Постанова
від 21.09.2015 по справі 813/4143/15
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року №813/4143/15

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача Мікули Р.В.,

представника відповідача Боднар Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2015 року №0000632201, -

В С Т А Н О В И В :

05 серпня 2015 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.» (надалі по тексту - ТзОВ «Т.В.Д.») до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2015 року №0000632201.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оспорюване ним податкове повідомлення-рішення було прийняте контролюючим органом із порушенням норм матеріального права та є таким, що суперечить чинному законодавству України.

Так, позивач зазначає, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Т.В.Д.», за результатами якої податковим органом було встановлено, що господарські операції між позивачем та ПП «НП «Хіміч» у листопаді, грудні 2014 року були нереальними й насправді не відбувалися. У зв'язку з чим, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Однак, позивач стверджує, що такі висновки податкового органу є помилковими, оскільки його операції з ПП «НП «Хіміч» носили реальний характер, що підтверджується належними та допустимими доказами - укладеними договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, фактом оплати за виконані роботи та іншими первинними документами. При цьому, позивач підкреслює, що всі первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій, відповідають усім вимогам чинного законодавства та є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському і податковому обліку відповідних операцій.

Позивач звертає увагу на те, що зазначені вище операції здійснювалися ним із метою реалізації власної господарської компетенції, а саме: він був залучений як генпідрядник для виконання будівельних робіт із реконструкції комплексу будівель. Однак, у зв'язку зі завантаженістю та іншими виробничими причинами ним було залучено на умовах субпідряду до виконання окремих робіт із реконструкції ПП «НП «Хіміч», яке й безпосередньо виконало обумовлені роботи, передало їх результат позивачу, котрий, у свою чергу, на виконання укладеного договору, здав виконані роботи замовнику.

ТзОВ «Т.В.Д.» у позовній заяві вказує на сумнівність аргументів відповідача про нереальність спірних операцій, викладених в акті перевірки, оскільки вони не можуть обґрунтовано вказувати на нездійснення таких господарських операцій. Зокрема, відсутність окремого документа на засвідчення передачі будівельного майданчика субпідряднику обумовлена виконанням окремих робіт на одному об'єкті різними підприємствами одночасно, а крім того, такий документ не є обов'язковим при провадженні господарської діяльності та більш того не є первинним документом чи документом податкового обліку. Також, на переконання ТзОВ «Т.В.Д.», не може підтверджувати неможливість здійснення господарських операцій непослідовна нумерація пунктів у договорі між позивачем і ПП «НП «Хіміч» чи відсутність у видах діяльності контрагентів ПП «НП «Хіміч» робіт, які виконувалися за договором субпідряду. Окрім того, з огляду на індивідуальність податкової відповідальності не можуть братися до уваги як належні докази й висновки податкового органу про нереальність операцій чи неможливість провадження господарської діяльності юридичною особою, які викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, як це зроблено по відношенню до ПП «НП «Хіміч».

Відтак, ТзОВ «Т.В.Д.» вважає, що висновки відповідача, яких він дійшов за результатами перевірки, ґрунтуються здебільшого на домислах та необґрунтованих твердженнях, при цьому податковим органом не було дано належної оцінки усім наявним доказам із урахуванням норм чинного законодавства України, які безумовно та однозначно свідчили про реальність господарських операцій позивача та, відповідно, про відсутність порушення чинного законодавства України зі сторони ТзОВ «Т.В.Д.».

У зв'язку з чим, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області податкове повідомлення-рішення №0000632201 від 29.04.2015 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Ухвалами судді від 06.08.2015 року у даній адміністративній справі відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На заперечення позовних вимог відповідачем 21.09.2015 року було подано заперечення на позовну заяву. У своїх запереченнях відповідач обґрунтовує законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а його позиція полягає в наступному.

Відповідач указує на те, що в матеріалах перевірки була повно описана неможливість виконання контрагентом позивача - ПП «НП «Хіміч» - цивільно-правових зобов'язань по виконанню будівельних робіт, які були документовані у відносинах між ТзОВ «Т.В.Д.» і ПП «НП «Хіміч» за відповідним договором субпідряду.

