Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/18527/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/18527/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Європрект Україна» доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 27723 грн. 22 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Кудрявцева О.В. - представник за довіреністю б/н від 03.08.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрект Україна» з вимогами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 27723 грн. 22 коп., з яких 12598 грн. 87 коп. основного боргу, 4767 грн. 90 коп. пені, 667 грн. 92 коп. 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 9688 грн. 53 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 129-01/06УМ від 01.06.2009 не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12598 грн. 87 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений позивачем товар, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4767 грн. 90 коп. за період з 01.07.2014 по 01.07.2015. Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 667 грн. 92 коп. за період з 24.09.2013 до 01.07.2015 та інфляційні втрати у розмірі 9688 грн. 53 коп. за період з жовтня 2013 року по травень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 порушено провадження у справі № 910/18527/15; розгляд справи призначено на 10.08.2015.

У судовому засіданні 10.08.2015 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій відмовився від позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 4767 грн. 90 коп. та просив суд стягнути з відповідача 12598 грн. 87 коп. основного боргу, 667 грн. 92 коп. 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 9688 грн. 53 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з правовою позиціє, викладеною у п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що відповідно до довіреності на ведення справи у суді від 03.08.2015, представник позивача Кудрявцева О.В. має право на відмову від позову, суд приймає заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 4767 грн. 90 коп., нарахованої за період з 01.07.2014 по 01.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.09.2015.

У судовому засіданні 14.09.2015 представник позивача надав суду для огляду оригінал Договору поставки № 129-01/06УМ від 01.06.2009 та видаткові накладні; подав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 14.09.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20916943 від 23.07.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень (відповідно до якого зазначена інформація щодо невручення поштового відправлення під час доставки), з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 14.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європрект Україна» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір поставки № 129-01/06УМ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору систематично постачати покупцю передбачену цим Договором продукцію, а покупець зобов'язується приймати і сплачувати таку продукцію на умовах та в строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, розгорнута номенклатура (асортимент) продукції, яка може бути поставлена покупцю за цим Договором, а також її ціновий еквівалент у євро визначається в прас-листах постачальника.

Згідно з п. 1.3 Договору, продукція постачається покупцю окремими партіями. Асортимент та кількість продукції кожної окремої партії визначається покупцем в попередній заявці, складеній згідно з п. 4.1 Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість продукції за цим Договором становить суму вартості кожної окремої партії продукції.

Відповідно до п. 3.2 Договору, вартість окремої партії продукції, в тому числі ПДВ (20%), визначається постачальником в накладній на день постачання цієї партії відповідно до наведеної формули.

Згідно з п. 3.3 Договору, оплата вартості окремої партії продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту постачання окремої партії продукції.

Відповідно до п. 4.1 Договору, покупець самостійно визначає кількість та асортимент продукції, яке буде постачатися постачальником згідно цього Договору, та надає постачальнику квартальну попередню письмову заявку за 60 робочих днів до початку кварталу, в якій він вказує перелік та кількість продукції, а також бажані терміни кожної окремої поставки партії продукції. Заявка повинна бути оформлена на фірмовому бланку з печаткою та підписом уповноваженої особи.

Відповідно до п. 4.5 Договору, продукція передається покупцю за накладною, яка підписується сторонами. Датою постачання продукції за Договором вважається дата підписання накладної.

Згідно з п. п. 8.1, 8.2 Договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін; строк його дії складає 1 рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 рік кожен, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення кожного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію.

Враховуючи відсутність доказів на існування будь-яких заперечень сторін щодо припинення дії Договору, суд дійшов висновку, що строк дії Договору поставки № 129-01/06УМ від 01.06.2009 був продовжений станом на дату здійснення поставок за видатковими накладними, щодо яких заявлено позовні вимоги.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що за період з 24.06.2009 по 22.02.2012 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 47293 грн. 53 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи представником позивача у судовому засіданні 14.09.2015 належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, що разом із сальдо станом на 01.06.2009 у розмірі 24711 грн. 13 коп. (відповідно до підписаного та скріпленого печатками уповноваженими представниками сторін акту звіряння взаємних розрахунків станом на 08.05.2012) становить 72004 грн. 66 коп.

При цьому, у судовому засіданні 10.08.2015 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що за усною домовленістю сторін, поставка продукції відбувалась без заявок відповідача, оскільки продукція, яка поставлялась відповідачу не була специфічної та завжди була на складі продавця, тоді як заявки формуються покупцями у тому випадку, коли продукція є специфічною та завозиться виключно під індивідуальні потреби покупця.

Як вбачається з підписаного та скріпленого печатками уповноваженими представниками сторін акту звіряння взаємних розрахунків станом на 08.05.2012 за Договором поставки № 129-01/06УМ від 01.06.2009, належним чином засвідчена копія якого долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 10.08.2015, відповідач частково виконав свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар у розмірі 52558 грн. 34 коп., внаслідок чого станом на 08.05.2012 у відповідача існувала заборгованість за вказаним договором у розмірі 19446 грн. 32 коп ., що не було спростовано відповідачем.

Судом встановлено, що за період з 08.05.2012 по 23.09.2013 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14279 грн. 29 коп ., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № ВН/У/001142 від 08.05.2012 на суму 298 грн. 26 коп., № ВН/У/004578 від 22.05.2012 на суму 1709 грн. 02 коп., № ВН/У/004782 від 12.06.2012 на суму 955 грн. 22 коп., № ВН/У/005072 від 07.07.2012 на суму 2813 грн. 40 коп., № ВН/У/008666 від 19.10.2012 на суму 704 грн. 64 коп., № ВН/У/000164 від 23.01.2013 на суму 714 грн. 67 коп., № ВН/У/000262 від 31.01.2013 на суму 359 грн. 64 коп., № ВН/У/000372 від 11.02.2013 на суму 1833 грн. 70 коп., № ВН/У/000658 від 11.03.2013 на суму 620 грн. 88 коп., № ВН/У/001923 від 22.05.2013 на суму 1419 грн. 86 коп. та № ВН/У/003574 від 23.09.2013 на суму 2850 грн. 00 коп. (накладні підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін).

Крім того, у судовому засіданні 14.09.2015 представником позивача були долучені до матеріалів справи рахунки-фактури, які виставлялись відповідачу для здійснення оплати за поставлений позивачем товару, зокрема за період з 08.05.2012 по 23.09.2013, а саме: рахунок-фактура № РФ/У/0011261 від 08.05.2012 на суму 298 грн. 26 коп. (до видаткової накладної № ВН/У/001142 від 08.05.2012), рахунок-фактура № РФ/У/001428 від 22.05.2012 на суму 1709 грн. 02 коп. (до видаткової накладної № ВН/У/004578 від 22.05.2012), рахунок-фактура № РФ/У/001647 від 12.06.2012 на суму 955 грн. 22 коп. (до видаткової накладної № ВН/У/004782 від 12.06.2012), рахунок-фактура № РФ/У/001946 від 06.07.2012 на суму 2813 грн. 40 коп. (до видаткової накладної № ВН/У/005072 від 07.07.2012), рахунок-фактура № РФ/У/006455 від 19.10.2012 на суму 704 грн. 64 коп. (до видаткової накладної № ВН/У/008666 від 19.10.2012), рахунок-фактура № РФ/У/000181 від 22.01.2013 на суму 1074 грн. 31 коп. (до видаткових накладних № ВН/У/000164 від 23.01.2013 та № ВН/У/000262 від 31.01.2013), рахунок-фактура № РФ/У/000431 від 11.02.2013 на суму 1833 грн. 70 коп. (до видаткової накладної № ВН/У/000372 від 11.02.2013), рахунок-фактура № РФ/У/000706 від 04.03.2013 на суму 620 грн. 88 коп. (до видаткової накладної № ВН/У/000658 від 11.03.2013), рахунок-фактура № РФ/У/001717 від 21.05.2013 на суму 1419 грн. 86 коп. (до видаткової накладної № ВН/У/001923 від 22.05.2013) та рахунок-фактура № РФ/У/003484 від 20.09.2013 на суму 2850 грн. 00 коп. (до видаткової накладної № ВН/У/003574 від 23.09.2013).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з п. 3.3 Договору, оплата вартості окремої партії продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту постачання окремої партії продукції.

Таким чином, свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № ВН/У/001142 від 08.05.2012 відповідач повинен був виконати в строк до 07.06.2012 (включно), за видатковою накладною № ВН/У/004578 від 22.05.2012 - до 21.06.2015 (включно), за видатковою накладною № ВН/У/004782 від 12.06.2012 - в строк до 12.07.2012 (включно), за видатковою накладною № ВН/У/005072 від 07.07.2012 - в строк до 06.08.2012 (включно), за видатковою накладною № ВН/У/008666 від 19.10.2012 - в строк до 19.11.2012 (включно), за видатковою накладною № ВН/У/000164 від 23.01.2013 - в строк до 22.02.2013 (включно), за видатковою накладною № ВН/У/000262 від 31.01.2013 - в строк до 04.03.2013 (включно), за видатковою накладною № ВН/У/000372 від 11.02.2013 - в строк до 13.03.2013 (включно), за видатковою накладною № ВН/У/000658 від 11.03.2013 - в строк до 10.04.2013 (включно), за видатковою накладною № ВН/У/001923 від 22.05.2013 - в строк до 21.06.2013 включно) та за видатковою накладною № ВН/У/003574 від 23.09.2013 - в строк до 23.10.2013 (включно).

Судом встановлено, що за період з 08.05.2012 по 23.09.2013 відповідач сплатив позивачу грошові кошти за отриманий товар у загальному розмірі 21125 грн. 81 коп ., що підтверджується долученими представником позивача до матеріалів справи у судовому засіданні 10.08.2015 належним чином засвідченими копіями платіжних доручень, а також відображено позивачем в акті звірки взаєморозрахунків станом за період з 08.05.2012 по 07.08.2015.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за Договором поставки № 129-01/06УМ від 01.06.2009 у розмірі 12599 грн. 80 коп.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вказаний розмір заборгованості (позивач у позові визначає розмір заборгованості 12598 грн. 87 коп.) не є заборгованістю відповідача, яка виникла у період з 22.05.2012 по 23.09.2013 як стверджує позивач у позові, оскільки з наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що відповідач, сплачуючи грошові кошти за поставлений позивачем товар, зазначав у платіжних дорученнях чітке призначення платежу, а саме - реквізити виставлених позивачем рахунків-фактур, з огляду на що здійснені відповідачем оплати повинні бути зараховані в погашення саме тієї заборгованості, призначення якої зазначено у платіжних дорученнях, тобто в рахунок оплати конкретних рахунків-фактур, вказаних у платіжних дорученнях, а отже, відповідно, і в рахунок сплати заборгованості за конкретними накладними, перелік яких наведено вище.

Дослідивши подані позивачем платіжні доручення, суд дійшов висновку, що відповідач повністю оплатив поставлений позивачем товар у загальному розмірі 13981 грн. 03 коп. за період з 22.05.2012 по 23.09.2013 за видатковими накладними № ВН/У/004578 від 22.05.2012 на суму 1709 грн. 02 коп., № ВН/У/004782 від 12.06.2012 на суму 955 грн. 22 коп., № ВН/У/005072 від 07.07.2012 на суму 2813 грн. 40 коп., № ВН/У/008666 від 19.10.2012 на суму 704 грн. 64 коп., № ВН/У/000164 від 23.01.2013 на суму 714 грн. 67 коп., № ВН/У/000262 від 31.01.2013 на суму 359 грн. 64 коп., № ВН/У/000372 від 11.02.2013 на суму 1833 грн. 70 коп., № ВН/У/000658 від 11.03.2013 на суму 620 грн. 88 коп., № ВН/У/001923 від 22.05.2013 на суму 1419 грн. 86 коп. та № ВН/У/003574 від 23.09.2013 на суму 2850 грн. 00 коп.

Крім того, судом встановлено, що за вказаний період відповідачем було здійснено переплату за певними рахунками-фактурами (зважаючи на призначення платежу, зазначене у них) у загальному розмірі 7144 грн. 78 коп., що як зазначив позивач у письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 14.09.2015, були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача за Договором поставки № 129-01/06УМ від 01.06.2009.

Суд вважає правомірними проведені позивачем зарахування здійснених відповідачем переплат за наявності заборгованості за попередні періоди поставок.

Таким чином, загальний розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за Договором поставки № 129-01/06УМ від 01.06.2009 становить 12599 грн. 80 коп. та вказана заборгованість виникла щодо поставок, здійснених у період до 22.05.2012.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за Договором поставки № 129-01/06УМ від 01.06.2009 у загальному розмірі 12599 грн. 80 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 12599 грн. 80 коп.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 12598 грн. 87 коп. та враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрект Україна» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми основного боргу у розмірі 12598 грн. 87 коп.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 667 грн. 92 коп. за період з 24.09.2013 до 01.07.2015 та інфляційні втрати у розмірі 9688 грн. 53 коп. за період з жовтня 2013 року по травень 2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони відповідають передбаченим чинним законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрект Україна» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3% річних у розмірі 667 грн. 92 коп. та інфляційних втрат у розмірі 9688 грн. 53 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.08.2015 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій відмовився від позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 4767 грн. 90 коп. та просив суд стягнути з відповідача 12598 грн. 87 коп. основного боргу, 667 грн. 92 коп. 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 9688 грн. 53 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодекс України, до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З огляду на подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, яка по суті є відмовою від позову в частині стягнення пені, роз'яснивши представнику позивача процесуальні наслідки відмови від позову та перевіривши повноваження представника позивача на відмову від позову, суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення пені, у зв'язку з чим дійшов висновку припинити провадження справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені у розмірі 4767 грн. 90 коп. за період з 01.07.2014 по 01.07.2015.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, з огляду на відмову позивача від позову в частині стягнення пені, судовий збір у розмірі 314 грн. 21 коп. покладається на позивача; решта частина судового збору у розмірі 1512 грн. 79 коп. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1, ст. 49, ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрект Україна» від позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені у розмірі 4767 грн. 90 коп., нарахованої за період з 01.07.2014 по 01.07.2015.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені у розмірі 4767 грн. 90 коп., нарахованої за період з 01.07.2014 по 01.07.2015.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02140, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європрект Україна» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 7; ідентифікаційний код: 36406748) суму основного боргу у розмірі 12598 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 667 (шістсот шістдесят сім) грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 9688 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 1512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 79 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.09.2015

Суддя І.М. Отрош