Рішення

від 17.09.2015 по справі 917/1384/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015 Справа № 917/1384/15

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул. В.Козака, 2-а, м. Полтава, 36020

до Шишацька районна державна лікарня ветеринарної медицини, вул. Тутки, 62, смт.Шишаки, Полтавська обл., 831019

про стягнення 9 681,62 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 25 від 14.04.2015 р., паспорт серії КО № 612306, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавські області 14.06.2005 р.;

від відповідача: не з'явилися.

17.09.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" про стягнення з Шишацька районна державна лікарня ветеринарної медицини 9 681,62 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 31.12.2014 р. Договору № 206 на постачання природного газу за регульованим тарифом, з яких : 7 427,57 грн. основний борг з оплати вартості отриманого природного газу за лютий-березень 2015 р. включно з урахуванням наявної переплати та часткової оплати, 1 010,64 грн. пеня, 1 203,27 грн. інфляційні втрати та 40,14 грн. три проценти річних.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно за місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, пояснення представника позивача щодо можливості розгляду спору за відсутності представника відповідача, закінчення строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України та приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог № 1246 від 16.09.2015 р. (вх. № 13459 від 17.09.2015 р.), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 10 777,84 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 31.12.2014 р. Договору № 206 на постачання природного газу за регульованим тарифом, з яких : 7 427,57 грн. основний борг з оплати вартості отриманого природного газу за лютий-березень 2015 р. включно з урахуванням наявної переплати та часткової оплати, 2 025,26 грн. пеня, 1 232,98 грн. інфляційні втрати та 92,03 грн. три проценти річних.

Оскільки в порушення ст. 56, ст. 57 ГПК України позивачем не додано до вказаної заяви доказів направлення такої відповідачу, є підстави для повернення такої в порядку п. 6 ст. 63 ГПК України. При цьому судом враховано п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями).

Позивач надав суду заяву про часткову відмову від позову № б/н від 17.09.2015 р. (вх. № 13481 від 17.09.2015 р.), згідно якої відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 58,29 грн. пені та 2,91 грн. 3% річних за період з 06.03.2015 р. по 05.04.2015 р..

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки дані дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів, за формою заява відповідає приписам ст. 78 ГПК України, суд приймає заяву позивача про відмову від позову в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

31.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (постачальник) та Шишацькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини (споживач) було укладено Договір № 206 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі-Договір, а.с. 6-10) , відповідно до якого постачальник зобов'язувалося постачати споживачу природний газ в порядку та обсягах визначених договором для потреб споживача, а споживач зобов'язувався оплатити вартість газу та наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку № 2 до Договору (п. 2.1. Договору);

- послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до Договору (п. 2.6 Договору);

- розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами визначеними, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка № 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи із ціни на газ на наступний розрахунковий період та відповідно ї величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації та відповідної інформації про ціну на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує. суму платежу за ціною, яка діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5-го числа наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 та п. 4.6 Договору);

- у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від простроченої суми платежу за кожний день прострочення (п. 6.2.2 Договору);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в частині постачання природного газу з 01.01.2015 р. по 31.03.2015 р.. Договір вважається продовженим на аналогічний період , якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 10.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару споживачу та факт отримання останнім газу у період з лютого 2015 року по березень 2015 року в обсязі 1 623 тис.куб.м. на суму 14 280,63 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання - передачі природного газу, а саме : № У0000006924 від 28.02.2015 р. та № У0000011828 від 31.03.2015 р.. Зазначені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (копії наявні у матеріалах справи).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено лише часткову оплату вартості отриманого ним природного газу в розмірі 6 853,06 грн. та з порушенням строків, встановлених п. 4.6 Договору. Дана обставина не спростована відповідачем.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням прийнятої судом до розгляду в даному провадженні заяви позивача про часткову відмову від позову) про стягнення з відповідача 9 620,42 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 31.12.2014 р. Договору № 206 на постачання природного газу за регульованим тарифом, з яких : 7 427,57 грн. основний борг з оплати вартості отриманого природного газу за лютий-березень 2015 р. включно з урахуванням наявної переплати та часткової оплати, 952,35 грн. пеня, 1 203,27 грн. інфляційні втрати та 37,23 грн. три проценти річних.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 7 427,57 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7 427,57 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню .

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6.2.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення споживачем умов п. 4.6 Договору (щодо оплати) останній зобов'язується сплатити постачальнику (крім сум заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Як вже зазначалось вище, у п. 4.6 Договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 952,35 грн. пені за період з 06.04.2015 р. по 22.06.2015 р. (з урахування моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманого природного газу по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 203,27 грн. інфляційних втрат та 37,23 грн. трьох процентів річних за період з 06.04.2015 р. по 22.06.2015 р., суд визнав його правильним та прийшов до висновку, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України вказані вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Як вже зазначалось у вступній частині даного рішення, позивач надав суду заяву про часткову відмову від позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 58,29 грн. пені та 2,91 грн. 3% річних за період з 06.03.2015 р. по 05.04.2015 р., яка судом прийнята. Отже, наявні підстави для припинення провадження у справі в цій частині відповідно до приписів п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7 427,57 грн. основного боргу з оплати вартості отриманого природного газу за лютий-березень 2015 р. включно з урахуванням наявної переплати та часткової оплати, 952,35 грн. пені, 1 203,27 грн. інфляційних втрат та 37,23 грн. трьох процентів річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 58,29 грн. пені та 2,91 грн. 3% річних за період з 06.03.2015 р. по 05.04.2015 р. провадження у справі підлягає припиненню в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України

Оскільки даний спір виник з вини відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 63 (п. 6), ст. 75, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" заяву № 1246 від 16.09.2015 р. (вх. № 13459 від 17.09.2015 р.) про збільшення позовних вимог.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Шишацької районної державної лікарні ветеринарної медицини (вул. Тутки, 62, смт. Шишаки, Полтавська обл., 831019), ідентифікаційний код юридичної особи 00703641, р/р 352201006278 в ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. В.Козака, 2-а, м. Полтава, 36020), ідентифікаційний код юридичної особи 03351912, р/р 26036302545 в філії - Полтавське облуправління ПАТ "Державний ощадний банк України", код банку 331467 - 7 427,57 грн. основного боргу, 952,35 грн. пені, 1 203,27 грн. інфляційних втрат, 37,23 грн. трьох процентів річних та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 58,29 грн. пені та 2,91 грн. трьох процентів річних в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складено 22.09.2015 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.