Постанова

від 28.04.2010 по справі 3/13-188

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

28.04.10 Справа № 3/13-188

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді ОСОБА_1

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест», м. Тернопіль, без номера від 19.03.2010р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.03.2010 року

у справі № 3/13-188, суддя Турецький І.М.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ОСОБА_3», м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест», м. Тернопіль

про стягнення боргу,

за участю представників

від позивача - ОСОБА_4 -представник;

від відповідача -не з'явились.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.03.2010 року у справі № 3/13-188 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ОСОБА_3»задоволено частково. З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест»на користь позивача стягнуто 3559,50 грн. основного боргу та 93,96 грн. пені, позивачу відшкодовано судові витрати. В частині стягнення 41.63 грн. пені в позові відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Західагроінвест»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на ту обставину, що договір, який слугував підставою для звернення позивача до суду підписаний від імені відповідача не уповноваженою на те особою.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак його представник в судовому засіданні просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 01.04.2010 р. участь представників сторін в судовому засіданні була визначена на власний розсуд, додаткові докази не витребовувались, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване судове рішення -залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зі змісту ст. 11 ЦК України випливає, що цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Як встановлено місцевим господарським судом, і це вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2009 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу №29/09, згідно з п.п. 1.1. п. 1 якого продавець - ТОВ «Компанія «ОСОБА_3»здійснює регулярне постачання покупцеві - ТОВ «Західагроінвест»води питної торгової марки В«АКВАВІВАВ» , яка призначена для харчових цілей (товар), а останній - приймає товар та проводить оплату на умовах, визначених договором.

Загальна вартість договору визначається , виходячи з фактичної кількості продукції отриманої покупцем від продавця протягом дії даного договору.

На виконання умов договору 30.09.2009р. позивач згідно видаткової накладної № 1871 передав відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 5044, 50 грн.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору , покупець здійснює оплату за товар , що був поставлений продавцем протягом 30 (тридцяти) днів з моменту поставлення товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Таким чином, строк виконання розрахунку за отриманий товар по накладній № 1871 від 6=30.09.2009р. у відповідача настав 31.10.2009р.

Згідно з п. 7.2 договору у випадку прострочення терміну оплати за товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

До моменту настання граничного терміну оплати вартості отриманого товару, відповідач перерахував на рахунок позивача 1485 грн., що не заперечується сторонами.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 3559.50 грн.

Позивач, керуючись п. 7.2. договору нарахував відповідачу 135, 59 грн. пені за період з 31.10.2009р. по 17.12.2009р. на суму поставленого товару.

Однак, місцевий господарський суд позовні вимоги про стягнення з рахунку відповідача пені в розмірі 135, 59 грн. задоволив частково на суму 93,96 грн. виходячи з розміру наявної у відповідача заборгованості на момент коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія погоджується з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати повної вартості отриманого від позивача товару.

Доводи скаржника про те, що договір, який слугував підставою для звернення позивача до суду підписаний від імені відповідача не уповноваженою на те особою, а тому є неукладеним, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідачем не подано доказів про визнання даного договору недійсним чи неукладеним у встановленому законом порядку.

У відповідності до вимог ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем місцевому господарському суду не подано жодних доказів, які б свідчили про належне виконання з його боку взятих на себе зобов'язань, натомість позивачем в підтвердження заявлених вимог, згідно положень ст.ст. 33, 34 ГПК України доведено належними і допустимими доказами факт відпуску товару відповідачу.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.03.2010 року у справі № 3/13-188 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути місцевому господарському суду.

Головуючий-суддя Мурська Х.В.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.