Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/16669/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/16669/15 За первісним

позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс

газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Іматек"

Про зобов'язання виконати умови договору та сплату штрафних санкцій

24 604 239,68 грн.

За зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іматек"

До Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс

газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект"

Про визнання неправомірними дій відповідача щодо оформлення (підписання)

на підставі довіреності № ААД396990 від 08.10.2014 р. накладної

№00000001 від 25.03.2015р. на коригування накладної від

8 жовтня 2014р.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Кутельвас Т.Є. за дов. 17/1-6457 від 20.07.2015 р.

від відповідача Костянчук С.П. за дов. № б/н від 10.08.2015 р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іматек" про зобов'язання виконати умови договору та сплату штрафних санкцій 24 604 239,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язків з надання сертифікатів якості на обладнання, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити такі дії. Окрім того, за порушення строків, умов поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2015 р. порушено провадження у справі № 916/16669/15 , розгляд справи призначено на 14.07.2015 р.

У судове засідання 14.07.2015 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

14.07.2015 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи позивач залишив на розсуд суду.

У задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи судом відмовлено з таких підстав.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Тим більше, відповідач не обґрунтував та не додав на підтвердження відповідних доказів чим викликана неможливість представника відповідача (представника за довіреністю, керівника відповідача) бути присутнім в судовому засіданні.

Разом з тим, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 11.08.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 11.08.2015 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість 11.08.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про колегіальний розгляд спору. Дане клопотання відповідач обґрунтовує складністю даного спору, оскільки характер спірних правовідносин вказує на державний інтерес в галузі управління державною власністю в оборонно-промисловому комплексі.

Розгляд даного відкладено до наступного судового засідання.

Разом з тим, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 31.08.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

31.08.2015р. відділом діловодства суду отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іматек" зустрічний позов до Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" про визнання неправомірними дій відповідача (ДП «НВКГ «Зоря-Машпроект») щодо оформлення (підписання) на підставі довіреності № ААД396990 від 08.10.2014 р. накладної № 00000001 від 25.03.2015 р. на коригування накладної від 8 жовтня 2014 р.

Предметом розгляду за первісними вимогами є стягнення штрафних санкцій у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки № 0409-1 від 09.04.2014 р.

Підстави подання зустрічного позову, відповідач за первісним обґрунтовує тим, що позивач за первісним позовом свідомо затягував прийняття товару за договором поставки № 0409-1 від 09.04.2014 р., що зокрема підтверджується оформленням накладної № 00000001 від 25.03.2015 р. на коригування накладної від 8 жовтня 2014 р., яка підписана з боку ДП «НВКГ «Зоря-Машпроект» представником за довіреністю, строк дії якої закінчився.

Відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним; подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іматек" є взаємно пов'язаним з позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект", позивачем дотримано всіх вимог щодо подачі позовів, суд прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іматек", про що 31.08.2015 р. виніс відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 31.08.2015 р. представник відповідача за первісним позовом надав суду усні пояснення щодо поданого у минулому судовому засіданні клопотання про колегіальний розгляд справи.

Представник позивача за первісним позовом заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

У відповідності до статті 4 6 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

У заявленому клопотанні відповідач за первісним позовом посилається на те, що характер спірних відносин, які виникли у даній справі вказує на державний інтерес в галузі управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі, державну таємницю, складність взаємовідносин та, зокрема, заявленого позову Генеральної прокуратури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іматек".

Однак, у судовому засіданні 31.08.2015 р. представник відповідача за первісним позовом не навів достатніх доказів, які свідчили б про доцільність та обґрунтованість задоволення вказаного клопотання, а також наявність обставин, які вказували б на складність розгляду даної справи.

З огляду на це, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про колегіальний розгляд справи.

Представник відповідача за первісним позовом надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи, та заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та підготовки необхідних документів

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

При цьому, клопотання відповідача за первісним позовом про оголошення перерви у судовому засіданні судом також задоволено, у зв'язку з чим у судовому засіданні 31.08.2015 р. оголошено перерву до 07.09.2015 р. о 15-10 год.

