Рішення

від 08.09.2015 по справі 921/761/15-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2015 р.Справа № 921/761/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-лізинг плюс", вул. Чорновола, 40, с. Загірочко, Жидачівський район, Львівська область, 81754, адреса для листування: вул. Ак. Лазаренка 5-А, м. Львів, 79026

до ОСОБА_1 підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, 46001

про cтягнення заборгованості в сумі 88 191,32 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: не з'явився.

Відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 650/1 від 27.02.2015р.)

Представникам позивача (в попередньому судовому засіданні) та відповідача роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст. 77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні 08.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-лізинг плюс", юрид. адреса: вул. Чорновола, 40, с. Загірочка, Жидачівський район, Львівська область, 81754; адреса для листування : вул. Ак. Лазаренка, 5-А, м. Львів, 79026 (далі по тексту також - позивач або ТОВ "Енерго-лізинг плюс") звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І.Франка, 16, м. Тернопіль, 46001 (далі по тексту також - відповідач або КП "Тернопільміськтеплокомуненерго") про стягнення заборгованості в сумі 88 191 грн. 32 коп.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2015р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.08.2015 р.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2015р., у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 08.09.2015р.

Позивач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, додаткових письмових пояснень, заперечень не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст. 77 ГПК України. Разом з тим, згідно клопотання від 20.08.2015р. подав суду ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків, проведений станом на 04.08.2015р., підписаний представниками сторін без зауважень та будь-яких заперечень.

Повноважний представник відповідача в судове засідання прибув, подав відзив на позовну заяву (б/н від 08.09.2015р.), в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, розглянувши та оцінивши матеріали справи, подані представниками сторін докази, пояснення та заперечення, господарський суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ст.ст. 1,2 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України, відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 07 вересня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-лізинг плюс" (Лізингодавець) в особі директора ОСОБА_3, що діяв на підставі Статуту з однієї сторони та ОСОБА_1 підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради (Лізингоодержувач) в особі в.о. директора ОСОБА_4, що діяв на підставі Статуту з іншої сторони укладено договір фінансового лізингу №01/0912 (далі Договір), у відповідності до п.1.1. якого Лізингодавець (позивач по справі) зобов'язується придбати відповідно до встановлених Лізингоодержувачем (відповідач по справі) Специфікацій (Специфікація, яка викладена у Додатку №1 до договору та є його невід'ємною частиною), затвердженої Лізингоодержувачем у встановленому порядку та переданої Лізингодавцю проектно - кошторисної документації (Реєстр проектно - кошторисної документації, який викладений в Додатку №2 до Договору і є його невід'ємною частиною) та умов (далі Предмет лізингу) та передати його у користування Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти від Лізингодавця Предмет лізингу та сплачувати йому за користування Предметом лізингу лізингові платежі протягом строку встановленого цим Договором.

Договір лізингу вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами (п. 2.1. Договору).

Строк лізингу починається з моменту передачі Предмету лізингу Лізингодавцем Лізингоодержувачу, яким є дата підписання ОСОБА_4 приймання - передачі Предмету лізингу (п. 2.2. Договору).

Згідно п.4.1. укладеного Договору загальна сума Договору дорівнює 4 957 717,96 грн.(чотири мільйони дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч сімсот сімнадцять грн. 96 коп.) та складається із розміру авансового платежу -192 695,58 грн. (сто дев'яносто дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять грн. 58 коп.) та загальної вартості лізингових платежів - 4 765 022,38 грн. (чотири мільйони сімсот шістдесят п'ять тисяч двадцять дві грн. 38 коп.).

У відповідності до п.3.1 Договору вартість Предмету лізингу складає 3 853 911,60 грн. і є незмінною на весь період його дії.

Згідно Додатку№3 Договору сторони домовились, що вартість лізингу, як винагороди Лізингодавцю за отримане в лізинг майно, обчислюється із розрахунку 18% річних.

Додатком №4 до Договору від 12 грудня 2012р. п.4.1. Договору було змінено і він був викладений в наступній редакції:

Загальна сума Договору дорівнює 4 594 217 (чотири мільйони п'ятсот дев'яносто чотири тисячі двісті сімнадцять) грн. 84 коп., та складається із розміру авансового платежу -192 695 (сто дев'яносто дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн 58 коп. та загальної вартості лізингових платежів - 4 401 522 ( чотири мільйони чотириста одна тисяча п'ятсот двадцять дві) грн 26 коп. Вартість Предмету лізингу 3 574 615 (три мільйона п'ятсот сімдесят чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 20 коп.

П. 4.3 Договору був викладено в наступній редакції:

Розмір, строки та початок сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцеві встановлюється в Додатку №3 до договору з фінансового лізингу №01/0912 від "07" вересня 2012р., який підписується Сторонами одночасно з цим Договором та є його невід'ємною частиною.

Також Додатком №4 були внесені зміни до Додатку№1 та Додатку№3, які також були викладені в іншій редакції.

Строк фінансового лізингу згідно Додатку №3 Договору складає 36 місяців.

Пунктом 4.4. Договору Сторони погодили, що всі платежі за договором сплачуються у безготівковій формі на поточний розрахунковий рахунок Лізингодавця.

Лізингодавець виконує передачу Предмета лізингу до 15 жовтня 2012р. за умови сплати Лізингоодержувачем авансового платежу протягом 15 робочих днів від дати підписання договору, на підставі видаткової накладної та ОСОБА_4 приймання-передачі Предмету лізингу (п.п. 5.1., 5.5. Договору).

Пунктом 11.2.1. Лізингодавець зобов'язався у передбачені договором строки надати Лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Пунктами 12.2.1., 12.2.3. Лізингоодержувач зобов'язався прийняти поставлений Предмет лізингу і своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Право власності на Предмет лізингу переходить до Лізингоодержувача після повної сплати платежів, зазначених в Додатку № 2 Договору (п.9.3. Договору)

Відповідно до п. 16.1. Договору строк дії Договору встановлений сторонами до повного виконання зобов'язання за цим Договором.

На виконання умов п. 1.1. Договору Лізингодавець, виконуючи свої зобов'язання, придбав у свою власність і 17 грудня 2012р. передав у користування Лізингоодержувачу Предмет лізингу, а останній прийняв його, що підтверджується актом приймання - передачі Предмету лізингу від 17 грудня 2012р. та накладною № 5 від 17 грудня 2012 року на загальну суму 3 574 615,20 грн., які зі сторони Лізингоодержувача підписані керівником Лізингоодержувача, підпис якого скріплено печаткою.

Платіжними дорученнями №4292 від 05 жовтня 2012р., №4335 від 10 жовтня 2012р., №4565 від 25 жовтня 2012р. та № 4943 від 20 листопада 2012р. Лізингоодержувач здійснив оплату суми, яка відшкодовує частину вартості Предмету лізингу в 2011 р. (авансовий платіж).

Крім того Лізингоодержувач в період з 21 грудня 2012р. по 15 травня 2014р. здійснював дострокові сплати відшкодування вартості Предмету лізингу, а саме 21 та 24 грудня 2012р. - 300 000 грн., 18 січня 2013р. -1 090 000 грн., 25 червня 2013р. - 650 000 грн.

Кожний достроковий платіж Лізингоодержувачем проводився після належних змін умов Договору, які оформлені відповідними Додатками №5, 6, 7 до нього.

В останній редакції Договору ( Додаток №7 від 25 червня 2013р. Договору) вказано, що у зв'язку з достроковим платежем - 650 000 грн.:

Пункт 4.1 договору фінансового лізингу №01/0912 від "07" вересня 2012р. викладено в наступній редакції:

Загальна сума цього Договору дорівнює 4 022 789,58 грн. (чотири мільйони двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят дев'ять грн. 58 коп.) та складається із розміру авансового платежу -192 695(сто дев'яносто дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн. 58 коп. дострокової сплати відшкодування вартості предмету лізингу 2 040 000 (два мільйони сорок тисяч) грн., в т.ч. в червні 2013р. 650 000 (шістсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., загальної вартості лізингових платежів - 1790094 (один мільйон сімсот дев'яносто тисяч дев'яносто чотири) грн. 00 коп. Вартість предмету лізингу складає 3 574 615 (три мільйона п'ятсот сімдесят чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 20 коп.

Крім того в останній редакції Додатком №7 до Договору Сторони встановили, що щомісячні лізингові платежі починаючи з 20 липня 2013р. складають 44 095,66 грн.

За період з 05.10.12р по 21.07.2015р. на виконання умов Договору Лізингоодержувачем фактично сплачено Лізингодавцю 3 537 737,32 грн. лізингових платежів, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додані позивачем до позовної заяви.

Пунктом 4.3. Договору Лізингоодержувач повинен здійснювати сплату лізингових платежів згідно Додатку №3 договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Лізингодавця лізингових платежів до відповідної дати біжучого місяця. Згідно вищезгаданого Додатку №3 датою сплати за лютий 2015р. є 20 лютого 2015р., тобто, межовою датою розрахунку буде : 20 лютого 2015р., березень 2015р. є 20 березня 2015р., тобто межовою датою розрахунку буде : 20 березня 2015р., квітень 2015р. є квітень 2015р., тобто межовою датою розрахунку буде : 20 квітня 2015р., травень 2015р. є 20 травня 2015р., тобто межовою датою розрахунку буде : 20 травня 2015р., червень 2015р. є 20 червня 2015р., тобто межовою датою розрахунку буде : 20 червня 2015р., липень 2015р. є 20 липня 2015р., тобто межовою датою розрахунку буде: 20 липня 2015р.

