Рішення

від 09.09.2015 по справі 910/21185/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2015Справа №910/21185/15

За позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АЛКОН"

про стягнення 516 802,38 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Савченко Н.О. - довіреність №8 від 10.06.2015 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АЛКОН" про стягнення 516 802,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати та плати за землю, згідно умов Договору оренди №122 нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Інституту надтвердих металів ім. В.М. Бакуля НАН України від 01.05.2012 року та Договору №99 на відшкодування витрат по сплаті податку на землю від 01.01.2008 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 425 923,36 грн. - суми боргу за оренду майна, 44 065,35 грн. - пені по оренді приміщень, 8 518,47 грн. - штрафу 2%, 1 347,16 грн. - суми боргу за землю, 32 976,35 грн. - суму боргу за спожиту електроенергію, 3 971,69 грн. - пені за несвоєчасну сплату електроенергії, 10 336,05 грн. - судового збору.

Ухвалою від 19.08.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.09.2015 року.

В судове засідання 09.09.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 19.08.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 09.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2011 року між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (далі по тексту - орендодавець, позивач, інститут, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛКОН» (далі по тексту - орендар, відповідач, платник) укладено Договір оренди №122 нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Інституту надтвердих металів ім. В.М. Бакуля НАН України (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, приміщення в корпусі № 2, ліве крило 1 поверху 6-ти поверхової частини будівлі та пропорційна частина площі загального користування (коридор) (далі - Майно) загальною площею 184,16 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2, на 1 поверсі, в приміщеннях №1,2 - частково та № З, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 15, 16\по групі приміщень № 4, нумерація кімнат за плануванням технічного паспорту БТІ), що перебуває на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля НАН України, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 31.07.2011 р. і становить за незалежною оцінкою станом на 01.08.2011 р., 1 023 010,65 грн. (один мільйон двадцять три тисячі десять грн.65 коп. ) без ПДВ.

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору (у разі нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акту приймання-передачі Майна (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 № 786 зі змінами (далі - Методика розрахунку), та відповідно до Протоколу від 31.10.11 р. № 7 засідання комісії на проведення конкурсу та для вивчення попиту на об'єкт оренди в разі подачі однієї заяви на право укладення договорів оренди нерухомого майна НАН України і становить без ПДВ складає на 01.05.12:

184,16м 2х23,2x1,001x1,002x1,002x1,002x1,003x1,000=4315,40 грн.

Вартість 1 м 2 оренди за 1 місяць оренди - травень 2012 р. складає:

23,2 х 1,001x1,002x1,002x1,002x1,003x1, 000хІінф.трав.2012=23,43грн.

Вартість оренди за перший місяць - травень 2012 р. складає:

4315,40 грн. х Іінф.трав. 2012 .

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за окремими Договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно з п. 3.4. Договору, орендна плата перераховується Орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Факт приймання-передачі об'єкту оренди підтверджується підписаним між сторонами 01.05.2012 року Актом приймання-передачі (копія акту міститься в матеріалах справи).

01.01.2008 року між позивачем та відповідачем укладено Договір №99 на відшкодування витрат по сплаті податку на землю (далі по тексту - Договір №99), за умовами якого ПЛАТНИК приймає на себе зобов'язання відшкодувати Інституту в повному обсязі витрати по сплаті податку на землю в сумі п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят грн. 87 коп. +20% ПДВ розрахованого за формою Головної податкової інспекції відповідно до виробничих площ 734 м 2 , (в корпусі № 2), що перебувають у користуванні ПЛАТНИКА.

Відповідно до п. 2.2. Договору №99, ПЛАТНИК відшкодовує щомісячно, до 15 числа наступного місяця, ІНСТИТУТУ у повному обсязі суму податку за землю, обчислену пропорційно тій частині площі, що знаходиться фактично у користуванні ПЛАТНИКА.

01.04.2014 року між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) укладено Договір №65 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію (далі по тексту - Договір №65), за умовами якого (п. 1.1. Договору №65) «Сторона-1» є споживачем електроенергії на підставі укладеного договору з АЕК «Київенерго» Для забезпечення статутної діяльності Інституту, розташованого за адресою: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2. «Сторона-2» - підприємство. В порядку та на умовах цього Договору «Сторона-2» зобов'язується компенсувати «Стороні-1» витрати на оплату спожитої електроенергії, що буде використана «Стороною-2».

Відповідно до п. 3.1. Договору №65, «Сторона-2» відшкодовує «Стороні-1» витрати за фактично використану електроенергію, що зазначено у рахунку, не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем.

31.05.2015 року відповідач звільнив орендоване приміщення, що підтверджується підписаним між сторонами Актом повернення-приймання приміщення (копія акту міститься в матеріалах справи).

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати, податку на землю та плати за спожиту електроенергію відповідно до умов Договору, Договору №65 та Договору №99, у відповідача перед позивачем за період з квітня 2014 року по травень 2015 року виникла заборгованість зі сплати орендних платежів в розмірі 425 923,36 грн., сплати податку за землю за травень 2015 року в розмірі 1 347,16 грн. та 32 976,35 грн. боргу за спожиту електроенергію за період з листопада 2014 року по травень 2015 року, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 425 923,36 грн. підтверджується підписаним між сторонами Актом повернення-приймання приміщення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендну плату за період з квітня 2014 року по травень 2015 року в розмірі 425 923,36 грн., не сплатив витрати по сплаті податку на землю за травень 2015 року в розмірі 1 347,16 грн. та не сплатив вартість спожитої електроенергію за період з листопада 2014 року по травень 2015 року в розмірі 32 976,35 грн., в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість зі сплати вказаних сум.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 425 923,36 грн. - суми боргу за оренду майна, 1 347,16 грн. - суми боргу за землю, 32 976,35 грн. - суму боргу за спожиту електроенергію, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, просить суд стягнути з відповідача 44 065,35 грн. - пені по оренді приміщень, 8 518,47 грн. - штрафу 2%, 3 971,69 грн. - пені за несвоєчасну сплату електроенергії.

Згідно п. 3.7 Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8. Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Пунктом 5.2. Договору №65 передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором «Сторона-2» сплачує «Стороні-1» пеню в розмірі подвійної облікової ставка НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення, включаючи день оплати. Сплата пені не звільняє «Сторону-2» від виконання своїх зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 44 065,35 грн. - пені по оренді приміщень, 8 518,47 грн. - штрафу 2%, 3 971,69 грн. - пені за несвоєчасну сплату електроенергії., є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «"ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛКОН» (04074, м. Київ, ВУЛИЦЯ АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 2, корпус 2, код ЄДРПОУ 34538550) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, ВУЛИЦЯ АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 2, код ЄДРПОУ 05417377) 425 923 (чотириста двадцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 36 коп. - суми боргу за оренду майна, 44 065 (сорок чотири тисячі шістдесят п'ять) грн. 35 коп. - пені по оренді приміщень, 8 518 (вісім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 47 коп. - штрафу 2%, 1 347 (одна тисячу триста сорок сім) грн. 16 коп. - суми боргу за землю, 32 976 (тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 35 коп. - суму боргу за спожиту електроенергію, 3 971 (три тисячі дев'ятсот сімдесят одну) грн. 69 коп. - пені за несвоєчасну сплату електроенергії, 10 336 (десять тисяч триста тридцять шість) грн. 05 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 16.09.2015 року.