Так, відповідач звертає увагу на те, що сторонами договору субпідряду не було оформлено документів, які би підтверджували передачу об'єкта реконструкції до ПП «НП «Хіміч» для виконання робіт, обумовлених договором субпідряду, що дає змогу зробити висновок, що такі роботи не виконувалися. Також, виходячи з актів виконаних робіт за листопад, грудень 2014 року для виконання задекларованого обсягу робіт необхідно 47 і 123 людини, відповідно. Зважаючи ж на те, що у ПП «НП «Хіміч» середньооблікова кількість штатних працівників за цей період становила 4 особи, зазначене вказує на неможливість здійснення ним таких операцій. Окрім того, контролюючий орган зазначає, що позивачем до перевірки не було подано актів прийому-передачі будівельних матеріалів, які додатково вимагалися при виконанні робіт за договором субпідряду, відтак, без цього будівельні роботи не могли провадитися.

Більш того, відповідач посилається на податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві, за якою в ПП «НП «Хіміч» відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, транспортні засоби тощо, які необхідні для провадження таким товариством реальної господарської діяльності.

Окремо відповідач відзначає, що роботи, які позивачем були замовлені й доручені до виконання ПП «НП «Хіміч», могли виконуватися позивачем самостійно, зважаючи на наявність дозвільних документів (ліцензій), працівників необхідної кваліфікації, техніки, обладнання, устаткування й інструментів, що вказує на недоцільність залучення позивачем субпідрядника.

У зв'язку з чим, відповідач вважає, що усі встановлені ним обставини в сукупності підтверджують нереальність господарських операцій між ТзОВ «Т.В.Д.» і ПП «НП «Хіміч», їх фактичне нездійснення та документування виключно з метою отримання податкових вигод.

У результаті ж таких протиправних дій ТзОВ «Т.В.Д.» було неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями, що насправді не здійснювалися, та в результаті було занижено власне податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно, свої висновки й рішення податковий орган вважає обґрунтованими та законними, спрямованими виключно на захист прав та інтересів держави від протиправних дій недобросовісних платників податків, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила й просила суд у задоволенні позову відмовити, також надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях та вказала на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення №0000632201 від 29.04.2015 року, оскільки, на її думку, воно прийняте в повній відповідності з нормами чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Т.В.Д.» як юридичну особу було зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 17.02.1994 року. На податковий облік позивача взято 24.02.1994 року. У періоді, який перевірявся, ТзОВ «Т.В.Д.» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100270150.

У період із 27.03.2015 року по 02.04.2015 року, на підставі направлення №229 від 27.03.2015 року та наказу №245 від 27.03.2015 року, ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Т.В.Д.» (ідентифікаційний код юридичної особи 20796403) з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «НП «Хіміч» (ідентифікаційний код юридичної особи 38075025) за листопад 2014 року, грудень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №459/13-50-22-04-11/20796403 від 09.04.2015 року, у якому зафіксовано наступне порушення податкового законодавства, допущене ТзОВ «Т.В.Д.» у своїй діяльності:

1) п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 513 302 грн. (в тому числі за листопад 2014 року - 108 000 грн. та за грудень 2014 року - 405 302 грн.).

Як випливає зі змісту акту №459/13-50-22-04-11/20796403 від 09.04.2015 року, контролюючий орган прийшов до висновку, що операції між ТзОВ «Т.В.Д.» та ПП «НП «Хіміч» у листопаді та грудні 2014 року не носили реального характеру, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод.

Так, в акті №459/13-50-22-04-11/20796403 відповідач посилається на дані акта №367/26-59-22-08 від 20.03.2015 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «НП «Хіміч», складеного ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві. Згідно з наведеним відповідачем витягом із такого акта, ПП «НП «Хіміч» не володіє основними засобами, трудовими ресурсами, виробничими потужностями, необхідними для виконання робіт, що свідчить про неможливість реального виконання будь-яких робіт таким товариством.

