Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/17198/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/17198/15 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" до Приватного підприємства «АС-ПАК» про стягнення 4 425,62 грн., за участю представників позивача - Здоровєйщевої Т.Ю., довіреність №б/н від 26.06.2015 року, відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 3 585,28 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 155,35 грн. 3% річних та 684,99 грн. пені у зв'язку з невиконанням зобов'язань з поставки товару за договором про постачання товару №165 від 25.06.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року порушено провадження та призначено до розгляду на 22.07.2015 року.

02.09.2015 року позивачем через канцелярію суду надано додаткове обґрунтування позовних вимог.

02.09.2015 року позивачем через канцелярію суду позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд про стягнення 2034,54 грн. основного боргу, 1517,77 грн. інфляційних втрат, 165,39 грн. 3% річних та 782,66 грн. відсотків за користування чужими коштами.

16.09.2015 року в судовому засіданні позивачем було відкликано заяву про уточнення позовних вимог від 02.09.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" (покупець) і Приватним підприємством «АС-ПАК» (постачальник) було укладено договір про постачання товару №165 (далі - договір).

Пунктом 1.1. постачальник поставляє товар, а покупець сплачує за товар згідно з замовленням покупця.

Згідно п. 4.1. договору оплата за товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунка-фактури.

Відповідно до п. 3.8. договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару перевізником впродовж 3 календарних днів з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання зазначеного договору позивач перерахував на рахунок відповідача кошти у розмірі 3 713,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6793 від 04.07.2012 року, яке міститься в матеріалах справи.

В порушення умов договору, відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання з передачі товару у власність позивача та на даний час не передав оплачений товар у власність позивача на загальну суму 2 034,54 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 07.12.2012р. в якій вимагав повернути грошові кошти у розмірі 2 034,54 грн. за оплачений та не поставлений товар.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання здійснивши попередню оплату відповідно до умов договору, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з передачі товару у власність позивача у передбачений п. 3.8. договору строк та не повернув попередню оплату у розмірі 2 034,54 грн. за непоставлений товар.

Доказів виконання умов договору або повернення вказаних коштів відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 2 034,54 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 155,35 грн. 3% річних та 1 550,74 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Нарахування процентів на суму попередньої оплати у разі її повернення договором не передбачено, а тому підстави для їх стягнення відсутні.

За таких обставин, в позові про стягнення стягнення 155,35 грн. 3% річних та 1 550,74 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені за прострочення відповідачем поставки товару позивачем не доведено, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 684,99 грн. задоволенню не підлягають.

Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 684,99 грн. слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «АС-ПАК» (03127, місто Київ, вул. Сєченова, 5, кв. 92, код 37480546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" (73026, м. Херсон, вул. Тираспільська, будинок 1; код 35788406) 2 034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 54 коп. попередньої оплати та 840 (вісімсот сорок) грн. 42 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.09.2015р.

Суддя С.О. Чебикіна