Постанова

від 14.09.2015 по справі 904/9465/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015 року Справа № 904/9465/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Назаренко С.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Кульбашний І.О. представник, довіреність № б/н від 26.11.14;

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультант-2010»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2015 року у справі № 904/9465/14

за позовом Селянського (Фермерського) господарства «Чайка», с. Зайцеве Синельниківського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультант-2010», м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у сумі 148 150,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2015 року (суддя Крижний О.М.) позовні вимоги Селянського (Фермерського) господарства «Чайка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультант-2010» - задоволені.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультант-2010» на користь Селянського (Фермерського) господарства «Чайка» суму основного боргу у розмірі 138 108,60 грн., пеню у розмірі 6 023,81 грн., 3% річних у розмірі 703,80 грн., інфляційні в сумі 3 314,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультант-2010» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, суд не врахував, що між сторонами відсутні будь-які правовідносини, оскільки спірний договір не був підписаний відповідачем, товар за цим договором відповідач не отримував, що свідчить про безпідставність стягнення з останнього суми боргу.

Крім того, суд розглянув справу без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та якому взагалі не було відомо про існування означеного спору.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 26 серпня 2015 року колегією суддів у складі головуючого Березкіної О.В. (доповідача), суддів Дарміна М.О., Чус О.В.

На підставі розпорядження в.о. голови суду Крутовських В.І. від 25.08.15р. відбулась зміна складу колегії суддів, у зв»язку з відпусткою судді Чус О.В. Розгляд справи визначено колегією суддів у складі головуючого Березкіної О.В. (доповідача), суддів Дарміна М.О., Джихур О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.08.15р. розгляд справи було відкладено на 07.09.15р.

Розпорядження голови суду Євстигнеєва О.С. від 07.09.15р. відбулась зміна складу колегії суддів, у зв»язку з виходом на роботу судді Чус О.В. - члена постійно діючої колегії суддів, згідно з рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. №1. Розгляд справи визначено колегією суддів у складі головуючого Березкіної О.В. (доповідача), суддів Дарміна М.О., Чус О.В.

7 вересня 2015 року відбулось судове засідання. Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові. Крім того, відповідач надав клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи для встановлення справжності підпису директора підприємства на спірному договорі та клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з нею.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Колегією суддів перенесено розгляд справи на 14.09.2015 року.

В судове засідання 14 вересня 2015 року представник відповідача не з'явився, проте був належним чином повідомлений про дату судового засідання.

11 вересня 2015 року від представника відповідача надійшло повторне клопотання про призначення експертизи, а 14 вересня 2015 року до початку судового засідання надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис на повідомленні, а клопотання не містить посилання на те, які саме докази він бажає надати в судове засідання.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги і з огляду на те, що суд вже відкладав розгляд справи за клопотанням відповідача, його повторна неявка розцінюється судом як зловживання процесуальними правами.

Клопотання відповідача про призначення експертизи є необґрунтованим і задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначено у п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" , питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" визначено, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що для проведення експертизи немає підстав, оскільки окрім договору, підпис на якому оспорюється представником відповідача, матеріали справи містять інші письмові докази існування правовідносин між сторонами та укладання спірного договору, які також підписані директором відповідача та скріплені печаткою підприємства: довіреністю, виданою директором ТОВ «Консультант» на отримання від СФГ «Чайка» пшениці на підставі договору №1/14 від 16.07.2014 року, актом прийому-передачі зерна від 17.07.2014 року, складеним за участю представників сторін та представника зернового складу - Товариства з обмеженою відповідальністю «Синельникове-Агро» та підписаним директором відповідача та скріпленим печаткою відповідача; актом прийому-передачі зерна від 17.07.2014 року між ТОВ «Консультант», ТОВ «АТ Каргілл» та зерновим складом, а також складською квитанцією на зерно, яка засвідчила факт переоформлення пшениці від ТОВ «Консультант» на користь ТОВ «АТ Каргілл», накладною № 8 від 17.07.2014 року на суму 138 108,60 грн., яка також містить печатку підприємства відповідача і підпис його представника, а також складською квитанцією на зерно № 270 від 17.07.2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2014 року між Селянським (Фермерським) господарством "Чайка" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультант-2010" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 1/14 (далі - Договір), за умовами розділу 1 якого продавець зобов'язується продати і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити, українську м'яку пшеницю врожаю 2014 року (далі - товар) на ТОВ "Синельникове-Агро" на умовах EXW ("Франко-зерновий склад постачальника") згідно "Інкотермс" у редакції 2000 року.

Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 66,0 тон +/- 5%. Кількість товару визначається відповідно до складських документів на товар, виданих Зерновим складом (п.п. 2.1.-2.2. Договору).

Ціна товару, згідно даного Договору, становить 2 100,00 грн. Загальна вартість товару, що постачається становить 138 600,00 грн. +/- 5% (п.п. 4.1.-4.2. Договору).

Відповідно до п.п. 6.1.-6.2. Договору постачальник передає товар покупцю у власність на зерновому складі на умовах цього Договору в повному обсязі до 18.07.2014 року. Передача товару по кількості та якості відбувається на Зерновому складі. Право власності на товар у покупця виникає з моменту його передачі продавцем.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультант-2010» із позовом про стягнення основного боргу у розмірі 138 108,60 грн., пені у розмірі 6 023,81 грн., 3% річних у розмірі 703,80 грн., втрат від інфляції у розмірі 3 314,60 грн., а загалом на суму 148 150,81 грн., позивач - Селянське (Фермерське) господарство «Чайка» посилалось на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 1/14 від 16.07.2014 року щодо оплати поставленого позивачем товару, внаслідок у відповідача утворилася заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції та втрати від інфляції.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, а відповідач не оплатив поставлений товар, доказів оплати не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу № 1/14 від 16.07.2014 року, позивач поставив відповідачу пшеницю 6-го класу урожаю 2014 року у кількості 65,766 тонн на загальну суму 138 108,60 грн., що підтверджується накладною № 8 від 17.07.2014 року на суму 138 108,60 грн., складською квитанцією на зерно № 270 від 17.07.2014 року та карткою аналізу зерна № 43 від 17.07.2014 року, на підставі яких товар був переданий відповідачу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника до 25.09.2014 року, проте відповідач не оплатив у обумовлений договором строк вартість поставленого товару, тому висновки суду першої інстанції про стягнення суми основного боргу у розмірі 138 108,60 грн. є правильними.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Згідно п. 7.2. Договору в разі, якщо оплата товару була здійснена пізніше строків вказаних в п. 5.1. Договору, покупець оплачує постачальнику неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення, але не більше від загальної вартості товару, визначеної у розділі 4 даного Договору.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про стягнення пені за період з 26.09.2014 року по 26.11.2014 у сумі 6 023,81 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення 3 % річних за період з 26.09.2014 року по 26.11.2014 у сумі 703,80 грн. та втрати від інфляції за жовтень 2014 року у сумі 3 314,60 грн.

Доводи апелянта про те, що між сторонами відсутні правовідносини, оскільки договір не укладався і не підписувався відповідачем, спростовуються як самим договором, на якому міститься печатка відповідача і підпис директора, так і накладною № 8 від 17.07.2014 року на суму 138 108,60 грн., яка також містить печатку підприємства відповідача і підпис його представника, а також складською квитанцією на зерно № 270 від 17.07.2014 року.

Крім того, доводи відповідача також спростовуються довіреністю, виданою директором ТОВ «Консультант» на отримання від СФГ «Чайка» пшениці на підставі договору №1/14 від 16.07.2014 року, актом прийому-передачі зерна від 17.07.2014 року, складеним за участю представників сторін та представника зернового складу - Товариства з обмеженою відповідальністю «Синельникове-Агро» та підписаним директором відповідача та скріпленим печаткою відповідача; актом прийому-передачі зерна від 17.07.2014 року між ТОВ «Консультант», ТОВ «АТ Каргілл» та зерновим складом, а також складською квитанцією на зерно, яка засвідчила факт переоформлення пшениці від ТОВ «Консультант» на користь ТОВ «АТ Каргілл».

Означені документи були оглянуті в судовому засіданні, а їх копії долучені до матеріалів справи за заявою позивача з тих підстав, що на час розгляду справи у суді першої інстанції питання щодо справжності підпису відповідача на договорі, не вирішувалось.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів долучила означені докази до матеріалів справи.

Відповідно до п.6.2 Договору купівлі-продажу, передача товару по кількості та якості відбувається на зерновому складі. Право власності на товар у покупця виникає з моменту його передачі продавцем. Передача продавцем товару покупцеві у власність підтверджується передачею покупцеві оригіналів належним чином складених складських документів ( складських квитанцій, простих чи подвійних складських свідоцтв) на Товар в повному обсязі, виданими на ім'я покупця зерновим складом та належним чином оформлені( складські документи повинні бути підписані всіма посадовими особами, що передбачені бланком складського документу, складська квитанція повинна бути виписана в строк відповідно п. 6.1, складські документи мають бути занесені в основний державний реєстр складських документів).

Як вбачається з складської квитанції на зерно № 270 від 17.07.2014 року, АХ № 278736, означена підтверджує, що зерновий склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Синельникове-Агро» прийняв на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультант-2010» пшеницю м'яку 6 класу, переоформлену від С(Ф)Г «Чайка».

Таким чином, передача зерна відповідачу оформлена у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору.

Відповідачем дійсність договору не спростована, він є діючим, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними.

Крім того, посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи без участі відповідача, також є необґрунтованими .

Так, з матеріалів справи вбачається, що копія позовної заяви з додатками була надіслана на адресу відповідача і адресу директора відповідача, а ухвала суду про порушення провадження у справі і призначення її розгляду на 17.12.14р., надіслана на юридичну адресу відповідача, була повернута з відміткою « за закінченням терміну зберігання» ( л.с. 37)

Ухвала суду від 17.12.14 року про відкладення розгляду справи на 21 січня 2015 року, направлена на юридичну адресу відповідача також була повернута з відміткою «за закінченням терміну зберігання» ( л.с.40)

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, відповідач був повідомлений про дату слухання справи відповідно до норм господарсько-процесуального кодексу, тому доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права не ґрунтуються на законі і не відповідають обставинам справи.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультант-2010» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2015 року у справі № 904/9465/14 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Чус

21.09.15