Постанова
від 31.08.2015 по справі 804/9335/15
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 р. Справа № 804/9335/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Віхрова В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Чікіньов Д.М.,

представник позивача Талан О.Л.,

представник відповідача Резніков Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль 1991» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіль 1991» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002292202 від 03.07.2015 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представники позивача підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечували, надав письмові заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.

У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що податковим органом у період з 08.05.2015 р. по 29.05.2015 р. проведено планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Профіль 1991» (код ЄДРПОУ 34735767) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено Акт № 293/22-02/34735767 від 08.06.2015 р. (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 136 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству занижено податок на прибуток за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2014 р. всього у сумі 973290,00 грн., в тому числі за 2014 р. на суму 973290,00 грн.; абз. б п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме підприємством не відображені нараховані та виплачені суми доходу за формою №1-ДФ у IV кварталі 2014 р.

За поясненнями позивача, не погоджуючись з висновками Акту перевірки, останній надав до податкового органу заперечення, однак висновки Акту перевірки були залишені без змін.

03.07.2015 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002292202, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 1216612,50 грн., в тому числі за основним платежем - 973290,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 243322,50 грн.

Відповідачем під час проведення перевірки встановлені наступні порушення та відповідні ним правовідносини.

В ході проведення перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Рейвік ЛТД», ТОВ «Прогрес ЮА», ТОВ «Арт Інвест», ТОВ «Будактив-ТМ», ТОВ «Грандпостач груп», ТОВ «Екто Буд», ТОВ «Солід», ТОВ «Техкомв».

1. З ТОВ «Рейвік ЛТД» (ЄДРПОУ 38921201) позивач мав господарські відносини згідно Договору поставки від 04.08.2014 р. №П423/2/14, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність будівельні матеріали, а покупець (ТОВ «Рейвік ЛТД») прийняти та сплатити товар за цінами в кількості, номенклатурі та асортименті, вказаними в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до укладеного Договору поставки позивач протягом серпня 2014 р. поставляв будівельні матеріали в асортименті на адресу ТОВ «Рейвік ЛТД» на загальну суму 902464,67 грн. згідно видаткових накладних рн-0000169 від 01.08.2014 р., рн-0000184 від 04.08.2014 р., рн-0000223 від 06.08.2014 р., рн-0000225 від 07.08.2014 р., рн-0000242 від 07.08.2014 р., рн-000271 від 09.08.2014 р., рн-0000301 від 11.08.2014 р., рн-0000302 від 12.08.2014 р., рн-000313 від 13.08.2014 р., рн-0000362 від 14.08.2014 р., рн-0000363 від 15.08.2014 р., рн-0000405 від 18.08.2014 р., рн-0000424 від 18.08.2014 р., рн-0000452 від 19.08.2014 р., рн-000465 від 20.08.2014 р., рн-0000505 від 21.08.2014 р.; податкових накладних №1 від 01.08.2014 р., №14 від 04.08.2014 р., №51 від 06.08.2014 р., №53, №72 від 07.08.2014 р., №94 від 09.08.2014 р., №120 від 11.08.2014 р., №132 від 12.08.2014 р., №154 від 13.08.2014 р., №173 від 14.08.2014 р., №174 від 15.08.2014 р., №196, 216 від 18.08.2014 р., №238 від 19.08.2014 р., №249 від 20.08.2014 р., №250 від 21.08.2014 р.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до складу податкових зобов'язань, відображена в реєстрі виданих податкових накладних та в декларації з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

ТОВ «Рейвік ЛТД» за отриманий товар було сплачено грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача у сумі 902464,67 грн.

Згідно п.2.1 Договору поставки від 04.08.2014 р. №П423/2/14 транспортування товару здійснювалось за рахунок покупця - ТОВ «Рейвік ЛТД».

Фахівцями Дніпропетровської ОДПІ було вручено лист від 22.05.2015 р. №9096/10/04-17-22-02 директору підприємства про надання первинних документів, але станом на 29.05.2015 р. товарно-транспортні накладні на перевезення товару, які б підтверджували фактичну реалізацію будівельних матеріалів не надано.

У зв'язку з тим, що відсутні докази на постачання товару не можливо дослідити фактичне постачання товару.

Таким чином, надання товарів від ТОВ «Профіль 1991» до ТОВ «Рейвік ЛТД» в серпні 2014 р. фактично не здійснювалось, проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет.

У ході аналізу баз даних ОДПІ встановлено, що ТОВ «Рейвік ЛТД» здійснювало маніпулювання податковою звітністю, а саме в декларації з ПДВ декларували податковий кредит самі від себе та підприємств з фіктивною податковою історією, що було зроблено з метою формування штучного податкового кредиту для покупців; згідно звіту 1ДФ у 3 кварталі 2014 р. працювало за штатом 2 особи; підприємство не звітує про наявність основних фондів.

З вищенаведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Рейвік-ЛТД» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Рейвік-ЛТД» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Крім того, на адресу ОДПІ надійшли матеріали перевірки ТОВ «Рейвік ЛТД» (Акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності з податку на додану вартість, щодо виявлених помилок (порушень) №1/05-55-15-01/38921201), відповідно до висновків яких встановлено, що дані камеральної перевірки свідчать про факти формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціях, які свідчать про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту за травень, серпень-листопад 2014 р.;

2. З ТОВ «Прогрес ЮА» (ЄДРПОУ 39207845) позивач мав господарські відносини згідно Договору поставки від 14.08.2014 р. №П440/2/14, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність будівельні матеріали, а покупець (ТОВ «Прогрес ЮА») прийняти та сплатити товар за цінами в кількості, номенклатурі та асортименті, вказаними в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до укладеного Договору поставки позивач протягом вересня 2014 р. поставляв будівельні матеріали в асортименті на адресу ТОВ «Прогрес ЮА» на загальну суму 250000,00 грн. згідно видаткової накладної рн-0000759 від 08.09.2014 р.; податкової накладної №86 від 08.09.2014 р.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до складу податкових зобов'язань, відображена в реєстрі виданих податкових накладних та в декларації з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

ТОВ «Прогрес ЮА» за отриманий товар було сплачено грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача у сумі 250000,00 грн.

Згідно п.2.1 Договору поставки від 04.08.2014 р. №П423/2/14 транспортування товару здійснювалось за рахунок покупця - ТОВ «Прогрес ЮА».

До перевірки було надано товарно-транспортну накладну №08/09-759 від 08.09.2014 р., відповідно до якої автоперевізником є ТОВ «ТД Профіль України», замовником - ТОВ «Профіль 1991», вантажовідправником - ТОВ «Профіль 1991», вантажоодержувачем - ТОВ «Прогрес ЮА». Товарно-транспортну накладну оформлено з порушенням Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, а саме відсутня мокра печатка автоперевізника, відсутній кілометраж від пункту навантаження до пункту розвантаження, відсутні підписи водія та експедитора, не вказано експедитора та не надано подорожній (маршрутний) лист, відсутні час навантаження та розвантаження, а також відсутній підпис осіб якими отримано товар.

Таким чином, надання товарів від ТОВ «Профіль 1991» до ТОВ «Прогрес ЮА» у вересні 2014 р. фактично не здійснювалось, проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет.

У ході аналізу баз даних ОДПІ встановлено, що ТОВ «Прогрес ЮА» здійснювало маніпулювання податковою звітністю, а саме в декларації з ПДВ декларували податковий кредит самі від себе та підприємств з фіктивною податковою історією, що було зроблено з метою формування штучного податкового кредиту для покупців; згідно звіту 1ДФ у 4 кварталі 2014 р. працювала за штатом 1 особа; підприємство не звітує про наявність основних фондів.

З вищенаведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Прогрес ЮА» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Прогрес ЮА» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами;

3. З ТОВ «Арт Інвест» (ЄДРПОУ 37149944) позивач мав господарські відносини згідно Договору поставки від 31.10.2014 р. №П477/2/14, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність будівельні матеріали, а покупець (ТОВ «Арт Інвест») прийняти та сплатити товар за цінами в кількості, номенклатурі та асортименті, вказаними в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до укладеного Договору поставки позивач протягом жовтня-грудня 2014 р. поставляв будівельні матеріали в асортименті на адресу ТОВ «Арт Інвест» на загальну суму 1053068,42 грн. згідно видаткових накладних рн-0001794 від 31.10.2014 р., рн-0002257 від 24.11.2014 р., рн-0002375 від 27.11.2014 р., рн-0002431 від 28.11.2014 р., рн-0002491 від 02.12.2014 р.; податкових накладних №527 від 31.10.2014 р., №321 від 24.11.2014 р., №409 від 27.11.2014 р., №486 від 28.11.2014 р., №17 від 02.12.2014 р.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до складу податкових зобов'язань, відображена в реєстрі виданих податкових накладних та в декларації з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

ТОВ «Арт Інвест» за отриманий товар було сплачено грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача у сумі 1053064,00 грн.

Згідно п.2.1 Договору поставки від 31.10.2014 р. №П477/2/14 транспортування товару здійснювалось за рахунок покупця - ТОВ «Арт Інвест».

До перевірки було надано товарно-транспортні накладні №31/10-1794 від 31.10.2014 р., №24/11.2257 від 24.11.2014 р., №27/11.2375 від 27.11.2014 р., №28/11.2431 від 28.11.2014 р., №02/12.2491 від 02.12.2014 р., відповідно до яких автоперевізником є ТОВ «ТД Профіль України», замовником - ТОВ «Профіль 1991», вантажовідправником - ТОВ «Профіль 1991», вантажоодержувачем - ТОВ «Арт Інвест». Товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, а саме відсутня мокра печатка автоперевізника, відсутній кілометраж від пункту навантаження до пункту розвантаження, відсутні підписи водія та експедитора, не вказано експедитора та не надано подорожні (маршрутні) листи, відсутні час навантаження та розвантаження, а також відсутній підпис осіб якими отримано товар.

Таким чином, надання товарів від ТОВ «Профіль 1991» до ТОВ «Арт Інвест» у жовтні-грудні 2014 р. фактично не здійснювалось, проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет.

У ході аналізу баз даних ОДПІ встановлено, що ТОВ «Арт Інвест» здійснювало маніпулювання податковою звітністю, а саме в декларації з ПДВ декларували податковий кредит самі від себе та підприємств з фіктивною податковою історією, що було зроблено з метою формування штучного податкового кредиту для покупців.

З вищенаведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Арт Інвест» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Арт Інвест» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами;

4. З ТОВ «Будактив-ТМ» (ЄДРПОУ 39189895) позивач мав господарські відносини згідно Договору поставки від 03.11.2014 р. №П479/2/14, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність будівельні матеріали, а покупець (ТОВ «Будактив-ТМ») прийняти та сплатити товар за цінами в кількості, номенклатурі та асортименті, вказаними в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до укладеного Договору поставки позивач протягом листопада 2014 р. поставляв будівельні матеріали в асортименті на адресу ТОВ «Будактив-ТМ» на загальну суму 944150,02 грн. згідно видаткових накладних рн-0001846 від 04.11.2014 р., рн-0001870 від 05.11.2014 р., рн-0001902 від 06.11.2014 р., рн-0001951 від 07.11.2014 р., рн-0001974 від 10.11.2014 р., рн-0002005 від 11.11.2014 р., рн-0002020 від 12.11.2014 р., рн-0002049 від 13.11.2014 р., рн-0002071 від 14.11.2014 р., рн-0002075 від 15.11.2014 р., рн-0002098 від 17.11.2014 р., рн-0002160 від 19.11.2014 р., рн-0002191 від 20.11.2014 р., рн-0002227 від 21.11.2014 р., рн-0002337 від 27.11.2014 р., рн-0002337 від 27.11.2014 р., рн-0002435 від 30.11.2014 р.; податкових накладних №15 від 04.11.2014 р., №32 від 05.11.2014 р., №48 від 06.11.2014 р., №109 від 07.11.2014 р., №110 від 10.11.2014 р., №148 від 11.11.2014 р., №167 від 12.11.2014 р., №185 від 13.11.2014 р., №186 від 14.11.2014 р., №203 від 15.11.2014 р., №204 від 17.11.2014 р., №251 від 19.11.2014 р., №294 від 20.11.2014 р., №320 від 21.11.2014 р., №423 від 27.11.2014 р., №494 від 30.11.2014 р.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до складу податкових зобов'язань, відображена в реєстрі виданих податкових накладних та в декларації з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

ТОВ «Будактив-ТМ» за отриманий товар було сплачено грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача у сумі 944150,01 грн.

Згідно п.2.1 Договору поставки від 03.11.2014 р. №П479/2/14 транспортування товару здійснювалось за рахунок покупця - ТОВ «Будактив-ТМ».

Фахівцями Дніпропетровської ОДПІ було вручено лист від 22.05.2015 р. №9096/10/04-17-22-02 директору підприємства про надання первинних документів, але станом на 29.05.2015 р. товарно-транспортні накладні на перевезення товару, які б підтверджували фактичну реалізацію будівельних матеріалів не надано.

У зв'язку з тим, що відсутні докази на постачання товару не можливо дослідити фактичне постачання товару.

Таким чином, надання товарів від ТОВ «Профіль 1991» до ТОВ «Будактив-ТМ» в листопаді 2014 р. фактично не здійснювалось, проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет.

У ході аналізу баз даних ОДПІ встановлено, що ТОВ «Будактив-ТМ» здійснювало маніпулювання податковою звітністю, а саме в декларації з ПДВ декларували податковий кредит самі від себе та підприємств з фіктивною податковою історією, що було зроблено з метою формування штучного податкового кредиту для покупців; згідно звіту 1ДФ у 3 кварталі 2014 р. працювало за штатом 2 особи; підприємство не звітує про наявність основних фондів.

З вищенаведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Будактив-ТМ» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Будактив-ТМ» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами;

5. З ТОВ «Грандпостач Груп» (ЄДРПОУ 39009110) позивач мав господарські відносини згідно Договору поставки від 03.08.2014 р. №П425/3/14, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність будівельні матеріали, а покупець (ТОВ «Грандпостач Груп») прийняти та сплатити товар за цінами в кількості, номенклатурі та асортименті, вказаними в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до укладеного Договору поставки позивач протягом серпня 2014 р. поставляв будівельні матеріали в асортименті на адресу ТОВ «Грандпостач Груп» на загальну суму 693562,52 грн. згідно видаткових накладних рн-000182 від 04.08.2014 р., рн-0000205 від 05.08.2014 р., рн-0000224 від 06.08.2014 р., рн-0000243 від 07.08.2014 р., рн-0000244 від 08.08.2014 р., рн-0000272 від 10.08.2014 р., рн-0000312 від 13.08.2014 р., рн-0000314 від 14.08.2014 р., рн-0000397 від 15.08.2014 р., рн-0000423 від 18.08.2014 р., рн-0000453 від 20.08.2014 р., рн-000507 від 21.08.2014 р.; податкових накладних №6 від 04.08.2014 р., №15 від 05.08.2014 р., №52 від 06.08.2014 р., №73 від 07.08.2014 р., №74 від 08.08.2014 р., №95 від 10.08.2014 р., №133 від 13.08.2014 р., №155 від 14.08.2014 р., №194 від 15.08.2014 р., №213 від 18.08.2014 р., № 239 від 20.08.2014 р., №275 від 21.08.2014 р.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до складу податкових зобов'язань, відображена в реєстрі виданих податкових накладних та в декларації з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

