Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/16642/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/16642/15 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест"

До Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Про стягнення 17 071,44 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Кобилінськй Б.О. за дов. № б/н від 05.01.2015 р.;

від відповідача не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17 071,44 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/16642/15 , розгляд справи призначено на 20.07.2015 р.

У судове засідання 20.07.2015 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 17.08.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 17.08.2015 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача у даному судовому засіданні надав суду клопотання про продовження терміну розгляду справи.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.09.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/16642/15 були направлені відповідачу за адресою, що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (АДРЕСА_1).

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, так само, як і інші ухвали суду вручені відповідачу належним чином (поштові повернення наявні в матеріалах справи).

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 14.09.2015 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 14.09.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.09.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталь-Інвест» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди НОМЕР_2 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору оренди Орендодавець (Позивач) зобов'язується передати Орендарю (Відповідачу) в тимчасове платне користування Приміщення площею 10,00 кв.м в Торговому центрі, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, а Відповідач зобов'язується прийняти Приміщення, сплачувати Орендну плату та інші встановлені Договором платежі, а також виконувати встановлені Договором зобов'язання, і повернути Приміщення Позивачу в строки і на умовах, визначених Договором.

У відповідності до п. 1.3 Спеціальної частини Договору строк/термін дії договору - до 30.11.2015 р.

Відповідно до п. 18.1, 18.2 Загальної частини Договору, Орендар (Відповідач) зобов'язаний сплачувати Орендну плату за користування Приміщенням в розмірі встановленому п. 6.1 Спеціальної частини Договору, та у строк зазначений в п. 7.1 Спеціальної частини Договору.

Згідно із п. 18.3 Загальної частини Договору, умови розрахунку Орендної плати визначені Сторонами в додатку до Договору - «Розрахунок орендної плати». Згідно із п. 1 вказаного Додатку, розмір Основної орендної плати за один календарний місяць визначається як сума в гривнях, що обчислюється за формулою:

Основна орендна плата = «Коефіцієнт К» х «Площа Приміщення» х «Орендна ставка» + ПДВ, де

«Коефіцієнт К» - співвідношення середньозваженого курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку України, встановленого НБУ на календарну дату, що передує даті виставлення Рахунку на сплату Орендної плати, а за його відсутності - на 14 число місяця, що передує оплачуваному, до середньозваженого курсу гривні до долара США на міжбанківському ринку України, встановленого НБУ на дату укладення Договору.

«Площа Приміщення» - загальна площа Приміщення, вказана у п. 3.2.1 Спеціальної частини Договору (тобто 10,00 кв.м).

«Орендна ставка» - ставка, що вказується в пункті 6.1.1 Спеціальної частини Договору: 215,00 грн.(двісті п'ятнадцять грн. 00 коп.) за 1 кв. м Приміщення.

«ПДВ» - встановлений законодавством розмір податку на додану вартість, та/або подібного податку на оборот, у разі його введення під час дії цього Договору.

Відповідно до п. 7.1 Спеціальної частини Договору, основна орендна плата сплачується щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному.

Розділами 19, 20, 21 Загальної частини Договору оренди також передбачено сплату експлуатаційних, комунальних та маркетингових платежів.

Згідно із п. 7 Додатку № 5 до Договору, нарахування орендної плати починається з дня підписання Сторонами Акта приймання-передачі Приміщення і закінчується в день підписання сторонами Акта приймання-передачі (повернення) Приміщення з оренди.

Позивач виконав свій обов'язок за Договором щодо передачі майна (Приміщення площею 10,00 кв.м в Торговому центрі, що розташований за адресою: АДРЕСА_2) відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 18.12.2014 р.

В березні 2015 р. Позивач звертався до Відповідача з претензією від 17.03.2015 р. вих. № 31/15, в якій вимагав оплатити основну суму боргу. Проте відповіді на вказану претензію або грошових коштів в рахунок погашення заборгованості від Відповідача не надходило.

30 березня 2015 року сторонами укладено Угоду про дострокове розірвання Договору оренди з 31.03.2015 р., у якій сторони погодили, що на виконання п. 22.3. Загальної частини Договору забезпечувальна сума в розмірі 2 580, 00 грн. залишається у власності орендодавця. Акт приймання-передачі (повернення) приміщення підписано 31.03.2015 р.