Окрім цього, в акті №459/13-50-22-04-11/20796403 наводиться посилання на умови договору субпідряду, укладеного між ТзОВ «Т.В.Д.» і ПП «НП «Хіміч», відповідно до якого, для виконання робіт слід передати субпідряднику об'єкт (фронт робіт), проте документально така обставина не засвідчена, що вказує на невиконання робіт силами ПП «НП «Хіміч».

Також податковий орган відзначає нехронологічне прописання пунктів у п.3 договору субпідряду (відсутній пп.3.4), що, на його переконання, дає змогу вважати такий договір дефектним.

В акті перевірки №459/13-50-22-04-11/20796403 відповідач зазначає відсутність необхідних трудових ресурсів у ПП «НП «Хіміч» для виконання робіт, які задокументовані в актах виконаних робіт за листопад, грудень 2014 року, також з огляду на те, що середньооблікова кількість його штатних працівників у цей період становила 4 особи, у той час як для виконання робіт потрібно було щонайменше 47 та 123 особи.

Відповідачем, окрім іншого, вказується і на те, що в ІС «Податковий блок» наявна інформація про формування основної суми податкового кредиту ПП «НП «Хіміч» у спірний період із контрагентів, види діяльності яких не дають змоги виконувати будівельні роботи, відтак, ця особа не могла залучати до таких робіт інших виконавців, що в сукупності з неможливістю самостійного їх здійснення вказує на нереальність операцій загалом.

А також податковий орган в акті перевірки зазначає, що ТзОВ «Т.В.Д.» не представлено документів (актів прийому-передачі), що підтверджують передачу ПП «НП «Хіміч» будівельних матеріалів, які в значній кількості були необхідні для виконання робіт. При цьому, дані ІС «Податковий блок» підсистеми Єдиний реєстр податкових накладних свідчать про те, що в період листопад, грудень 2014 року ПП «НП «Хіміч» будівельні матеріали чи послуги не придбавалися.

Окремо, в акті №459/13-50-22-04-11/20796403 наводиться висновок про можливість виконання робіт, обумовлених договором субпідряду, ТзОВ «Т.В.Д.» самостійно та без залучення субпідрядника - ПП «НП «Хіміч». Відтак, його залучення, з урахуванням інших обставин, указує на зайвість такої ланки та її використання лише для створення схеми з метою отримання податкових вигод від документування неіснуючих господарських операцій, формування податкового кредиту в позивача й заниження його зобов'язань із податку на додану вартість.

У зв'язку з чим, на підставі акту №459/13-50-22-04-11/20796403 від 09.04.2015 року, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000632201 від 29.04.2015 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (503 302 грн.) та штрафними санкціями (256 651 грн.).

Не погоджуючись із рішенням ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області позивачем було оскаржено його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Львівській області та до Державної фіскальної служби України, однак таке було залишено без задоволення за рішенням №2759/10/13-01-10-07-05 від 29.05.2015 року та рішенням №13375/6/99-99-10-01-01-15 від 26.06.2015 року, відповідно.

Вважаючи свої права й надалі порушеними діями та рішеннями суб'єкта владних повноважень, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №0000632201 від 29.04.2015 року, позивачем було заявлено цей позов, у якому ТзОВ «Т.В.Д.» стверджує про відсутність підстав для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення за відсутності порушень ним податкового законодавства та, відповідно, про протиправність такого повідомлення-рішення.

Розглянувши доводи сторін і дослідивши підстави прийняття суб'єктом владних повноважень оспорюваного рішення, суд, щодо суті документованих господарських операцій між ТзОВ «Т.В.Д.» і ПП «НП «Хіміч» у листопаді, грудні 2014 року, які досліджувалися у ході проведеної відповідачем позапланової перевірки, відзначає наступне.

Так, як засвідчується листом без номера та без печатки, наданим заступнику начальника Головного управління ДФС у Львівській області ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на запит №378/10/1301100207 від 10.07.2015 року, даними акта перевірки №459/13-50-22-04-11/20796403 і не заперечується сторонами, між ТзОВ «Т.В.Д.» і ТзОВ «Лікувально-оздоровчий профілакторій «Дюбек» було укладено генеральний договір підряду №14-02/14 від 14.02.2014 року. Відповідно до цього договору, ТзОВ «Т.В.Д.» як генеральний підрядник за замовленням ТзОВ «Лікувально-оздоровчий профілакторій «Дюбек» приступило до виконання робіт з реконструкції комплексу будівель лікувально-оздоровчого профілакторію по вул.Гамарника, 56 (літ. А, літ. Б) у м.Києві під медичний заклад - пологовий будинок. У подальшому, 04.04.2014 року сторонами було проведено заміну сторони в цьому договорі, внаслідок чого ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» набув прав замовника за генеральним договором підряду №14-02/14 від 14.02.2014 року.

Як вбачається з наявної копії договору субпідряду без номера від 26.05.2014 року, ТзОВ «Т.В.Д.» як замовник доручило виконання окремих робіт з реконструкції лікувально-оздоровчого профілакторію «Дюбек» під пологовий будинок «Надія» на вул.Гамарника, 56 у м.Києві (п.1.1 договору) ПП «НП «Хіміч» як субпідряднику. У подальшому, до договору субпідряду від 26.05.2014 року сторонами було внесено зміни за договором від 30.09.2014 року в частині вартості робіт і строків їх виконання.

Відповідно до п.1.2 договору субпідряду, ПП «НП «Хіміч» зобов'язалося виконати обумовлений комплекс робіт своїми силами і засобами. Згідно з п.2.1 договору, вартість робіт становить 15 000 000 грн. Пунктом 2.4 передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться по їх поетапному завершенні. Згідно з п.3.1 договору, субпідрядник приступає до виконання робіт з моменту передачі йому проектно-кошторисної документації та фронту робіт, а в п.3.2 сторонами було обумовлено строк виконання робіт - до 30.06.2015 року. Відповідно до п.3.6 договору, роботи за ним виконуються як з матеріалу ПП «НП «Хіміч», так і з матеріалу ТзОВ «Т.В.Д.». Згідно з п.4.1 договору, будівельні роботи виконуються субпідрядником під загальним керівництвом і координацією замовника у відповідності до проектної документації, чинних СНиП, ДБН, ГОСТ, ДСТУ, технічних умов тощо. Відповідно до п.4.2, виконання робіт має здійснюватися виключно силами кваліфікованого персоналу, який має досвід виконання відповідних робіт. За п.п.4.5-4.7 договору закінчення кожного етапу робіт оформляється актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3). Згідно з п.5.1.1 договору, ТзОВ «Т.В.Д.» зобов'язане передати субпідряднику відповідну проектно-кошторисну документацію, а відповідно до п.5.1.2 ТзОВ «Т.В.Д.», зобов'язане забезпечити ПП «НП «Хіміч» доступ до місця виконання робіт та до місця складування матеріалів, конструкцій, устаткування та комплектуючих. Згідно з п.5.3.1 договору, субпідрядник зобов'язаний розпочати виконання робіт в строк, визначений п.3.1 договору субпідряду.

Розглянувши представлений договір субпідряду від 26.05.2014 року, суд приходить до висновку, що такий правочин є належним доказом досягнення його учасниками домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, певних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб.

При цьому, досліджуючи та оцінюючи наданий договір субпідряду, суд надає критичну оцінку твердженню контролюючого органу, яке він виклав в акті №459/13-50-22-04-11/20796403, про дефектність цього договору, зумовлену «нехронологічним прописанням пунктів у п.3 договору субпідряду» (очевидно мається на увазі непослідовна нумерація підпунктів п.3 договору субпідряду). Суд відзначає, що дійсно в п.3 договору відсутній пп.3.4, а пп.3.5 слідує за п.3.6, проте такі обставини не можуть вказувати на правові дефекти правочину, які би свідчили про неможливість породження ним обумовлених правових наслідків. Більш того, жодним нормативним документом не передбачено як істотну умову договору субпідряду існування в ньому підпункту 3.4, який власне й відсутній у поданому ТзОВ «Т.В.Д.» договорі. Відтак, суд розцінює такі недоліки договору (відсутність пп.3.4 та непослідовність пп.3.4 і пп.3.6) виключно як описку чи технічний недолік, який не може впливати на дійсність правочину, позаяк зміст такого правочину дозволяє вповні встановити дійсну волю його сторін, зокрема, предмет домовленостей сторін, зобов'язання кожної зі сторін, порядок їх здійснення тощо.