ТОВ «Грандпостач Груп» за отриманий товар було сплачено грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача у сумі 693562,52 грн.

Згідно п.2.1 Договору поставки від 03.11.2014 р. №П479/2/14 транспортування товару здійснювалось за рахунок покупця - ТОВ «Грандпостач Груп».

Фахівцями Дніпропетровської ОДПІ було вручено лист від 22.05.2015 р. №9096/10/04-17-22-02 директору підприємства про надання первинних документів, але станом на 29.05.2015 р. товарно-транспортні накладні на перевезення товару, які б підтверджували фактичну реалізацію будівельних матеріалів не надано.

У зв'язку з тим, що відсутні докази на постачання товару не можливо дослідити фактичне постачання товару.

Таким чином, надання товарів від ТОВ «Профіль 1991» до ТОВ «Грандпостач Груп» в серпні 2014 р. фактично не здійснювалось, проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет.

У ході аналізу баз даних ОДПІ встановлено, що ТОВ «Грандпостач Груп» здійснювало маніпулювання податковою звітністю, а саме в декларації з ПДВ декларували податковий кредит самі від себе та підприємств з фіктивною податковою історією, що було зроблено з метою формування штучного податкового кредиту для покупців; згідно звіту 1ДФ у 3 кварталі 2014 р. працювало за штатом 2 особи; підприємство не звітує про наявність основних фондів.

З вищенаведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Грандпостач Груп» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Грандпостач Груп» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами;

6. З ТОВ «Екто Буд» (ЄДРПОУ 39274246) позивач мав господарські відносини згідно Договору поставки від 04.09.2014 р. №П444/3/14, відповідно до якого продавець (позивач) поставляє будівельні матеріали в асортименті в адресу покупця (ТОВ «Екто Буд»).

Відповідно до укладеного Договору поставки позивач протягом вересня 2014 р. поставляв будівельні матеріали в асортименті на адресу ТОВ «Екто Буд» на загальну суму 897216,00 грн. згідно видаткових накладних рн-0000715 від 04.09.2014 р., рн-000717 від 05.09.2014 р., рн-0000741 від 06.09.2014 р., рн-0000791 від 09.09.2014 р., рн-0000819 від 10.09.2014 р., рн-0000893 від 12.09.2014 р., рн-0000910 від 15.09.2014 р., рн-0001033 від 19.09.2014 р., рн-0001051 від 22.09.2014 р., рн-0001091 від 25.09.2014 р., рн-0001119 від 26.09.2014 р.; податкових накладних №64 від 04.09.2014 р., №66 від 05.09.2014 р., №84 від 06.09.2014 р., №125 від 09.09.2014 р., №145 від 10.09.2014 р., №207 від 12.09.2014 р., №228 від 15.09.2014 р., №308 від 19.09.2014 р., №324 від 22.09.2014 р., №359 від 25.09.2014 р., №360 від 26.09.2014 р.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до складу податкових зобов'язань, відображена в реєстрі виданих податкових накладних та в декларації з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

ТОВ «Екто Буд» за отриманий товар було сплачено грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача у сумі 897216,00 грн.

Фахівцями Дніпропетровської ОДПІ було вручено лист від 22.05.2015 р. №9096/10/04-17-22-02 директору підприємства про надання первинних документів, але станом на 29.05.2015 р. товарно-транспортні накладні на перевезення товару, які б підтверджували фактичну реалізацію будівельних матеріалів не надано.

У зв'язку з тим, що відсутні докази на постачання товару не можливо дослідити фактичне постачання товару.

Таким чином, надання товарів від ТОВ «Профіль 1991» до ТОВ «Екто Буд» в вересні 2014 р. фактично не здійснювалось, проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет.

У ході аналізу баз даних ОДПІ встановлено, що ТОВ «Екто Буд» здійснювало маніпулювання податковою звітністю, а саме в декларації з ПДВ декларували податковий кредит самі від себе та підприємств з фіктивною податковою історією, що було зроблено з метою формування штучного податкового кредиту для покупців; згідно звіту 1ДФ у 4 кварталі 2014 р. працювало за штатом 1 особа; підприємство не звітує про наявність основних фондів.

З вищенаведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Екто Буд» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Екто Буд» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами;

7. З ТОВ «Солід» (ЄДРПОУ 32794595) позивач мав господарські відносини згідно Договору поставки від 21.05.2014 р. №П279/1/14, відповідно до якого продавець (позивач) поставляє будівельні матеріали в асортименті в адресу покупця (ТОВ «Солід»).

Відповідно до укладеного Договору поставки позивач протягом серпня-листопада 2014 р. поставляв будівельні матеріали в асортименті на адресу ТОВ «Солід» на загальну суму 518209,97 грн. згідно видаткових накладних рн-0000537 від 22.08.2014 р., рн-0000538 від 22.08.2014 р., рн-0000777 від 09.09.2014 р., рн-0000836 від 11.09.2014 р., рн-0000837 від 11.09.2014 р., рн-0001010 від 19.09.2014 р., рн-0001011 від 19.09.2014 р., рн-0001063 від 23.09.2014 р., рн-0001156 від 01.10.2014 р., рн-0001260 від 08.10.2014 р., рн-0001262 від 08.10.2014 р., рн-0001263 від 08.10.2014 р., рн-0001467 від 16.10.2014 р., рн-0001472 від 16.10.2014 р., рн-0001912 від 07.11.2014 р., рн-0001914 від 07.11.2014 р., рн-0001915 від 07.11.2014 р., рн-0002241 від 24.11.2014 р., рн-0002243 від 24.11.2014 р., рн-0002245 від 24.11.2014 р.; податкових накладних №307 від 22.08.2014 р., №364 від 29.08.2014 р., №119 від 09.09.2014 р., №175 від 11.09.2014 р., №176 від 11.09.2014 р., №297 від 19.09.2014 р., №329 від 23.09.2014 р., №3 від 01.10.2014 р., №89 від 08.10.2014 р., №253 від 16.10.2014 р., №257 від 16.10.2014 р., №98 від 07.11.2014 р., №341 від 24.11.2014 р.

В ході проведення перевірки встановлено повернення товару згідно накладної №143 від 29.08.2014 р.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до складу податкових зобов'язань, відображена в реєстрі виданих податкових накладних та в декларації з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

ТОВ «Солід» за отриманий товар було сплачено грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача у сумі 376102,86 грн.

До перевірки було надано товарно-транспортні накладні пр0000006 від 09.09.2014 р., пр0000049 від 11.09.2014 р., пр0000048 від 11.09.2014 р., пр0000160 від 19.09.2014 р., пр0000172 від 23.09.2014 р., пр0000223 від 08.10.2014 р., пр0000277 від 16.10.2014 р., пр0000276 від 16.10.2014 р., пр0000450 від 07.11.2014 р., пр0000435 від 07.11.2014 р., пр0000552 від 24.11.2014 р., пр0000566 від 24.11.2014 р., відповідно до яких автоперевізником є ТОВ «ТД Профіль України», замовником - ТОВ «Профіль 1991», вантажовідправником - ТОВ «Профіль 1991», ФОП ОСОБА_5, вантажоодержувачем - ТОВ «Солід». Товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, а саме відсутня мокра печатка автоперевізника, відсутній кілометраж від пункту навантаження до пункту розвантаження, відсутні підписи водія та експедитора, у деяких випадках не вказано експедитора та не надано подорожні (маршрутні) листи, відсутні час навантаження та розвантаження, а також відсутній підпис осіб якими отримано товар.

Таким чином, надання товарів від ТОВ «Профіль 1991» до ТОВ «Солід» у жовтні-грудні 2014 р. фактично не здійснювалось, проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет.

З вищенаведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Солід» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Солід» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами;

8. З ТОВ «Техкомв» (ЄДРПОУ 32448145).

Реквізити Договору поставки в Акті перевірки не зазначені.

Позивач протягом серпня, вересня 2014 р. поставляв будівельні матеріали в асортименті на адресу ТОВ «Техкомв» на загальну суму 1750000,00 грн. згідно податкових накладних №322 від 26.08.2014 р., №340 від 27.08.2014 р., №363 від 28.08.2014 р., №393 від 29.08.2014 р., №394 від 30.08.2014 р., №5 від 01.09.2014 р., №11 від 02.09.2014 р., №30 від 03.09.2014 р., №45 від 04.09.2014 р., №85 від 07.09.2014 р., №102 від 08.09.2014 р., №103 від 09.09.2014 р., №126 від 10.09.2014 р., №147 від 11.09.2014 р.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до складу податкових зобов'язань, відображена в реєстрі виданих податкових накладних та в декларації з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

ТОВ «Техкомв» за отриманий товар було сплачено грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача у сумі 1750000,00 грн.

У ході аналізу баз даних ОДПІ встановлено, що ТОВ «Техкомв» здійснювало маніпулювання податковою звітністю, а саме в декларації з ПДВ декларували податковий кредит самі від себе та підприємств з фіктивною податковою історією, що було зроблено з метою формування штучного податкового кредиту для покупців; підприємство не звітує про наявність основних фондів.

З вищенаведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Техкомв» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Техкомв» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Крім того, на адресу ОДПІ надійшли матеріали перевірки ТОВ «Техкомв» (Акт від 10.03.2015 р. №349/22-05/32448145), відповідно до висновків яких не встановлено факту реального здійснення господарських операцій за перевіряє мий період по ланцюгу постачання ТОВ «Відродження-Дніпро» (код ЄДРПОУ 38199048) - ТОВ «Техкомв» (код ЄДРПОУ 32448145) - ДП «Укрспецвагон» (код ЄДРПОУ 01056362) та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, податковий орган дійшов висновку, що товари фактично не поставлені та не можуть бути використані у господарських операціях, тобто угоди, укладені з вказаними контрагентами мають нереальний характер.

ТОВ «Профіль 1991» на порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.185 Податкового кодексу України завищено податкові зобов'язання на суму 1167434,00 грн., а саме: за серпень 2014 р. - 323368,00 грн., за вересень 2014 р. - 323368,00 грн., за вересень 2014 р. - 459482,00 грн., за жовтень 2014 р. - 34350,00 грн., за листопад 2014 р. - 325237,00 грн., за грудень 2014 р. - 24997,00 грн.

В розрізі контрагентів: ТОВ «Грандпостач груп» за серпень 2014 р. на суму 115594,00 грн., ТОВ «Солід» за серпень 2014 р. на суму 9832,00 грн., за вересень 2014 р. на суму 24143,00 грн., за жовтень 2014 р. на суму 25506,00 грн., за листопад 2014 р. 26209,00 грн., ТОВ «Рейвік ЛТД» за серпень 2014 р. 150411,00 грн., ТОВ «Будактив-ТМ» за листопад 2014 р. на суму 157358,00 грн., ТОВ «Арт Інвест» за жовтень 2014 р. на суму 8844,00 грн., за листопад 2014 р. на суму 141670,00 грн., за грудень 2014 р. на суму 24997,00 грн., ТОВ «Прогрес ЮА» за вересень 2014 р. 41667,00 грн., ТОВ «Ектобуд» за вересень 2014 р. на суму 149536,00 грн., ТОВ «Техкомв» за серпень 2014 р. на суму 47531,00 грн., за вересень 2014 р. на суму 244136,00 грн.

На порушення п.198.5 «г» ст. 198 Податкового кодексу України підприємством занижено податкові зобов'язання по операціям з реалізації товарів використаних не у господарських діяльності у сумі списаного у продаж товарів на загальну суму 1131656,00 грн.; статті 135 Податкового кодексу України завищено дохід на загальну суму 5837170,00 грн.; пп.138.1.1, 138.1.2 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України завищено витрати на загальну суму 5658279,00 грн.

Порушення пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (інші доходи включають суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді) ТОВ «Профіль 1991» отримало на розрахунковий рахунок грошові кошти у суму 6866564,00 грн.

Враховуючи викладене, за даними перевірки на пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України встановлено заниження доходу за 2014 р. у сумі 6866564,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює вимоги до складання податкових накладних.

Відповідно до підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (у відповідній редакції) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших доходів платника податку на прибуток включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

В силу п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є виключно операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України, а також постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до преамбули Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. №363, в яких є посилання на необхідність наявності документу під назвою «товарно-транспортна накладна», ці правила визначають права, обов'язки і відповідальність перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів - замовників. Згідно із п.1 цих Правил замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Зазначені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податків, а тільки встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Постановою КМУ від 21.05.2009 р. № 515, якою внесено зміни до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, встановлено, що особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця документи, не передбачені зазначеним Переліком.

Документом на вантаж є:

- для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, - товарно-транспортна накладна ;

- для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, - накладна або інший документ , що підтверджує право власності на вантаж.

Отже, відсутність товарно-транспортної накладної або виявлені помилки при її складанні жодним чином не можуть слугувати підставами для висновку податкового органу щодо неможливості факту отримання товарів від зазначених постачальників.

Підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг перевезення вантажу, товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Крім того, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій певні недоліки первинних документів та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

Крім того, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Правилами податкового обліку не передбачено обов'язкового складання та обліку товарно-транспортних накладних для підтвердження факту приймання - передачі товару від одного контрагента іншому. Зазначені накладні можуть вважатись обов'язковими для відображення факту транспортування товару, а факт передачі товару підтверджується звичайною видатковою накладною.

Згідно з умовами договорів поставки, укладених між позивачем (постачальником) та ТОВ «Рейвік ЛТД», ТОВ «БУДАКТИВ-ТМ», ТОВ «ГРАНДПОСТАЧ ГРУП», ТОВ «ЕКТО БУД», ТОВ «СОЛІД», ТОВ «ТЕХКОМВ» (покупці), поставка товару здійснюється на умовах EXW відповідно до тлумачення Міжнародних правил «Інкотермс» (в редакції 2000 року). Тобто завантаження товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, а його транспортування здійснюється силами та за рахунок покупця (п. 2.1 Договорів). Поставка вважається завершеною з моменту передачі товару покупцеві, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (п. 2.5 Договору).

Умовами «Інкотермс» (в редакції 2000 року) визначено, що термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т.ін.). Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Відповідно до Договорів поставки, разом з товаром постачальник зобов'язаний передати покупцеві документи, які підлягають до передачі разом з товаром, згідно чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи (видаткова накладна, податкова накладна) і документи, які підтверджують якість товару (сертифікат якості, сертифікат відповідності та ін.) (п. 2.9. Договорів). Також покупець зобов'язаний надати постачальнику довіреність для оформлення товаросупровідних документів після отримання рахунку фактури (п. 2.4 Договорів).

В даному випадку позивач не є учасником транспортних відносин.

Відповідно до пункту 11.5 Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, Правила №363 передбачають наявність підписів матеріально-відповідальних осіб: замовника та/або вантажовідправника; водія або експедитора; вантажоодержувача.

З матеріалів справи вбачається, що деякі вантажі супроводжувались позивачем (директором підприємства), який був замовником автотранспорту, при цьому виконував водночас як функції вантажовідправника, так і функції замовника та експедитора.

За таких обставин, необхідність у підписах водіїв, а тим більше їх печатки (наявність яких взагалі не передбачено законодавством), були відсутні, оскільки вони не несли жодної матеріальної відповідальності в процесі перевезення вантажів.

Слід зазначити, що Єдиний випадок визнання товарно-транспортних накладних недійсними встановлений п. 11.7 Правил №363, який визначає, що у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Таких випадків податковим органом не наведено, судом не встановлено.

Щодо посилань податкового органу на відсутність подорожніх (маршрутних) листів слід зазначити що, згідно з Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1005/1454 від 10.12.2013 р. втратив чинність Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким, серед інших, була затверджена типова форма подорожного листа. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011р. №3565-VI у текстах Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про міліцію» вилучено посилання на подорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів.

За поясненнями позивача господарська діяльність підприємства складається з декілька етапів:

1. Надходження сировини;

2. Передача сировини виробнику на умовах давальницької сировини (договір з ТОВ «Профіль Україна» на перероблення давальницької сировини №17/04/ДС від 17.04.2014 р.);

3. Виготовлення готової продукції та передача її замовнику (позивачу). Після виготовлення готової продукції, вона передається на складі виробника позивачеві. При цьому між сторонами підписуються наступні документи: звіт про використання давальницької сировини; акти приймання-передачі готової продукції (асортимент та кількість); накладна приймання-передачі готової продукції (асортимент, кількість, облікова вартість). Крім того, щомісяця виробник подає Позивачеві на затвердження та підписання акти приймання-передачі виконаних робіт, в яких зазначаються: кількість та вартість робіт з переробки давальницької сировини в готову продукцію; вартість послуг зі зберігання сировини та готової продукції; кількість та вартість вантажно-розвантажувальних робіт.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, підтвердженням реальності виконання договору поставки слугують такі документи: податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2014 рік з додатками та уточненнями, квитанціями про прийняття; податкові декларації з податку на додану вартість підприємства за період серпень 2014 р. - грудень 2014 р. з додатками та квитанціями про прийняття; зовнішньоекономічні контракти з придбання сировини; вантажно-митні декларації та інвойси з придбання сировини по зовнішньоекономічним контрактам; договори поставки сировини з резидентами України з рахунками та видатковими накладними; договір на перероблення давальницької сировини №17/04/ДС від 17.04.2014 р. з додатками; накладні на переміщення давальницької сировини за договором №17/04/ДС від 17.04.2014 р.; звіти про використання давальницької сировини за договором №17/04/ДС від 17.04.2014 р.; акти приймання-передачі готової продукції за договором №17/04/ДС від 17.04.2014 р.; накладні прийому-передачі готової продукції за договором №17/04/ДС від 17.04.2014 р.; калькуляції собівартості виробництва готової продукції; технічні умови та сертифікати відповідності на готову продукцію; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з податковими накладними за договором №17/04/ДС від 17.04.2014 р.; договори поставки зі спірними контрагентами; копії податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей за цими договорами; платіжні доручення про оплату будматеріалів від покупців; товарно-транспортні накладні, подорожні листи, заявки на транспортування акти здачі-прийняття виконаних робіт з транспортування.

Також, надані нотаріально посвідчені пояснення директора «Арт Інвест» ОСОБА_6, відповідно до яких остання вказала, що договір вона підписувала особисто; ТОВ «Арт Інвест» придбавало у позивача лист оцинкований та будівельні матеріали, зокрема: профіль для гіпсокартонних систем, рейку маякову, вироби сталеві для з'єднання профілів; лист та будівельні матеріали приймались нею особисто на складі ТОВ «Арт Інвест», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, б.157А; транспортування товару на склад здійснювалось автомобільним транспортом постачальника (позивача) та за його рахунок, завантаження відбувалось за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6 «Б»; з боку ТОВ «Профіль 1991» відпуск здійснював директор ОСОБА_4, яка виписувала всі первинні бухгалтерські документи і підписувала видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, необхідні для ведення бухгалтерського обліку; передача товару на складі здійснювалась водіями-експедиторами постачальника; всі операції з придбання ТМЦ були задекларовані ТОВ «Арт Інвест» у Деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2014 р.; підприємство має штат, достатній для здійснення господарської діяльності, на підтвердження чого передала директору ТОВ «Профіль 1991» форму 1-ДФ за 3, 4 квартал 2014 р.

Аналогічні нотаріально посвідчені пояснення надані від директора ТОВ «Солід» ОСОБА_7, директора ТОВ «Техкомв» ОСОБА_8

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак; юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Чинне законодавство не оперує поняттям типового чи нетипового виду діяльності підприємства. Підприємство має право здійснювати будь-яку господарську діяльність, яка не суперечить законодавству.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум: до податкового кредиту звітного періоду.

Господарським Кодексом України визначено наступне:

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються:

доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг);

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Відповідно до пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Як свідчить зміст Акту перевірки, в ньому відсутні посилання на первинні бухгалтерські документи, договори або обставини, які визначають одержані від покупців грошові кошти в якості безповоротної фінансової допомоги. В платіжних порученнях всі контрагенти позивача, які перераховували йому грошові кошти, окремо виділяли ПДВ, свідчить про те, що зазначені суми перераховувались не як безповоротна фінансова допомога.

Аналіз господарської діяльності позивача за наданими до суду доказами свідчить, що для виробництва позивач закуповував сировину імпортного та вітчизняного виробництва; уклав договір на перероблення давальницької сировини, договори оренди транспортних засобів. При цьому при дослідженні витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, в тому числі витрат операційної діяльності (собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та інших витрат підприємства, не встановлено їх завищення або заниження, про що свідчить таблиця співставлення даних декларацій позивача та даних перевірки (стор. 62-65 Акту перевірки). Фактична реалізація готової продукції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними у відповідності із вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», товарно-транспортними накладними у випадках, коли позивач був суб'єктом транспортних відносин (замовником автотранспорту та/або вантажовідправником). При реалізації готової продукції Позивач включав суми реалізованих товарів до доходів та податкових зобов'язань з ПДВ відповідних податкових періодів. Позивач отримував на розрахунковий рахунок з призначенням платежу «за будматеріали» згідно укладених договорів.

Отже, є всі підстави вважати, що вказані фінансово-господарські відносини позивача зі спірними контрагентами фактично мали місце.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо поставки товарів.

Зазначені обставини залишились не спростованими в ході судового розгляду справи.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань державної податкової інспекції є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право таких органів самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (такими, що не спричиняють реальних наслідків) правочини і дані, зазначені платником податків в податкових деклараціях.

Також, суд критично оцінює використання відповідачем матеріалів перевірок ТОВ «Рейвік ЛТД» (Акт №1/05-55-15-01/38921201), ТОВ «Техкомв» (Акт №349/22-05/32448145), як підстави для висновків Акту перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд зазначає, що програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 р. по справі 8/140, від 29.10.2010 р. по справі 21-14-а10, від 31.01.2010 р. по справі № 21-47а10, де встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

Більш того, згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії ». Також, у справі «Інтерсплав» проти України » (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Окрім зазначеного, позивач вказує на процедурні порушення податковим органом при проведенні перевірки.

Так, відповідно до п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. (надалі - Порядок) акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пункту 5.2 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пп. 16.1.5 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання. Такий обов'язок платника податків визначений і п. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Крім того, як встановлено п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Судом встановлено, що податковим органом проводилась виїзна перевірка підприємства, тобто у відповідача був повний доступ до будь-яких первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів, що стосуються предмету та періоду перевірки.

Однак, жодних Актів про відмову в наданні будь-яких документів податковому органу під час проведення перевірки не складалися.

У зв'язку з відсутністю посилань податкового органу на первинні документи, на підставі яких було встановлено факт порушення неможливо зрозуміти яким чином була розрахована сума заниження доходу у розмірі 6866564,00 грн.

Відносно даних обставин відповідачем жодних доводів не наведено, заперечень не надано.

За наведених обставин у сукупності, Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема, вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах «Йорданова та інші проти Болгарії» та «Ліндхайм та інші проти Норвегії».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем належним чином не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль 1991» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002292202 від 03.07.2015 р.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль 1991» судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн., 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 04.09.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун

Дата ухвалення рішення31.08.2015
Оприлюднено28.09.2015
Номер документу50945872
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —804/9335/15

Ухвала від 27.11.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Моторний О.А.

Ухвала від 10.11.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Моторний О.А.

Ухвала від 12.10.2015

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Білак С.В.

Ухвала від 12.10.2015

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Білак С.В.

Ухвала від 25.09.2015

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Білак С.В.

Ухвала від 25.09.2015

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Білак С.В.

Ухвала від 26.08.2015

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Віхрова Вікторія Станіславівна

Постанова від 31.08.2015

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Віхрова Вікторія Станіславівна

Ухвала від 26.08.2015

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Віхрова Вікторія Станіславівна

Ухвала від 05.08.2015

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Віхрова Вікторія Станіславівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні