Рішення

від 15.09.2015 по справі 916/3405/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2015 р.Справа № 916/3405/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ЮГ"

до відповідача: приватного підприємства "АКВАСЕРВІС УКРАЇНА"

про стягнення 33 403,67 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ЮГ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "АКВАСЕРВІС УКРАЇНА" 33 403,67грн., де 8 638,90 грн. - пеня, 23 644,70 грн. - інфляційні витрати, 1 120,07 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2015р. позовну заяву (вх.№3581/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3405/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином,відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.06.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ЮГ" (Охорона) та приватним підприємством "АКВАСЕРВІС УКРАЇНА" (Замовник) був укладений договір №01/06-2014 про надання охоронних послуг, згідно з яким на умовах, визначених цим договором, Охорона надає Замовнику охоронні послуги на об'єкті, зазначеному в додатку № 1 до договору (Об'єкт).

Охорона в кінці кожного місяця надає Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг щодо охорони об'єкту за минулий місяць, який підписується повноважними представниками сторін (п. 1.3 договору).

Цей договір набуває чинності з 01.11.2013р. і діє до 01.11.2014р. (п.3.1. Договору).

У випадку, якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про намір припинити договірні відносини, які витікають із договору, то він вважається автоматично продовженим на один рік і на тих же умовах, які були передбачені цим договором (п. 3.2 договору).

При бажанні достроково в односторонньому порядку припинити дію цього договору одна зі сторін, яка є ініціатором розірвання договору, зобов'язана письмово попередити про це іншу сторону не пізніше ніж за 10 календарних днів. В такому випадку договір буде вважатися припиненим з дати, вказаної у повідомлені про розірвання договору. Оплата послуг Охорони здійснюється за фактично відпрацьований час до моменту дострокового розірвання договору (п. 3.3 договору).

Щомісячна вартість послуг Охорони узгоджена при укладанні договору та визначається згідно з Додатком № 1 до цього договору (п.4.1. Договору).

Замовник здійснює оплату щомісячної вартості послуг Охорони за поточний місяць з 25-го числа по останній день поточного місяця (п. 4.3 договору).

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач в період з червня 2014р. по листопад 2014р. всупереч взятим зобов'язанням оплату наданих послуг не здійснив, внаслідок чого, за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 47 500,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2015р. у справі №916/174/15 за позовом за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ЮГ" до відповідача приватного підприємства "АКВАСЕРВІС УКРАЇНА" про стягнення 49 750 грн. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з приватного підприємства "АКВАСЕРВІС УКРАЇНА" (м. Одеса, Ленінградське шосе, будинок 2, кімната 12, код ЄДРПОУ 35929103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ЮГ" (Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, Маяцька дорога, будинок 19, код ЄДРПОУ 38058303) заборгованість у сумі 47500 (сорок сім тисяч п'ятсот) грн., судовий збір у сумі 1744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 37 коп., в решті позову відмовлено.

Проте, зазначене рішення господарського суду Одеської області від 16.03.2015р. у справі №916/174/15 фактично не виконано, що і стало підставою для нарахування позивачем відповідачу 8 638,90 грн. - пені, 23 644,70 грн. - інфляційних витрат, 1 120,07 грн. - 3% річних.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищенаведеним договором в частині оплати отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, суд зазначає наступне:

Інфляційні витрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних витрат, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляційних витрат в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 23 644,70 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору та закону 8 638,90 грн. пені, нараховану за несвоєчасну оплату вартості отриманих послуг, при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені здійснений належним чином.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання охоронних послуг №01/06-2014.

Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 1 120,07 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ЮГ", у зв'язку з чим стягненню з приватного підприємства "АКВАСЕРВІС УКРАЇНА" на користь позивача підлягає 8 638,90 грн. - пені, 23 644,70 грн. - інфляційних витрат, 1 120,07 грн. - 3% річних.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, в сумі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ЮГ" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "АКВАСЕРВІС УКРАЇНА" (65031, м. Одеса, вул. Ленінградське шосе, буд. 2, кім. 12, код ЄДРЮОФОП 35929103) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ЮГ" (67667, Одеська обл., Біляївський район, смт. Хлібодарське, Маяцька дорога, буд. 19, код ЄДРЮОФОП 38058303) 8 638 (вісім тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 90 коп. - пені, 23 644 (двадцять три тисячі шістсот сорок чотири) грн. 70 коп. - інфляційних витрат, 1 120 (одна тисяча сто двадцять) 07 грн. - 3% річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 21 вересня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський