Постанова
від 05.07.2011 по справі 26/62
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


06.07.11 Справа № 26/62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув матеріали апеляційних скарг Територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області, № 02-47/425 від 20.04.2011р., Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську, без номера від 21.04.2011р. та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, № 12/65/юр від 20.04.2011р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2011 року (повний текст складено 11.04.2011р.)

у справі № 26/62, суддя Кобрин О.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Карпатська нафтова компанія", м. Івано-Франківськ

до Управління Міністерства внутрішніх справ України (далі УМВСУ) в Івано-Франківській області в особі окремої спеціалізованої роти судової міліції "Грифон" , м. Івано-Франківськ

до Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську, м. Івано-Франківськ

до Територіального управління Державної судової адміністрації (далі ДСА) України в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державної судової адміністрації України, м. Київ

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників

від позивача: не з`явились

від відповідача 1: Левченко В.С. нач.сектору юрзабезпечення;

від відповідача 2: Зорін О.Л.заст. нач. відділу;

від відповідача 3: Засідкович У.М. нач. відділу організації діяльності судів;

третя особа: Ярошенко С.М. нач. відділу забезпеч.

Розпорядженням в.о.голови суду від 05.07.2011р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Гнатюк Г.М. введено суддю Давид Л.Л.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2011 року у справі № 26/62 позов ТОВ "Карпатська нафтова компанія" задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння відповідачів приміщення будівлі медпункту загальною площею 871,3 кв. м, зазначену у плані під літерою В, що входить до цілісного майнового комплексу військвого містечка№13, розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Національної гвардії, 14Б. Управління внутрішніх справ України в Івано-Франківській області в особі окремої спеціальної роти судової міліції Грифон (вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76000, і.к. 08592193), Головне управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську (вул. Національної Гвардії, 14-а, м. Івано-Франківськ, 76014, і.к. 01184829) , Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000, і.к. 26289647) зобов`язано звільнити приміщення будівлі медпункту загальною площею 871,3 кв. м, зазначену у плані під літерою В, що входить до цілісного майнового комплексу військового містечка №13, розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Національної гвардії, 14Б.

Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що позивач є власником будівлі медпункту "В" площею 871,3 кв.м, розташованої за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Національної гвардії, 14Б і між ним та відповідачами відсутні будь-які договірні відносини, які б передбачали передачу спірної будівлі відповідачам із власної волі позивача.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Територіальне управління ДСА в Івано-Франківській області, Головне управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську та УМВСУ в Івано-Франківській області звернулись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої доводи скаржники мотивують тим, що рішення місцевого господарського суду у даній справі прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам та наявним у справі матеріалам. Зокрема, стверджують про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме спірний об`єкт є власністю ТОВ "Карпатська нафтова компанія" та був відчужений з державної власності на підставі Договору міни від 24.09.2004 року, укладеним між Міністерством оборони та ТОВ «Прикарпатською фінансовою компанією». Так, відповідно до акта передачі по Договору міни від 24.09.2004р. було відчужено один об`єкт під назвою «В-медпункт», інших об`єктів під назвою медичний пункт в акті не зазначено. В той час, відповідно до експлікації генерального прану будівель та споруд військового містечка, в такій відображено два об`єкти позначені як «медпункт», а саме під №12 та №20.

Державна судова адміністрація України у відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи скаржників.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржників та ДСА, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

В дане судове засідання позивач участі свого представника повторно не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Судова колегія відмовила у задоволенні поданого клопотання, оскільки таке необґрунтоване, документально не підтверджене та спрямоване на затягування строків розгляду спору, встановлених ст. 69 ГПК України.

В даному судовому засіданні представники відповідачів (скаржників) та третьої особи підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на них, висловили свої міркування з питань, які виникли в процесі розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення у даній справі прийняте з невірним застосуваннм норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.04 між Міністерством оборони України (Міністерство) та ТОВ Прикарпатська фінансова компанія (підприємство) було укладено договір міни (т.1 а.с. 14-16), згідно з п.1.2 якого підприємство передає, а Міністерство приймає у власність держави, на баланс і в оперативне управління квартири згідно додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору, які є власністю підприємства, а Міністерство, в свою чергу, одночасно із передачею йому квартир підприємством передає із сфери свого управління у власність підприємства, а останнє приймає у власність належну державі нерухомість згідно додатку №2, який є невід`ємною частиною договору.

13 грудня 2004р. між ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" (продавець) та ТОВ "Карпатська нафтова компанія" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу військового містечка №13 (т.1 а.с.17). Відповідно до п.1.1 вказаного договору продавець продав, а покупець купив належне ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" військове містечко №13, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Національної Гвардії, №14-Б.

Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №5834884 від 14.12.04 (т.1 а.с.18) ТОВ "Карпатська нафтова компанія" набуло право власності на військове містечко №13 по вул. Національної Гвардії, №14-Б, м. Івано-Франківськ.

11 грудня 2007р. Виконкомом Івано-Франківської міської ради було видано Свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі по вул. Національної гвардії, 14 Б (т.1 а.с.125).

