Рішення

від 21.06.2013 по справі 914/1936/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.13 р. Справа № 914/1936/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомторг», м. Вишгород Київської області;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілма Плюс», м. Червоноград, Львівської області;

про: стягнення 380000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності від 13.05.2013 р;

відповідача: ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності від 29.05.2013 р.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 23.05.2013 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомторг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілма Плюс» про стягнення 380000 грн. 00 коп. Розгляд справи призначено на 19.06.2013 року.

У судовому засіданні 19.06.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не заперечив, позовні вимоги визнав.

Сторони вимоги ухвали суду про порушення провадження виконали, оригінали долучених до справи матеріалів подали, акт звірки розрахунків, підписаний представниками сторін представили.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 19.06.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору про надання фінансової допомоги на поворотній основі від 29.04.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомторг» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілма Плюс» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 380000 грн. 00 коп. боргу, який останнім вчасно не сплачений.

Відповідач проти позову не заперечив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 29.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атомторг» (позикодавцем згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілма Плюс» (позичальником згідно договору) було укладено договір про надання фінансової допомоги на поворотній основі.

Відповідно до п. 1 договору позикодавець надає позичальнику фінансову допомогу на поворотній основі в розмірі 380000 гривень. Вказана в цьому пункті договору сума коштів є сумою договору. Цей договір є безпроцентним.

Надання фінансової допомоги здійснюється позичальником в термін до 30 квітня 2013 договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника за реквізитами, зазначеними в договорі, відповідно до п. 2 договору.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомторг» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Вільма Плюс» 380000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 204 (ПАТ «Укргазпромбанкк», м. Київ) від 29.04.2013 року.

Відповідно до п. 3 договору позичальник зобов'язався повернути позикодавцю фінансову допомогу в строк до 07.05.2013 року.

Термін дії договору починається з моменту перерахування позикодавцем фінансової допомоги або її частини позичальнику, і закінчується після повного виконання позичальником всіх зобов'язань за цим договором, відповідно до п. 8 договору.

Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, станом на дату подання позову та розгляду справи по суті відповідач не повернув позивачу отриману фінансову допомогу в розмірі 380000 гривень.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, як зазначено у ст. 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

29.04.2013 року між сторонами виникли правовідносини на підставі договору про надання фінансової допомоги на поворотній основі, який містить ознаки договору позики.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, як встановлено судом, на виконання умов договору відповідач отримав фінансову допомогу в розмірі 380000,00 грн., яку зобов'язався повернути до 07.05.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк узгоджені сторонами кошти не повернув.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із врахуванням викладеного, суд вважає за доцільне захистити порушене право позивача та задоволити позовні повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілма Плюс» (80100, вул. Шевченка, 18а, м. Червоноград, Львівської області, код ЄДР 33735902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомторг» (07300, вул. Кургузова, 14, м. Вишгород Київської області, код ЄДР 32119297) 380000 грн. 00 коп. боргу та 7600,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 20.06.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв