Рішення

від 14.09.2015 по справі 911/2771/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" вересня 2015 р. Справа № 911/2771/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ

до Приватного товариства «Консонанс-КВ», смт. Коцюбинське, м. Ірпінь

про стягнення 245 948,63 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач -ОСОБА_1 предст. дов. б/н від 12.08.2015;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (позивач) до Приватного товариства «Консонанс-КВ» (відповідач) про стягнення 245 948,63 грн. заборгованості за договором овердрафту № 07-10/08/630 від 07.10.2008, яка складається з: 73 408,81 грн. заборгованості за кредитом, 5 602,04 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 133 161,71 грн. заборгованості за відсотками, 30765,85 пені за несвоєчасне погашення відсотків, 1 104,15 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту та 1906,07 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі №911/2771/15 порушено провадження та призначено до розгляду на 17.08.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2015 розгляд справи відкладено на 31.08.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2015 розгляд справи було відкладено на 14.09.2015 року та продовжено строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач в судове засідання 14.09.2015 року повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалами суду, не подав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду надсилались відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві та Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 14.09.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

07 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (АТ «УкрСиббанк») та Приватним підприємством «Консонанс-КВ» (Позичальник) був укладений кредитний договір № 07-10/08/630, згідно з умовами якого Позичальник має можливість отримання овердрафта, починаючи із дня складання та підписання Сторонами даного договору по 31 грудня 2008 року включно, якщо інший термін припинення надання овердрафта не встановлено випадками,визначеними даним договором. Ліміт овердрафта встановлюється на загальну суму 77 000,00 грн., якщо не встановлено інший ліміт овердрафта відповідно до умов, визначених даним договором.

Відповідно до п.2.6.3. договору, за час фактичного користування овердрафтом Позичальник сплачує Банку проценти з розрахунку 24 % річних.

Згідно п.2.7.1. договору, заборгованість за овердрафтом повинна бути погашена Позичальником:

- на протязі 30 календарних днів із дня отримання кожного окремого овердрафту, у випадку якщо день погашення кожного окремого овердрафта припадає на вихідний, святковий або неробочий день, днем погашення вважається робочий день, що передує вихідному, святковому або неробочому дню.

- У випадку закінчення строку дії договору, в останній робочий день, що передує дню закінчення договору, в тому числі якщо день закінчення строку дії договору припадає на вихідний, святковий або неробочий день.

Проценти на відповідну суму овердрафта нараховуються та сплачуються за час фактичного користування грошовими коштами Банку відповідно до умов, визначених Договором (п. 2.8.1).

Відповідно до п.п. 2.8.2, 2.8.3 договору, нарахування процентів здійснюється із моменту проведення платежу з поточного рахунка Позичальника за рахунок грошових коштів Банку, тобто із дня та години фактичного надання грошових коштів Позичальнику до дня та години повернення Позичальником їх у власність Банку, якщо інше не визначено умовами даного договору. Базою нарахування процентів є дебетове сальдо поточного рахунку Позичальника, котре відслідковується Банком погодинно, якщо інше не визначено умовами даного договору.

Відповідно до п.2.8.6 договору, проценти сплачуються Позичальником на протязі 30 календарних днів із дня їх нарахування, а при закінченні строку дії Договору в день їх нарахування.

Договір набирає чинності з 07 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року (включно). Якщо на дату закінчення строку дії Договору у Позичальника є заборгованість перед Банком, то в даному випадку договір діє до повного виконання Позичальником свої зобов'язань щодо погашення овердрафту, сплаті відсотків, комісій, інших платежів, неустойки (пені), а також відшкодування збитків, заподіяних Банку, але у цей термін овердрафт Позичальнику не надається. (п. 7.1. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 12.12.2008 сторони домовились про те, що з 12 грудня 2008 року за час фактичного користування овердрафтом за Договором Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі 30% річних, якщо інша процентна ставка не буд встановлена згідно умов Договору.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером № 0600137100/06 від 06.01.2009 року.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання виконував неналежним чином, що в свою чергу призвело до прострочення по кредиту та процентах.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

В силу ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як вбачається з копії акту прийому-передачі документів від 28.04.2012 АТ «УкрСиббанк» передало позивачу всі необхідні документи.

В ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши умови кредитного договору № 07-10/08/630, судом встановлено, що він не містить заборони на зміну кредитора у зобов'язанні.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно звернувся з позовною вимогою до відповідача про стягнення 73 408,81 грн. заборгованості за кредитом та 133 161,71 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України , розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене та те, що доказів сплати заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 73 408,81 грн. та 133 161,71 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 5602,04 грн. пені, нарахованої за несвоєчасну сплату тіла кредиту за період 19.12.2011 по 18.06.2012 року та 30 765,85 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 17.12.2014 по 17.06.2015 року

Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку порушення Позичальником термінів погашення овердрафту, Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені, з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, у зв'язку з чим, прийшов до висновку, що заявлена пеня підлягає задоволенню в повному обсязі у розмірі 5602,04 грн. пені, нарахованої за несвоєчасну сплату тіла кредиту та 30 765,85 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Також, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача 1104,15 грн. 3% річних нарахованих на тіло кредиту та 1906,07 грн. 3% річних нарахованих на відсотки за користування кредитом.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення 1104,15 грн. 3% річних нарахованих на тіло кредиту та 1906,07 грн. 3% річних нарахованих на відсотки за користування кредитом підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 73 408,81 грн. заборгованості за кредитом, 5 602,04 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 133 161,71 грн. заборгованості за відсотками, 30 765,85 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, 1 104,15 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту та 1906,07 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51, яким вирішено розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.08.2015 року вирішено тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року включно.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинні на момент звернення позивача з позовом до суду), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті. 4 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції чинні на момент звернення позивача з позовом до суду), за подання до господарського суду з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет» від 28.12.2014 № 80-VIII визначено, що станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата становила 1218, 00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 245 948,63 грн. Таким чином за розгляд даної позовної заяви мав бути сплачений судовий збір у розмірі 4918,98 грн.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору, витрати по сплаті судового збору у розмірі 4918,98 грн., відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача та стягується в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного товариства «Консонанс-КВ» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, код ЄДРПОУ 33482538) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, бул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) - 73 408 (сімдесят три тисячі чотириста вісім) грн. 81 коп. заборгованості за кредитом, 5 602 (п'ять тисяч шістсот дві) грн. 04 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 133 161 (сто тридцять три тисячі сто шістдесят одну) грн. 71 коп. заборгованості за відсотками, 30 765 (тридцять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 85 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків, 1 104 (одну тисячу сто чотири) грн.15 коп. 3% річних від суми простроченого кредиту та 1906 (одну тисячу дев'ятсот шість) грн. 07 коп. 3% річних від суми прострочених відсотків за користування кредитними коштами.

3. Стягнути з Приватного товариства «Консонанс-КВ» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, код ЄДРПОУ 33482538) в дохід Державного бюджету України 4918 (чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 98 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 23.09.2015р.

Суддя О.В. Щоткін