Досліджуючи обставини виконання договору субпідряду від 26.05.2014 року, суд також не вважає достатньо обґрунтованими доводи відповідача про неможливість дійсного виконання робіт за цим договором, у зв'язку з не оформленням його сторонами акта приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт).

Так, як передбачено ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт). Такі ж положення містяться і в п.п.4, 29 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 року. Окрім цього, п.69 Загальних умов передбачено, що будівельний майданчик (фронт робіт) надається підряднику замовником в порядку, визначеному договором підряду, і оформлюється відповідним актом.

При цьому, суд бере до уваги й норму ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, за якою сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Як вбачається зі змісту договору субпідряду від 26.05.2014 року, сторони не визначили обов'язку сторін по складанню акта приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт) та не визначили такий акт приймання-передачі як необхідну й обов'язкову умову виконання робіт субпідрядником. А з урахуванням наведеного вище п.5.1.2 договору субпідряду, суд вважає, що фактично передання об'єкта для виконання робіт субпідрядником у цьому випадку здійснюється в спосіб забезпечення субпідряднику доступу до місця виконання робіт. Окрім цього, як випливає з пояснень позивача, на одному й тому ж об'єкті окремі роботи здійснювалися декількома виконавцями, що обумовлює неможливість передання такого об'єкта комусь із таких субпідрядників, у зв'язку з чим можливість виконання будівельних робіт забезпечувалася позивачем у згаданий вище спосіб - шляхом надання доступу до будівельного майданчика. Більш того, суд погоджується з доводами позивача про те, що акт приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт) не є ані первинним документом бухгалтерського обліку господарських операцій, ані документом податкового обліку, а відтак сам по собі не впливає на бухгалтерський чи податковий облік господарських операцій платника податків.

Також відповідач при прийнятті оспорюваного рішення обґрунтовував неможливість реального здійснення робіт за договором субпідряду від 26.05.2014 року відсутністю документів (актів прийому-передачі), що підтверджують передачу ПП «НП «Хіміч» будівельних матеріалів, які в значній кількості були необхідні для виконання робіт, а також відсутністю в ІС «Податковий блок» підсистеми Єдиний реєстр податкових накладних відомостей про те, що в період листопад, грудень 2014 року ПП «НП «Хіміч» придбавалися такі будівельні матеріали. Проте, як уже було згадано вище, за п.п.1.2, 3.6 договору субпідряду ПП «НП «Хіміч» (субпідрядник) зобов'язалося виконати обумовлений комплекс робіт своїми силами і засобами, у т.ч. з власного матеріалу, й договором не було визначено обов'язкової необхідності передання матеріалів від замовника до субпідрядника. Відтак, необґрунтованим є твердження відповідача про обов'язкову наявність актів прийому-передачі будівельних матеріалів від ТзОВ «Т.В.Д.» до ПП «НП «Хіміч». А також не є обґрунтованою вимога відповідача про обов'язкове придбання субпідрядником будівельних матеріалів у період виконання робіт, позаяк, вони можуть придбаватися і до цього, а також некоректним у цьому контексті є й посилання відповідача на ІС «Податковий блок» підсистеми Єдиний реєстр податкових накладних відомостей, позаяк придбання необхідних будівельних матеріалів може відбуватися і без сплати ПДВ у ціні товару.

