Рішення

від 16.09.2015 по справі 914/2135/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.15 Справа№ 914/2135/15

Господарський суд Львівської області у складі колегії судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 підприємства «Галенерго», м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 малого підприємства «Вітас», с.Малехів Жовківського району Львівської області

про стягнення 83 670,64 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: ОСОБА_1 підприємством «Галенерго» подано позов до ОСОБА_1 малого підприємства «Вітас» про стягнення 83 670,64 грн., з яких 38 834,29 грн. - основний борг, 20 028,87 грн. - пеня, 22 523,87 грн. - інфляційні втрати та 2 283,61 грн. - 3% річних.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили. Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відзиву відповідача по наявних матеріалах, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд -

встановив:

17.10.2011р. між ОСОБА_1 малим підприємством «Вітас» (замовник) та ОСОБА_1 підприємством «Галенерго» (підрядник) укладено договір підряду №17/1_10_2011 на електромонтажні роботи, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується своїми силами виконати електромонтажні роботи на об'єкті замовника по електропостачанню станції технічного обслуговування згідно Технічних умов №131-4134/2 від 23.09.2011р. виданих ПАТ «Львівобленерго» та оформлення документів для заключення угоди на електропостачання, у відповідності до умов цього договору, а замовник зобов'язується

прийняти роботи та оплатити їх.

Відповідно до п.2.1. договору попередня вартість робіт та матеріалів, відповідно до умов цього договору складає 93 037,00 грн.

Згідно із п.2.3. договору остаточна вартість робіт та матеріалів по даному договору визначається на підставі погодженого проекту та поданих підрядником та прийнятих замовником актів прийому-передачі виконаних робіт

Пунктом 2.4. договору передбачено, що сторони дійшли згоди про наступний порядок розрахунків:

- після підписання договору, протягом 3 банківських днів, замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму коштів, що складає 60% від ціни договору, згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією;

- остаточний розрахунок по даному договору проводиться протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт та договору на електропостачання.

Відповідно до п.3.5. договору у випадку наявності зауважень до виконаних робіт, замовник не підписує акт, а надає свої вмотивовані зауваження в письмовому вигляді. Підрядник зобов'язаний усунути виявлені в ході приймання-передачі зауваження в строк до 5 робочих днів, та повторно надати роботи для приймання замовником.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що після виконання дорученої йому роботи, підрядник повідомляє про це замовника, шляхом надсилання підписаного акту виконаних робіт. Останній зобов'язаний негайно приступити до приймання результатів роботи та не пізніше 5 робочих днів повернути підписаний акт, або надати свої зауваження, в письмовому вигляді. Якщо протягом вказаного строку замовник не повернув підписаний акт і не надав своїх зауважень, акт вважається таким, що прийнятий без зауважень.

Як стверджує позивач, ним виконано роботи згідно вищезазначеного договору підряду на суму 125 627,89 грн. Однак відповідач в порушення умов договору не здійснив повної оплати за виконані роботи, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 38 834,29 грн.

Згідно із 7.3. договору у випадку прострочення строків сплати авансового платежу чи інших належних підрядникові платежів більш ніж на 3 банківські дні, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми коштів, що підлягають оплаті.

Отже позивачем на підставі п.7.3. договору нараховану відповідачу пеню в розмірі 20 028,87 грн.

Крім того позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано відповідачу 22 523,87 грн. - інфляційних втрат та 2 283,61 грн. - 3% річних.

Таким чином загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 83 670,64 грн., з яких 38 834,29 грн. - основний борг, 20 028,87 грн. - пеня, 22 523,87 грн. - інфляційні втрати та 2 283,61 грн. - 3% річних.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що у позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.10.2011р. між сторонами укладено договір підряду №17/1_10_2011 на електромонтажні роботи, відповідно до умов якого позивач зобов'язується своїми силами виконати електромонтажні роботи на об'єкті замовника по електропостачанню станції технічного обслуговування згідно Технічних умов №131-4134/2 від 23.09.2011р. виданих ПАТ «Львівобленерго» та оформлення документів для заключення угоди на електропостачання, у відповідності до умов цього договору, а відповідач зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

Факт виконання позивачем робіт за договором підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт на суму 77 804,40 грн. та накладною №81 від 27.10.2011р. на суму 47 823,49 грн. Тобто позивачем виконано роботи на загальну суму 125 627,89 грн.

В матеріалах справи містяться докази здійснення відповідачем оплат на суму 86 793,60 грн. Докази сплати відповідачем 38 834,29 грн. боргу в матеріалах справи відсутні, відзив на позов відповідач не подав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 38 834,29 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає задоволенню.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 22 523,87 грн. - інфляційних втрат та 2 283,61 грн. - 3% річних є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені в розмірі 20 028,87 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із 7.3. договору у випадку прострочення строків сплати авансового платежу чи інших належних підрядникові платежів більш ніж на 3 банківські дні, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми коштів, що підлягають оплаті.

Статтею 1. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог, позивачем при нарахуванні пені не враховано положень ч.6 ст.232 ГК України за 713 днів.

Крім того позивач нараховуючи пеню не врахував положення пункту 2.4. договору, в якому передбачено порядок розрахунків між сторонами, тобто позивачем невірно визначено початок виникнення заборгованості та суми на які слід нараховувати пеню.

Судом здійснено перерахунок пені. Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3 074,58 грн. пені.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1019 від 18.06.2015р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки позов слід задоволити частково, то суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 456,79 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 малого підприємства «Вітас» (80383, Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вул.Київська, 18а, код ЄДРПОУ 19140927) на користь ОСОБА_1 підприємства «Галенерго» (79020, м.Львів, проспект Чорновола, 73, код ЄДРПОУ 34462266) 38 834,29 грн. - основного боргу, 3 074,58 грн. - пені, 22 523,87 грн. - інфляційних втрат, 2 283,61 грн. - 3% річних та 1 456,79 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 21.09.2015р.

Суддя Петрашко М.М.