Постанова

від 26.01.2011 по справі 35/323-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2011 року Справа № 35/323-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді -Мороз В.Ф., Науменко І.М.,

секретар судового засідання -Деббіш Г.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, довіреність від 01 січня 2011 року №19;

від відповідача -не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства В«Придніпровська залізницяВ» , м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року у справі №35/323-10

за позовом Державного підприємства В«Придніпровська залізницяВ» , м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства В«Лізингова компанія В«УкртранслізингВ» , м.Київ

про визнання недійсним положень договору фінансового сублізингу, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року у справі №35/323-10 (суддя Широбокова Л.П.) в задоволенні позову ДП В«Придніпровська залізницяВ» про визнання недійсним положень договору фінансового сублізингу від 18 червня 2007 року №78/ПР/ІІІ-071602/НЮ відмовлено.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із відсутності підстав для визнання недійсними оскаржуваних позивачем положень договору щодо коефіцієнту коригування лізингових платежів, оскільки вказані положення договору не суперечать чинному законодавству.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач -ДП В«Придніпровська залізницяВ» , звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність встановленим фактичним обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги залізниці в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що господарським судом не досліджено правової природи валютного коригування в спірному договору в контексті структури лізингового платежу та не надано належної правової оцінки посиланням позивача на той факт, що сторони не досягли згоди по всім істотним умовам договору та не застосовано тих норм матеріального права, які необхідно було застосувати до спірних відносин.

Відповідач -ПАТ В«Лізингова компанія В«УкртранслізингВ» , проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає про чинність договору фінансового сублізингу та правомірність коригування лізингових платежів з урахуванням зміни офіційного курсу НБУ гривні відносно долара США.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином /а.с.129/, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, явку представників не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 червня 2007 року між позивачем - ДП В«Придніпровська залізницяВ» (сублізингоодержувач) та відповідачем - ВАТ В«Лізингова компанія В«УкртранслізингВ» , найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство В«Лізингова компанія В«УкртранслізингВ» (сублізингодавець) укладено договір фінансового сублізингу №78/ПР/ІІІ-071602/НЮ, згідно з умовами якого сублізингодавець передає сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених цим договором, предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, що відповідає встановленим сублізингоодержувачем технічним вимогам (п. 2.1. договору).

За умовами цього договору відповідач передав в строкове платне володіння і користування позивачу вагонні уповільнювачі згідно з специфікацією (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п.12.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх зобов'язань, передбачених даним договором.

В п.1.7 договору сторони визначили, що лізинговий платіж -сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до Графіку нарахування платежів. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно предмета лізингу сублізингодавцем, інші витрати тощо. Коефіцієнт коригування -розрахункова величина, одержана з відношення: К = "Курс2" / "Курс1", де "Курс1" -курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору; "Курс2" -курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж (п. 1.8 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість предмета лізингу за договором складає 12120000,00 грн., крім того ПДВ 2424000,00 грн., а всього 14544000,00 грн.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що загальна ціна цього договору визначається виходячи з підписаного сторонами Базового Графіку нарахування платежів, який узгоджується та підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.

Графік нарахування платежів розраховується, виходячи з винагороди сублізингодавця, визначеного сторонами у розмірі 17% річних та сплати сублізингоодержувачем авансового платежу протягом 5 робочих днів з дати підписання Договору згідно графіку лізингових платежів у розмірі 20% від вартості предмета лізингу.

Величина лізингових платежів, що підлягає оплаті, зафіксована в Графіку до цього договору і розраховується згідно з пунктами 1.7, 1.8 цього договору

Сторонами узгоджений та підписаний Базовий Графік сплати лізингових платежів за 21 вагонний уповільнювач у період з березня 2008 року по квітень 2015 року /а.с.39-40/.

Відповідно до п.3.3 договору лізингові платежі за користування предметом лізингу по Графіку здійснюються сублізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 (десятого) числа поточного місця, відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів. У випадку переплати чергового лізингового платежу, сума переплати зараховується в рахунок наступного лізингового платежу.

В жовтні 2010 року позивач - ДП В«Придніпровська залізницяВ» звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ В«Лізингова компанія В«УкртранслізингВ» , в якому просив визнати на підставі ст. 203, 215 ЦК України недійсними положення, укладеного між сторонами, договору фінансового сублізингу від 18 червня 2007 року №78/ПР/ІІІ-071602/НЮ, зокрема:

- п.1.7. договору в частині того, що "в лізинговий платіж входять суми, скориговані на Коефіцієнт коригування (К)";

- п.1.8. договору;

- п. 3.2. договору в частині того, що "величина лізингових платежів розраховується згідно з пунктами 1.7., 1.8. цього договоруВ» ;

- п. 3.3. договору в частиш того, що В«лізингові платежі мають бути скоригованими на коефіцієнт прив'язки до курсу долара США (К) сумами лізингових платежівВ» .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що необхідність здійснення валютного коригування лізингових платежів є істотними умовами укладеного сторонами договору фінансового сублізингу, однак при цьому сторони не визначили механізму, порядку такого коригування, що свідчить про фактичне недосягнення сторонами згоди з істотної умови і є підставою для констатації факту неукладеності спірних положень договору. Необхідність нарахування коефіцієнта валютного коригування суперечить ст.16 Закону України „Про фінансовий лізингВ» .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 5 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

Згідно ч.ч.3-7 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності -в договірному прядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторони зміни умови договору щодо ціни. Строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 632 ЦК України регламентовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За змістом ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто, відповідно до ст.524 ЦК України допускається лише визначення еквіваленту зобов'язання у іноземній валюті, а не сплата нею.

Частиною 1 ст.533 ЦК України встановлено, що зобов'язання підлягає виконанню у національній валюті.

Відповідно до ст.189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Згідно ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Сторонами підписаний Базовий Графік сплати лізингових платежів по договору, п.1.7 та п. 1.8 договору визначено поняття лізинговий платіж, до якого входить коефіцієнт коригування та формулу, за якою визначається розрахункова величина (коефіцієнт коригування), порядок проведення лізингових платежів та їх остаточний розмір встановлено п. 3.2, 3.3 договору.

Як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, чинне законодавство України не встановлює перешкод для визначення сторонами господарського обороту грошових еквівалентів зобов'язань в іноземній валюті, що не є тотожнім визначенню ціни в договорі чи навіть безпосередньому вираженню грошового зобов'язання, а, отже, сторони зобов'язання наділені правом визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що однак не спростовує вимогу виконання такого зобов'язання виключно в гривнях; при цьому сума зобов'язання при його виконанні визначається за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, що визначено у ст.533 ЦК України.

Коригування сум лізингових платежів, в основі яких лежить зміна курсової різниці, а саме зміна курсу гривні по відношенню до долара США, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Отже, передбачений п.п.1.7, 1.8 коефіцієнт коригування (по суті валютне коригування сум лізингового платежу) був погоджений сторонами договору сублізингу, не суперечить вимогам ст.16 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» , згідно до якої сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже, при укладенні договору фінансового сублізингу були погоджені умови визначення ціни і вартості переданого в лізинг майна, загальної суми договору, способу визначення розміру та порядку сплати лізингових платежів, тобто дотримані всі вимоги ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому підстави для визнання недійсними пункти 1.7, 1.8, 3.2, 3.3 договору фінансового сублізингу від 18 червня 2007 року №78/ПР/ІІІ-071602/НЮ -відсутні.

Доводи скаржника про те, що сторонами не погоджено порядок (механізм) здійснення валютного коригування лізингового платежу, тобто фактично ціна договору, і як наслідок, сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки суперечать матеріалам та обставинам справи. Механізм визначення розмірів відповідних зобов'язань прямо передбачений положеннями ч.2 ст.533 ЦК України.

Викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення. Колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року у справі №35/323-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства В«Придніпровська залізницяВ» -без задоволення.

Головуючий О.В.Голяшкін

Судді В.Ф.Мороз

ОСОБА_2