Окремо, суд надає критичної оцінки й доводам відповідача про обов'язковість самостійного виконання ТзОВ «Т.В.Д.» робіт, які були ним доручені за договором субпідряду від 26.05.2014 року ПП «НП «Хіміч». Суд відзначає, що питання обрання способів, методів і умов провадження своєї господарської та підприємницької діяльності відносяться до виключної компетенції відповідного суб'єкта господарювання. У зв'язку з чим, він є вільним у прийнятті рішення про здійснення тих чи інших операцій самостійно або ж зі залученням інших осіб. Таким чином, можливість виконання робіт позивачем сама по собі не може однозначно вказувати на протиправність залучення ним для виконання робіт інших осіб. Більш того, суд звертає увагу й на дані, котрі наводяться самим відповідачем, а саме, він указує, що для виконання задекларованого обсягу робіт у листопаді, грудні 2014 року було необхідно 47 і 123 людини, відповідно, у той же час, середньооблікова кількість штатних працівників позивача складала в ці періоди 128 і 130 осіб, відповідно. Відтак, для виконання таких робіт самостійно ТзОВ «Т.В.Д.» слід було задіяти 1/3 працівників у листопаді та майже весь склад працівників у грудні 2014 року, що з врахуванням доводів позивача про здійснення ним й інших робіт, підтверджує несуперечність факту залучення субпідрядників до виконання замовлених позивачу робіт.

Узявши ж до уваги інші зібрані у даній справі відомості, докази й встановлені обставини, суд наголошує, що вони в своїй сукупності обґрунтовано свідчать про дійсне виконання сторонами договору субпідряду від 26.05.2014 року домовленостей за цим договором у частині здійснення господарських операцій у листопаді, грудні 2014 року.

Так, для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором субпідряду від 26.05.2014 року у період листопад, грудень 2014 року позивачем було представлено копії актів типової форми №КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт і довідок типової форми №КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Дослідженим актом приймання виконаних будівельних робіт №1/11 за листопад 2014 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2014 року, які підписані сторонами 30.11.2014 року, засвідчується виконання ПП «НП «Хіміч» за договором субпідряду від 26.05.2014 року в листопаді 2014 року ряду будівельних робіт на об'єкті, зокрема, по муруванню стін і перегородок, укладанню перемичок, шпаклюванню стін і стель, фарбування стін і стель, установлення сходових площадок і маршів та виконанню інших робіт на загальну вартість 648 000 грн. із урахуванням ПДВ.

Дослідженим актом приймання виконаних будівельних робіт №1/12 за грудень 2014 року і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року, які підписані сторонами 31.12.2014 року, засвідчується виконання ПП «НП «Хіміч» за договором субпідряду від 26.05.2014 року в грудні 2014 року ряду будівельних робіт на тому ж об'єкті, зокрема, по муруванню стін і перегородок, укладанню перемичок, улаштуванню фундаментів, ліфтових шахт, монолітних сходів, штукатуренню, облаштуванню покрівель, встановленню дощового водовідведення, утепленню стін тощо загальною вартістю 2 431 812 грн. із урахуванням ПДВ.

Проаналізувавши вказані первинні документи (акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати), суд відзначає, що вони відповідають домовленостям сторін (зафіксованим у договорі субпідряду від 26.05.2014 року) і за своїм змістом засвідчують факти передачі від виконавця/субпідрядника (ПП «НП «Хіміч») до замовника/генпідрядника (ТзОВ «Т.В.Д.») виконаних будівельних робіт, тобто свідчать про здійснення конкретних господарських операцій. При цьому, суд дійшов висновку, що ці документи також відповідають і вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.

Окрім того, підтвердженням спрямування намірів ТзОВ «Т.В.Д.» і ПП «НП «Хіміч» на реальне виконання умов укладеного ними договору субпідряду, а також реального понесення витрат позивача в ході здійснення господарських операцій із ПП «НП «Хіміч», у тому числі й у частині сплати ПДВ у ціні придбаних робіт, слугує факт здійснення часткового розрахунку за виконані роботи. Зокрема, як указано відповідачем в акті перевірки №459/13-50-22-04-11/20796403 від 09.04.2015 року, позивачем було сплачено за платіжним дорученням №605 від 11.11.2014 року 950 000 грн., за платіжним дорученням №40 від 17.11.2014 року 350 000 грн., за платіжним дорученням №205 від 11.12.2014 року 300 000 грн., за платіжним дорученням №245 від 16.12.2014 року 400 000 грн., за платіжним дорученням №237 від 16.12.2014 року 400 000 грн.

