Рішення

від 14.09.2015 по справі 911/2912/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" вересня 2015 р. Справа № 911/2912/15

за позовом Першого заступника прокурора Автономної республіки Крим в інтересах держави в особі:

1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Приватного підприємства «Фірма «Промвентиляція», м. Алушта, АР Крим

про стягнення 68 169, 23 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю:

прокурор - Cекретар В.В. посвідчення №029901 від 21.10.2014;

позивач 1-Яковлєв О.І предст. дов. №67/2015 від 09.06.2015;

позивач 2 - ОСОБА_1 предст. дов №14-135 від 13.05.2014;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (позивач-1), Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач-2) до Приватного підприємства «Фірма «Промвентиляція» (відповідач) про стягнення 68 169, 23 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 2278/14-КП-19 від 28.01.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2015 у справі №911/2912/15 порушено провадження та призначено до розгляду на 17.08.2015 року.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на неналежне виконання Приватним підприємством «Фірма «Промвентиляція» зобов'язань за договором № 2278/14-КП-19 від 28.01.2014 купівлі-продажу природного газу від в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у зв'язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача 61 768,11 грн. основного боргу, 2 301,28 грн. пені, 439,68 грн. 3% річних та 3660,16 грн. інфляційних втрат.

17.08.2015 р. до господарського суду позивачем-1 було подано письмові пояснення, відповідно до яких Міністерство енергетики та вугільної промисловості підтримує позовні вимоги першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим про стягнення з Приватного підприємства «Фірма «Промвентиляція» 68 169, 23 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2015 року розгляд справи було відкладено на 14.09.2015 року та продовжено строк розгляду спору, порядку ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 14.09.2015 року представники позивача-1 та позивача-2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

В судове засідання 14.09.2015 року відповідач повторно не направив свого повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується довідкою про розміщення інформації про дату та час судового засідання на офіційному веб-порталі господарського суду Київської області, витребуваних документів, зокрема відзив на позов до суду не надав.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.09.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Приватним підприємством «Фірма «Промвентиляція» (покупець) було укладено договір № 2278/14-КП-19 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності з умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 11 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору № 2278/14-КП-19 купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 позивачем-2 було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 132 937,47 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних повноважними представниками сторін та скріплених їх печатками, актами приймання-передачі природного газу.

За словами прокурора, відповідач з позивачем-2 за поставлений природний газ розрахувався лише частково, у зв'язку з чим прокурор звернувся з позовом про стягнення з відповідача 61 768,11 грн. заборгованості за отриманий природний газ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Враховуючи вищевикладене та те, що відзиву на позов та доказів оплати заборгованості не надав, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 61 768,11 грн. в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2301,28 грн. за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за січень-лютий 2014 року.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем-2, нарахування пені ним було здійснено наступним чином:

- за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за січень 2014 року позивач-2 нарахував пеню з 14.02.2014 року;

- за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за лютий 2014 року позивач-2 нарахував пеню з 14.03.2014 року.

Втім, відповідно до п. 6.1. Договору № 2278/14-КП-19 купівлі-продажу природного газу Покупець (відповідач) мав розрахуватись за отриманий природний газ до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки включно .

Таким чином, нарахування пені мало бути здійснено саме з 15 числа лютого та березня 2014 року відповідно.

З огляду на вказані обставини, судом було здійснено власний розрахунок пені, з урахування умов договору та норм чинного законодавства, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», в межах періоду заявленого прокурором та встановлено, що:

- за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за січень 2014 року відповідачу за період з 15.02.2014 по 23.05.2014 року нараховано 1422,31 грн. пені;

- за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за лютий 2014 року відповідачу за період з 15.03.2014 по 23.05.2014 року нараховано 856,97 грн. пені.

Загальний розмір пені, за розрахунком суду, складає 2279,28 грн.

Прокурором також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 439,68 грн. 3% річних та 3660,16 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за січень-лютий 2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем-2, нарахування 3% річних ним було здійснено наступним чином:

- за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за січень 2014 року позивач-2 нарахував 3% річних з 14.02.2014 року;

- за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за лютий 2014 року позивач-2 нарахував 3% річних з 14.03.2014 року.

Втім, як вже було зазначено вище, відповідач мав розрахуватись за отриманий природний газ до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки включно .

З огляду на вказані обставини, судом було здійснено власний розрахунок 3% річних, з урахування умов договору та норм чинного законодавства, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», в межах заявленого прокурором періоду та встановлено, що:

- за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за січень 2014 року відповідачу за період з 15.02.2014 по 23.05.2014 року нараховано 277,29 грн. 3% річних;

- за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за лютий 2014 року відповідачу за період з 15.03.2014 по 23.05.2014 року нараховано 157,31 грн. 3% річних.

Загальний розмір 3% річних, за розрахунком суду, складає 434,60 грн.

Стосовно інфляційних втрат, варто зазначити, що суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 3660,16 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 61 768,11 грн. основного боргу, 2279,28 грн. пені, 434,60 грн. 3% річних та 3660,16 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду), ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви прокурор просить суд стягнути 68 169, 23 грн. Таким чином, за розгляд даної майнової вимоги до сплати підлягає 1827,00 грн. судового збору.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду), органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція викладена в п 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1826,27 грн. (обрахований судом пропорційно задоволених вимог) підлягає до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України, а решта судового збору у розмірі 0 грн. 73 коп. підлягає до стягнення з позивача-2 , оскільки він не звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Промвентиляція» (98510, АР Крим, м. Алушта, вул. Судакська, 20, код ЄДРПОУ 24026257) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 61 768 (шістдесят одну тисяча сімсот шістдесят вісім) грн. 11 коп. основного боргу, 2279 (дві тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 28 коп. пені, 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 60 коп. 3% річних та 3660 (три тисячі шістсот шістдесят) грн. 16 коп. інфляційних втрат.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Промвентиляція» (98510, АР Крим, м. Алушта, вул. Судакська, 20, код ЄДРПОУ 24026257) в дохід Державного бюджету України - 1826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 56 коп. судового збору.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) в дохід Державного бюджету України - 0 (нуль) грн. 73 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 23.09.2015р.

Суддя О.В. Щоткін