07.09.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про витребування доказів та клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Останнє судом задоволено, у зв'язку з чим суд здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Разом з тим, у судовому засіданні 07.09.2015 р. представник відповідача просив суд не розглядати подане через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим останній не здійснює його розгляд.

07.09.2015 р. представник позивача за первісним позовом подав відзив на зустрічний позов із викладеними запереченнями проти зустрічного позову з підстав відповідності використання представником позивача довіреності № 12 ААД № 396990 від 08.10.2014 р. за відсутності підстав зазначення іншої довіреності під час внесення змін до видаткової накладної № и-00000019.

У судовому засіданні 07.09.2015 р. оголошено перерву до 14.09.2015 р.

14.09.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав існування іншої редакції договору поставки з відмінними умовами, внесення позивачем неправдивих відомостей в акти приймання-передачі, відсутності обумовлення порядку передання документів за договором.

У судовому засіданні 14.09.2015 р. представник відповідача усно заявив клопотання про витребування у позивача оригіналу договору поставки та виклик працівників позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для дачі пояснень.

Розглянувши усне клопотання про витребування доказів, суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на те, що суд при порушенні провадження у справі на підставі ст. 65 ГПК України витребував у сторін оригінали всіх документів по суті спору для огляду, однак позивач неодноразово зазначав, що оригінали документів, в тому числі спірний договір поставки, були вилучені у позивача правоохоронними органами, а отже надати оригінал вказаного договору позивач не в змозі. А отже підстави для повторного витребування відсутні.

Щодо клопотання про виклик працівників позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для дачі пояснень, то суд також не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідач не довів, яким чином пояснення зазначених осіб можуть вплинути на оцінку доказів у справі та вирішення по суті спору, у зв'язку з чим в задоволенні даного клопотання судом відмовлено.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.09.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2014 року між Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (далі по тексту - Позивач або ДП НВКГ «Зоря»- «Машпроект») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іматек» (далі по тексту - Відповідач або ТОВ «Іматек») було укладено договір поставки № 0409-1 (далі по тексту - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору у редакції додаткової угоди № 1 від 24.10.2014 року Постачальник (ТОВ «Іматек») зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, поставити Покупцю (ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект») 3д-принтери, комплектуючі та витратні матеріали до них (далі - Обладнання), зазначені в Специфікаціях №№ 1-2, що є Додатками до цього Договору, та здійснити монтаж, пусконалагодження такого Обладнання, провести консультації персоналу Покупця щодо роботи з таким обладнанням, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлене Обладнання в порядку та строки, передбачені даним Договором.

Згідно зі Специфікацією № 1, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити таке обладнання: 3-д принтер для виготовлення прототипів з пластику ProJet 3500 HD Max; картридж з матеріалом VisiJet M3 Proplast, колір натуральний, ємність 2 кг для ProJet 3500 HD Max; SLA 3-д принтер для виготовлення виробів ProX 950; матеріал Accura 60, картридж 10 кг, для ProX 950.

Згідно зі Специфікацією № 2, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити таке обладнання: гіпсовий повнокольоровий 3-д принтер ProJet 460Plus з гарантією 12 місяців; рекомендований мінімальний комплект витратних матеріалів ProJet 260C/460Plus CSK.

Ціна Договору, на дату його підписання Сторонами, становить 27 494 000, 90 грн., в т.ч. ПДВ 4 582 333, 48 грн., згідно Специфікацій №№ 1-2 (п. 4.4 Договору). Вартість Обладнання, зазначеного в Специфікації № 1 даного Договору становить 26 295 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 4 382 500, 00 грн. Вартість Обладнання, зазначеного в Специфікації № 2 даного Договору становить 1 199 000, 90 грн., в т.ч. ПДВ 199 833, 48 грн.

Згідно п. 1.2 Договору загальна кількість Обладнання, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам, визначаються Специфікаціями №№ 1-2.

Відповідно до п. 2.1. Договору якість, комплектація, пакування й маркування Продукції повинні відповідати чинним державним стандартам, технічним умовам, технічній документації на даний вид Обладнання, сертифікатам якості виробника, а також спеціальним вимогам, передбаченим у Специфікаціях №№ 1-2. Найменування державних стандартів і технічних умов, інші вимоги, яким повинна відповідати якість Обладнання, обов'язково зазначаються в Специфікаціях.

Згідно п. 3.6 Договору поставка Обладнання здійснюється на підставі та у відповідності до підписаних Сторонами Специфікацій.

Згідно п. 3.8 Договору, при передачі Обладнання Покупцю, Постачальник зобов'язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; сертифікат якості на Обладнання; податкову накладну.

У разі ненадання/надання в неповному обсязі Покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, обладнання вважається непоставленим або неналежно поставленим.

Обладнання, згідно п. 3.4 Договору, поставляється в наступні строки: по Специфікації № 1 не пізніше, ніж через 90 календарних днів, по Специфікації № 2, не пізніше, ніж через 60 календарних днів з дати здійснення Покупцем попередньої оплати, відповідно до п. 5.2 Договору.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що передоплата, у розмірі 90% від суми Специфікацій здійснюється Покупцем протягом 30 банківських днів від дати отримання рахунку Постачальника на оплату.

Згідно п. 5.3 Договору датою оплати Обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

На виконання умов Договору, 02.06.2014 р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 24 744 600, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4936 від 02.06.2014 р. згідно з отриманим від відповідача рахунком-фактурою № и-00000015 від 30.05.2014 р., що наявний у матеріалах справи.

19.09.2014 року на територію ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» було ввезено Обладнання, яке підлягало поставці по Специфікації № 2. Дане Обладнання було прийнято ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на відповідальне зберігання, що підтверджується відповідним прибутковим ордером від 19.09.2014 року.

09.10.2014 року на територію ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» було ввезено Обладнання, що підлягало поставці по Специфікації № 1. Дане Обладнання було прийнято ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на відповідальне зберігання, що підтверджується відповідними прибутковими ордерами від 09.10.2014 року.

Згідно п. 6.5 Договору у випадку виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування поставленого Обладнання, тари або упаковки вимогам даного Договору, представник (представники) Покупця, що здійснюють приймання Обладнання, зобов'язані призупинити подальше приймання та скласти Акт, в якому зазначити кількість оглянутого Обладнання та характер виявленого при огляді дефектів. Одночасно з призупиненням прийомки Покупець зобов'язаний визвати для участі в продовженні приймання Обладнання в складанні двостороннього Акту представника Постачальника.

05.11.2014 року відповідачем для участі у подальшій прийомці Обладнання були направлені представники. Того ж дня, за участю представників Позивача та Відповідача була здійснена прийомка Обладнання по Специфікаціям №№ 1-2, за результатами якої були складені відповідні Акти від 05.11.2014 р. Шляхом двосторонньої згоди Позивача та Відповідача була проведена технологічна заміна непоставленого матеріалу Accura 60, картридж 10 кг для РгоХ 950 на матеріал Accura 25, картридж 10 кг для РгоХ 950, про що було зазначено в Акті прийманні товару (продукції) за кількістю (або пересортицею) від 05.11.2014 року.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з огляду на таке.

Щодо первісних позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо попередньої оплати коштів у розмірі 90% вартості обладнання за Договором позивач виконав належним чином.

З огляду на умови Договору, а саме п. 3.4 щодо того, що обладнання поставляється в наступні строки: по Специфікації № 1 не пізніше, ніж через 90 календарних днів, по Специфікації № 2, не пізніше, ніж через 60 календарних днів з дати здійснення Покупцем попередньої оплати, то термін виконання зобов'язань по Специфікації № 1 Договору - не пізніше, ніж 31.08.2014 року; по Специфікації № 2 Договору - не пізніше, ніж 01.08.2014 року.

Судом встановлено, що 19.09.2014 року на територію ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» було ввезено Обладнання, яке підлягало поставці по Специфікації № 2, яке було прийнято Позивачем на відповідальне зберігання.

За результатами огляду ввезеного Обладнання представниками ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» 19.09.2014 р. було складено Акт приймання Обладнання. Встановити виконання Постачальником своїх зобов'язань щодо поставки комплектного Обладнання, згідно вимог Специфікації № 2 Договору, було неможливо у зв'язку з відсутністю товаросупровідних документів.

Вищезазначений факт був підтверджений Експертним висновком Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області № 120-1043 від 09.10.2014 року. Так, експертом був встановлений факт ненадання ТОВ «Іматек» необхідного комплекту документів, що передається, згідно умов Договору та вимог Специфікації №2, Покупцю разом з Обладнанням, в тому числі сертифікатів якості на Обладнання.

09.10.2014 року на територію ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» було ввезено Обладнання, що підлягало поставці по Специфікації № 1, яке було прийнято Позивачем на відповідальне зберігання.

Під час здійснення приймання даного Обладнання представниками ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» за участі Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області була виявлена некомплектність ввезеного Обладнання до вимог Специфікації № 1 Договору.

Так, згідно Акту експертизи № 170-1035 від 10.10.2014 року, складеного за результатами приймання вищезазначеного Обладнання, експертом Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області була виявлена нестача матеріалу Accura 60, картридж 10 кг для ProX 950, який підлягав поставці, згідно Специфікації № 1 (позиція № 4) та зазначений у видатковій накладній № и-00000019 від 08.10.2014 року.

Також експертом було зазначено про ненадання ТОВ «Іматек» необхідного комплекту документів, що передається, згідно умов Договору та вимог Специфікації №1, Покупцю разом з Обладнанням, зокрема сертифікату якості на 3-д принтер для виготовлення виробів ProX 950.

Згідно п. 1.2 Договору загальна кількість Обладнання, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам, визначаються Специфікаціями №№ 1-2.

Відповідно до п. 2.1. Договору якість, комплектація, пакування й маркування Обладнання повинні відповідати чинним державним стандартам, технічним умовам, технічній документації на даний вид Обладнання, сертифікатам якості виробника, а також спеціальним вимогам, передбаченим у Специфікаціях №№ 1-2. Найменування державних стандартів і технічних умов, інші вимоги, яким повинна відповідати якість Обладнання, обов'язково зазначаються в Специфікаціях.

Згідно ч. 2 ст. 266 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 270 ГК України товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту. Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором. Прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 682 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

Згідно ст. 683 ЦК України якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Позивач за первісним позовом просить суд зобов'язати відповідача виконати зобов'язання по Договору № 0409-1 від 09.04.2014 р., а саме надати позивачу сертифікати якості на поставлене обладнання.

За змістом статті 16 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам;;

сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження передачі разом з предметами поставки повного пакету товаросупровідних документів, в тому числі сертифікатів якості на Обладнання, обов'язок з передання яких передбачено в п. 3.8 Договору. Натомість складені експертами Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області акти свідчать про відсутність при поставці вказаних документів.

Не зважаючи на те, що 05.11.2014 року відповідачем для участі у подальшій прийомці Обладнання були направлені представники і того ж дня, за участю представників Позивача та Відповідача була здійснена прийомка Обладнання по Специфікаціям №№ 1-2, за результатами якої були складені відповідні Акти від 05.11.2014 р., сертифікати якості на продукцію все ж таки не були надані позивачу.

Більше того, відповідачем на підтвердження існування сертифікатів якості на обладнання не подано таких і в процесі розгляду справи. В той же час сертифікат реселлера від 15.04.2014 р., у якому зазначено, що ТОВ «ІМАТЕК» є офіційним партнером 3D Systems Corporation в Україні, що пройшов навчання, жодним чином не свідчить про підтвердження виконання вимог, які стосуються об'єкта оцінки відповідності. Так само, наданий відповідачем документ, який іменується паспортом щодо 3-д принтера ProX 950, не приймається судом як аналог документу відповідності, оскільки сертифікація передбачає здійснення відповідної оцінки третьою стороною (особою, яка є незалежною від особи, що надає об'єкт оцінки відповідності, та від особи, що заінтересована в такому об'єкті як споживач чи користувач). Натомість документ - «паспорт» виданий самим відповідачем: підписаний директором відповідача та скріплений печаткою відповідача, без жодних вказівок на особу-оцінювача.

