Рішення

від 22.06.2010 по справі 19/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2010 р. Справа № 19/62

за позовом підприємець ОСОБА_1

до відповідача підприємець ОСОБА_2

про розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити займане приміщення

Суддя Тимошенко О.М.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1

Від відповідача : ОСОБА_3

В судовому засіданні 16.06.2010 року оголошувалась перерва до 18.06.2010 року для надання можливості відповідачу подати докази сплати орендної плати.

В судовому засіданні 18.06.2010 року оголошено перерву до 22.06.2010 року для виготовлення та оголошення повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача про розірвання договору оренди приміщення та зобов'язання відповідача звільнити займане приміщення за адресою: м. Рівне, вул.. Сагайдачного, 10. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідач, як орендар, не сплачує орендну плату за користування приміщенням чим порушує договірні зобов'язання та наносить матеріальних збитків позивачу. За таких обставин, відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України позивач має право відмовитися від договору оренди та вимагати повернення орендованого майна. В судових засіданнях позивач відповідно до права, наданого ст. 22 ГПК України, вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві проти вимог заперечує, мотивуючи тим, що при укладенні договору оренди від 20.08.2009 року № 26-06/09 позивачу було сплачено 16000,00 грн. Зазначене відображено сторонами у тексті договору, зокрема п. 4.4 визначено, що на момент підписання акту приймання-передачі приміщення орендар сплатив орендодавцю орендну плату за 16 місяців оренди приміщення у розмірі 16000,00 грн. Акт приймання-передачі приміщення було підписано між сторонами 20.08.2009 року. Таким чином відповідач вказує, що вимоги позивача безпідставні, оскільки заборгованості по сплаті орендної плати немає. Разом з цим зазначає, що навіть у випадку наявності боргу по орендній платі, в силу ст.. 291 Господарського кодексу України, яка є спеціальною нормою для застосування у спірних правовідносинах, позивач не має права односторонньої відмови від виконання договору. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 на праві власності належить нерухоме майно, а саме: квартира загальною площею 42,8 кв.м. у м. Рівне по вул. Сагайдачного, 10 та приміщення магазину загальною площею 39,2 кв.м. у м. Рівне по вул. Сагайдачного, 10, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу та витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 23-24).

20 серпня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 26-06/09. Відповідно до предмету договору, орендодавець (позивач у справі) передає орендарю (відповідач у справі), а орендар отримує від орендодавця в платне тимчасове користування на умовах оренди наступне майно, а саме: приміщення (магазин), розташоване Рівненська область, м. Рівне, вул.. Сагайдачного, 10 та квартира АДРЕСА_1. Загальна площа орендованого майна складає 85,4 кв.м.

Пунктами 2.1, 3.1 договору визначено, що майно передається орендарю в оренду для розташування магазину з продажу товарів не продовольчої групи з метою здійснення підприємницької діяльності. Строк оренди встановлюється на 35 (тридцять п'ять) місяців з моменту передачі майна в оренду, яким є дата підписання сторонами акта прийому-передачі майна в оренду.

Розділом 4 договору "Орендна плата" сторони визначили наступні умови (п.п. 4.1. - 4.4.): орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування майном шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується на підставі рахунку-фактури, виставленого орендодавцем за мінусом сум необхідних для розрахунку за комунальні платежі. У комунальний платіж включається компенсація таких витрат орендаря: за електроенергію та за водопостачання. Комунальні платежі сплачуються орендарем від імені орендодавця на підставі виставлених рахунків відповідних комунальних служб. Розмір орендної плати за місяць становить 1000,00 (одна тисяча) гривень. Орендна плата сплачується до 10 числа місяця наступного за звітним у розмірі передбаченому цим договором. Сторони домовились, що на момент підписання Акту приймання-передачі приміщення орендар сплатив орендодавцю орендну плату за 16 місяців оренди приміщення у розмірі 16000,00 грн., тобто по грудень 2010 року включно.

