Постанова

від 25.12.2008 по справі 2-а-6579/08

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-6579/08

Справа № 2-а-6579/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К

Р А Ї Н И                                                                                                                        

25 грудня 2008 року  16

год. 15 хв.  м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під

головуванням судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук

В.Є. та сторін, які беруть участь у справі:    

позивача: 

представник ОСОБА_1

відповідача: представник Гресько Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Держкомзему у м. Рівне

про зобов'язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В :

            Позивач

звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов'язання вчинити певні дії,

а саме: погодити громадянину ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо

складання державних актів на право власності на земельні ділянки та підписати

державні акти на право власності на земельні ділянки: площею 1,3222

га-кадастровий номер 5610100000:01:068:0289; площею 1,7948 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0045; площею 2,0730 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0051; площею 2,6957 га - кадастровий номер

5610100000:01:068:0297; площею 1,3222 га-кадастровий номер

5610100000:01:068:0290; площею 2,2887 га-кадастровий номер

5610100000:01:068:0291»: площею 2,2543 га-кадастровий номер

5610100000:01:068:0308; площею 3,0639 га кадастровий номер

5610100000:01:068:0300; площею 2,0465 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0068; площею 2,0465 га-кадастровий номер 5610100000:01:073:0070;

площею 2,0049 га-кадастровий номер 5610100000:01:073:0069, цільове призначення

яких - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на

території Рівненської міської ради. В судовому засіданні  позивач позовні вимоги підтримав. Пояснив

суду, що 11 та 12 листопада 2008 року між позивачем та громадяниномОСОБА_3, що

діяв від імені та в інтересах громадян ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7,

ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, було

укладено договори міни земельних ділянок, які були посвідчені приватним

нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Наумовою Н.Г. та

зареєстровані в реєстрі, відповідно, за №951; №953; №955; №957; №959: №961;

№963; №965; №967; №969; №971 (надалі - Договори).

Відповідно до умов договорів позивачем було виготовлено

технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують

право власності на земельні ділянки, виготовлено державні акти на право

приватної власності на землю, які 25.11.2008 р. були направлені відповідачу для

погодження технічної документації та підписання державних актів на право

власності на земельну ділянку.

            Управління

Держкомзему у м. Рівне листом від 28.11.2008 р. відмовило позивачу у погодженні

технічної документації та підписанні державних актів на право власності на

земельні ділянки, стверджуючи, що оскільки земельні ділянки, що обмінювались, є

земельними ділянками, виділеними в натурі (на місцевості) власникам земельних

часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, то позивач

повинен був діяти згідно ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі

(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», який, на

думку відповідача, є єдиним законом, що регулює обмін земельних ділянок.  Позивач вважає дану відмову незаконною,

оскільки згідно ч.1 ст. 131 Земельного кодексу України право власності на

земельні ділянки набувається шляхом укладення, зокрема, договору міни. Частиною

2  цієї ж статті встановлено, що

укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з

урахуванням вимог цього Кодексу. В зв'язку з цим просить позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не

визнав. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем здійснено обмін

земельних ділянок, які знаходилися у його власності для ведення особистого

селянського господарства на земельні ділянки такого ж цільового призначення гр.

ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Ділянки зазначених громадян, що обмінювалися, є

земельними ділянками, виділеними в натурі (на місцевості) власникам земельних

ділянок (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до п. 15 Перехідних положень Земельного

кодексу України до набрання чинності законами України про державний земельний

кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом

відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання)

земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для

ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок,

виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для

ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв),

крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку

відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних

потреб. Вважає, що єдиним законом, в якому йдеться про обмін земельних ділянок

є Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних

ділянок власникам земельних часток (паїв)». Відповідно до ст. 14 цього закону,

у разі, якщо, власник земельної ділянки, яка знаходиться в середині єдиного

масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими

особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє

бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може

обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін

земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону

та посвідчується нотаріально. Інших варіантів обміну земельних ділянок діючим

законодавством не передбачено. В зв'язку з цим, просить в задоволенні позову

відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і

всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного

законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд

вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що на підставі договорів міни,

посвідчених приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу

Наумовою Н.Г. та зареєстрованих в реєстрі відповідно за №951; №953; №955; №957;

№959: №961; №963; №965; №967; №969; №971 від 11 та 12 листопада 2008 року,

позивачем здійснено обмін належних йому 

на праві власності земельних ділянок, цільове призначення яких - для

ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території

Української сільської ради Острозького району Рівненської області, а саме:

площею 0,0145 га-кадастровий номер 5624288000:10:003:0107; площею 0,0145

га-кадастровий номер 5624288000:10:003:0108; площею 0,0146 га - кадастровий

номер 5624288000:10:003:0109; площею 0,0147 га-кадастровий номер

5624288000:10:003:0114; площею 0,0147 га-кадастровий номер

5624288000:10:003:0115; площею 0,0147 га-кадастровий номер

5624288000:10:003:0110; площею 0,0147 га - кадастровий номер

5624288000:10:003:0112; площею 0,0146 га-кадастровий номер

5624288000:10:003:0111; площею 0,0147 га-кадастровий номер 5624288000:10:003:0113;

площею 0,0140 га-кадастровий номер 5624288000:10:003:0105; площею 0,0143 га -

кадастровий номер 5624288000:10:003:0106 відповідно, на земельні ділянки:

площею 1,3222 га-кадастровий номер 5610100000:01:068:0289; площею 1,7948 га -

кадастровий номер 5610100000:01:073:0045; площею 2,0730 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0051; площею 2,6957 га-кадастровий номер

5610100000:01:068:0297; площею 1,3222 га-кадастровий номер

5610100000:01:068:0290; площею 2.2887 га - кадастровий номер 5610100000:01:068:0291;

площею 2,2543 га-кадастровий номер 5610100000:01:068:0308; площею 3,0639 га -

кадастровий номер 5610100000:01:068:0300; площею 2,0465 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0068; площею 2,0465 га - кадастровий номер

5610100000:01:073:0070; площею 2,0049 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0069, цільове призначення яких - для ведення особистого

селянського господарства, які розташовані на території Рівненської міської

ради, що належали на правах приватної власності, відповідно, громадянам: ОСОБА_4,ОСОБА_5,

ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14  При укладенні договорів міни

від імені і в  інтересах зазначених осіб

діяв громадянин ОСОБА_3.

25.11.2008 року позивач направив Управлінню Держкомзему у

м. Рівне для погодження і підписання виготовлену відповідно до умов договорів

міни технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на

право власності на земельні ділянки: площею 1,3222 га-кадастровий номер

5610100000:01:068:0289; площею 1,7948 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0045; площею 2,0730 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0051; площею 2,6957 га - кадастровий номер

5610100000:01:068:0297; площею 1,3222 га-кадастровий номер

5610100000:01:068:0290; площею 2,2887 га-кадастровий номер

5610100000:01:068:0291»: площею 2,2543 га-кадастровий номер

5610100000:01:068:0308; площею 3,0639 га кадастровий номер

5610100000:01:068:0300; площею 2,0465 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0068; площею 2,0465 га-кадастровий номер 5610100000:01:073:0070;

площею 2,0049 га-кадастровий номер 5610100000:01:073:0069, цільове призначення

яких - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на

території Рівненської міської ради.

28.11.2008 року Управління Держкомзему у м. Рівне листом за

№ М-08-339/01 відмовило позивачу у погодженні технічної документації та

підписанні державних актів на право власності на земельні ділянки.

Дані обставини підтверджені дослідженими у судовому

засіданні доказами: копіями  договорів

міни від 11 та 12 листопада 2008 року (а.с.5-26), копією листаОСОБА_2від

25.11.08 р. (а.с.27), копією листа Управління Держкомзему у м. Рівне за №

М-08-339/01 від 28.11.08 р. (а.с.28), копіями державних актів на право

власності на земельні ділянки (а.с.34-44).

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні

відносини, тобто суспільні відносини щодо володіння, користування і

розпорядження землею, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також

прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 85 Земельного кодексу України

громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на

підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими

цивільно-правовими угодами.

Пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України

встановлено, що до набрання чинності законами України про державний земельний

кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом

відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних

ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення

товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в

натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого

селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у

спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до

закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Згідно зі ст. 131 цього ж Кодексу громадяни та юридичні

особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у

власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та

інших цивільно-правових угод.

Частиною другою ст. 131 Земельного кодексу України

встановлено, що укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного

кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

У відповідності зі статтею 715 Цивільного кодексу України

за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій

стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору

міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який

він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої

вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін

одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами,

якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що

право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або

користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного

користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

На виконання ч.3 цієї статті, якою приступати до

використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості),

одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації

забороняється, позивачем було виготовлено технічну документацію із землеустрою

щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки,

виготовлено державні акти на право приватної власності на землю, які 21.05.2008

р. були направлені відповідачу для погодження технічної документації та

підписання державних актів на право власності на земельну ділянку.

Згідно з п.1 Інструкції про порядок складання, видачі,

реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку

і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі,

затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4

травня 1999 р. N 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня

1999 р. за N 354/3647 (далі - Інструкція ) право власності на землю і право

постійного користування землею посвідчується державним актом. 

Відповідно до розділу 2 Інструкції роботи зі складання

державного акта на право власності на земельну ділянку включають в себе

підготовчі роботи, які полягають, зокрема, 

в проведенні аналізу договору купівлі-продажу земельної ділянки або

іншого правоустановного документа, що посвідчує перехід права власності на

землю.

Пунктом 2.14 Інструкції встановлено, що у разі відчуження

земельних ділянок із земель приватної власності державний акт на право

власності на земельну ділянку підписує відповідний державний орган земельних

ресурсів на підставі копії відповідного договору, вірність якої засвідчена

нотаріусом.

З аналізу норм ст. 85, ст. 131 Земельного кодексу України

та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних

актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування

земельною ділянкою та договорів оренди землі, вбачається, що договір міни є

правоустановним документом, що посвідчує перехід права власності на землю.

Договори міни від 11 та 12 листопада 2008 року, укладені

між позивачем та гр.ОСОБА_3, від імені та в інтересах громадян ОСОБА_4,ОСОБА_5,

ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, посвідчені приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального

округу Наумовою Н.Г. та зареєстровані в реєстрі, відповідно, за №951; №953;

№955; №957; №959: №961; №963; №965; №967; №969; №971, в судовому порядку

недійсними не визнавалися, є чинними, а тому є підставами для підписання

державних актів на право власності на земельні ділянки.

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в

Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та

органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Відповідач відсутність підстав для погодження технічної

документації та підписання державного акту на право власності на земельну

ділянку гр. ОСОБА_2 не довів та доказів цьому не надав.

Відмовивши гр. ОСОБА_2 у погодженні технічної

документації та підписанні державних актів на право власності на земельні

ділянки, відповідач діяв з перевищенням меж наданих йому повноважень та у

спосіб і на підставах, не передбачених Конституцією та законами України.

Таким чином, відмова управління Держкомзему у м. Рівне

позивачу в погодженні технічної документації та підписанні державних актів на

право власності на земельні ділянки є незаконною, а позовні вимоги такими, що

підлягають до задоволення.

Згідно  з ст. 158

Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту

прав на землю. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких

порушень його прав на землю.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними

та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Доводи представника відповідача не ґрунтуються на нормах

чинного законодавства, а тому відхиляються судом.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати Управління Держкомзему у місті Рівному

Рівненської області погодити громадянину ОСОБА_2 технічну документацію із

землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні

ділянки та підписати державні акти на право власності на земельні ділянки:

площею 1,3222 га-кадастровий номер 5610100000:01:068:0289; площею 1,7948

га-кадастровий номер 5610100000:01:073:0045; площею 2,0730 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0051; площею 2,6957 га - кадастровий номер

5610100000:01:068:0297; площею 1,3222 га-кадастровий номер

5610100000:01:068:0290; площею 2,2887 га-кадастровий номер

5610100000:01:068:0291»: площею 2,2543 га-кадастровий номер

5610100000:01:068:0308; площею 3,0639 га кадастровий номер

5610100000:01:068:0300; площею 2,0465 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0068; площею 2,0465 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0070; площею 2,0049 га-кадастровий номер

5610100000:01:073:0069, цільове призначення яких - для ведення особистого

селянського господарства, що розташовані на території Рівненської міської

ради. 

3. Постанова набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була

подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

4. Постанова може бути оскаржена до Львівського

апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив

постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її

проголошення, а в разі  складення постанови

в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

            Постанова

складена в повному обсязі 30 грудня 2008 року.

Головуючий:                                                           

В.М.Шарапа