Постанова

від 22.09.2015 по справі 910/13120/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. Справа№ 910/13120/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Руденко М.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Лепех Л.Л.

від відповідача: Синявська О.В.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю "Давіа"

апеляційну скаргу

на рішення

господарського суду міста Києва

від 20.01.2015 року

у справі № 910/13120/14 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Давіа"

про стягнення 24 838,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВІА" (02068, м. Київ, вул. А.Ахматової, 3, кв. 2, ЄДРПОУ 30300005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 2" ( 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3, код ЄДРПОУ 32070519) інфляційну складові боргу за експлуатаційні послуги в розмірі 127 (сто двадцять сім) грн., 08 коп., інфляційну складову боргу за послуги опалення в розмірі 534 ( п'ятсот тридцять чотири) грн. 45 коп., 3% річних за експлуатаційні послуги в розмірі 44 (сорок чотири) грн. 47 коп., 3 % за послуги опалення 326 (триста двадцять шість) грн. 27 коп., пеню за експлуатаційні послуги в розмірі 2921 (дві тисячі дев'ятсот двадцять одну) грн. 37 коп., пеню з опалення в розмірі 20 884 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 62 коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Давіа" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судове засідання 01.09.2015 року представник позивача не з'явився.

Представником відповідача подано клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 р. продовжено строк розгляду справи на пятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 15.09.2015 року.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між позивачем та відповідачем 03.11.2004 року було укладено Договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до п. 1.1 предметом Договору є забезпечення позивачем обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Ахматова 3, де на 1 поверсі знаходиться нежиле приміщення № 2 загальною площею 104,4 кв.м., яке займає відповідач.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за надання послуг складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок позивача до 25 числа наступного за звітним місяцем.

01.11.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про внесення змін та доповнень до Договору від 03.11.2004 року "На технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території" відповідно до умов якої сторони дійшли згоди щодо доповнення розділу 3 договору від 03.11.2004 року пунктом 3.4. Відповідно до якого з 01 листопада 2011 року щомісячне нарахування експлуатаційних витрат складає 475,02 грн з ПДВ за місяць. Вказана сума може змінюватись залежно від фактичних витрат.

Відповідно до п. 5.9-5.10 термін дії договору складає три роки з дня його підписання. Дія Договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін у письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.

Як зазначав позивач у зв'язку із неналежним виконанням вимог договору у відповідача утворилась заборгованість основний борг - 0 грн., інфляційні втрати - 127 грн.08 коп., 3% річних 44 грн., пеня 2 921 грн. 37 коп., та за послуги опалення основний борг 0 грн., інфляційні втрати 534 грн. 45 коп., 3 % річних - 326 грн., пеня 20884 грн. 62 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За цивільно-правовими ознаками укладений між сторонами договір, є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

Відповідно до ст. 20 Закону споживач зобов'язаний:

1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;

2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини;

3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу;

4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;

5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;

6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм;

7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку;

8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Відповідно до п. 3.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг відповідачем, позивач нараховує пеню в розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки (включаючи день оплати)

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну оплату наданих послуг в розмірі 2921,37 грн., та пеню за послуги опалення в розмірі 20884,62 грн. суд першої інстанції дійшов вірного висновку про його задоволення.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши збитків від інфляції та 3% річних, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що останній є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за не своєчасну оплату наданих послуг в розмірі 44,47 грн., та 3% річних за послуги опалення в розмірі 326,27 грн., інфляційних витрат в розмірі 127,08 грн., та інфляційних витрат за надання послуг опалення 534,45 грн. Підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідач у суді апеляційної інстанції заявив про сплив позовної давності.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.07.2014 року, вказана ухвала суду та інші ухвали суду першої інстанції по вказаній справі, відповідно до ст.87 ГПК України було направлено Відповідачу на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3, кв. 2, яка згідно виписки з ЄДРПОУ не змінилась. Ніякої іншої адреси місцезнаходження Відповідача в ЄДРПОУ не має.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та ст. 87 ГПК України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правилами ст. 64 ГПК України, встановлено, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Таким чином, у відповідача було можливість подати заяву про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції.

Неотримання процесуальних документів з суду першої інстанції пов'язано з бездіяльністю самого відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд апеляційної інстанції незастосовує позовну давність. Суд першої інстанції неодноразово розгляд справи відкладав, тобто справа розглядалась досить тривалий строк. Тому Відповідач мав змогу отримати ухвали про розгляд справи та подати свої заперечення на позовну заяву. Також Відповідачем зазначено туж саму адресу в апеляційній скарзі на яку суд першої інстанції неодноразово надсилав ухвали.

Договором не передбачено обов'язкової підстави для оплати наданих послуг наявних рахунків фактур.

Жодних зауважень, щодо ненадання або неякісного надання послуг Позивачем Відповідачем не надано.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року у справі №910/13120/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/13120/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді М.А. Руденко

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови складено 23.09.2015 року.