Рішення

від 16.09.2015 по справі 914/2433/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.15 Справа№ 914/2433/15

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера" (80300, вул.Визволення,7, м.Жовква, Львівська область; ідентифікаційний код 31248266)

відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення

ціна позову: 29614,93грн.

Представники:

Позивача : не з'явився;

Відповідача : не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме: заборгованість з орендної плати у сумі 25320,00грн., 193,09грн. 3% річних та 4101,84грн. інфляційних втрат; ціна позову: 29614,93грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 22.07.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду в судовому засіданні на 30.07.2015р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах Господарського суду Львівської області від 30.07.2015р. та 08.09.2015р., в тому числі, у зв'язку з неявкою Відповідача.

Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився. Протягом розгляду справи позовні вимоги підтримав повністю. Крім того, представником Позивача надано для огляду суду оригінали документів, копії яких долучено до позовної заяви.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Крім того суд зазначає, що Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, проти позову жодним чином не заперечив, доказів погашення заборгованості повністю чи частково суду не надав.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Частиною 4 статті 17 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відомості про місце проживання фізичної особи-підприємця містяться в Єдиному державному реєстрі.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою: АДРЕСА_1. Підтвердженням того, що адресою місцезнаходження Відповідача є: АДРЕСА_1слугує спеціальний витяг з ЄДРПОУ та ФОП №21143958 станом на 09.09.2015р. , отриманий судом на підставі ч.2 ст.17, ст.22, 22 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та в порядку, визначеному відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011р. N17.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване) та витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Відповідачу належним чином.

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, втому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач тричі не забезпечив явку особисто чи представника в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів до суду не надходило.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи; ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При цьому суд також зазначає, що, враховуючи вимоги ст.69 ГПК України щодо строків розгляду спору, беручи до уваги терміни перебігу поштової кореспонденції та те, що клопотань про продовження строку розгляду спору не заявлялось, - в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 25320грн. основного боргу.

31.12.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера" (надалі - Орендодавець) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - Орендар) уклали Договір оренди №32 (надалі - Договір 1), згідно п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування /оренду/ приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_2. Об’єкт, що орендується, належить Орендареві на праві власності (свідоцтво про право власності /Серія НОМЕР_2/ 18.06.2009р. видане на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 18.06.2009р. №1359-НЖ-З.; - витяг з реєстру права власності нерухомого майна виданий Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 10.08.2009р. - номер витягу: №23535095) (п.1.2). Загальна площа складських приміщень становить 132,0кв.м.

Відповідно до п.2.1 Договору 1, вступ Орендаря у володіння і користування /оренду/ об'єкта, що орендується, настає з моменту підписання Сторонами цього договору та акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Сторони, в тому числі Відповідач, підтвердили факт передачі Позивачем Відповідачу Об’єкта оренди згідно Договору (акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.01.2014р., підписаний та скріплений відтисками печаток Сторін).

Пунктом 2.3 Договору 1 передбачено, об'єкт, що орендується, вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання Сторонами відповідного акту приймання-передачі.

Сторони, в тому числі Позивач, підтвердили факт передачі Відповідачем Позивачу Об’єкта оренди згідно Договору 1 (акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 31.12.2014р., підписаний та скріплений відтисками печаток Сторін).

Згідно з п.3.1 Договору 1, орендна плата за володіння і користування об'єктом, що орендується, погоджується сторонами за 1 /один/ календарний місяць оренди в розмірі: - складські приміщення площею 132кв.м. - 27,00грн. (в т.ч. ПДВ - 4,50грн.) за один квадратний метр; всього орендна плата становить - 2970,00грн. без ПДВ, 594,00грн. - ПДВ; 3564,00грн. за один місяць .

У п.3.5 Договору 1 зазначено, що оплата за договором здійснюється орендарем в такому порядку: до 20-го числа наступного місяця.

Відповідно до п.4.1.3 Договору 1, Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за ставками і в строки, встановлені Договором.

У відповідності до п.5.1 Договору 1, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Пунктом 6.1 Договору 1 передбачено, що Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та діє з 31.12.2013р. до 31.12.2014р.

01.01.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера" (надалі - Орендодавець) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - Орендар) уклали Договір оренди №43 (надалі - Договір 2), згідно п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування /оренду/ приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_2. Об’єкт, що орендується, належить Орендареві на праві власності (свідоцтво про право власності /Серія НОМЕР_2/ 18.06.2009р. видане на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 18.06.2009р. №1359-НЖ-З.; - витяг з реєстру права власності нерухомого майна виданий Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 10.08.2009р. - номер витягу: №23535095) (п.1.2). Загальна площа складських приміщень становить 132,0кв.м.

Відповідно до п.2.1 Договору 2, вступ Орендаря у володіння і користування /оренду/ об'єкта, що орендується, настає з моменту підписання Сторонами цього договору та акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Сторони, в тому числі Відповідач, підтвердили факт передачі Позивачем Відповідачу Об’єкта оренди згідно Договору (акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.01.2015р., підписаний та скріплений відтисками печаток Сторін).

Пунктом 2.3 Договору 2 передбачено, об'єкт, що орендується, вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання Сторонами відповідного акту приймання-передачі.

Згідно з п.3.1 Договору 2, орендна плата за володіння і користування об'єктом, що орендується, погоджується сторонами за 1 /один/ календарний місяць оренди в розмірі: - складські приміщення площею 132кв.м. - 27,00грн. (в т.ч. ПДВ - 4,50грн.) за один квадратний метр; Всього орендна плата становить - 2970,00грн. без ПДВ, 594,00грн. - ПДВ; 3564,00грн. за один місяць .

У п.3.5 Договору 2 зазначено, що оплата за договором здійснюється орендарем в такому порядку: до 20-го числа наступного місяця.

Відповідно до п.4.1.3 Договору 2, Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за ставками і в строки, встановлені Договором.

У відповідності до п.5.1 Договору 2, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Пунктом 6.1 Договору 2 передбачено, що Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та діє з 01.01.2015р. до 28.02.2015р.

Сторонами підписано та скріплено відбитками печаток Сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-000041 від 31.01.2014р. за січень 2014р.; №ОУ-0000109 від 28.02.2014р. за лютий 2014р.; №ОУ-0000165 від 28.03.2014р. за березень 2014р.; №ОУ-0000220 від 29.04.2014р. за квітень 2014р.; №ОУ-0000285 від 28.05.2014р. за травень 2015р.; №ОУ-0000353 від 30.06.2014р. за червень 2015р.; №414 від 31.07.2014р. за липень 2014р.; №465 від 28.08.2014р. за серпень 2014р.; №527 від 29.09.2014р. за вересень 2014р.; №601 від 29.10.2014р. за жовтень 2014р.; №673 від 27.11.2014р. за листопад 2014р.; №762 від 30.12.2014р. за грудень 2014р.; №85 від 31.01.2015р. за січень 2015р.; №167 від 28.02.2015р. за лютий 2015р. Кожен з актів містить найменування робіт, послуг - оренда складського приміщення і складений на суму 3564грн.

Загальна сума орендної плати згідно вищеописаних актів складає 49869грн.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період липень 2014р. - грудень 2014р., підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, розмір основного боргу Відповідача, з урахування часткових оплат за минулі періоди, складав 39852грн.

Згідно доводів Позивача та представленої Позивачем копії банківської виписки, Відповідачем 06.02.2015р. здійснено сплату орендної плати в розмірі 21660грн.

Отже, сума боргу Відповідача перед Позивачем, з урахуванням часткової сплати та оренди приміщень впродовж січня 2014р.-лютого 2015р., станом на 20.03.2015р. становить 25320,00грн .

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за оренду нежитлового приміщення згідно Договору оренди №32 від 31.12.2013 року та Договору оренди №43 від 01.01.2015 року на суму 25320,00грн.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу у Відповідача перед Позивачем в розмірі 25320,00грн. за Договорами 1, 2 оренди як станом на 20.03.2015р., так і станом на час винесення рішення; не подано доказів здійснення повної чи часткової оплати боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 25320,00грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 193,09грн. 3% річних та 4101,84грн. інфляційних нарахувань.

У п.5.1 Договору оренди №32 від 31.12.2013р. та п.5.1 Договору оренди №43 від 01.01.2015р. зазначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.10.2013р., що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних (п. 4.2 Постанови).

У позовній заяві Позивачем представлено розрахунок 3% річних за період з 21.03.2015р. по 21.06.2015р.; розрахунок інфляційних нарахувань проведено за період квітень-травень 2015р. Перевіривши правильність розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що такі Позивачем проведено не вірно, оскільки допущено арифметичну помилку, внаслідок якої розмір 3% річних та інфляційних втрат з суми боргу за вказані періоди занижено. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 193,09грн. та 4101,84грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

16.09.2015 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.09.2015р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 4-5, 4-7, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 75, 78, 82-85, 87, 115-116 ГПК України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 286, 291 ГК України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 759, 762 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити повністю.

2 . Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79005, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера" (80300, вул.Визволення, 7, м.Жовква, Львівська область; ідентифікаційний код 31248266) 25320,00грн. боргу з орендної плати, 193,09грн. 3% річних, 4101,84грн. інфляційних втрат та 1827,00грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.