Постанова

від 24.02.2010 по справі 1/141-45

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

24.02.10 Справа № 1/141-45

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина», м. Луцьк, вих. № 3197 від 21.12.2009р.

на рішення Господарського суду Волинської області від 09.12.2009 року

у справі № 1/141-45, суддя Гончар М.М.,

за позовом Приватного підприємства «Інжбудкомплект», м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина», м. Луцьк

про стягнення боргу,

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 - представник ;

від відповідача: не з'явились.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.12.2009 року у справі № 1/141-45 позов Приватного підприємства «Інжбудкомплект»(з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) задоволено. З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина»на користь позивача стягнуто 22060, 25 грн. основного боргу, 899, 33 грн. пені та 112, 41 грн. - 3% річних, позивачу відшкодовано судові витрати.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ «Торговий дім «Континіум-Галичина»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області у даній справі скасувати з підстав його невідповідності дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що сторонами не було визначено строку виконання зобов'язання, оскільки строк дії договору, який слугував підставою для нарахування пені, закінчився 31.12.2007р. Позивач не звертався з вимогою про оплату боргу, а відтак, на переконання скаржника, доводи позивача та висновки суду першої інстанції про стягнення 3% річних та пені, є безпідставними.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у ньому.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 року розгляд апеляційної скарги відкладався на клопотання скаржника з метою надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів.

Однак, в дане судове засідання скаржник участі уповноваженого представника повторно не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи ту обставину, що участь уповноважених представників сторін в судовому засіданні визначено на власний розсуд, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 26.06.2007р. між сторонами у справі було укладено договір № 1287 про міжміські перевезення вантажів автотранспортом, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання надавати відповідачу міжміські автотранспортні послуги по перевезенню вантажів та інших матеріальних цінностей та інше автотранспортне обслуговування.

Відповідно до п. 4.1. договору замовник зобов'язується оплатити вартість послуг по перевезенню вантажів на підставі виставленого виконавцем рахунку на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Строк дії договору сторонами визначено до 31.12.2007р.

23 квітня 2009р. позивач надав відповідачу транспортні послуги на загальну суму 22 060, 25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с.16-24).

В апеляційній скарзі скаржник, не заперечуючи наявність заборгованості за надані позивачем послуги в квітні 2009р. на суму 22 060, 25 грн., покликається на ту обставину, що місцевим господарським судом безпідставно задоволено позовні вимоги ПП «Інжбудкомплект»в частині пені та 3% річних. При цьому, скаржник покликається на те, що строк дії договору, який слугував підставою для нарахування пені, закінчився 31.12.2007р., а з вимоги про оплату боргу позивач не заявляв. Так, на переконання скаржника, між сторонами не було досягнуто згоди про продовження строку дії договору, а відтак, надані позивачем послуги з перевезення вантажу у квітні 2009р. виникли внаслідок укладення договору у спрощеній формі -шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, відповідно до ст. 181 ГК України.

Однак, судова колегія не погоджується з даними твердженнями скаржника, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 8.5. договору № 1287 про міжміські перевезення вантажів автотранспортом, договір за згодою сторін може бути пролонгований.

Як свідчать матеріали справи, після закінчення терміну дії договору, позивач протягом 2008-2009рр. продовжував надавати відповідачу послуги з міжміських перевезень вантажів автотранспортом саме на підставі договору № 1287 від 26.06.2007р., за які відповідач проводив оплату. При цьому, у виставлених рахунках на оплату наданих послуг та в платіжних документах про їх оплату підставою сторонами вказувався договір № 1287 від 26.06.2007р.

Таким чином, як правомірно встановлено судом першої інстанції, сторони своїми діями пролонгували укладений 26.06.2007р. договір № 1287 про міжміські перевезення вантажів автотранспортом.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, на замовлення останнього позивачем в квітні 2009р. надано послуги з перевезення вантажу на суму 22 060, 25 грн., за які замовник оплату не провів.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з доводами позивача та висновками місцевого господарського суду про те, що стягненню з рахунку відповідача, окрім основної суми боргу, підлягає 899, 33 грн. пені та 112, 41 грн. - 3% річних за весь час прострочення, при цьому датою виникнення у відповідача зобов'язання по сплаті основного боргу слід вважати 01.07.2009р., оскільки акти виконаних робіт від 30.04.2009р. були надіслані відповідачу 23.06.2006р.

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем у справі не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України відсутності заборгованості такого перед ПП «Інжбудкомплект».

Відтак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, оцінивши докази в їх сукупності, дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Волинської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Волинської області від 09.12.2009 року у справі № 1/141-45 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.