Постанова

від 26.01.2011 по справі 31/317-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2011 року Справа № 31/317-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді -Мороз В.Ф., Білецька Л.М.,

секретар судового засідання -Деббіш Г.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача -ОСОБА_1, довіреність від 28 грудня 2010 року б/н;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іноземного підприємства В«ТехнопаркВ» , м.Дніпропетровськ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року у справі №31/317-10

за позовом Іноземного підприємства В«ТехнопаркВ» , м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Райффайзен ОСОБА_2В» , м.Київ

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 у справі №31/317-10 (суддя Єременко А.В.) направлено справу № 31/317-10 за позовом ІП В«ТехнопаркВ» до ТОВ В«Райффайзен ОСОБА_2В» про визнання недійсним договору за підсудністю до господарського суду м.Києва.

Ухвала мотивована тим, що згідно ч.1 ст.15 ГПК України дану справу належить розглядати за місцем знаходження відповідача, оскільки саме відповідач як лізингодавець за договором фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року № L1738-02/08 є зобов'язаною стороною, місцезнаходженням якого, згідно витягу ЄДРПОУ, є м.Київ.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач -ІП В«ТехнопаркВ» , звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що за оспорюваним договором №L 1738-02/08 стороною, яка зобов'язана здійснити на користь другої сторони певні дії, а саме сплатити гроші - є ІП В«ТехнопаркВ» , місцезнаходження якого є м.Дніпропетровськ, тому вважає, що спір про визнання договору недійсним повинен за територіальною підсудністю розглядатися господарським судом Дніпропетровської області.

Відповідач -ТОВ В«Райффайзен ОСОБА_2В» , проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а ухвалу -без змін.

Позивач -ІП В«ТехнопаркВ» , про час і місце судового засідання повідомлений належним чином /а.с.66 зв. (п.19 листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 В«Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 рокуВ» )/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, явку представників в судове засідання не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності позивача.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У жовтні 2010 року позивач - ІП В«ТехнопаркВ» звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання повністю недійсним з моменту укладення договору фінансового лізингу від 14 лютого 2008 року №L1738-02/08 до відповідача - ТОВ В«Райффайзен ОСОБА_2В» , який знаходиться за адресою: м.Київ, просп.Московський, буд.9, корп.5.

Згідно ч.1 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцем знаходження сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Відповідно до ч.2 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ В«Райффайзен ОСОБА_2В» (лізингодавець) та ІП В«ТехнопаркВ» (лізингоодержувач) 14 лютого 2008 року укладено договір фінансового лізингу №L1738-02/08, відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток №2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Отже, у відносинах, що склалися на підставі спірного договору, сторони мають зустрічні (кореспондуючі) права і обов'язки, кожна із сторін зобов'язана здійснити на користь іншої сторони певні дії (зі сторони позивача оплатити майно, зі сторони відповідача придбати майно та передати його позивачу).

Як встановлено ч.1 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, зобов'язаною стороною за договором лізингу відповідно до вищевказаної норми є саме лізингодавець, а лізингоодержувач має похідні обов'язки за договором (сплата лізингових платежів та т.і.), тому, виходячи із положень ч.1 ст.15 ГПК України, спір про визнання договору лізингу недійсним має розглядатися за місцезнаходженням лізингодавця.

За вказаними обставинами колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про надсилання матеріалів справи за підсудністю до господарського суду м.Києва у відповідності до ст.17 ГПК України.

Оскаржувана ухвала господарського суду повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103, 105, 106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року у справі №31/317-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Іноземного підприємства В«ТехнопаркВ» -без задоволення.

Головуючий О.В.Голяшкін

Судді В.Ф.Мороз

ОСОБА_3