Згідно останньої редакції Додатку №3, яка викладена Додатком №7 до Договору Лізингоодержувач повинен був сплатити Лізингодавцю до 20.07.2015р. - 264573,96 грн. лізингових платежів за лютий - липень 2015р.

Як стверджує позивач та зазначене вбачається з Додатку №7 до Договору, Лізингоодержувачем не проведені платежі на користь Лізингодавця за лютий 2015р. в сумі 44 095,66 грн. (термін оплати до 20 лютого 2015р.), за березень 2015 р. в сумі 44 095,66 грн. (термін оплати до 20 березня 2015 р.), за квітень 2015р. в сумі 44 095,66 грн. (термін оплати до 20 квітня 2015р.), за травень 2015р. в сумі 44095,66 грн. (термін оплати до 20 травня 2015р.), за червень 2015р. в сумі 44 095,66 грн. (термін оплати до 20 червня 2015р.) та липень 2015 р. в сумі 44 095,66 грн. (термін оплати до 20 липня 2015 р.).

При цьому згідно рішення господарського суду Тернопільської області у справі № 921/388/15-г/14 (суддя Андрусик Н.О.) від 14.05.2015р. стягнуто з комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, м.Тернопіль вул. І.Франка, 16 (ідентифікаційний код 14034534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-лізинг плюс", Львівська область, Жидачівський район, с.Загірочка, вул. Чорновола, буд. 40 (код 35549269) - 88191 грн. 32 коп. боргу, який виник за Договором за лютий-березень 2015 року.

Також, згідно рішення господарського суду Тернопільської області у справі № 921/556/15-г/10 (суддя Півторак М.Є.) від 10.07.2015р. стягнуто з комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, м.Тернопіль вул. І.Франка, 16 (ідентифікаційний код 14034534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-лізинг плюс", Львівська область, Жидачівський район, с.Загірочка, вул. Чорновола, буд. 40 (код 35549269) - 88191 грн. 32 коп. боргу, який виник за Договором за квітень-травень 2015 року.

Вказані рішення не оскаржувались сторонами та набрали законної сили.

Таким чином прострочена основна заборгованість, яка визначена Позивачем як сума позовних вимог Позивача до Відповідача в даній позовній заяві дорівнює 88 191,32 грн. і складається з суми 44 095,66 грн. суми несплати за червень 2015 р. (термін оплати до 20 червня 2015р.) та 44 095,66 грн. суми несплати за липень 2015р. (термін оплати до 20 липня 2015 р.).

Лізингодавець вважає, що невиконанням своїх зобов'язань Лізингоодержувач порушив права та охоронювані законом інтереси Лізингодавця і має нести відповідальність передбачену умовами Договору, ГК України та ЦК України.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України (ст. 509 ЦК України), господарськими визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами Договір має ознаки договору фінансового лізингу, які регулюється Законом України «Про фінансовий лізинг» (Закон України від 16.12.1997 р. № 723/97 ВР із змінами і доповненнями, надалі - Закон), згідно ст.1. якого фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Норма ч.1 ст. 2 Закону встановлює, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставки з урахуванням особливостей, що встановлюється цим Законом.

Зокрема, предметом договору лізингу (далі предмет лізингу) може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавств до основних фондів (ч.1 ст. 3 Закону).

В відповідності до ч.2 ст.11. Закону Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору, а також своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до Додатку №7 від 25.06.2013р. Лізингоодержувач повинен був сплатити Лізингодавцю чергові лізингові платежі в сумі 44 095грн 66 коп. до 20.06.2015р. та до 20.07.2015р., однак останній взяті на себе зобов'язання згідно вищезазначеного договору щодо сплати лізингових платежів своєчасно не виконав і станом на день звернення з позовом за ним рахується заборгованість за серпень - червень - липень 2015року в сумі 88191 грн. 32 коп., що не заперечно представником відповідача в судовому засіданні та визнано в повному обсязі у наданому суду письмовому відзиві на позовну заяву (б/н від 08.09.2015р.).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що на день розгляду справи відповідач будь-яких доказів, які б свідчили про погашення заборгованості за червень-липень 2015р. по сплаті лізингових платежів суду не надав, а тому згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 88 191 грн. 32 коп.

Доводи відповідача щодо не вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору, судом до уваги не приймаються, так як у відповідності до п.1 Рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002року, звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, а встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням права на судовий захист та вищенаведені вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст.173,193 ГК України.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. покладаються на відповідача у справі та підлягають стягненню в користь позивача.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, враховуючи строк розгляду справи визначений ст. 69 ГПК України, справа завершується розглядом без участі представника позивача, за наявними у ній матеріалами.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, 46001 (ідентифікаційний код 14034534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-лізинг плюс", вул. Чорновола, 40, с. Загірочко, Жидачівський район, Львівська область, 81754 (ідентифікаційний код 35549269) 88 191 грн. 32 коп. основного боргу та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14 вересня 2015 року

Суддя Боровець Я.Я.