При цьому, згідно з п. 22.3. Загальної частини Договору, у випадку дострокового розірвання цього Договору гарантійний платіж не підлягає поверненню та залишається в орендодавця в якості штрафу. Згідно з п.п. 6.5, 7.5. Спеціальної частини Договору, розмір гарантійного платежу складає 2 150, 00 грн., строк оплати гарантійного платежу - не пізніше 10 календарних днів з моменту укладення цього договору.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов укладеного Договору оренди не виконав обов'язків Орендаря зі сплати орендних, експлуатаційних, комунальних та маркетингових платежів, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 13 591,76 грн., що складається з:

борг зі сплати експлуатаційних платежів - 1 035,48 грн.;

борг зі сплати комунальних платежів - 1 370,29 грн.;

борг зі сплати маркетингових платежів - 414,19 грн.;

борг за оренду приміщення - 10 771,80 грн., що і просить стягнути позивач.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 3 479, 68 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань за Договором.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так як між сторонами укладено договір оренди (найму), слід керуватись положеннями закріпленими в Главі 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 759 ЦКУ, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦКУ, встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір оренди НОМЕР_2, де сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема щодо порядку та строків оплати встановлених договором платежів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 30 березня 2015 року сторонами укладено Угоду про дострокове розірвання Договору оренди з 31.03.2015 р. Акт приймання-передачі (повернення) приміщення підписано 31.03.2015 р.

В той же час позивач вказує, що відповідач в порушення умов укладеного Договору оренди не виконав обов'язків Орендаря зі сплати орендних, експлуатаційних, комунальних та маркетингових платежів, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 13 591,76 грн.

Судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати 13 591,76 грн., що складається з:борг зі сплати експлуатаційних платежів - 1 035,48 грн.; борг зі сплати комунальних платежів - 1 370,29 грн.; борг зі сплати маркетингових платежів - 414,19 грн.; борг за оренду приміщення - 10 771,80 грн. відповідачем у встановлений Договором строк не виконано, оскільки доказів іншого суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу 13 591,76 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 479, 68 грн. пені.

Пунктом 25.4 Загальної частини Договору та п. 8.4 Спеціальної частини Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання Відповідачем будь-яких грошових зобов'язань за Договором Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши заявлену позивачем до стягнення суму пені в розмірі 3 479, 68 грн., суд зазначає що розрахунок здійснено по кожному періоду з урахуванням передбачених умовами Договору строків оплати, однак без обмежень, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, позивачем до суми пені включено 618, 35 грн. в якості пені за прострочення сплати гарантійного платежу.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені відносно суми основного боргу - 13 591,76 грн., враховуючи, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, зазначає, що заявлена позивачем сума в цій частині відповідає розрахунку суду а отже розрахунок є обґрунтованим.

В той же час позивач просить суд стягнути пеню і за прострочення сплати гарантійного платежу в сумі 618, 35 грн.

Згідно з п. 22.3. Загальної частини Договору, у випадку дострокового розірвання цього Договору гарантійний платіж не підлягає поверненню та залишається в орендодавця в якості штрафу. При цьому, згідно з п. 7.5. Спеціальної частини Договору, строк оплати гарантійного платежу - не пізніше 10 календарних днів з моменту укладення цього договору.

Судом встановлено, що 30 березня 2015 року сторонами укладено Угоду про дострокове розірвання Договору оренди з 31.03.2015 р., у якій сторони погодили, що на виконання п. 22.3. Загальної частини Договору забезпечувальна сума в розмірі 2 580, 00 грн. залишається у власності орендодавця.

В той же час, позивачем не доведено факту прострочення суми сплати гарантійного платежу як підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій в цій частині. Отже, в задоволенні позову щодо стягнення 618, 35 грн. в якості пені за прострочення сплати гарантійного платежу суд відмовляє.

Отже вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, в сумі 2 861, 33 грн. відносно простроченої суми основного боргу.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь-Інвест» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 2/6; ідентифікаційний код 31885089) суму основного боргу у розмірі 13 591 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн. 76 коп., пеню у розмірі 2 861 (дві тисячі вісімсот шістдесят одна) грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 82 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 21.09.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева