Постанова

від 01.12.2011 по справі 5027/906/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.11 Справа № 5027/906/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Кераміка»б/н від 07.11.2011 р.

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2011р. (повне рішення складено та підписано 25.10.2011р.)

у справі № 5027/906/2011

за позовом Чернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Вижницької районної державної адміністрації, м. Чернівці

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Рембудсервіс-Кераміка», Чернівецька область, Вижницький район, с. Карапчів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Карапчівської сільської ради, Чернівецька область, Вижницький район, с. Карапчів

про стягнення заборгованості в сумі 134000,70 грн.

за участю представників:

прокурор - не з'явився;

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2011р., суддя Ніколаєв М.І., позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Кераміка»на користь Вижницької районної державної адміністрації 119737 грн. боргу та 8995,81 грн. пені; в доход державного бюджету 1287,33 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями ст.ст. 526, 549 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору в частині повної оплати вартості придбаної земельної ділянки і заборгованість відповідача перед позивачем складає 119737 грн., а відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вартості придбаної ним земельної ділянки, то вимога позивача про стягнення з відповідача суми 119737 грн. основного боргу та 8995,81 грн. пені, є законною та обґрунтованою, яка підлягає стягненню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТзОВ «Рембудсервіс-Кераміка», подало апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати оскаржене рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2011р. у справі № 5027/906/2011 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник посилається зокрема на те, що судом при прийнятті оскарженого рішення неповно були з'ясовані всі обставини справи, а також порушено норми процесуального права.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, яким надіслано копії ухвали апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином, в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов'язковою не визнавалась; клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи суду апеляційної інстанції не поступало, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Чернівецький міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Вижницької районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТзОВ «Рембудсервіс-Кераміка», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Карапчівської сільської ради про стягнення з нього заборгованості на загальну суму 134000,70 грн., з яких: 119737,00 грн. основного боргу, 14263,70 грн. пені.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11.07.2008р. (зареєстровано в реєстрі за № 6112), зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати за придбану відповідачем земельну ділянку на суму 119737,00 грн., на яку у відповідності до чинного законодавства та умов договору нараховано 8995,81 грн. пені.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 11.07.2008р. між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, зареєстрований в реєстрі за № 6112 (далі-договір, а.с.а.с.13-16), що розташована за адресою: с. Карапчів Вижницького району Чернівецької області вул. Надрічна, 202 загальною площею 27754 кв. м, кадастровий номер 7320583000:01:002:0091.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що земельна ділянка передається для обслуговування цегельного заводу.

Згідно пункту 2.1 договору ціна продажу становить 241737 грн.

Пунктом 3.2 договору (з урахуванням внесених до нього змін відповідно до договору про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, а.с.а.с.11-12) передбачено, що розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються шляхом перерахування суми 100000 грн. до 01.08.2008 року, а решта суми 141737 грн. - до 31.12.2010 року.

Відповідно до пункту 4.2 договору у разі порушення терміну оплати за земельну ділянку покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше 10% від суми платежу.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи та поданих платіжних доручень (а.с.а.с.57-60) вбачається, що відповідач сплатив лише 122000 грн. від повної вартості земельної ділянки. Доказів, які б підтверджували протилежне, відповідачем суду не подано.

Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач, в порушення умов договору вартість земельної ділянки у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 119737 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище, відповідач вартість придбаної земельної ділянки своєчасно і у повному обсязі не сплатив, а тому місцевий господарський суд прийшов до правильних висновків про стягнення з відповідача 119737 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст.546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Окрім того, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно з вимогами ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення терміну оплати на земельну ділянку, передбаченої розділом 2 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше 10% від суми платежу.

З огляду на наведене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 14263,70 грн. пені на підставі п.4.2 договору, проте з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»позивачем здійснено перерахунок розміру пені, який судом першої інстанції правомірно визначений до стягнення на суму 8995,81 грн. за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011р.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, оскільки скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність рішення місцевого господарського суду.

Щодо посилань скаржника на неповідомлення його про дату, час та місце судового засідання, то такі твердження є безпідставними, з огляду на те, що у матеріалах справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, яким надіслано копії ухвал апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду та відкладення розгляду у судовому засіданні), які є в матеріалах справи

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2011р. у справі № 5027/906/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.