Постанова

від 19.10.2011 по справі 5015/841/11 (7/20)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.11 Справа № 5015/841/11 (7/20)

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржників - з'явилися,

відповідача-1 - з'явився,

інших учасників судового процесу не з»явилися,

розглянув апеляційні скарги:

1. Прокурора Шевченківського району м.Львова

2. Львівської міської ради, м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2011 року, судова колегія у складі головуючого-судді Т.Я.Рим, суддів А.Б.Мазовіти та Н.Г.Левицької, у справі №5015/841/11

за позовом прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львів

до відповідачів:

1. Відкритого акціонерного товариства В«ПрикарпатпромарматураВ» , м.Львів

2. Товариства з обмеженою відповідальністю В«АрмапобутсервісВ» , м.Львів

3.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

4. Обласного комунального підприємства В«Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінкиВ» , м.Львів

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:

1. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Львів

2. Приватного підприємства «Форос», м.Львів

3. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м.Львів

4. ОСОБА_4, м.Львів

про визнання незаконним та скасування наказу №790 від 28.04.1995 року

визнання незаконним та скасування реєстраційного посвідчення на об»єкт нерухомого майна та актів.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2011 року в задоволенні позовних вимог прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ по Львівській області №790 від 28.04.1995 року "Про перетворення в процесі приватизації Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" у відкрите акціонерне товариство" в частині включення гуртожитку в статутний фонд ВАТ "Прикарпатпромарматура" відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не наведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав для визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ по Львівській області №790 від 28.04.1995 року в частині включення гуртожитку в статутний фонд ВАТ "Прикарпатпромарматура", оскільки на момент проведення приватизації Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" гуртожитки не належали до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації.

В частині позовних вимог прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування реєстраційного посвідчення на об'єкт нерухомого майна -гуртожиток у місті Львові по вулиці Тичини, 14, від 04.10.2000 р., за реєстровим номером 1606, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 28.04.1995 р. в частині включення вартості гуртожитку на вулиці Тичини, 14 у місті Львові до статутного фонду та акту передачі нерухомого майна у власність ТОВ "Армапобутсервіс" від 29.06.2004 року, виданого ВАТ "Прикарпатпромарматура", провадження в справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду, оскільки вказані акти не є правовстановлюючими документами в розумінні ст.12 ГПК України, які породжують, змінюють або припиняють певні права та обов»язки, а тому не можуть бути предметом оскарження в господарському суді.

В апеляційній скарзі прокурор просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, в зв»язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що оскаржуваний наказ, яким було передбачено включення гуртожитку в статутний фонд ВАТ "Прикарпатпромарматура", суперечить вимогам чинного на час приватизації ВАТ "Прикарпатпромарматура" законодавства.

Скаржник покликається на те, що за змістом положень Закону України В«Про приватизацію майна державних підприємствВ» , Закону України В«Про приватизацію державного майнаВ» дія цих законів не поширюється на приватизацію об'єктів державного житлового фонду, до складу яких згідно ст.4-6 Житлового кодексу Українського РСР також відносяться гуртожитки, а тому ці норми закону виключають можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу.

Скаржник також покликається на Закон України В«Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожиткуВ» , яким встановлено, що приватизація кімнат в гуртожитку можлива лише з дозволу органів місцевого самоврядування, тобто гуртожитки які належать до державного житлового фонду не можуть бути відчужені, а можуть знаходитися лише в державній або комунальній власності, а приватизація кімнат в гуртожитку може проводитися лише за спеціальним дозволом, який в спірному випадку відсутній.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, з аналогічних підстав. Додатково зазначає, що до складу цілісного майнового комплексу ДП "Прикарпатпромарматура", який підлягав приватизації, в силу закону не могла бути включена спірна будівля гуртожитку, оскільки вона не виконує виробничих функцій та не входить до завершеного циклу виробництва.

У відзиві на апеляційні скарги відповідач-1 просить в їх задоволенні відмовити, вказуючи на безпідставність доводів апелянтів, оскільки на момент проведення приватизації Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" гуртожитки не належали до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації. Відповідач-1 також покликається на те, що позивачем не доведено, яким чином оскаржуваний наказ порушує його право та охоронювані законом інтереси, що згідно ст.1 ГПК України є підставою для звернення з позовом до суду.

В судове засідання з»явилися лише представники скаржників та відповідача-1, інші учасники судового процесу не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі документів про права і обовВ»язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що з»явилися, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні викладеним в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.02.1995 року №475 створено комісію з підготовки до приватизації державного підприємства В«ПрикарпатпромарматураВ» .

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області №390 від 28.04.1995 року затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства В«ПрикарпатпромарматураВ» , сформований комісією підготовки до приватизації державного підприємства В«ПрикарпатпромарматураВ» .

Актом передачі нерухомого майна у власність ВАТ В«ПрикарпатпромараматураВ» передано в складі іншого майна гуртожиток на вул.П.Тичини, 14 у м. Львові. З огляду інвентаризаційної справи спірного гуртожитку неможливо встановити інформацію про час введення в експлуатацію будівлі гуртожитку.

Як вбачається з вихідних даних для здійснення оцінки вартості цілісного майнового комплексу Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" (том 3, а.с. 62-63), балансова вартість основних засобів (у тому числі гуртожитку) становить 305 929 449 тис. крб., залишкова вартість основних засобів (в тому числі гуртожитку) становить 155 444 110 тис. крб.

Акт оцінки цілісного майнового комплексу затверджено наказом РВ ФДМ України по Львівській області №790 від 28.04.1995р. (т.3, а.с. 59-61). Балансова вартість основних засобів становить 305 929 449 тис. крб., залишкова вартість основних засобів становить 155 444 110 тис. крб. Фондом державного майна України по Львівській області затверджено перелік нерухомого майна, що передається у власність товариству згідно з наказом (т.3, а.с. 56-58). Зокрема, у власність товариства передано будівлю спірного гуртожитку.

Відповідно до наказу РВ ФДМ України по Львівській області №790 від 28.04.1995р. (т.3, а.с.59-61) та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 28.04.1995 р. акціонерним товариством оформлено право власності на зазначену будівлю гуртожитку, про що свідчить реєстраційне посвідченнями від 04.10.2000 року, видане Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.

На підставі рішення зборів учасників від 05.04.2004р., оформленого протоколом №1 утворено ТзОВ В«АрмапобутсервісВ» , якому передано у статутний фонд будівлю гуртожитку за адресою м.Львів, вул.П.Тичини, 14, згідно акту прийому-передачі від 19.06.2004р.

Прокуратура Шевченківського району м.Львова провівши перевірку додержання законодавства про приватизацію гуртожитків в складі цілісних майнових комплексів господарських товариств, захисту конституційних прав їх мешканців, в ході якої стало відомо про порушення законодавства при передачі гуртожитку по вул.П.Тичини, 14 у м.Львові до статутного фонду ВАТ В«ПрикарпатпромарматураВ» , керуючись ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України В«Про прокуратуруВ» звернулась до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ по Львівській області №790 від 28.04.1995 року "Про перетворення в процесі приватизації Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" у відкрите акціонерне товариство" в частині включення гуртожитку в статутний фонд ВАТ "Прикарпатпромарматура".

Статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 20.01.2011 року, виходячи з аналізу балансу підприємства станом на 01.01.1995 року (т.3, а.с. 64-67), акту оцінки (т.3, а.с. 59-61), вихідних даних для здійснення оцінки (т.3, а.с. 62-63), переліку нерухомого майна, що передається у власність товариству згідно з наказом Фонду ДМУ №790 від 28.04.1995 року (т.3, а.с. 56-58) судом встановлено, що спірна будівля гуртожитку перебувала на балансі Львівського заводу "Прикарпатпромарматура", її вартість включено у вартість майна при затверджені акта оцінки вартості майнового комплексу Львівського заводу "Прикарпатпромарматура", а будівлю гуртожитку передано у власність до статутного фонду товариства.

Як вбачається з пояснень представників сторін, спірна будівля гуртожитку не була включена до об'єктів, які не підлягають приватизації при затвердженні плану приватизації. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

За приписами частини 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.95 №36, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 1, частиною 2 статті 2 названого Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віддані чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

Відповідно до частини 2 пункту 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віддані яких перебуває державний житловий фонд, останній (окрім гуртожитків), одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.95 №891, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, окрім гуртожитків. Зміни до пункту 2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26.05.04.

Таким чином, на момент проведення приватизації Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" гуртожитки не належали до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України, що відображено в постановах від 08.11.2010 року у справі №3/039-08/5, від 28.02.2011 року у справі №4/46-40/32. Відповідно до частини 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім цього, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частина перша, п.п.2 та 10 частини другої ст.16 Цивільного кодексу України встановлюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивачем не доведено ні порушення оскаржуваним наказом його прав чи охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки не доведено виникнення у позивача права на отримання у власність спірного гуртожитку, ні невідповідність вказаного наказу вимогам діючого законодавства.

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ по Львівській області №790 від 28.04.1995 року "Про перетворення в процесі приватизації Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" у відкрите акціонерне товариство" в частині включення гуртожитку в статутний фонд ВАТ "Прикарпатпромарматура", оскільки позивачем не наведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав для визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу.

Щодо позовних вимог прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування реєстраційного посвідчення на об'єкт нерухомого майна -гуртожиток у місті Львові по вулиці Тичини, 14, від 04.10.2000 р., за реєстровим номером 1606, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 28.04.1995 р. в частині включення вартості гуртожитку на вулиці Тичини, 14 у місті Львові до статутного фонду та акту передачі нерухомого майна у власність ТОВ "Армапобутсервіс" від 29.06.2004 року, виданого ВАТ "Прикарпатпромарматура", то місцевим судом також правомірно припинено провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду, оскільки вказані акти не є правовстановлюючими документами, які породжують, змінюють або припиняють певні права та обов»язки, а тому не можуть бути предметом оскарження в господарському суді.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2011 року в справі за номером 5015/841/11 - залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора Шевченківського району м.Львова та Львівської міської ради -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

ОСОБА_1