Рішення

від 06.03.2009 по справі 8/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000,

м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Справа №

За позовом Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1,                            с. Любимівка

Дніпропетровського району Дніпропетровської області,

до Товариства з обмеженою

відповідальністю «Східна Транспортна Група»,                           м. Луганськ, -

про стягнення 3200 грн. 00 коп.

          Суддя господарського суду Луганської

області  Середа А.П.,

при секретарі судового засідання

-Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2,

-представник, - довіреність № 540 від 02.02.09 року;

від відповідача -не з'явився,

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в

и в:

суть спору:

позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

заборгованості за автоперевезення в

розмірі 3200 грн. 00 коп., яка виникла внаслідок неналежного виконання

відповідачем умов договору-заявки на перевезення вантажу №б/н від 07.10.08

року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України  (далі

-ГПК) розгляд справи було відкладено: з 27 січня до 10 лютого 2009 року - у зв'язку

з неявкою представників сторін; з 10 лютого до 24 лютого 2009 року та з 24

лютого до 06 березня 2009 року -з метою надання сторонам можливості подати до

суду додаткові докази.

У судовому засіданні, що відбулося

24.02.09 року,  представник позивача звернувся

до суду з письмовим клопотанням, яке фактично є заявою про збільшення позовних

вимог (вих. №б/н від 23.02.09 року), в якому просить, крім уже заявленої суми

боргу, додатково стягнути з відповідача:

3% річних за період

листопад-грудень 2008 року -січень 2009 року - у сумі 24,00 грн.;

інфляційні нарахування за: листопад

2008 року -у сумі 48,00 грн., грудень 2008 року -67,20 грн. січень 2009 року

-92,80 грн., - а всього 208,00 грн.;

витрати на відрядження представника

позивача -бухгалтера ОСОБА_2  до судових

засідань у сумі:

добові за період: з 9 по 10 лютого

2009 року -30,00 грн. х2=60,00 грн.; з 23 по 24 лютого 2009 року 30,00 грн.х2=

60,00 грн., - всього 120,00 грн.,

витрати на проживання в готелі

-120,00 грн.,

витрати на проїзд -360,82 грн.;

витрати на послуги ДП

«Інформаційно-ресурсний центр»- у сумі 75,80 грн.;

послуги пошти -у сумі 92,64 грн.;

судові витрати, а саме: державне

мито -102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу -118,00 грн., - а всього -1221,26 грн. (документальне підтвердження

усіх витрат надано до справи).

Враховуючи, що ця заява не

суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом її прийнято, долучено до справи та

враховано при винесенні по ній кінцевого рішення. 

У судовому засіданні, яке відбулося

06.03.09 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі (з

урахуванням збільшення позовних вимог) та звернувся до суду з клопотанням про

відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не

суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено

судом.

Він категорично заперечив проти

надання відповідачу розстрочення сплати спірного платежу.

Крім того, він звернувся до суду з

клопотанням  про збільшення позовних

вимог (вих. №б/н від 05.03.09 року), в якому просить стягнути з

відповідача  320,68 грн., а саме:

витрати на відрядження представника

позивача -за період з 05 по 07 березня 2009 року -90,00 грн.;

проживання в готелі - 60,00 грн.;

витрати на проїзд -140,92 грн.;

послуги пошти  - 29,76 грн., - а всього 320,68 грн.

Документальне підтвердження витрат

надано до справи.

Враховуючи, що це клопотання

відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом його прийнято, долучено до справи

та враховано при прийнятті кінцевого рішення по ній.

Відповідач

до судового засідання, призначеного на 06.03.09 року, не прибув, участь у ньому

свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду  не повідомив, заяву про розгляд спору по суті

за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до

відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами

справи.

Судом взято до уваги те, що у

судовому засіданні, яке відбулося 24.02.09 року, представник позивача позов

визнав у повному обсязі, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих.

№1 від 24.02.09 року), пояснюючи причину несвоєчасної сплати боргу тим, що

позивач, всупереч вимогам п. 4 договору-заявки №б/н від 07.10.08 року, замість

повного пакету документів, надав лише товарно-транспортну накладну.

Ним же у відзиві викладено

клопотання про розстрочення сплати суми боргу на період з березня 2008 року по

червень 2010 року включно  частками у

розмірі 200,00 грн. щомісячно.

З урахуванням викладеного,

приймаючи до уваги те, що термін судового розгляду спору, встановлений частиною

1 ст. 69 ГПК України, закінчується 09.03.09 року, а від сторін не надійшло

взаємно узгоджене клопотання про його продовження, суд позбавлений реальної

можливості подальшого відкладення розгляду справи, а тому, керуючись ч. 3 ст.

22. ст.ст. 43 та 75 ГПК України, вважає за необхідне розглянути спір по суті у

цьому судовому засіданні.

 І. Заслухавши представника позивача,

розглянувши наявні у справі та додатково надані сторонами докази, суд дійшов

наступного.

 07.10.08 року 

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна транспортна

група»(відповідач; експедитор) факсом спрямувало на адресу Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1(позивач; перевізник) 

договір-заявку №б/н - на перевезення вантажу за маршрутом «м. Луганськ -

м. Донецьк - м. Запоріжжя - м. Севастополь», при цьому відповідач взяв на себе

зобов'язання сплатити за перевезення 3200 грн., термін оплати -7 днів  після отримання товарно-транспортної

накладної (далі -ТТН).

Як стверджує позивач, від

вантажовідправника «Добриня-Дар»(м. Севастополь) він отримав відповідний вантаж

та згідно товарно-транспортним документам доставив його до міста  Луганська -вантажоодержувачу ТОВ «Віолена»та

ТОВ «Метро Кеш енд Керрі Україна», - що підтверджується доданими до справи документальними

доказами (том 1, а.с. 10-11).

14.10.08 року він (позивача) поштою

спрямував на адресу  відповідача  всі необхідні документи стосовно перевезення,

- факт отримання яких підтверджується документально (том 1,а.с. 18).

Не отримавши оплату вартості послуг

з перевезення у встановлений термін, позивач спрямував на адресу

відповідача  додатковий рахунок.

Знову не отримавши оплату, 07.11.08

року він спрямував на адресу відповідача 

повідомлення з вимогою -сплатити борг (документально підтверджено

доказами, - том 1, а.с. 19).

Не отримавши грошові кошти, позивач

спрямував претензію, докази отримання якої відповідачем він додав до справи

(том 1, а.с.20-22).

Станом на час розгляду цього спору

сума  основного боргу становить 3200,00

грн., а також  3% річних у сумі 24,00

грн. та інфляційні нарахування у сумі 208,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено

вимогу про стягнення з відповідача понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом

судом даної справи, а саме:

витрати на відрядження

представника:

добові у сумі 180,00 грн. (60,00

грн.+60,00 грн.+60,00 грн.);

витрати на проїзд   у сумі 

501,74 грн. (360,82 грн. + 140,92 грн.);

витрати на проживання у готелі

-180,00 грн. (60,00 грн. х 3);

інші витрати, а саме:

поштові витрати у сумі   122,40 грн., 

(92,64 грн. + 29,76 грн.);

витрати на послуги ДП «Інформаційно-ресурсний

центр»- у сумі 75,80 грн., -

а всього 984,14 грн.

Таким чином, - загальна сума

заявлених позовних вимог (з урахуванням їх збільшення) становить 4416,14 грн.

(3200,00 грн.+24,00грн.+ 208,00 грн.+ 984,14 грн.).

 Відповідач їх не спростував.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази,

суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його

збільшення) з наступних підстав.            

            1.Згідно статті 11

Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб

виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. -

укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або

більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав

та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в

яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони

(кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу,

сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право

вимагати від боржника   виконання його

обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає

права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання

повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що

боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання

особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті

зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ,

якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає

виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між

сторонами за цим спором, належать до договору транспортного експедирування.

          Тобто відповідач, отримавши від

позивача  документальні докази факту

здійснення автоперевезення за визначеним у договорі-заявці маршрутом, повинен

був у визначений договором  строк

оплатити  вартість цього автоперевезення,

однак не зробив цього.

          Згідно ст.908 ЦКУ перевезення

вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється

за договором перевезення.

           Загальні  умови 

перевезення  визначаються  цим 

Кодексом, іншими   законами,  транспортними 

кодексами  (статутами),  іншими нормативно-правовими актами та

правилами,  що видаються відповідно до

них.

          Умови перевезення вантажу, пасажирів

і багажу окремими видами транспорту,  а

також відповідальність сторін щодо 

цих  перевезень

встановлюються  договором,  якщо інше не встановлено цим Кодексом,

іншими  законами,  транспортними 

кодексами  (статутами),   іншими нормативно-правовими актами та

правилами,  що видаються відповідно до

них.

          Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за

договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується    доставити   

довірений    їй   другою  

стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його  особі, яка 

має  право на одержання вантажу

(одержувачеві),  а відправник

зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Договір перевезення вантажу

укладається у письмовій формі.

          Укладення  договору 

перевезення  вантажу  підтверджується складенням   транспортної   накладної  

(коносамента   або  іншого документа, встановленого транспортними

кодексами (статутами).

          Законом можуть бути передбачені

особливості  укладення  та виконання договору перевезення вантажу.

          Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ

за   перевезення   вантажу,  

пасажирів,   багажу,   пошти стягується   провізна  

плата   у   розмірі, 

що  визначається  за домовленістю сторін,  якщо інше не встановлено законом або  іншими нормативно-правовими   актами. 

Якщо  розмір  провізної 

плати  не визначений, стягується

розумна плата.

           Плата за перевезення вантажу,

пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального

користування,  визначається за

домовленістю  сторін,   якщо  

вона   не   встановлена  

тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

          Що стосується транспортного

експедирування, то згідно ст. 929 ЦКУ за договором  транспортного 

експедирування  одна  сторона (експедитор)  зобов'язується  за плату і за рахунок другої сторони

(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг,

пов'язаних з перевезенням вантажу.

