Рішення

від 17.09.2015 по справі 927/1043/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

17.09.2015 Справа № 927/1043/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика",

вул. Базова, буд. 2 м. Дніпропетровськ, 49127

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОМ ГРУП",

вул. Індустріальна, буд. 5, м. Чернігів, 14001

про стягнення збитків у розмірі 944084,26 грн.

суддя Демидова М.О.

представники сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у сумі 944084 грн. 26 коп., спричинених неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору транспортно-експедиторського обслуговування № 21614 від 18.03.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач у справі послався на факт порушення відповідачем умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №21614 від 18.03.2014 в частині забезпечення збереження вантажу під час його перевезення, внаслідок чого вантаж було втрачено. Втратою вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" завдано збитки у розмірі 944084 грн. 26 коп. розмір збитків позивачем обчислено виходячи з вартості вантажу - 37031,04 євро (942839,16 грн.), вартості послуг з фітосанітарного контролю - 28,10 грн. без ПДВ, вартості оформлення сертифікату Дніпропетровською торгово-промисловою палатою - 207 грн. з ПДВ, послуг з диспетчеризації автомобіля - 400 грн. з ПДВ, послуг митного оформлення - 610 грн. без ПДВ.

Сторони явку своїх повноважних представників у засідання суду не забезпечили, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлялися належним чином шляхом надсилання за їх юридичними адресами ухвали господарського суду.

10.09.2015 від позивача на адресу господарського суду Чернігівської області надійшло письмове клопотання від 07.09.2015 № 499, в якому позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглядати справу без його участі.

Ухвали суду, а також позовна заява надсилались відповідачу за належною юридичною адресою відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

01.09.2015 на адресу господарського суду Чернігівської області підприємством зв'язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвала суду від 03.09.2015, надіслане судом відповідачеві за даним позовом - ТОВ "ТРАНСКОМ ГРУП" (вул. Індустріальна, буд. 5, м. Чернігів, 14001), із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням викладеного вище відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового засідання у справі.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом документи відповідачем не надані, у зв'язку з чим справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

28.03.2008 між позивачем (Постачальник) та Компанією RENAULT s.a.s., Франція (Покупець) укладено контракт №3D-08, відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити акумуляторні батареї, а Покупець - прийняти та оплатити їх.

18.03.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір №21614 транспортно-експедиторського обслуговування (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого Експедитор (відповідач) зобов'язався за рахунок Замовника (позивач) організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу у міжнародному автомобільному сполученні (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що транспортно-експедиторське обслуговування виконується у відповідності до умов цього договору, Конвенції про Договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книги МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв (ЄУТР), а також законодавчими та нормативними актами України. Сторони також передбачили, що будуть дотримуватись положень Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (АDR) та Європейської угоди про перевезення вантажів, які швидко псуються.

Пунктом 2.2. договору сторони встановили обов'язок оформлення Заявки на кожну окрему транспортно-експедиторську послугу. Вказана заявка повинна містити перелік умов та особливостей конкретного перевезення.

Відповідно до п. 4.2.7 договору відповідач повинен забезпечити доставку вантажу вантажоотримувачу в зазначені у Заявці терміни.

Як встановлено умовами пункту 4.1.2 договору, позивач як замовник зобов'язаний забезпечити за свій рахунок митне оформлення автомобілів у місцях розташування вантажовідправника/вантажоотримувача (якщо інше не узгоджено сторонами у Заявці, яка є невід'ємною частиною договору) або на кордонних переходах (за необхідності), а також оформлення товарно-транспортних накладних (CMR), митних та інших документів (ліцензій, сертифікатів та ін..), необхідних для безперешкодного переходу державних кордонів, ветеринарного, карантинного, екологічного та інших видів контролю та видачі вантажу вантажоотримувачу.

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань та умов виконання Заявки на транспортно-експедиційне обслуговування за договором сторони несуть відповідальність відповідно до нормативних актів, наведених у пункті 2.1 договору.

Відповідно до п. 6.9. договору Експедитор (відповідач по справі) несе відповідальність за часткове або повне пошкодження чи втрату вантажу під час перевезення у розмірі заподіяних збитків.

Судом встановлено, що 08.08.2014 між відповідачем та фізичною особою-підприємцем Мойсеєнко Т.В. укладено договір №0808/14-1 транспортного експедирування, відповідно до умов якого Експедитор 1 (відповідач) передав, а Експедитор 2 (ФОП Мойсеєнко Т.В.) прийняв на себе зобов'язання з надання автомобіля для перевезення вантажів територією України, а також укладення з третіми особами (Перевізниками) угод щодо забезпечення перевезень вантажів на умовах, викладених у вказаному договорі, додатках до нього, заявках на підставі Статуту автомобільного транспорту та Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV та чинного законодавства.

Істотні умови перевезення узгоджуються у кожному окремому випадку та оформлюються в разових Заявках, переданих факсимільним чи електронним зв'язком (з обов'язковим подальшим обміном оригіналів), які є невід'ємною частиною договору. (п. 1.2. договору №0808/14-1 від 08.08.2014 транспортного експедирування).

