Рішення

від 15.09.2015 по справі 910/19097/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015Справа №910/19097/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/19097/15

за позовом спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю

"Моквелд Маркетинг"

до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 1 742 305,88 грн.

За участю представників :

від позивача: Марченко І.В., довіреність б/н від 24.03.2015р.;

Петрова Л.П., довіреність б/н від 24.03.2015р.;

від відповідача: Бойко А.В., довіреність №.3-131100/11552 від 09.06.2015р.;

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Моквелд Маркетинг" (надалі - позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" (надалі - відповідач) про стягнення 1 742 305,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського вкладу "Класичний" № 307 від 12.12.2013р. щодо повернення суми вкладу у термін, визначений цим договором, за наслідками закінчення строку розміщення вкладу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних за час прострочення повернення сум вкладних траншів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/19097/15 та розгляд справи призначений на 03.09.2015р.

17.08.2015р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

02.09.2015р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу подати відзив.

03.09.2015р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 03.09.2015р. представники позивача надали усні пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2015р. розгляд справи №910/19097/15, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладений на 15.09.2015р.

15.09.2015р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові документи та клопотання про стягнення з відповідача витрат, понесених на оплату послуг адвоката в сумі 6000,00 грн.

У судовому засіданні 15.09.2015р. представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 15.09.2015р., надав відзив на позовну заяву № 30.19/852 від 15.09.2015р., та заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, які зводяться до того, що оскільки сума основного боргу вже стягнута з відповідача в судовому порядку, а приписами ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за користування грошовими коштами, тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних окремо від суми основного боргу не підлягає задоволенню.

Крім того, представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомитись з клопотанням представників позивача щодо покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката.

Судом відхилено клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, оскільки останнє не відповідає приписам ст. 77 ГПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2013 між публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - банк, відповідач) та спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Моквелд Маркетинг" (далі - клієнт, позивач) було укладено договір банківського вкладу "Класичний" № 307 (далі - договір), відповідно до якого клієнт надає банку суму грошових коштів (далі - вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та виплачує проценти, нараховані на неї (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 1.4 договору, в додатках, які укладаються сторонами на підставі цього договору, визначається наступні умови: номер транзитного рахунку, який відкривається Клієнту для розміщення вкладного траншу; сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу); строк, на який розміщується вкладний транш; термін виплати процентів; інші умови.

Цей договір діє до 01.10.2015р. (п. 1.3 договору, в редакції додаткової угоди №3 від 02.10.2014р. до договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього договору банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому договорі та у додатках до цього договору.

01.07.2014р. сторонами підписано Додаток №307-8 до договору №307 від 12.12.2013р., згідно умов якого позивачем розміщено у Банку вкладний транш у розмірі 4 500 000 (чотири мільйони п'ятсот тисяч) гривень під 22% річних до 02.10.2014р.

Позивачем була перерахована сума вкладного траншу у розмірі 4 500 000 грн. згідно платіжного доручення №477 від 01.07.2014р.

Сторони неодноразово змінювали розмір процентів річних та строк розміщення вкладу, шляхом укладання додаткових угод до договору.

Так, зокрема, 09.02.2015р. сторонами укладено додаткову угоду №307-8/3 до договору від 12.12.2013р., згідно якої сума вкладу, визначена в п.1 додатку №307-8 від 01.07.2014р. (4 500 000 грн.), надана клієнтом банку на строк до 04.03.2015р. під 20% річних.

Також, 07.07.2014р. сторонами підписано Додаток №307-9 до договору №307 від 12.12.2013р., згідно умов якого позивачем розміщено у Банку вкладний транш у розмірі 2 000 000 (два мільйони) гривень під 22% річних до 08.10.2014р.

Позивачем була перерахована сума вкладного траншу у розмірі 2 000 000 грн. згідно платіжного доручення №15 від 07.07.2014р.

Шляхом укладання додаткових угод сторонами змінювався процент річних та строк розміщення вкладу.

Так, зокрема, 08.01.2015р. сторонами укладено додаткову угоду №307-9/2 до договору від 12.12.2013р., згідно якої сума вкладу, визначена в п.1 додатку №307-9 від 07.07.2014р. (2 000 000 грн.), надана Клієнтом Банку на строк до 10.04.2015р. під 23% річних.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові гаку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Рішенням Господарського суду міста Києва від10.06.2015р. у справі № 910/7378/15-г за позовом спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Моквелд Маркетинг" до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про зобов'язання вчинити дії, яке є чинним на час вирішення спору у даній справі, позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на користь Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Моквелд Маркетинг" 4 500 000,00 грн. заборгованості, 2 000 000,00 грн. заборгованості та розірвано договір банківського вкладу "Класичний" № 307 від 12.12.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" і Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Моквелд Маркетинг".

Зокрема, зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від10.06.2015р. у справі № 910/7378/15-г, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015р., встановлено, що відповідач не повернув 4500000,00 грн. вкладного траншу, розміщеного позивачем відповідно до Додатку №307-8 від 01.07.2014р. до договору №307 від 12.12.2013р., у зв'язку із закінченням 04.03.2015р. строку його розміщення, а також не повернув 2000000,00 грн. вкладного траншу, розміщеного позивачем відповідно до Додатку №307-9 від 07.07.2014р. до договору №307 від 12.12.2013р., у зв'язку із закінченням 10.04.2015р. строку його розміщення.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов'язань щодо повернення сум Вкладних траншів у розмірі 4500000,00 грн. до 04.03.2015р. та у розмірі 2000000,00 грн. до 10.04.2015р. за наслідками закінчення терміну, на який вклад був розміщений, належним чином не виконав.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення вкладних траншів у розмірі 4500000,00 грн. та 2000000,00 грн., позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу, у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за прострочення повернення суми Вкладного траншу в сумі 4500000,00 грн. за період з березня по червень 2015 року складають 1332325,24 грн., за прострочення повернення суми Вкладного траншу в сумі 2000000,00 грн. за період з квітня по червень 2015 року складають 339480,64 грн., всього позивач заявляє до стягнення з відповідача 1671805,88 грн. інфляційний втрат.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Відповідно до розрахунку позивача 3% річних за прострочення повернення Вкладного траншу в сумі 4500000,00 грн. за період 05.03.2015р. по 25.07.2015р. складають 53100,00 грн., за прострочення повернення суми Вкладного траншу в сумі 2000000,00 грн. за період 11.04.2015р. по 25.07.2015р. складають 17400,00 грн., всього позивач заявляє до стягнення з відповідача 70500,00 грн. 3% річних.

Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що арифметично вірна сума 3% річних за прострочення повернення Вкладного траншу в розмірі 4500000,00 грн. за період 05.03.2015р. по 25.07.2015р. складає 52890,41 грн., а за прострочення повернення Вкладного траншу в сумі 2000000,00 грн. за період 11.04.2015р. по 25.07.2015р. 3% річних складають 17424,66 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 4500000,00 05.03.2015 - 25.07.2015 143 3 % 52890.41 2000000,00 11.04.2015 - 25.07.2015 106 3 % 17424.66

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання, щодо повернення сум вкладних траншів у строки, визначені договором, за наслідками закінчення терміну їх надання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1671805,88 грн. інфляційних втрат та 70290,41 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають частковому задоволенню з урахуванням розрахунку суду в частині 3% річних та в межах заявлених позовних вимог.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог, які зводяться до того, що оскільки сума основного боргу вже стягнута з відповідача в судовому порядку, а приписами ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за користування грошовими коштами, тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних окремо від суми основного боргу не підлягає задоволенню, суд їх при вирішенні спору до уваги не приймає, оскільки кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, наведеною у п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. за № 14.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача,адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються: з судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 6.3, 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7).

21.07.2015р. між Адвокатським об'єднанням «Альтера» - виконавець та Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Моквелд Маркетинг» - замовник, укладений Договір про надання правової допомоги, за умовами якого виконавець приймає доручення замовника на надання правової допомоги, яка полягає в наступному - складання документів і представництво інтересів в Господарському суді міста Києва за позовом СП ТОВ "Моквелд Маркетинг" до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а замовник приймає правову допомогу і здійснює сплату гонорару та погашення витрат на надання цієї допомоги. Надання правової допомоги здійснюється адвокатами Адвокатського обєднання "Альтера" - Марченко Ігорем Васильовичем та Петровою Ларисою Петрівною. Умовами договору сторонами погоджено, що за виконання доручення замовник зобов'язаний здійснювати сплату виконавцю, розмір якої визначається за погодженням сторін у сумі 6000,00 грн.

В судових засіданнях, які відбулись 03.09.2015р. та 15.09.2015р., участь приймали Марченко І.В., який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 132 від 19.01.1995р. та Петрова Л.П., яка діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 320 від 28.05.2010р.

Платіжні доручення № 798 від 03.09.2015р. та № 828 від 14.09.2015р. свідчать про сплату позивачем Адвокатському об'єднанню «Альтера» за надані послуги коштів у розмірі 6 000,00 грн.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (постанова пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013).

Суд, з урахуванням конкретних обставин справи і предмету позовних вимог, а також враховуючи кількість написаних сторінок позовної заяви, клопотань і додаткових пояснень по справі; участь представників у судових засіданнях, обмежує розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Таким чином, витрати позивача на правову допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Моквелд Маркетинг" (40022, м. Суми, пров. Інститутський, 1/1, ідентифікаційний код 19368501), 1 671 805 грн. 88 коп. - інфляційних втрат, 70290 грн. 41 коп. - 3% річних, 34841 грн. 93 коп. - витрат по сплаті судового збору, 5999 грн. 28 коп. - витрат на правову допомогу. Видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.09.2015р.

Суддя А.І. Привалов