Доводи відповідача про те, що договірні об'єкти не підлягають сертифікації в Україні, судом не приймаються, оскільки, по-перше, відповідач надав позивачу сертифікат якості на об'єкт поставки за Специфікацією № 1, а саме на 3-д принтер для виготовлення прототипів з пластику ProJet 3500 HD Max, що вбачається з Акту експертизи № 170-1035 від 10.10.2014 року, по-друге, відповідач не подав жодних доказів існування документів, аналогічних за змістом сертифікатам якості/сертифікатам відповідності стосовно обладнання - SLA 3д-принтер для виготовлення виробів ProX950, гіпсовий повно кольоровий 3д-принтер ProJet 460Plus.

За таких обставин, з огляду на ненадання сертифікатів якості на обладнання - SLA 3д-принтер для виготовлення виробів ProX950, гіпсовий повнокольоровий 3д-принтер ProJet 460Plus, це вважається судом невиконання відповідачем свого обов'язку за Договором, у зв'язку з чим таке зобов'язання підлягає виконанню в примусовому порядку.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача надати позивачу сертифікати якості на поставлене обладнання є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а саме щодо обладнання: SLA 3д-принтер для виготовлення виробів ProX950, гіпсовий повнокольоровий 3д-принтер ProJet 460Plus.

Стосовно заявлених вимог про стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем зокрема заявлено вимогу про стягнення 5 498 800, 18 грн. штрафу на підставі п. 7.3. Договору.

Згідно з п. 7.3 Договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 24.10.2014 р., у випадку порушення погоджених строків та/або обсягів поставки тощо Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 20% від суми Договору.

Судом встановлено, що термін виконання зобов'язань по Специфікації № 1 Договору - не пізніше, ніж 31.08.2014 року; по Специфікації № 2 Договору - не пізніше, ніж 01.08.2014 року.

В той же час, лише 19.09.2014 року на територію ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» було ввезено Обладнання, яке підлягало поставці по Специфікації № 2, а 09.10.2014 року - Обладнання, що підлягало поставці по Специфікації № 1.

Ціна Договору, на дату його підписання Сторонами становить 27 494 000, 90 грн. (п. 4.4 Договору).

За таких обставин, відповідачем було дійсно прострочено поставку обладнання за Договором, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення штрафу за порушення строків поставки товару у розмірі 5 498 800, 18 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 10 997 600, 36 грн. штрафу на підставі п. 7.5. Договору.

Згідно з п. 7.5 Договору у випадку недопоставки Обладнання, поставки некомплектного, неякісного Обладнання, Постачальник сплачує Покупцеві штраф в розмірі 40 % від суми Договору.

Як встановлено судом , згідно п. 3.8 Договору, при передачі Обладнання Покупцю, Постачальник зобов'язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; сертифікат якості на Обладнання; податкову накладну.

У разі ненадання/надання в неповному обсязі Покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, обладнання вважається непоставленим або неналежно поставленим.

З огляду на встановлені судом обставини щодо ненадання товаросупровідних документів, зокрема сертифікатів якості на обладнання, відповідачем фактично поставлено некомплектне обладнання, що є підставою для застосування п. 7.5. Договору, а отже позовні вимоги про стягнення штрафу за поставку некомплектного обладнання у розмірі 40% ціни Договору, що складає 10 997 600, 36 грн. також підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафу за п. 7.7. Договору, суд зазначає таке.

Згідно п. 7.7 Договору у випадку порушення строків надання супровідних документів на обладнання або надання неналежно оформлених супровідних документів на Обладнання, порушення строку надання податкових накладних або надання податкових накладних. оформлених з порушенням вимог ст. 201 Податкового Кодексу України та/або не зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 20% від суми Договору.

З цього приводу суд зазначає, що наведений пункт Договору за своїм змістом фактично включається до п. 7.5. Договору та певною мірою його дублює, оскільки питання порушення строків надання супровідних документів на обладнання або надання неналежно оформлених супровідних документів на Обладнання стосується поставки некомплектного обладнання, за що стягується штраф у розмірі 40% ціни Договору, що вже вдвічі перевищує розмір штрафу розглядуваного пункту Договору.

За таких обставин, одночасне застосування зазначених пунктів Договору є подвійним притягненням до відповідальності одного виду за одне і те ж правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України, а отже суд в такому випадку застосовує виключно пункт, який за своїм правовим наповненням є більш широким та включає в себе інший, що його частково дублює.

Таким чином, в задоволенні вимог про стягнення 5 498 800, 18 грн. штрафу на підставі п. 7.7. Договору судом відмовлено.

Щодо вимог про стягнення 15% річних у розмірі 684 458, 90 грн., суд зазначає таке.

У відповідності до вимог ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В той же час, згідно з п. 7.8 Договору у випадку порушення Постачальником, передбачених даним Договором строків поставки Обладнання, за яку Покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, Постачальник за користування коштами Покупця зобов'язаний сплатити Покупцеві 15 % річних від суми коштів, сплачених Покупцем, за період від дня оплати й до дня фактичної поставки Обладнання або дня повернення коштів.

При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача 15% річних за період з 01.09.2014 р. по 05.11.2014 р. за обладнання по Специфікації № 1 та з 02.08.2014 р. по 05.11.2014 р. по Специфікації № 2, обґрунтовуючи кінцевий строк датою подальшої прийомки обладнання за участю представників обох сторін.

З цього приводу суд зазначає, що термін виконання зобов'язань по Специфікації № 1 Договору - не пізніше, ніж 31.08.2014 року; по Специфікації № 2 Договору - не пізніше, ніж 01.08.2014 року.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 19.09.2014 року на територію ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» було ввезено Обладнання, яке підлягало поставці по Специфікації № 2, а 09.10.2014 року на територію ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» було ввезено Обладнання, що підлягало поставці по Специфікації № 1.

За таких обставин, суд не вбачає обґрунтованих підстав нараховувати 15% річних за період по 05.11.2014 р., оскільки момент первинної поставки був 19.09.2014 р. по Специфікації № 2 та 09.10.2014 р. по Специфікації № 1.

Здійснивши власний розрахунок 15% річних за період з 01.09.2014 р. по 09.10.2014 р. відносно суми 23 665 500, 00 грн. (сплачена сума за Специфікцією № 1) та за період з 02.08.2014 р. по 19.09.2014 р. відносно суми 1 079 100, 81 грн. (сплачена сума за Специфікцією № 2), суд зазначає, що до стягнення 15% річних підлягає сума 401 026, 21 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у вказаній сумі.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7% від ціни Договору за ч. 2 ст. 231 ГК України, то суд звертає увагу на таке.

За змістом ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості .

Судом встановлено, що умовами п. 7.3. Договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 24.10.2014 р., предбачено штраф у розмірі 20% від суми Договору зокрема у випадку порушення погоджених строків та/або обсягів поставки, що дає підстави для висновку, що сторони погодили інший розмір штрафних санкцій за таке порушення, у зв'язку з чим вимога про повторне стягнення штрафу за прострочення термінів поставки суперечить приписам ст. 61 Конституції України, а отже задоволенню не підлягає.

За таких обставин, позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню частково.

Доводи відповідача про існування двох редакцій Договору не знаходять свого підтвердження належними та допустимими в розумінні ст. 34 ГПК України доказами, оскільки наданий відповідачем документ, іменований «Договір поставки № 0409-1 від 09.04.2014 р.; м. Миколаїв», по-перше, не містить всіх аркушів такого документу, зокрема сторінки 6, де імовірно викладено основну частину розділу 7 - відповідальність сторін, щоб із відповідною достовірністю стверджувати про такий документ як правочин, що породжує для сторін відповідні права та обов'язки.

Твердження відповідача про неспівпадіння змісту п. 7.3. Договору та п. 7.3. документу, іменованого «Договір поставки № 0409-1 від 09.04.2014 р.; м. Миколаїв» а саме у визначенні строків прострочення як підстави для застосування штрафу у розмірі 20%, судом не приймаються з огляду на зазначене вище.

В той же час, суд звертає увагу, що пункт 7.3. Договору суд розглядає в редакції додаткової угоди № 1 від 24.10.2014 р. до Договору, що підписана сторонами та скріплена їх печатками. Жодних власних редакцій Додаткової угоди № 1, що датована 24.10.2014 р., тобто після документу «Договір поставки № 0409-1 від 09.04.2014 р.; м. Миколаїв», який, за твердженням відповідача є іншою редакцією спірного договору поставки та передбачає інші умови застосування відповідальності до винної сторони, суду не надано.

За таких обставин, підстав ставити під сумнів п. 7.3. Договору немає, оскільки його редакція погоджена сторонами у додатковій угоді № 1, так само, як і відсутні підстави піддавати сумніву інші пункти розділу 7 Договору, адже відповідачем навіть не подано суду відповідний аркуш своєї редакції договору поставки, що регулює питання відповідальності.

Твердження відповідача про те, що сторонами Договору не було обумовлено порядку передачі документів, в будь-якому випадку не спростовують факту порушення відповідачем умов Договору, а отже такі доводи також не приймаються судом.

Щодо вимог за зустрічним позовом.

Підстави подання зустрічного позову, відповідач за первісним обґрунтовує тим, що позивач за первісним позовом свідомо затягував прийняття товару за договором поставки № 0409-1 від 09.04.2014 р., що зокрема підтверджується оформленням накладної № 00000001 від 25.03.2015 р. на коригування накладної від 8 жовтня 2014 р., яка підписана з боку ДП «НВКГ «Зоря-Машпроект» представником за довіреністю, строк дії якої закінчився.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати неправомірними дії відповідача (ДП «НВКГ «Зоря-Машпроект») щодо оформлення (підписання) на підставі довіреності № ААД396990 від 08.10.2014 р. накладної № 00000001 від 25.03.2015 р. на коригування накладної від 8 жовтня 2014 р.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутні такі способи захисту прав, як визнання неправомірними дій особи.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем за зустрічним позовом як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, суд звертає увагу, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Разом з тим, обставини неправомірності підписання документу - накладної № 00000001 від 25.03.2015 р. може слугувати доказом на підтвердження певних обставин.

Водночас суд звертає увагу, що встановлення певних обставин, які виступають доказами у справі, не може бути безпосереднім предметом позову, оскільки такі обставини, підтверджені відповідними документами тощо може вказувати на наявність або відсутність юридичних фактів, якими учасник судового процесу обґрунтовує свої доводи чи заперечення.

Разом з тим захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення тощо. Водночас заявлена позивачем вимога про визнання неправомірними дій відповідача (ДП «НВКГ «Зоря-Машпроект») щодо оформлення (підписання) на підставі довіреності № ААД396990 від 08.10.2014 р. накладної № 00000001 від 25.03.2015 р. на коригування накладної від 8 жовтня 2014 р в жодному разі не може призвести до поновлення порушеного права позивача, а отже обраний позивачем спосіб захисту в будь-якому випадку буде не ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 3 Листа Вищого господарського суду України № 01-8/2229 від 25.11.2005р. "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року", дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 р. у справі № 10/732.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, а тому відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач за первісним позовом доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, в свою чергу заявлені зустрічні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим первісний позов підлягає задоволенню частково, а в задоволенні зустрічного позову судом відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Сума судового збору за подання зустрічного позову покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Іматек» (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 123, кімната 416, ідентифікаційний код 36797432) виконати зобов'язання по Договору поставки № 0409-1 від 09.04.2014 р., а саме надати Державному підприємству «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» (54018, м. Миколаїв, просп. Жовтневий, 42А, ідентифікаційний код 31821381) сертифікат якості на обладнання SLA 3д-принтер для виготовлення виробів ProX 950, сертифікат якості на обладнання гіпсовий повнокольоровий 3д-принтер ProJet 460Plus.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іматек» (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 123, кімната 416, ідентифікаційний код 36797432) на користь Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» (54018, м. Миколаїв, просп. Жовтневий, 42А, ідентифікаційний код 31821381) штраф за порушення строків поставки товару у розмірі 5 498 800 (п'ять мільйонів чотириста дев'яносто вісім тисяч вісімсот) грн. 18 коп., штраф за поставку некомплектного обладнання у розмірі 10 997 600 (десять мільйонів дев'ятсот дев'яносто сім тисяч шістсот) грн. 36 коп., 15% річних за користування чужими коштами у розмірі 401 026 (чотириста одна тисяча двадцять шість) грн. 21 коп. та судовий збір в розмірі 51 407 (п'ятдесят одна тисяча чотириста сім) грн. 07 коп.

4. В іншій частині первісного позову відмовити.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 21.09.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева