Рішення

від 01.12.2010 по справі 15/94-1619

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2010 р.Справа № 15/94-1619 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом: Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, 46000

до Фірми "Найс ЛТД", вул. Руська, 20, м. Тернопіль, 46000

про стягнення 4.881,30 грн. заборгованості та 4.335,70 грн. пені

за участю представників сторін:

позивача: юрисконсульт ОСОБА_1 -довіреність № 1656/1 від 27.07.10р.;

відповідача: не з'явився

Суть справи:

Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фірми "Найс ЛТД", вул. Руська, 20, м. Тернопіль про cтягнення 4.881,30 грн. заборгованості та 4.335,70 грн. пені.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалою суду від 04.10.2010р., 20.10.2010р., 03.11.2010р., 17.11.2010р. та 24.11.2010р. матеріалів не подав, повноважний представник в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач -Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, зареєстрований Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 08.12.1997р., що підтверджується довідкою АА № 169510 Головного управління статистики у Тернопільській області, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається із матеріалів справи, між Комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль (Енергопостачальна організація), та Фірмою "Найс ЛТД", вул. Руська, 20, м. Тернопіль (Споживач), 01.11.2004р. укладено договір № 451 про постачання теплової енергії, у відповідності до умов якого, позивач, як "Енергопостачальна організація" по договору, зобов'язується постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 договору).

Облік та споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом (п. п. 5.1. п. 5 договору).

У відповідності до п. п. 6.1, 6.2. п. 6. договору сторони встановили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 10.1 договору, сторони погодили, що даний договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002р..

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної оплати спожитої теплової енергії (п. 10.3. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4. договору).

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт надання позивачем послуг по постачанню теплової енергії в гарячій воді, за період з 01.02.2009 року по 30.04.2010 року, на суму 4.881,30грн., підтверджено наявними в матеріалах справи: актом про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2008р./2009р. від 28.10.2009р., актом про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2009/2010р. від 14.10.2009 року; довідкою про розрахунки за теплоенергію, рахунками за лютий 2009 року-квітень місяць 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено відповідачем, в порушення умов договору, Фірмою "Найс ЛТД", вул. Руська, 20, м. Тернопіль, не виконано своїх договірних зобов'язань та не проведено в повній мірі розрахунків за надані послуги у строки та порядку, визначеному розділом 6 Договору на підставі виставлених йому рахунків, внаслідок чого станом на день порушення провадження у справі за відповідачем рахувалася заборгованість сумі 4.881,30 грн..

Однак, в ході судового розгляду з'ясовано, що відповідачем частково сплачено суму основного боргу, на підтвердження чого останнім надано копію платіжного доручення № 536 від 19.10.2010р. на суму 650 грн., а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 1 ст. 80 ГПК України, і станом на час розгляду спору за ним рахується заборгованість в сумі 4.231,30 грн., яка підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена і підтверджена матеріалами справи.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Належне виконання грошових зобов'язань по здійсненню розрахунків за теплову енергію Споживачем забезпечено сторонами у п. 7.2.3. Договору у вигляді пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Абзацом 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4.335,70 грн. пені за порушення строків оплати наданих послуг, нарахованої на суму заборгованості, за період з 01.03.10р. по 31.08.10р., з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Разом з тим, за правилами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги викладене, судом здійснено помісячний (в межах визначеного позивачем періоду) перерахунок заявленої до стягнення суми пені з врахуванням: п.п. 7.2.3. п. 7.2. р. 7 Договору; абзацу 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ч. 6 ст. 232 ГК України, термінів виконання зобов'язань передбачених договором (за три дні до початку розрахункового періоду), згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1.699,48 пені. (Розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Вимоги в частині стягнення 2.636,22 грн. пені задоволенню не підлягають, оскільки пеня в цій частині позивачем нарахована безпідставно, без врахування передбачених договором термінів виконання зобов'язання та всупереч приписам п.6 ст. 232 ГК України.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач станом на день розгляду спору не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, щодо стягнення з Фірми "Найс ЛТД", вул. Руська, 20, м. Тернопіль, 4.231,30 грн. заборгованості та 1.699,48 грн. пені, обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 526, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фірми "Найс ЛТД", вул. Руська, 20, м. Тернопіль, код 14055803 на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, код 14034534 - 4.231,30 грн. заборгованості та 1699,48 грн. пені, 65,63 грн. державного мита та 151,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 650 грн. заборгованості за надані послуги провадження у справі припинити.

4.В частині стягнення 2.636,22 грн. пені в позові відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання).

6.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "06" грудня 2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя Г.Б. Бучинська