Акт приймання-передачі приміщення підписано сторонами 20 серпня 2009 року.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 11, 509, 526 ЦК України договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За умовами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, з моменту передачі майна в оренду відповідачем жодного разу не було сплачено орендну плату. Тобто термін прострочення платежу з моменту передачі майна (20.08.2009 року) і до моменту звернення позивача до суду (11.05.2010 року) становить понад 8 місяців. Відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження сплати орендної плати. Посилання відповідача на той факт, що сторони в договорі оренди (п.4.4) ствердили сплату коштів в сумі 16000,00 грн. на момент підписання акту приймання-передачі приміщення не знайшло жодного документального підтвердження. Для надання можливості відповідачу підтвердити сплату зазначеної суми коштів судом оголошувалась перерва в засіданні з 16.06.2010 року по 18.06.2010 року. Однак відповідач доказів сплати не надав, мотивуючи тим, що кошти передавались готівкою без оформлення будь-яких розрахункових документів. Таке твердження судом до уваги не прийнято, оскільки п. 4.1 договору передбачено внесення орендної плати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Згідно наданої позивачем виписки з банківського рахунку за період з 15.01.2009 року по 15.06.2010 року жодних надходжень коштів від СПД ОСОБА_2 за оренду майна не встановлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Листом від 10 грудня 2009 року позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з постійною несплатою орендних платежів договір оренди розривається з 01 січня 2010 року. При цьому позивач зазначив про необхідність звільнення орендованого приміщення у термін до 05 січня 2010 року. Зазначений лист отримано відповідачем 14 грудня 2009 року, що стверджується відміткою на корінці рекомендованого поштового відправлення.

Пунктом 4.3 договору визначено, що орендна плата сплачується до 10 числа місяця наступного за звітним у розмірі передбаченому цим договором. Таким чином, станом на 10 грудня 2009 року відповідачем було допущено прострочення оплати протягом 3-х місяців підряд (вересень, жовтень, листопад), що свідчить про правомірність дій позивача по направленню повідомлення про розірвання договору згідно ст. 782 ЦК України.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 782 ЦК України, суд приходить до висновку, що договір оренди нежитлового приміщення від 20.08.2009 року № 26-06/09 є розірваним з 01.01.2010 року (як зазначено у тексті повідомлення позивачем) в зв'язку з відмовою наймодавця.

За загальними правилами чинного законодавства одностороння відмова від договору забороняється, за виключенням випадків, передбачених законом або договором. Норми статті 782 ЦК України являються прикладом виключних випадків передбачених законом. Згідно даної статті відмова від договору є правом, а не обов'язком наймодавця. В разі здійснення права, передбаченого даною статтею, наймодавець не має потреби додатково звертатися до суду з вимогою про розірвання договору найму.

Відтак, посилання відповідача на норми ст. 291 ГК України, що забороняють односторонню відмову від договору оренди, судом до уваги не приймаються з огляду на вищевказане.

Разом з цим суд зазначає, що з врахуванням встановлених обставин справи, провадження у справі за вимогою позивача про розірвання договору оренди підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України -в зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки договір оренди є розірваним з 01.01.2010 року і додаткового судового вирішення не потребує.

За умовами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається із змісту листа від 10.12.2009 року, позивач зазначив про необхідність звільнення орендованого приміщення у термін до 05 січня 2010 року. Проте, орендоване приміщення відповідачем не звільнено, що стверджується актом обстеження від 25.03.2010 року (а.с. 6), поясненнями позивача, продавця магазину та рапортом дільничного міліціонера від 01.06.2010 року (а.с. 33-35).

Враховуючи, що належне позивачу приміщення станом на момент вирішення спору відповідачем не звільнене, вимога позивача в цій частині обгрунтована та підлягає задоволенню, оскільки відповідач займає приміщення без належних правових підстав.

Зважаючи на вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково. Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати в повному обсязі внаслідок його неправильних дій -доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов'язати підприємця ОСОБА_2 (м. Рівне, вул. Міцкевича, 34/38, ІПН НОМЕР_1) звільнити належне підприємцю ОСОБА_1 (м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 14/1, ІПН НОМЕР_2) нежитлове приміщення, а саме: приміщення (магазин), розташоване в м. Рівне по вул. Сагайдачного, 10 та квартира АДРЕСА_1.

3. В іншій частині провадження у справі припинити.

4. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (м. Рівне, вул. Міцкевича, 34/38, ІПН НОМЕР_1) на користь підприємця ОСОБА_1 (м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 14/1, ІПН НОМЕР_2) - 170 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тимошенко О.М.

повний текст рішення підписано та оголошено сторонам в судовому засіданні 22.06.2010 року