Таким чином, на переконання суду, зазначені вище документи підтверджують реальність виконання ТзОВ «Т.В.Д.» і ПП «НП «Хіміч» договору субпідряду від 26.05.2014 року та здійснення господарських операцій у листопаді, грудні 2014 року.

При цьому, суд надає критичної оцінки іншим висновкам контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій та, відповідно, про порушення позивачем податкового законодавства, а саме тим, які обґрунтовуються декларованою відсутністю в ПП «НП «Хіміч» матеріальних і трудових ресурсів для виконання робіт, та відсутністю контрагентів, вид діяльності яких відповідав би виконуваним будівельним роботам тощо.

На переконання суду, декларована відсутність у контрагента позивача матеріальних і трудових ресурсів для виконання робіт сама по собі не є однозначним свідченням нездійснення таких робіт та не свідчить про безтоварність і нереальність господарських операцій. Наявність достатнього власного персоналу (штатних працівників) чи основних засобів не є обов'язковою умовою виконання такого типу робіт, оскільки вони можуть бути залучені субпідрядником на інших умовах (за цивільно-правовими договорами або ж іншим способом, у тому числі й поза правовим полем). А відсутність у підрядника контрагентів, вид діяльності яких був би «виконання будівельних робіт», також не слід вважати достатнім доказом невиконання робіт, позаяк це може свідчити про інші обставини, - наприклад про виконання таких робіт особами, які не декларують відповідного виду діяльності, виконання робіт фізичними особами, виконання робіт без їх офіційного декларування тощо.

Суд також відзначає, що в даному контексті предметом інтересу позивача як господарюючого суб'єкта є в першу чергу бажаний для нього результат, тобто, виконання субпідрядником робіт, згідно поставлених вимог, а не детальні умови чи організаційні аспекти їх виконання (такі як умови залучення субпідрядником ресурсів і засобів для виконання робіт). При цьому, провадячи свою підприємницьку діяльність, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників, легальності наявних у них матеріальних засобів і ресурсів, умов залучення ним ресурсів для виконання замовлених робіт тощо, - для цього позивачу не надано відповідних повноважень та компетенції.

Водночас, суд також критично оцінює використання відповідачем як підстави для висновків про порушення позивачем податкового законодавства даних акта №367/26-59-22-08 від 20.03.2015 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «НП «Хіміч», складеного ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві.

На переконання суду, обґрунтування контролюючим органом висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства та подальше позбавлення його права на податкові вигоди й притягнення до відповідальності тими обставинами, які були зафіксовані в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, є безпідставним. Так, виходячи зі змісту Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України №236 від 22.04.2011 року, акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю природою призначений виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення такого заходу як зустрічна звірка, а не фактів порушення платниками податків податкового чи іншого законодавства. У зв'язку з чим, суд вважає, що сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагента позивача не може вважатись доказом вчинення ним порушень податкового законодавства, а тим більше неможливість проведення зустрічних звірок не може свідчити про вчинення порушень податкового законодавства третіми особами (у даному випадку - позивачем).

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки, тим більше, що акт, на який посилається відповідач, стосуються не безпосередньо позивача (ТзОВ «Т.В.Д.»), а його контрагента (ПП «НП «Хіміч»). Зазначена позиція також підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, ухвалами цього суду від 10.12.2014 року в справі К/800/32135/14, від 08.12.2014 року в справі К/800/53470/13, від 01.12.2014 року в справі К/800/56665/13, від 20.11.2014 року в справі К/800/32533/14, від 18.09.2014 року в справі К/800/9945/14.

Окрім цього, суд наголошує на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Позаяк, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим платником податків, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні в справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Таким чином, допущені порушення податкового законодавства постачальником товару, робіт чи послуг тягнуть негативні наслідки саме для такої особи та не впливають на право замовника товарів, робіт чи послуг на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість чи формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

Відтак, припущення податкового органу про порушення податкового законодавства контрагентом позивача (ПП «НП «Хіміч») чи іншими особами не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання такими особами вимог закону. Лише у разі, якщо буде встановлено, що платник податку знав про такі обставини і його дії були узгодженими з недобросовісними платниками податків, посилання на них буде обґрунтованим. Така позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Зважаючи на усе викладене вище, суд приходить до висновку, про реальний характер спірних операцій, які мали місце між ТзОВ «Т.В.Д.» та ПП «НП «Хіміч» у листопаді, грудні 2014 року, результати яких призначені для використання в межах господарської діяльності позивача (при виконанні генерального договору підряду №14-02/14 від 14.02.2014 року), що підтверджується зібраними та дослідженими доказами й усіма обставинами справи в їх сукупності, у той же час, достатні, належні та допустимі докази нереальності чи безтоварності таких операцій відповідачем надані не були.

У зв'язку з чим, суд відзначає, що нормами ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, обумовлено право на віднесення платником податку сум ПДВ до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема (у відношенню до спірних операцій), дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з нормами ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України або якщо придбані товари/послуги призначаються для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови наявності належним чином оформлених податкових накладних (та безумовно, в разі призначення придбаних товарів, робіт чи послуг для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків і підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит, що як викладено вище, знайшло своє належне підтвердження).

Так, на підтвердження наявності податкових накладних, за якими було сформовано податковий кредит, позивачем представлено суду копії податкових накладних (наявність яких також відображена і в акті перевірки №459/13-50-22-04-11/20796403 від 09.04.2015 року й щодо змісту та оформлення яких відповідачем не висловлено зауважень), які виписувалися позивачу при проведенні вищевказаних операцій виконавцем робіт - ПП «НП «Хіміч». А саме, ним надано копії податкових накладних №424 від 30.11.2014 року на суму 648 000 грн., у т.ч. ПДВ 108 000 грн., №355 від 31.12.2014 року на суму 748 980 грн., у т.ч. ПДВ 124 830 грн., №354 від 31.12.2014 року на суму 841 416 грн., у т.ч. ПДВ 140 236 грн., №353 від 31.12.2014 року на суму 841 416 грн., у т.ч. ПДВ 140 236 грн.

Розглянувши представлені позивачем податкові накладні, суд відзначає, що вони оформлені у відповідності до вимог чинного на момент їх виписки законодавства, відповідають його приписам і не містять якихось дефектів, які би впливали на їх чинність. Окрім цього, зазначені податкові накладні відображені (зареєстровані) в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, що підтверджується копіями реєстру.

При цьому, суд також зауважує, що учасниками процесу не заперечується та підтверджується (зокрема, це зазначено в акті перевірки №459/13-50-22-04-11/20796403) спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарських операцій (тобто ТзОВ «Т.В.Д.» і ПП «НП «Хіміч»), які були зареєстрованими як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних спірних господарських операцій.

А тому, суд приходить до висновку, що позивач має право розраховувати на ті податкові вигоди, визначені чинним законодавством України, які пов'язані з реальним здійсненням господарської діяльності та їх належним документуванням у контексті вимог податкового законодавства, зокрема, позивач має право розраховувати й на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що ним і було правомірно вчинено за наслідком спірних операцій. Відтак, ТзОВ «Т.В.Д.» було на достатніх правових підставах, обґрунтовано й правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях із придбання в ПП «НП «Хіміч» будівельних робіт, які виконувалися ПП «НП «Хіміч» у листопаді, грудні 2014 року.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Так, наведені ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом при виконанні останнім, на замовлення позивача, будівельних робіт, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач же, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване рішення, не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що для відновлення порушених прав та інтересів позивача податкове повідомлення-рішення №0000632201 від 29.04.2015 року слід визнати протиправним і скасувати, відповідно, заявлені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000632201 від 29.04.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.» (код ЄДРПОУ 20796403) сплачений судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 вересня 2015 року.

Дата ухвалення рішення21.09.2015
Оприлюднено28.09.2015

Судовий реєстр по справі —813/4143/15

Ухвала від 12.01.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Борисенко І.В.

Ухвала від 07.12.2015

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Шинкар Тетяна Ігорівна

Постанова від 21.09.2015

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сасевич Олександр Михайлович

Ухвала від 06.08.2015

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сасевич Олександр Михайлович

Ухвала від 06.08.2015

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сасевич Олександр Михайлович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні