредитного договору №169-12 від 30.05.2012 року позивач надав відповідачу кредитні кошти наступними траншами: 2 326 000,00 доларів США 30.05.2012 року; 1 000 000,00 доларів США - 31.05.2012 року; 500 000,00 доларів США - 20.06.2012 року; 866 000,00 доларів США - 21.06.2012 року; 322 900,00 доларів США - 322 900,00 доларів США, що підтверджується випискою банку по рахунку відповідача №206213058087.

Проте, як зазначав позивач, відповідач, в порушення умов кредитного договору №169-12 від 30.05.2012 року, кошти кредиту, одержані від позивача, повернув частково в сумі 24 900,00 доларів США, на підтвердження чого позивач надав суду виписку банку по рахунку відповідача №206213058087.

Крім того, у відповідності до умов кредитного договору №169-12 від 30.05.2012 року, за користування коштами кредиту позивачем нараховані відповідачу проценти в розмірі 2 352 190,50 доларів США за період з 30.05.2012 року по 09.07.2015 року.

Проте, як зазначав позивач, сплата процентів за користування коштами кредиту була здійснена відповідачем частково в сумі 1 891 724,35 доларів США.

Таким чином, станом на 09.07.2015 року у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за кредитним договору №169-12 від 30.05.2012 року, а саме: 4 990 000,00 доларів США - непогашена кредитна заборгованість та 460 466,15 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків за користування коштами кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, в порушення умов кредитного договору №169-12 від 30.05.2012 року (з урахуванням угод про внесення змін та доповнень до нього), відповідач у встановлені договором строки - до 22.12.2014 року, наданий позивачем кредит в повному обсязі не повернув, проценти за користування кредитом сплатив частково, в зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість, а саме: 4 990 000,00 доларів США - непогашена кредитна заборгованість та 460 466,15 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків за користування коштами кредиту.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню повністю, а саме, в сумі 4 990 000,00 доларів США та 460 466,15 доларів США, відповідно.

Позивач за порушення строків повернення кредиту, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 305 439,44 доларів США за період прострочення з 09.01.2015 року по 09.07.2015 року.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку за кредитним договором №169-12 від 30.05.2012 року щодо своєчасного повернення, наданих позивачем, кредитних коштів, адже всупереч умов наведеного договору у визначений договором строк до 22.12.2014 року не було здійснено у повному обсязі повернення кредитних коштів, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами п. 6.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків погашення кредиту банк має право стягнути з позичальника за кожен день прострочення платежу пеню, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно не повернутих коштів.

Здійснивши перерахунок пені за порушення строків повернення кредиту, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків повернення кредиту підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 1 164 515,62 доларів США за період прострочення з 09.01.2015 року по 23.06.2015 року (за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, в межах періоду прострочення, визначеного позивачем).

Крім того, позивач за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 83 759,95 доларів США.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк має право стягнути з позичальника за кожен день прострочення платежів пеню, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, та суми боргу.

Здійснивши перерахунок пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, в сумі 83 759,95 доларів США.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свісс Партнерз» (місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 16-22, код ЄДРПОУ 35530546) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 54, код ЄДРПОУ 20017340) 4 990 000 (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто тисяч) доларів США 00 центів заборгованості за кредитом, 460 466 (чотириста шістдесят тисяч чотириста шістдесят шість) доларів США 15 центів - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 1 164 515 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятнадцять) доларів США 62 центи - пені за прострочення повернення суми кредиту, 83 759 (вісімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) доларів США 95 центів - пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, 71 574 (сімдесят одну тисячу п'ятсот сімдесят чотири) грн. 27 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимоги відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

21.09.2015 року