Як свідчать матеріали справи, предметом спору у справі є приміщення будівлі медпункту загальною площею 871,3 кв. м, зазначене у плані під літерою В, що входить до цілісного майнового комплексу військвого містечка №13, розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Національної гвардії, 14Б.

При задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, зокрема, що позивач є власником будівлі медпункту "В" площею 871,3 кв.м, розташованої за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Національної гвардії, 14Б і між ним та відповідачами відсутні будь-які договірні відносини, які б передбачали передачу спірної будівлі відповідачам із власної волі позивача.

Однак, судова колегія не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовий режим майна у Збройних Силах України та його особливості визначені положеннями Закону України «Про Збройні Сили України`та Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Законом України «Про Збройні Сили України» визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України`органами, які здійснюють управління військовим майном є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

При цьому, вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом.

Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Загальні норми щодо порядку відчуження військового майна передбачені ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», відповідно до якої відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.00. № 1919 «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил`затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил.

Пунктом 6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил встановлено, що рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна. У разі коли внаслідок скорочення та реорганізації Збройних Сил, переформування військових частин, їх переозброєння, планового поновлення військового майна тощо вивільняється військове майно, Міноборони за необхідності, але не рідше ніж один раз на квартал, подає Кабінетові Міністрів України погоджений з Мінекономіки додатковий перелік військового майна, яке може бути відчужено. Додаткові переліки військового майна затверджуються Урядовим комітетом з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності. Термін дії рішення Кабінету Міністрів України щодо затвердження переліку військового майна, яке може бути відчужено, становить три роки від дати його видання. Додаткові переліки військового майна, яке може бути відчужено чинні до закінчення терміну чинності переліку військового майна, затвердженого рішенням Кабінету Міністрів України.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 25.01.2007 року по справі 7/61 за позовом Міністерства оборони України до ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія`про визнання недійсним договору міни від 24.09.2004 року (на який посилається позивач), в якій зазначено, що при укладенні Договору міни Міністерство перевищило свої повноваження щодо розпорядження військовим майном (майновими комплексами), оскільки Кабінет Міністрів України рішення щодо його відчуження не приймав. А відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Як свідчать матеріали справи, на час укладання Договору міни від 24.09.2004 року в приміщенні №20 (медичний пункт) розташовувався місцевий військовий суд Івано-Франківського гарнізону. Відтак, твердження відповідачів про те, що дане приміщення використовувалося в повсякденній діяльності військ, є правомірними.

Водночас, місцевим господарським судом встановлено, що при передачі на баланс військовому суду нежитлового приміщення не було дотримано норм Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого Постановою КМУ №1482 від 21.09.98.

Однак, такі висновки місцевого господарського суду є безпідставними. В даному випадку не відбувалося передачі державного майна до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном. Так, відповідно ст. 122 ЗУ «Про судоустрій України»(чинної станом на 24.09.2004) при матеріально-технічному забезпеченні військових судів державна судова адміністрація взаємодіє з відповідними установами Міністерства оборони України.

Крім того, відповідно до пункту 14 Перехідних положень ЗУ (№2453-УІ) «Про судоустрій і статус суддів`Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом повинен забезпечити передачу в оперативне управління Державної судової адміністрації України приміщення військових судів, що ліквідуються, для розміщення відповідних окружних та апеляційних адміністративних судів відповідно до пропозиції Ради суддів адміністративних судів України.

А оскільки станом на 24.09.2004 року у спірному приміщенні діяв місцевий військовий суд Івано-Франківського гарнізону, то і передача даного приміщення на баланс військового суду була правомірною.

Окрім того, відповідно до акта передачі до Договору міни від 24.09.2004р. було відчужено один об`єкт під назвою «В-медпункт». Інших об`єктів під назвою медичний пункт в акті не зазначено. В той час, в експлікації генерального плану будівель та споруд військового містечка відображено два об`єкти позначені як «медпункт`під №12 та №20.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що один з вказаних об`єктів приміщення №20 військової частини №13 відповідно до Акта прийому-передачі адміністративної будівлі в/ч АЗ3 82 за адресою: м.Івано-Франківськ вул. Національної Гвардії 14-а від 24.09.2004 року керівництвом Івано-Франківського гарнізону (відповідно до наказу №44 від 24.09.2004 року) було передано на баланс місцевого військового суду Івано-Франківського гарнізону, а тому дане приміщення не могло бути відчужене за договором міни.

Відтак, висновки місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, є безпідставними.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційні скарги задоволити.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2011 року у справі № 26/62 скасувати.

3.Прийняти нове судове рішення.

4.У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.

Дата ухвалення рішення05.07.2011
Оприлюднено04.10.2022

Судовий реєстр по справі —26/62

Постанова від 05.07.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Мурська Х.В.

Постанова від 05.07.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Мурська Х.В.

Ухвала від 31.05.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Мурська Х.В.

Ухвала від 05.05.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Мурська Х.В.

Постанова від 20.08.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Васищак І.М.

Ухвала від 11.08.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Васищак І.М.

Ухвала від 22.05.2013

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Малех І.Б.

Ухвала від 24.04.2013

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Малех І.Б.

Ухвала від 10.04.2013

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Малех І.Б.

Ухвала від 21.03.2013

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Малех І.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні