Рішення

від 15.09.2015 по справі 923/1149/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 р. Справа № 923/1149/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Ільонок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Бериславського району Херсонської області в інтересах держави в особі позивача - 1: ОСОБА_1 обласної ради;

позивача - 2: Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області;

позивача - 3: Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області

до відповідача: ОСОБА_1 обласної громадської організації "Таврійська спілка мисливців та рибалок", м.Херсон

про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди водного об'єкту місцевого значення

за участю прокурора прокуратури Херсонської області ОСОБА_2 (службове посвідчення № 032976 від 10.04.2015р.),

за участю представників сторін:

від позивача-1: не прибув,

від позивача-2: не прибув,

від позивача-3: ОСОБА_3 (паспорт серії МО № 508973 від 02.06.1998р. виданий Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області), голова (рішення №1 від 19.11.2010р.),

від відповідача: не прибув.

Прокурор Бериславського району Херсонської області в інтересах держави в особі позивача-1 ОСОБА_1 обласної ради, позивача-2 Бериславської районної державної адміністрації м. Берислав Херсонської області та позивача-3 Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 обласної громадської організації "Таврійська спілка мисливців та рибалок" про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди водного об'єкту місцевого значення.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2015р. порушено провадження у справі № 923/1149/15, призначено судове засідання на 03 вересня 2015р. та зобов`язано сторони надати суду необхідні докази по справі.

17.08.2015р. та 25.08.2015р. на виконання вимог ухвали суду прокуратурою Бериславського району Херсонської області та позивачем-3 надано додаткові докази. Ухвалою від 03.09.2015р. у зв'язку із неявкою в судове засідання представників учасників провадження розгляд справи було відкладено на 15.09.2015р.

В судове засідання прокурор та представник Бургунської сільської ради прибули.

Інші учасники провадження, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин неявки суд не повідомили, отже своїм правом взяти участь в судовому засіданні не скористались.

При цьому суд звертає увагу на те, що ухвала суду про порушення справи від 15.07.2015р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 03.09.2015р., направлені відповідачеві за адресою, відомості щодо якої містяться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулися до суду із відміткою поштового відділення "Організація вибула".

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи було направлено відповідачеві за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 обласна громадська організація "Таврійська спілка мисливців та рибалок" є належно повідомленим про час і місце проведення судового засідання.

У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача та неподання ним відзиву та витребуваних судом доказів суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 15.09.2015р. прокурором подано додаткові докази та заяву про зміну позовних вимог.

Дослідивши подану прокурором заяву про зміну позовних вимог суд зазначає, що, фактично, дана заява є заявою про уточнення вартості земельної ділянки, на якій розташований спірний водний об'єкт.

Враховуючи, що подана прокурором заява не є заявою про зміну підстав або предмету позову, заявою про збільшення позовних вимог тощо, суд ухвалив про прийняття даної заяви та про розгляд позовних вимог з урахуванням їх уточнення в частині зазначення вартості земельної ділянки, на якій розташований спірний водний об'єкт.

Прокурор підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник позивача - 3 Бургунської сільської ради зазначив, що станом на день розгляду справи заборгованість з орендної плати відповідачем не погашена, водний об'єкт не використовується, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.09.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-3, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.1999р. прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

За приписами частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором Бериславського району Херсонської області в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної ради, Бериславської районної державної адміністрації та Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Захищаючи інтереси держави, прокурором Бериславського району Херсонської області зазначено, що, оскільки при неналежному виконанні істотних умов договору оренди водного об'єкту місцевого значення, що знаходиться у адміністративних межах Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області, ОСОБА_1 обласною громадською організацією "Таврійська спілка мисливців та рибалок" порушені інтереси держави в особі Бериславської районної державної адміністрації, що полягає у систематичній несплаті орендної плати за водний об'єкт, то наведене вказує на наявність підстав, передбачених ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" для представництва прокурором інтересів держави в особі визначених прокурором позивачів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 01.11.2011р. між Бериславською районною державною адміністрацією Херсонської області (орендодавець) та відповідачем ОСОБА_1 обласною громадською організацією "Таврійська спілка мисливців та рибалок" (орендар), на підставі рішень сесії ОСОБА_1 обласної ради від 21.01.2011р. №91 та від 21.07.2011р. №270, відповідно до розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації від 18.10.2011р. №858 "Про укладання договору оренди водного об'єкту та встановлення розміру орендної плати за використання водного об'єкта", укладено договір оренди водного об'єкта місцевого значення (а.а.20-22), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди водний об'єкт місцевого значення загальною площею 142 га, у тому числі: під водою - 12,00 га, заболочені землі - 130,00 га, що розташований на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Відповідно до акту про передачу та прийом водного об'єкта від 01.11.2011р. (а.с.23), підписаному уповноваженими представниками обох сторін та скріпленому печатками, визначений умовами договору оренди водний об'єкт переданий орендодавцем - Бериславською державною адміністрацією та прийнята орендарем ОСОБА_1 обласною громадською організацією "Таврійська спілка мисливців та рибалок".

Згідно ч.1 ст.284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

За приписами ч.1 ст.286 цього Кодексу, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

В пунктах 4.1-4.3 договору сторони дійшли згоди про те, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 100,00 грн. за 1 га площі водного дзеркала на рік. Орендна плата вноситься до місцевого бюджету Бургунської сільської ради рівними частинами щоквартально не пізніше 15 числі останнього місяця кварталу.

Крім цього, за умовами п.6.4.2 договору орендар (відповідач) взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати.

В той же час, свої зобов'язання в частині внесення орендної плати за водний об'єкт відповідач протягом 2013 - 2015 років виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи за ним обліковується заборгованість в сумі 1900 грн. 00 коп.

В статті 6 ЦК України чітко сформовано принцип свободи договору, та зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п.4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2011р. сторони підписали укладений договір оренди водного об'єкта місцевого значення без будь-яких зауважень.

Отже, підписуючи договір, відповідач, у відповідності з п.3 статті 181 ГК України, погодився з його умовами, у тому числі й що стосується розміру та порядку внесення орендної плати за водний об'єкт.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В той же час, відповідач свої зобов'язання за договором в частині сплати орендної плати виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з 15.11.2013р. по 15.05.2015р. за ним утворилась заборгованість в сумі 1900,00 грн., що підтверджено довідкою Бургунської сільської ради №05/02-35-93/15 від 04.06.2015р. (а.с.24).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що в пункті 6.4.3 договору орендар взяв на себе зобов'язання протягом року укласти договір оренди земельної ділянки водного фонду. В той же час, як свідчать матеріали справи, а саме довідка відділу Держгеокадастру у Бериславському районі Херсонської області від 14.09.2015р. №10-28-0.3-2594/2-15, згідно статистичної звітності по формі 6-зем станом на 01.07.2015р. на території Бургунської сільської ради Бериславського району за ОСОБА_1 обласною громадською організацією "Таврійська спілка мисливців і рибалок" земельні ділянки під водними об'єктами не обліковуються та договори оренди землі не реєструвалися.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ст. 652 ЦК України).

Таким чином, законодавством передбачена можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в випадках, встановлених договором. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.1.8 спірного договору підставою для дострокового розірвання договору є: порушення орендарем умов договору.

Умова про внесення орендної плати, передбачена п.п. 4.1 - 4.3 договору оренди, належить до істотних умов договору оренди в розумінні ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 284 ГК України. Дотримання зазначеної умови є обов'язковим для відповідача згідно зі ст. 629 ЦК України, а її порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору.

Відповідно до п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Наявна в матеріалах справи довідка Бургунської сільської ради №05/02-35-93/15 від 04.06.2015р. свідчить, що відповідач тривалий час не виконував свої зобов'язання за договором оренди водного об'єкту місцевого значення щодо сплати орендної плати, утворивши станом на 15.05.2015р. заборгованість за період 2013 - 2015 р.р. в сумі 1900 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Факт тривалого і систематичного порушення відповідачем грошових зобов'язань із здійснення орендних платежів є доведеним належним чином. Всупереч положенням договору оренди водного об'єкту заборгованість по орендній платі за 2013-2015 роки відповідачем не погашено, доказів на спростування викладеного у позові прокурора до суду не подано, що свідчить про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди водного об'єкту місцевого значення.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди водного об'єкту місцевого значення є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5.1 договору оренди у разі закінчення терміну дії договору, припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві водний об'єкт у тому ж стані, в якому він отримав його в оренду, на підставі акта приймання-передачі.

Законодавство у сфері орендних відносин також пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. Так відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У зв'язку з чим суд констатує, що вимога про зобов'язання відповідача ОСОБА_1 обласної громадської організації "Таврійська спілка мисливців і рибалок" повернути Бериславській районній державній адміністрації водний об'єкт місцевого значення площею 142 га, у тому числі: під водою - 12,00 га, заболочені землі - 130 га вартістю 6622037, 90 грн. є обґрунтованою, а тому також підлягає задоволенню.

Вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 2485 грн. 40 коп., в тому числі 1900,00 грн. основного боргу, 56,40 грн. інфляційних збитків та 529,00 грн. пені, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, відповідно до довідки Бургунської сільської ради №05/02-35-93/15 від 04.06.2015р. відповідач за період з 15.11.2013р. по 15.05.2015р. має заборгованість з орендної плати в сумі 1900,00 грн.

Доводи прокурора стосовно наявності заборгованості в сумі 1900,00 грн. відповідачем не спростовані, доказів погашення заборгованості суду не подано.

За наведених обставин вимога прокурора в частині стягнення 1900,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати є обґрунтованою, а тому задовольняється судом.

Крім цього, прокурор просить стягнути з відповідача за період з 15.11.2013р. по 15.05.2015р. 56,40 грн. інфляційних збитків та 529,00 грн. пені.

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості у розмірі 1900,00 грн., то є підстави для настання правових наслідків невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Положеннями статті 216 та частини першої статті 218 ГК України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України - є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій, відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання".

Пунктом 7.3 договору сторони обумовили штрафну договірну відповідальність у вигляді стягнення пені за прострочку внесення орендної плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в термін суми за кожен день прострочення.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Перевіривши розрахунок пені та інфляційних втрат, відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. № 14, з урахуванням положення п.4.3 договору оренди, відповідно до якого орендна плата вноситься рівними частинами щоквартально не пізніше 15 числа останнього місяця кварталу, суд зазначає, що за обрахунком суду належною до стягнення сумою збитків від інфляції є 631 грн. 12 коп.

За приписами п.2 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки від прокурора не надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлені до стягнення інфляційні збитки в сумі 56 грн. 40 коп.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій (до яких відноситься неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умов, які б збільшували можливий період нарахування пені, договір від 01.11.2011р. не містить.

Суд, перевіривши розрахунок пені в сумі 529,00 грн., встановив неправильність її нарахування, оскільки прокурор не врахував обмежувальний шестимісячний період нарахування. Так за обрахунком суду належна до стягнення сума пені становить 208 грн. 63 коп., отже в задоволенні решти вимоги про стягнення 320,37 грн. пені слід відмовити.

З огляду на викладене стягненню підлягає пеня у сумі 208 грн. 63 коп. та інфляційні втрати у сумі 56 грн. 40 коп. (у контексті заявлених вимог). Решта вимог в сумі 320 грн. 37 коп. пені судом відхиляються.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор довів правомірність своїх вимог, однак позов підлягає частковому задоволенню - з відповідача на користь Бургунської сільської ради підлягають стягненню 1900,00 грн. заборгованості з орендної плати, 56 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 208 грн. 63 коп. пені; суд розриває договір оренди водного об'єкту місцевого значення від 01.11.2011р. та зобов'язує відповідача ОСОБА_1 обласну громадську організацію "Таврійська спілка мисливців і рибалок" повернути Бериславській районній державній адміністрації водний об'єкт місцевого значення площею 142 га, у тому числі: під водою - 12,00 га, заболочені землі - 130 га вартістю 6622037, 90 грн. В задоволенні решти вимог в частині стягнення 320 грн. 37 коп. пені суд відмовляє.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 обласної громадської організації "Таврійська спілка мисливців і рибалок" (код ЄДРПОУ 35120766, 73000 АДРЕСА_1) на користь Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 26348545, 74334 Херсонська область, Бериславський район, с.Бургунка, вул.Жовтнева, 13, р/р 31421000700042 банк ГУДКУ м.Херсон, МФО 852010) заборгованість з орендної плати в сумі 1900,00 грн. основного боргу, 56 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 208 грн. 63 коп. пені.

3. Договір оренди водного об'єкту місцевого значення площею 142 га, у тому числі: під водою - 12 га, заболочені землі - 130 га, розташованого на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області, укладений 01.11.2011р. між Бериславською районною державною адміністрацією Херсонської області (код ЄДРПОУ 04059987, 74300 Херсонська область, м.Берислав, площа Перемоги, 2) та ОСОБА_1 обласною громадською організацією "Таврійська спілка мисливців і рибалок" (код ЄДРПОУ 35120766, 73000 АДРЕСА_1), розірвати.

4. Зобов'язати ОСОБА_1 обласну громадську організацію "Таврійська спілка мисливців і рибалок" (код ЄДРПОУ 35120766, 73000 АДРЕСА_1) повернути Бериславській районній державній адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 04059987, 74300 Херсонська область, м.Берислав, площа Перемоги, 2) водний об'єкт місцевого значення площею 142 га, у тому числі: під водою - 12 га, заболочені землі - 130 га, вартістю 6622037,9 грн., розташований на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області, за актом приймання-передачі.

5. В задоволенні решти позову в частині стягнення 320 грн. 37 коп. пені відмовити.

6. Стягнути з ОСОБА_1 обласної громадської організації "Таврійська спілка мисливців і рибалок" (код ЄДРПОУ 35120766, 73000 АДРЕСА_1) в доход спеціального фонду Державного бюджету України на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045 - 4263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2015р.

Суддя М.Б. Сулімовська