Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/18239/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/18239/15

За позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» простягнення 18940 грн. 27 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Павлюк І.І. - представник за довіреністю № 1-257 від 25.12.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» про стягнення 18940 грн. 27 коп., з яких 11164 грн. 98 коп. основного боргу, 2639 грн. 83 коп. пені, 189 грн. 04 коп. 3% річних та 4946 грн. 42 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 2013/П-ПР-25010035773075-140788 від 28.12.2012 не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем природний газ, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за листопад 2014 року у розмірі 11164 грн. 98 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений позивачем природний газ, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2639 грн. 83 коп. за період з 06.12.2014 по 10.06.2015. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 189 грн. 04 коп. за період з 06.12.2014 по 30.06.2015 та інфляційні втрати у розмірі 4946 грн. 42 коп. за період з грудня 2014 року по червень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 порушено провадження у справі № 910/18239/15; розгляд справи призначено на 10.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.09.2015.

У судовому засіданні 14.09.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 14.09.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20903074 від 21.07.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 14.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» (споживач) укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 2013/П-ПР-25010035773075-140788, відповідно до умов якого постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться у Додатку № 2 до Договору.

Згідно з п. 2.6 Договору, послуги з постачання газу документального оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.9 Договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Згідно з п. 3.2 Договору, облік обсягів газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941, а також згідно з Технічною угодою, що є Додатком № 4 до Договору на розподіл природного газу, та іншими діючими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок обліку природного газу під час його розподілу.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з п. 4.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2013), ціна за 1000,0 куб.м. природного газу без урахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки в розмірі 2%, тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ДК «Укртрансгаз», тарифів на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами та постачання природного газу становить 3113,00 грн., крім того ПДВ - 622,60 грн., разом - 3735,60 грн. Крім того, споживач сплачує постачальнику: тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом - 37,60 грн., крім того ПДВ - 7,52 грн., разом - 45,12 грн.; тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами ПАТ "Київоблгаз" - 197,30 грн., крім того ПДВ - 39,46 грн., разом - 236,76 грн.; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ ''Укртрансгаз" - 89,70 грн., крім того ПДВ - 17,94 грн., разом - 107,64 грн.; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 2 відсотків - 62,26 грн., крім того ПДВ - 12,452 грн., разом - 74,712 грн. Таким чином, сума до сплати за 1000 куб.м природного газу складає 4199,8320 грн.

Відповідно до п. 4.4 Договору, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору, є обов'язковою для сторін з дати набуття нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами ігри складанні актів приймання-передач і газу та розрахунках за газ згідно з умовами Договору.

Згідно з п. 4.5 Договору, розрахунковий період за Договором становить один місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п.п. 4.5.1 та 4.5.2 Договору, місячна вартість газу визначається, як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору; загальна сума вартості Договору складається з місячних сум. вартості договірних обсягів постачання газу споживачу.

Згідно з п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з Додатком 2.

Згідно з п. 4.6.1 Договору, авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п'ять (5), календарних днів, до початку місяця поставки газу.

Відповідно до п. 4.6.3 Договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Сторони домовились, що під поняттям «недоплата вартості послуг з постачання газу» воші розуміють недоплату споживачем вартості фактично спожитого понад запланований або узгоджений на розрахунковий період з постачальником обсяг газу (п. 4.6.4 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2013), Договір набирає чинності з дати підписання та, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2013 та діє до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 27.06.2014 № 929 «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання», граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, становить 4724,00 грн. за 1000 куб.м. (без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється у розмірі 2%, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом.

Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 30.04.2014 № 591 «Про встановлення тарифів на транспортування природного газорозподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ПАТ «Київоблгаз», тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом становить 40,10 грн. за 1000 куб.м. (без ПДВ); тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 238,30 грн. за 1000 куб.м. (без ПДВ).

Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, ВІД 30.05.2014 № 786 «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 30.04.2014 № 578», тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільних підприємств, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» (без ПДВ), за 1000 куб.м. для газорозподільного підприємства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» становить 128,40 грн.

Згідно з п. 2.6 Договору, послуги з постачання газу документального оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.9 Договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Судом встановлено, що у листопаді 2014 року позивач поставив відповідачу природний газ обсягом 2496 куб.м., загальною вартістю 16799 грн. 47 коп., про що між сторонами було складено (підписано та скріплено печатками уповноваженими представниками сторін) акт № 140788 приймання-передачі природного газу (на постачання природного газу для потреб промислових споживачів) за листопад 2014 року (належним чином засвідчена копія долучена позивачем до позовної заяви).

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідач, на підставі п. 4.6.1 Договору, сплатив 07.03.2014 авансовий платіж у розмірі 5634 грн. 49 коп., що не було спростовано відповідачем.

Крім того, у письмових поясненнях, поданих через канцелярію суду 14.09.2015, позивач зазначив, що за період з 01.01.2013 по 30.11.2014 він поставив відповідачу природний газ на загальну суму 166078 грн. 77 коп., тоді як відповідач сплатив грошові кошти за спожитий ним природний газ у загальному розмірі 154913 грн. 79 коп., у підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії банківських виписок з рахунку позивача, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 11164 грн. 98 коп.

Відповідно до п. 4.6.3 Договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи здійснену відповідачем попередню оплату у розмірі 5634 грн. 49 коп. та розмір нарахованих до сплати грошових коштів за поставлений у листопаді 2014 року природний газ, що становить 16799 грн. 47 коп., недоплату у розмірі 11164 грн. 98 коп. відповідач повинен був сплатити не пізніше 05.12.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 2013/П-ПР-25010035773075-140788 від 28.12.2012 (за актом № 140788 приймання-передачі природного газу (на постачання природного газу для потреб промислових споживачів) за листопад 2014 року) у розмірі 11146 грн. 98 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 11164 грн. 98 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» суми основного боргу у розмірі 11164 грн. 98 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений позивачем природний газ, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2639 грн. 83 коп. за період з 06.12.2014 по 10.06.2015.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки, відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а пунктом 6.2.2 Договору сторони не визначили іншого періоду нарахування пені, аніж той, який встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто шість місяців.

Водночас, вказівка у Договорі щодо нарахування пені за кожен день прострочення платежу визначає лише механізм нарахування пені, а не встановлює інший строк.

З огляду на те, що свій обов'язок з остаточної оплати за спожитий природний газ у листопаді 2014 року відповідач повинен був здійснити в строк до 05.12.2014 (включно), обґрунтованим для нарахування пені є період з 06.12.2014 по 06.06.2015.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 11164 грн. 98 коп. 06.12.2014 - 05.02.2015 62 14% 531,02 грн. 11164 грн. 98 коп. 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19,5% 310,17 грн. 11164 грн. 98 коп. 04.03.2015 - 06.06.2015 95 30% 1743,57 грн. Всього: 2584,76 грн. Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» пені у розмірі 2639 грн. 83 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 2584 грн. 76 коп.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 189 грн. 04 коп. за період з 06.12.2014 по 30.06.2015 та інфляційні втрати у розмірі 4946 грн. 42 коп. за період з грудня 2014 року по червень 2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони відповідають передбаченим чинним законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» 3% річних у розмірі 189 грн. 04 коп. та інфляційних втрат у розмірі 4946 грн. 42 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» (02222, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1А; ідентифікаційний код: 35773075) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178; ідентифікаційний код: 20578072) суму основного боргу у розмірі 11164 (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 98 коп., пеню у розмірі 2584 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 189 (сто вісімдесят дев'ять) 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 4946 (чотири тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 1821 (одна тисяча вісімсот двадцять одна) грн. 69 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.09.2015

Суддя І.М. Отрош