Рішення

від 22.09.2015 по справі 924/1305/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2015 р.Справа № 924/1305/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Дячук Т.В., за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВМЕТАЛ" м.Харків

до житлово-будівельного кооперативу "НАБЕРЕЖНИЙ КВАРТАЛ СХІД 10" м.Хмельницький

про стягнення 203076,05грн.

Представники:

від позивача : не брав участі

від відповідача : не брав участі

Суть спору: позивачем, з урахуванням заяв про зміну розміру та зменшення позовних вимог, заявлено вимоги про стягнення з відповідача 223076,05грн., з яких : 91028,99грн. - основна заборгованість за договором поставки товару №47 від 05.03.2015р.; 48325,89грн. - пеня; 44515,72грн. - штраф 20%; 2420,86грн. - річні 3%; 16784,59грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 07.08.2015р. порушено провадження у справі.

В позовній заяві №425 від 04.08.2015р. позивачем було заявлено до стягнення 327832,77грн., з яких 222578,59грн. заборгованості, 39164,10грн. пені , 44515,72грн. штрафу 20%, 1958,20грн. річні 3%, 19616,16грн. інфляційних втрат.

Повноваженими представниками позивача в судовому засіданні 17.09.2015р. позовні вимоги підтримано з урахуванням поданих заяв №510 від 14.09.2015р. та б/н від 17.09.2015р., згідно яких, враховуючи сплату відповідачем 131549,60грн. після подання позову, позивач зменшує суму основного боргу до 91028,99грн. та зменшує до 16784,59грн. вимоги про стягнення інфляційних. Разом з тим, позивачем збільшено період нарахувань і, відповідно, збільшено позовні вимоги про стягнення пені до 48325,89грн., річних 3% до 2420,86грн. Вимоги про стягнення штрафу 20% залишились незмінними - 44515,72грн.

Повноваженим представником відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні 17.09.2015р. позовні вимоги визнано у сумі 91028,99грн. боргу, зазначивши, що ЖБК "НАБЕРЕЖНИЙ КВАРТАЛ СХІД 10" не ухиляється від оплати за отриману металопродукцію, а прострочення термінів платежів виникло внаслідок об'єктивних причин. Надано копії платіжних доручень на підтвердження сплати частини боргу в серпні - вересні 2015 року., Просить врахувати розрахунок згідно якого інфляційні втрати позивача складають 15100,77грн. В частині позовних вимог про стягнення пені та 20% штрафу відповідач заперечує вважаючи, що таке стягнення призведе до подвійної відповідальності за одне і те ж саме порушення.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВМЕТАЛ" (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом "НАБЕРЕЖНИЙ КВАРТАЛ СХІД 10" (покупець) укладено договір поставки товару №47 від 05.03.2015р.

Відповідно пунктів 1.1, 1.2 договору постачальник поставляє покупцю певний товар в обсягах та кількості згідно з заявкою покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату, на умовах цього договору. Предметом поставки є наступний товар - металопродукція.

Згідно пунктів 4.1, 4.2, 4.3 покупець оплачує постачальнику товар за цінами, вказаними в рахунку на оплату та накладній на отримання товару. Валютою платежу є українська гривня. Загальна сума за цим договором складає 4000000,00грн.

Пунктами 4.4, 4.5 договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється на підставі рахунку, виставленого постачальником, в безготівковому або готівковому порядку. Розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з дати видачі видаткової накладної.

У разі прострочення оплати отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми платежу за кожний прострочений день неоплаченої в термін партії товару, а також одноразовий штраф 20% від вартості не сплаченого вчасно товару (п.6.2 договору).

Даний договір набуває чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.8.1. договору).

Договір поставки товару №47 від 05.03.2015р. підписаний і скріплений печатками сторін.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив, а відповідач отримав товар (металопродукцію) на суму 523589,47грн. за видатковими накладними:

- №1СМ0005009 від 16.03.2015р. на суму 62564,44грн. (рахунок №2840 від 16.03.2015р.);

- №1СМ0006264 від 27.03.2015р. на суму 55479,30грн. (рахунок №3529 від 27.03.2015р.);

- №1СМ0006710 від 02.04.2015р. на суму 23819,04грн. (рахунок №3736 від 01.04.2015р.);

- №1СМ0007713 від 15.04.2015р. на суму 7027,80грн.; (рахунок №4389 від 15.04.2015р.);

- №1СМ0008347 від 22.04.2015р. на суму 46358,46грн. (рахунок №4623 від 20.04.2015р.);

- №1СМ0009427 від 30.04.2015р. на суму 80055,53грн., №1СМ0009429 від 30.04.2015р. на суму 3628,94грн. (рахунок №5124 від 30.04.2015р.);

- №1СМ0010686 від 15.05.2015р. на суму 109041,12грн., №1СМ0010687 від 15.05.2015р. на суму 9968,40грн. (рахунок №5702 від 14.05.2015р.).

Товар отримано представником ЖБК „НАБЕРЕЖНИЙ КВАРТАЛ СХІД 10В» ОСОБА_1 на підставі довіреностей №5 від 06.03.2015р., №14 від 27.03.2015р., №40 від 15.04.2015р., №48 від 29.04.2015р., №54 від 07.05.2015р.

Позивач 04.08.2015р. звернувся з позовом до господарського суду про стягнення 222578,59грн. заборгованості, 39164,10грн. пені , 44515,72грн. штрафу 20%, 1958,20грн. річні 3%, 19616,16грн. інфляційних втрат, а 17.09.2015р., позивачем, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшено розмір позовних вимог враховуючи часткову сплату відповідачем 131549,60грн. та підтримано позовні вимоги про стягнення 91028,99грн. основного боргу, 16784,59грн. інфляційних втрат за квітень-серпень 2015 року, 48325,89грн. пені за період з 15.04.2015р. по 01.09.2015р., 2420,86грн. річних 3% за період з 15.04.2015р. по 01.09.2015р., а також 44515,72грн. штрафу 20%.

Відповідач , погоджуючись із сумою боргу та визнавши вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 15100,77грн. заперечує проти одночасного стягнення пені і штрафу.

Аналізуючи матеріали справи і оцінюючи їх в сукупності господарським судом враховується таке:

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно норм ст.11 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В п.3 ч.1 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору. Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст.530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладено договір поставки №47 від 05.03.2015р. за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та своєчасно його оплачувати, а саме здійснити розрахунки на підставі виставлених позивачем рахунків, протягом 30 календарних днів з дати видачі видаткової накладної.

Поставка позивачем товару (металопродукції) та отримання його відповідачем на загальну суму 523589,47грн. підтверджена накладними, довіреностями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не дотримано умов договору щодо своєчасної - протягом 30 календарних днів з дати видачі видаткової накладної оплати товару. Факт несвоєчасної та неповної оплати товару відповідач не заперечує.

Прострочення оплати за отриманий по договору №47 від 05.03.2015р. товар, в період з 15.05.2015р. по 01.09.2015р., підтверджено наданими сторонами розрахунками з відображенням суми простроченого платежу, суми і дати оплати, періоду прострочення по кожній видатковій накладній, двостороннім актом звірки.. Крім того, сторонами підтверджено та надано копії платіжних доручень за якими, після звернення позивача до суду з позовом, відповідач на протязі серпня 2015 року сплатив 111549,60грн., а 10.09.2015р. сплатив 20000,00грн.

З врахуванням зазначеного, на дату прийняття судового рішення, залишок боргу складає 91028,99грн. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З посиланням на п.6.2. договору, яким передбачено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня від суми платежу за кожний прострочений день неоплаченої в термін партії товару, а також одноразовий штраф 20% від вартості не сплаченого вчасно товару, позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню в сумі 48325,89грн., за прострочення платежів в період з 15.04.2015р. по 01.09.2015р., а також штраф 20% у сумі 44515,72коп.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а відповідно частини другої цієї статті, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій (позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08).

Посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути 16784,59грн. інфляційних втрат, а також річні 3% у сумі 2420,86грн., за період з 15.04.2015р. по 01.09.2015р.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування пені, штрафу, річних та інфляційних, суд прийшов до висновку, що штраф 20% у сумі 44515,72коп., пеня в сумі 48325,89грн., річні 3% у сумі 2420,86грн. за прострочення платежів в період з 15.04.2015р. по 01.09.2015р. нараховані правильно, відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Разом з тим, вбачається, що нарахування позивачем інфляційних втрат проведено без врахування індексу дефляції за серпень 2015 року (99,2%), а тому загальна сума інфляційних за період прострочення платежів складає 15100,77грн.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Належність і допустимість доказів встановлено ст.34 Господарського процесуального кодексу України. Згідно цієї статті господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, з врахуванням заяв позивача №510 від 14.09.2015р. та б/н від 17.09.2015р., підтвердженими належними доказами.

Разом з тим, відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та виходячи із принципу розумності і співрозмірності, суд вважає необхідним зменшити розміри заявлених до стягнення штрафу і пені на п'ятдесят відсотків.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково у сумі 154971,42грн., а саме : 91028,99грн. основного боргу, 24162,94грн. пені, 22257,86грн. штрафу, 2420,86грн. річних та 15100,77грн. інфляційних втрат.

В частині стягнення 24162,94грн. пені, 22257,86грн. штрафу та 1683,82грн. інфляційних належить відмовити.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача у сумі 6522,98грн.

Керуючись ст.ст.1, 4 5 , 4 6 , 12, 13, 33, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВМЕТАЛ" м.Харків до житлово-будівельного кооперативу "НАБЕРЕЖНИЙ КВАРТАЛ СХІД 10" м.Хмельницький задовольнити частково.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "НАБЕРЕЖНИЙ КВАРТАЛ СХІД 10" (м.Хмельницький, вул.Володимирська, 109, ідентифікаційний код 39357112) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВМЕТАЛ" (м.Харків, вул.Чугуївська, 78, ідентифікаційний код 35247968) 91028,99грн. (дев'яносто одна тисяча двадцять вісім гривень 99коп.) основного боргу, 24162,94грн. (двадцять чотири тисячі сто шістдесят дві гривні 94коп.) пені, 22257,86грн. (двадцять дві тисячі двісті п'ятдесят сім гривень 86коп.) штрафу, 2420,86грн. (дві тисячі чотириста двадцять гривень 86коп.) річних 3%, 15100,77грн. (п'ятнадцять тисяч сто гривень 77коп.) інфляційних втрат та 6522,98 грн. (шість тисяч п'ятсот двадцять дві гривні 98коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

В решті суми позовних вимог відмовити.

Суддя Т.В. Дячук

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи;

2 - позивачу - надіслати на адресу : 61140, м.Харків, вул.Чугуївська, буд.78;

3 - відповідачу - надіслати на адресу : 29000, м.Хмельницький, вул.Володимирська, буд.109.