Рішення

від 14.09.2015 по справі 911/2902/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" вересня 2015 р. Справа № 911/2902/15

за позовом Першого заступника прокурора Автономної республіки Крим в інтересах держави в особі:

1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Приватного підприємства «Укргазпром», м. Сімферополь, АР Крим

про стягнення 904 246,38 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю:

прокурор - Cекретар В.В. посвідчення №029901 від 21.10.2014;

позивач 1- ОСОБА_1І предст. дов. №67/2015 від 09.06.2015;

позивач 2 - ОСОБА_2 предст. дов №14-135 від 13.05.2014;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (позивач-1), Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач-2) до Приватного підприємства «Укргазпром» (відповідач) про стягнення 904 246,38 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №13-388-РО від 04.01.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2015 у справі №911/2902/15 порушено провадження та призначено до розгляду на 17.08.2015.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на неналежне виконання Приватним підприємством «Укргазпром» зобов'язань за договором №13-388-РО від 04.01.2013 купівлі-продажу природного газу в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у зв'язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача 640 414,94 грн. основного боргу, 63 861,73 грн. пені, 20 522,23 грн. 3% річних та 179 447,48 грн. інфляційних втрат.

17.08.2015 р. до господарського суду позивачем-1 було подано письмові пояснення, відповідно до яких Міністерство енергетики та вугільної промисловості підтримує позовні вимоги першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим про стягнення з Приватного підприємства «Укргазпром» 904 246,38 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2015 року розгляд справи було відкладено на 14.09.2015 року та продовжено строк розгляду спору, порядку ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 14.09.2015 року представники позивача-1 та позивача-2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

В судове засідання 14.09.2015 року відповідач повторно не направив свого повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується довідкою про розміщення інформації про дату та час судового засідання на офіційному веб-порталі господарського суду Київської області, витребуваних документів, зокрема відзив на позов до суду не надав.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.09.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

04 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Приватним підприємством «Укргазпром» (покупець) було укладено договір № 13-388-РО купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності з умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Розділом 11 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору № 13-388-РО купівлі-продажу природного газу позивачем-2 було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 3 406 015,65 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних повноважними представниками сторін та скріплених їх печатками, актами приймання-передачі природного газу.

За словами прокурора, відповідач з позивачем-2 за поставлений природний газ розрахувався лише частково, у зв'язку з чим прокурор звернувся з позовом про стягнення з відповідача 640 414,94 грн. заборгованості за отриманий природний газ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Враховуючи вищевикладене та те, що відзиву на позов та доказів оплати заборгованості не надав, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 640 414,94 грн. в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 63 861,73 грн. за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за жовтень- грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1. Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд розглянувши розрахунок позивача-2 встановив, що ним, зокрема, було здійснено нарахування пені на період:

- з 27.11.2013р. по 27.11.2013р. нараховано 411,95 грн. пені;

- з 28.11.2013р. по 28.11.2013р. нараховано 55,98 грн. пені;

- з 15.01.2014р. по 15.01.2014р. нараховано 35,26 грн. пені;

- з 21.02.2014р. по 21.02.2014р. нараховано 130,87 грн. пені;

- з 25.02.2014р. по 25.02.2014р. нараховано 128,10 грн. пені;

- з 26.02.2014р. по 26.02.2014р. нараховано 127,47 грн. пені;

- з 27.02.2014р. по 27.02.2014р. нараховано 126,07 грн. пені;

- з 28.02.2014р. по 28.02.2014р. нараховано 125,31 грн. пені;

- з 04.03.2014р. по 04.03.2014р. нараховано 124,12 грн. пені;

- з 05.03.2014р. по 05.03.2014р. нараховано 123,40 грн. пені;

- з 06.03.2014р. по 06.03.2014р. нараховано 121,73 грн. пені;

- з 07.03.2014р. по 07.03.2014р. нараховано 118,83 грн. пені;

- з 12.03.2014р. по 12.03.2014р. нараховано 110,84 грн. пені;

- з 13.03.2014р. по 12.03.2014р. нараховано 109,69 грн. пені;

- з 14.03.2014р. по 14.03.2014р. нараховано 108,47 грн. пені;

- з 18.03.2014р. по 18.03.2014р. нараховано 102,29 грн. пені;

- з 19.03.2014р. по 19.03.2014р. нараховано 101,48 грн. пені;

- з 20.03.2014р. по 20.03.2014р. нараховано 99,34 грн. пені;

- з 21.03.2014р. по 21.03.2014р. нараховано 99,30 грн. пені;

- з 27.03.2014р. по 27.03.2014р. нараховано 98,04 грн. пені;

- з 28.03.2014р. по 28.03.2014р. нараховано 97,74 грн. пені;

- з 04.04.2014р. по 04.04.2014р. нараховано 91,95 грн. пені;

- з 08.04.2014р. по 08.04.2014р. нараховано 90,47 грн. пені;

- з 09.04.2014р. по 09.04.2014р. нараховано 88,66 грн. пені;

- з 17.04.2014р. по 17.04.2014р. нараховано 120,74 грн. пені;

- з 18.04.2014р. по 18.04.2014р. нараховано 117,96 грн. пені;

Однак, як встановлено судом та не заперечується самим позивачем-2, саме в ці дні відповідачем здійснювались часткові проплати.