31.03.2015 між фізичною особою-підприємцем Мойсеєнко Т.В.(Замовник) та ТОВ «Маритрейд» (Перевізник) укладено договір перевезення вантажу №0503, відповідно до умов якого Замовник замовив, а Перевізник зобов'язався доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на його одержання, а замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання договору перевезення вантажу №0503 від 31.03.2015 фізичною особою-підприємцем Мойсеєнко Т.В. та ТОВ «Маритрейд» було підписано Заявку-договір на перевезення вантажу №0503 від 31.03.2015.

Відповідно до умов договору № 21614 на транспортно-експедиторське обслуговування від 18.03.2015 (п. 2.2.) позивачем була надана, а відповідачем прийнята Заявка від 01.04.2015 про надання одного вантажного автомобіля для відвантаження акумуляторних батарей Компанії RENAULT s.a.s., Франція (а.с. 18).

03.04.2015 відповідач прийняв для перевезення вантаж - акумуляторні батареї в кількості 1728 шт., 24 палети, вага 21907,2 кг., місце завантаження м. Дніпропетровськ, Україна, адреса відвантаження: 13, Avenue Paul Langevin, 92359, Le Plesis Robinson cedex, France, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 0001790 (а.с. 23) та видаткова накладна від 03.04.2015 № 283 на суму 37031,04 євро (а.с. 19).

Відповідно до інвойсу (накладної) № 4/2015-19 від 02.04.2015 (далі за текстом - інвойс), копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 22), загальна вартість товару, що перевозився відповідачем, складала 37031,04 Євро.

30.04.2015 відповідач в телефонному режимі повідомив позивача, що автомобіль разом із вантажем і водієм зникли (товар викрадено). Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби України в телефонному режимі та відповіддю на звернення позивача від 19.06.2015 №477 (а.с. 35) повідомила, що автомобіль кордон не перетинав.

Як зазначив позивач, 06.05.2015 він звернувся із заявою про порушення кримінального провадження стосовно крадіжки вантажу до Самарського районного відділу ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, заява внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040700000822 від 07.05.2015.

У підтвердження вищевикладеного позивачем до справи надано Повідомлення про початок досудового розслідування слідчого відділу Самарського РВ Дніпропетросвського МУ ГУМВС України у Дніпропетровській області від 25.05.2015 за № 47/св.-0822 (а.с. 34),а також пояснювальну записку директора відповідача (а.с. 32) на адресу Дніпропетровського МВ ГУМВД України в м. Дніпропетровську стосовно обставин викрадення вантажу позивача.

В подальшому вантаж знайдений не був, вантажоотримувачеві не доставлений, його вартість відповідачем позивачеві не відшкодовано.

Вартість вантажу - 37031,04 євро, що за курсом Національного банку України становить 942839 грн. 16 коп., заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Позивачем до суми збитків включені також витрати, які понесені ним внаслідок оплати послуг з фітосанітарного контролю - 28,10 грн. без ПДВ, вартості оформлення сертифікату Дніпропетровською торгово-промисловою палатою - 207 грн. з ПДВ, послуг з диспетчеризації автомобіля - 400 грн. з ПДВ, послуг митного оформлення - 610 грн. без ПДВ.

У підтвердження понесених витрат позивачем до справи надано:

- рахунок від 02.04.2015 на оформлення сертифікатів на суму 1000 грн. та платіжне доручення №9347 від 02.04.2015 на суму 1000 грн.,

- рахунок від 02.04.2015 на суму 1000 грн. по оплаті послуг диспетчеризації та платіжне доручення №9346 від 02.04.2015 на суму 100 грн. яким сплачені послуги диспетчеризації;

- Акт №75/05-016/006763-В фітосанітарного контролю імпортних та транзитних підкарантинних матеріалів та об'єктів, транспортних засобів, а також відбору зразків для фіто санітарної експертизи від 03.04.2015, рахунок №ДПОФ-01925 від 24.03.2015 на суму 1000 грн.;

- платіжне доручення №9344 від 02.04.2015 у сумі 268000 грн. у підтвердження передплати (доплати) за митне оформлення.

15.05.2015 позивачем відповідачеві направлено претензію № 448 від 14.05.2015 з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 994084 грн. 26 коп.

Вимоги претензії відповідачем залишені без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач під час судового розгляду справи вказані вище обставини не спростував, а також не скористався правом участі у судових засіданнях свого повноважного представника.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою укладений 18.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОМ ГРУП" як Експедитором договір №21614 транспортно-експедиторського обслуговування є договором міжнародного перевезення вантажу.

Відповідно до заявки від 01.04.2015 про надання одного вантажного автомобіля для відвантаження акумуляторних батарей Компанії RENAULT s.a.s., Франція, транспортно-експедиційні послуги повинні були надаватися за маршрутом м. Дніпропетровськ - Франція, вантаж: акумуляторні батареї.

Правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 зі змінами та доповненнями від 05.07.1978 (далі за текстом - Конвенція), до якої 10.08.1983 приєднався СРСР, а в подальшому був прийнятий Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу» від 01.08.2006.

Конвенція має так званий відкритий характер. Для застосування її положень достатньо, щоби одне з двох місць - призначення вантажу до перевезення або призначення для його здачі - розташовувались у двох різних країнах, з котрих хоча б одна була учасницею Конвенції.

Таким чином, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 є обов'язковою для застосування її Україною під час перевезення вантажу в сфері міжнародного автомобільного перевезення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

З врахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Згідно п. 5 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 Договірні Сторони погодилися не змінювати будь-які з положень цієї Конвенції шляхом спеціальних угод між двома чи декількома Договірними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхніх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажні накладні, що встановлюють право власності на вантаж при перевезеннях, які виконуються цілком в межах їхніх територій.

Як встановлено судом, відповідно до умов пункту 2.1 укладеного 18.03.2014 між сторонами договору транспортно-експедиторського обслуговування перевезення здійснюються відповідно до умов договору, Конвенції про Договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книги МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв (ЄУТР), а також законодавчими та нормативними актами України. Сторони також передбачили, що будуть дотримуватись положень Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (АDR) та Європейської угоди про перевезення вантажів, які швидко псуються.

Пунктом 6.1 договору від 18.03.2014 №21614 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання Заявки на транспортно-експедиторське обслуговування відповідно до договору, сторони несуть відповідальність відповідно до Конвенції КДПГ, Конвенції МДП, чинного законодавства України та положень договору. Експедитор (відповідач) несе відповідальність за часткове або повне пошкодження чи втрату вантажу під час перевезення у розмірі заподіяних збитків (п. 6.9 договору).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт прийняття відповідачем до перевезення вантажу - акумуляторних батарей вартістю 37031,04 євро, відповідно до умов договору від 18.03.2014 № 21614 за інвойсом (накладною) № 4/2015-19 від 02.04.2015.

Вантаж за вказаним інвойсом пройшов процедуру митного оформлення, що підтверджено товарно-транспортною накладною (CMR) № 0001790, фітосанітарного контролю, що підтверджено Актом №75/05-016/006763-В від 03.04.2015 та рахунком №ДПОФ-01925 від 24.03.2015 на оплату вказаних послуг на суму 1000 грн.

Є доведеним факт крадіжки вантажу (заява про порушення кримінального провадження стосовно крадіжки вантажу до Самарського районного відділу ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, яка внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040700000822 від 07.05.2015, повідомлення про початок досудового розслідування слідчого відділу Самарського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України у Дніпропетровській області від 25.05.2015 за №47/св.-0822 (а.с. 34).

Конвенцією передбачена відповідальність перевізника за втрату вантажу під час виконання договору перевезення, яка не може бути змінена договірними сторонами шляхом укладання угоди.

Так, відповідно до положень ст. 32.1 Конвенції перевізник відповідає як за власні дії та упущення, так і за дії та упущення своїх агентів та усіх інших осіб, до послуг яких він вдається для здійснення перевезення, коли ці особи та агенти діють у рамках покладених на них обов'язків.

У відповідності до ст. 23 Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць СПЗ (Special Drawing Rights - SDR: міжнародні резервно-розрахункові кошти в рамках Міжнародного валютного фонду) за кг відсутньої ваги брутто . Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або заявлена декларація про додаткову цінність вантажу під час доставки.

Відповідно до наявного у матеріалах справи інвойсу вартість вантажу визначена у розмірі 37031,04 євро.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено, що вартість викраденого вантажу на час завантаження становила 37031,04 євро., що, враховуючи встановлений курс євро до української гривні станом дату прийняття вантажу до перевезення у розмірі 25,4607800 гривні за один євро, становить 942839 грн. 16 коп.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків. У відповідності з приписами ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України до числа підстав виникнення господарських зобов'язань віднесено господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт порушення відповідачем у справі зобов'язань за укладеним з позивачем договором транспортно-експедиторського обслуговування, наявність вини відповідача у спричиненні позивачеві збитків у вигляді втрати прийнятого відповідачем до перевезення вантажу.

За таких обставин, а також з урахуванням положень ст. 23 Конвенції вимога позивача про стягнення збитків у вигляді вартості втраченого вантажу у розмірі 942839 грн. 16 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню .

Також є доведеним факт понесення позивачем витрат щодо оплати послуг фітосанітарного контролю у розмірі 28 грн. 10 коп. без ПДВ, оформлення сертифікату Дніпропетровською торгово-промисловою палатою у розмірі 207 грн. з ПДВ, та послуг митного оформлення у розмірі 610 грн. без ПДВ, послуг диспетчеризації автомобіля у розмірі 400 грн. з ПДВ, оскільки здійснення вказаних процедур підтверджено відповідними актами та фактом проходження вантажем митного оформлення.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 615 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОМ ГРУП", вул. Індустріальна, буд. 5, м. Чернігів, 14001, код 38709442, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика", вул. Базова, буд. 2 м. Дніпропетровськ, 49127, код 04793055, суму понесених збитків у розмірі 944084 грн. 26 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 18881 грн. 69 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Дата складення та підписання повного тексту рішення - 22.09.2015.

Суддя М.О. Демидова

.