Рішення

від 15.09.2015 по справі 922/4026/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р.Справа № 922/4026/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Заводовій К.В.

розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "Колос", с. Курилівка Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків про розірвання договору та стягнення коштів у розмірі 113416,73грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №83 від 01.09.2015

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Колос", с.Курилівка Харківської області (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків (далі за текстом - відповідач), про розірвання договору та стягнення коштів у розмірі 113416,73грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого товару за договором поставки №05/03-СС від 05.03.2013.

08 вересня 2015 року до суду надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач уточнив підстави для розірвання договору поставки посиланням на положення частини 2 статті 651 ЦК України. До уточненої позовної заяви додано докази направлення її копії відповідачу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням уточненої позовної заяви, підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд приймає уточнену позовну заяву до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать приписам чинного законодавства та не порушують будь-чиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідач наданим йому правом не скористався, представника в судове засідання не направив, відзиву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

05 березня 2013 року між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки за №05/03-СС (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар у кількості та на умовах визначених договором, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Згідно пункту 2.1 Договору сторони домовились, що постачальник передає покупцю товар у кількості визначеному додатками до Договору. Загальна кількість товару за Договором визначається кількістю товару, зазначеного в додатку до Договору.

Постачальник поставляє Покупцю товар окремими партіями, за ціною та місцем поставки, зазначеними в Додатку до Договору (пункт 3.1 Договору).

За умовами пункту 6.2. Договору за порушення строків поставки постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення.

01 серпня 2013 року між сторонами був укладений Додаток №5 до Договору, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) на склад Покупця аміачну селітру (в мішках) у кількості 22,642тонн на суму 60000,00грн. протягом 10 робочих днів, а Покупець зобов’язався оплатити товар шляхом зарахування заборгованості постачальника у сумі 60000,00грн., що виникла згідно діючого Договору, та яка раніше перерахована покупцем постачальнику платіжним дорученням №106 від 12.04.2013 на його розрахунковий рахунок.

Отже, фактично сторони домовилися про здійснення поставки товару на умовах попередньої оплати в розмірі 60000,00грн. згідно платіжного доручення №106 від 12.04.2013.

Відповідач в установлений строк, тобто до 15.08.2013 включно, товар згідно Додатку №5 до Договору позивачу не передав.

Сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 20.06.2013 відповідач має перед позивачем заборгованість в розмірі 60000,00грн.

У зв’язку із невиконанням відповідачем договірних зобов’язань позивач звертався до нього з претензіями №81 від 09.07.2013 та №37 від 26.03.2014, в яких вимагав повернути попередню оплату в розмірі 60000,00грн., які залишені відповідачем без реагування.

У зв’язку із неповерненням відповідачем суми попередньої оплати позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача 60000,00грн. основного боргу, 3953,42грн. пені, 46159,20грн. інфляційних витрат, 3304,11грн. трьох процентів річних, а також розірвати Договір поставки №05/03-СС від 05.03.2013.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем договірних зобов’язань щодо поставки оплаченого позивачем товару на загальну суму 60000,00грн.

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач цим правом скористався, направивши відповідачу претензії №81 від 09.07.2013 та №37 від 26.03.2014 про повернення суми попередньої оплати. Згідно наявного у справі повідомленням про вручення поштового відправлення вбачається, що претензія №37 від 26.03.2014 отримана відповідачем 31.03.2014.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, відповідач не надав суду ані доказів поставки оплаченого позивачем товару в установлений Договором строк, ані доказів повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення основної заборгованості (попередньої оплати) в розмірі 60000,00грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 3953,42грн., нарахованої за період з 15.08.2013 по 15.02.2014, згідно умов пункту 6.2 Договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнав його таким, що відповідає обставинам справи, умовам Договору та вимогам діючого законодавства, а тому вимога про стягнення 3953,42грн. пені підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 46159,20грн. та 3304,11грн. трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов’язанням).

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №5011-42/13539-2012, від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7, а також у пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14.

Враховуючи викладене, в задоволенні вимог про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, відповідач допустив істотне порушення умов Договору, оскільки не здійснив поставку оплаченого позивачем товару і тим самим позбавив позивача того, на що він розраховував при укладанні Договору.

У зв’язку з цим, суд вважає вимогу про розірвання Договору поставки №05/03-СС від 05.03.2013 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір поставки №05/03-СС від 05.03.2013, укладений між Фермерським господарством «Колос» (63730, Харківська область, Куп'янський район, с.Курилівка, вул.Польова, буд.24, код ЄДРПОУ 25178704) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпінотерм» (61057, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34862614).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (61057, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34862614) на користь Фермерського господарства "Колос" (63730, Харківська область, Куп'янський район, с.Курилівка, вул.Польова, буд.24, код ЄДРПОУ 25178704) 60000,00грн. основної заборгованості, 3953,42грн. пені та 2497,07грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 21.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_2