З приводу цього, варто зазначити, що такі нарахування є безпідставними, оскільки у випадку оплати відповідачем коштів наступного дня після спливу строку, встановленого для проведення оплати, не є підставою для нарахування за цей день (день оплати) пені, оскільки наявний факт прострочення оплати на кілька годин, і, відповідно, - відсутній факт прострочення оплати на один день (який би зумовлював наявність підстави для нарахування додаткових сум за день прострочення).

Також, судом встановлено, що договором та законом не передбачено право позивача на нарахування відповідачу пені за кілька годин прострочення платежу, тобто, - менше однієї доби (календарного дня).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.

З огляду на вказані обставини, судом було здійснено власний розрахунок пені, з урахування умов договору та норм чинного законодавства та встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 63 861,73 грн. пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 61 149,76 грн.

Прокурором також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 20 522,23 грн. 3% річних та 179 447,48 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за жовтень-грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд розглянувши розрахунок позивача-2 встановив, що ним, зокрема, було здійснено нарахування 3% річних на період:

- з 27.11.2013р. по 27.11.2013р. нараховано 13,36 грн. 3% річних;

- з 28.11.2013р. по 28.11.2013р. нараховано 12,92 грн. 3% річних;

- з 15.01.2014р. по 15.01.2014р. нараховано 8,14 грн. 3% річних;

- з 21.02.2014р. по 21.02.2014р. нараховано 30,20 грн. 3% річних;

- з 25.02.2014р. по 25.02.2014р. нараховано 29,56 грн. 3% річних;

- з 26.02.2014р. по 26.02.2014р. нараховано 29,42 грн. 3% річних;

- з 27.02.2014р. по 27.02.2014р. нараховано 29,09 грн. 3% річних;

- з 28.02.2014р. по 28.02.2014р. нараховано 28,92 грн. 3% річних;

- з 04.03.2014р. по 04.03.2014р. нараховано 28,64 грн. 3% річних;

- з 05.03.2014р. по 05.03.2014р. нараховано 28,48 грн. 3% річних;

- з 06.03.2014р. по 06.03.2014р. нараховано 28,09 грн. 3% річних;

- з 07.03.2014р. по 07.03.2014р. нараховано 27,42 грн. 3% річних;

- з 12.03.2014р. по 12.03.2014р. нараховано 25,58 грн. 3% річних;

- з 13.03.2014р. по 12.03.2014р. нараховано 25,31 грн. 3% річних;

- з 14.03.2014р. по 14.03.2014р. нараховано 25,03 грн. 3% річних;

- з 18.03.2014р. по 18.03.2014р. нараховано 23,60 грн. 3% річних;

- з 19.03.2014р. по 19.03.2014р. нараховано 23,42 грн. 3% річних;

- з 20.03.2014р. по 20.03.2014р. нараховано 22,93 грн. 3% річних;

- з 21.03.2014р. по 21.03.2014р. нараховано 22,91 грн. 3% річних;

- з 27.03.2014р. по 27.03.2014р. нараховано 22,62 грн. 3% річних;

- з 28.03.2014р. по 28.03.2014р. нараховано 22,56 грн. 3% річних;

- з 04.04.2014р. по 04.04.2014р. нараховано 21,22 грн. 3% річних;

- з 08.04.2014р. по 08.04.2014р. нараховано 20,88 грн. 3% річних;

- з 09.04.2014р. по 09.04.2014р. нараховано 20,46 грн. 3% річних;

- з 17.04.2014р. по 17.04.2014р. нараховано 19,06 грн. 3% річних;

- з 18.04.2014р. по 18.04.2014р. нараховано 18,63 грн. 3% річних;

Втім, як вже зазначалось, в ці дні відповідач здійснював часткові проплати, а отже нарахування відсотків річних в ці дні є неправомірними, з підстав, викладених вище.

З огляду на вказані обставини, судом було здійснено власний розрахунок 3% річних, з урахування умов договору та норм чинного законодавства та встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 522,23 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 19 913,78 грн.

Стосовно інфляційних втрат, варто зазначити, що суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 179 447,48 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача-2 підлягає стягненню: 640 414,94 грн. основного боргу, 61 149,76 грн. пені, 19 913,78 грн. 3% річних та 179 447,48 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду), ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви прокурор просить суд стягнути 904 246,38 грн. Таким чином, за розгляд даної майнової вимоги до сплати підлягає 18 084,93 грн. судового збору.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду), органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція викладена в п 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7.

Таким чином, судовий збір у розмірі 17 298,52 грн. (обрахований судом пропорційно задоволених вимог) підлягає до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України, а решта судового збору у розмірі 786 грн. 41 коп. підлягає до стягнення з позивача-2 , оскільки він не звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укргазпром» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 41, оф. 18, код ЄДРПОУ 31367762) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 640 414 (шістсот сорок тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 94 коп. основного боргу, 61 149 (шістдесят одну тисячу сто сорок дев'ять) грн. 76 коп. пені, 19 913 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 78 коп. 3% річних та 179 447 (сто сімдесят дев'ять тисяч чотириста сорок сім) грн. 48 коп. інфляційних втрат.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Укргазпром» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 41, оф. 18, код ЄДРПОУ 31367762) в дохід Державного бюджету України - 17 298 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 52 коп. судового збору.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) в дохід Державного бюджету України - 786 (сімсот вісімдесят шість) грн. 41 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 23.09.2015р.

Суддя О.В. Щоткін