           Договором транспортного  експедирування може бути встановлено

обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за

маршрутом,  вибраним експедитором або

клієнтом,  зобов'язання експедитора

укласти від свого імені або від імені клієнта 

договір перевезення вантажу, 

забезпечити відправку і одержання вантажу, а

також інші зобов'язання, пов'язані

з перевезенням.

          Договором транспортного

експедирування може бути  передбачено

надання   додаткових   послуг, 

необхідних  для  доставки 

вантажу (перевірка  кількості  та 

стану  вантажу,  його 

завантаження  та вивантаження,

сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання  вантажу 

до  його  одержання 

у  пункті   призначення,

одержання необхідних для експорту

та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

          Положення цієї глави поширюються

також  на 

випадки,  коли обов'язки

експедитора виконуються перевізником.

           Умови  договору 

транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін,  якщо інше на встановлено законом,  іншими нормативно-правовими актами.

             Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає,

що розмір   плати   експедиторові  встановлюється  договором транспортного експедирування,  якщо інше не 

встановлено  законом. Якщо  розмір плати не встановлений, клієнт повинен

виплатити

експедитору розумну плату.

           Статтею 932 Цивільного кодексу

України передбачено, що  експедитор  має 

право   залучити   до  

виконання   своїх обов'язків інших

осіб.

           У  

разі   залучення   експедитором   до 

виконання  своїх обов'язків за

договором транспортного 

експедирування  інших  осіб експедитор відповідає перед клієнтом за

порушення договору.

          Позивач по справі належним чином

виконав вимоги ст.ст.909, 917 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення та

видачу вантажу вантажоотримувачу.

           Відповідач припустився порушення

вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.         

           Так, статтею 920 ЦКУ встановлено, що

у  разі 

порушення зобов'язань,  що

випливають із договору перевезення, 

сторони  несуть  відповідальність,  встановлену  

за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими

законами, транспортними кодексами (статутами).

          А статтею 934 ЦКУ встановлено

відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування, згідно

якій за   порушення   обов'язків 

 за  договором 

транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом

відповідно  до

глави 51 цього Кодексу (Правові

наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань).

          Отже, з боку відповідача має місце

неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення

зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його

невиконання або виконання з порушенням 

умов,   визначених  змістом 

зобов'язання  (неналежне

виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу

у разі порушення зобов'язання настають 

правові  наслідки, встановлені

договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та

моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ

визначено, що боржник  вважається  таким, 

що  прострочив,  якщо 

він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у 

строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання  

зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням

збитки  і 

за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних

у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов

договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за

наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом

або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання,

повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених

порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання

встановлено неустойку, то вона підлягає  

стягненню   у  повному 

розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

          Договором може  бути 

встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в

якій вони не покриті неустойкою.

         Договором може бути встановлено

стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за

вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          При вирішенні

питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625

ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється  

від   відповідальності    за

неможливість виконання ним

грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого  індексу інфляції

за весь час прострочення,  а також три

проценти річних  від  простроченої 

суми,  якщо  інший 

розмір процентів не встановлений договором або законом.         

          Таким чином, позовні вимоги в

частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань

підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому

рішенні.

Що стосується судових витрат, то

суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Згідно ст.44 ГПК України судові

витрати   складаються   з  державного  мита, 

сум,  що підлягають сплаті за

проведення  судової  експертизи, 

призначеної господарським судом, 

витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх

знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат 

на  інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З урахуванням викладеного,

керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, 

суд вважає, що понесені та документально підтверджені позивачем судові

витрати у загальній сумі  1204,14 грн.

(102,00 грн.+118,00 грн.+ 984,14 грн.), підлягають стягненню з відповідача як

із  сторони, яка порушила умови договору,

вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На

підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623,

908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись

ст.ст. 22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75,82,84, 85 Господарського процесуального

кодексу України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити  у повному обсязі.        

          2.Стягнути з Товариства з

обмеженою відповідальністю «Східна транспортна група», ідентифікаційний код

35306897, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Корольова, 33, - на

користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1, який

мешкає АДРЕСА_1, - основний борг у сумі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.,

3% річних у сумі 24 (двадцять чотири) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у

сумі 208 (двісті вісім) грн. 00 коп., а також судові витрати у сумі 1184 грн.

14 коп., у тому числі: витрати, пов'язані 

з розглядом справи, - у сумі -984 (дев'ятсот вісімдесят чотири)  грн. 14 коп., державне мито у сумі 102 (сто дві)

грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу у сумі 118  (сто вісімнадцять)

грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у

судовому засіданні 06.03.09 року за згодою 

представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини

рішення.

          Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно

до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до

Луганського апеляційного господарського суду 

у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі

та підписано -  11 березня 2009 року.

Суддя                                                                                               

А.П.Середа